Соц-екон развитие Укр

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В ХVІ – ХVІІ ст.

Після Люблінської унії 1569 р. польська шляхта, якій польські королі давали грамоти на так звані «порожні» землі, почала наступ на центральні українські землі. Так в Україні почали з’являтисялатифундії польських шляхтичів.

 Латифундії – великі феодальні маєтки.

Польська шляхта використовувала придбані землі для виробництва сільськогосподарських продуктів, особливо пшениці, яку вивозили в Західну Європу. Активно поширюєтьсяфільваркове господарство.

Фільварки – це великі багатогалузеві феодальні господарства, основані на примусовій праці селян, а частина продукції яких іде на продаж.

Поширення фільварків було зумовлене збільшенням попиту на зерно в країнах Західної Європи.

Від Люблінської унії найбільше постраждали українські селяни. Вони втратили право на землю, була збільшена панщина (дні відпрацьовування на поміщика).

Панщина – відробіткова рента, коли селяни вимушені були безкоштовно працювати на землі феодала.

Волині панщина досягала трьох днів на тиждень. Дещо кращим було становище селян у малозаселених південних районах України. Для заохочення селян заселяти ці землі оголошувалисяслободи.

Слободи – тимчасові пільги (звільнення від панщини та повинностей), які надавались селянам, що заселяли неосвоєні землі.

Але незабаром ці тимчасові пільги були скасовані. Поступово обмежувалося право селян переходити від одного феодала до іншого.

У 1588 р. у Речі Посполитій був виданий Третій Литовський статут, який офіційно запровадивкріпацтво на українських землях.

Кріпацтво – залежність селян від феодала, яка полягала в «прикріпленні» до землі. Тобто селянам заборонялося переходити від одного феодала до іншого. Фактично селяни перетворилися на власність феодалів і вимушені були працювати на нього.

 Соціальні стани українського суспільства

 Соціальний стан  верства суспільства, права та обов’язки якої закріплені юридично.

І. Привілейовані стани (користувалися всіма правами та привілеями й не платили податків)

1. Шляхта – знатні люди, феодали в Речі Посполитій. Найзаможніших, знатних шляхтичів називалимагнатами.Також залишалися князі  нащадки колишніх удільних руських князів, які не підпорядковувалися місцевій польській адміністрації.

2. Духовенство  служителі церкви. Духовенство було вищим (митрополити, єпископи, архієпископи) та нижчим (звичайні священнослужителі). У Речі Посполитій привілейоване становище мало лише католицьке духовенство, оскільки поляки та литовці були католиками. Православні українські священики привілейованих прав не мали.

ІІ. Непривілейовані стани (не мали доступу до управління державою, платили податки та виконували різні повинності)

1. Міщани  мешканці міст. Населення міст не було однорідним. Найбагатших ремісників-майстрів та купців, міську аристократію називали патриціат. Ремісників та купців середнього ґатунку називали бюргерами. Міська біднота (чернь) отримала назву плебс.

2. Селяни становили близько 80% населення, найнижчий стан суспільства. Від 1588 р., після укладання Третього Литовського статуту більшість селян ставали кріпаками. Селяни сплачувалиренту – плата за користування землею. Рента була натуральною, грошовою, відробітковою. У XIV ст. панщина становила 14 днів на рік. У ХVII ст. панщина – 5-6 днів на тиждень. Були також і особисто вільні селяни, які виконували повинності на користь держави. Данники – особисто вільні та економічно незалежні селяни, сплачували державі податки (данину). Тяглові – працювали на державній або шляхетській землі, за що відпрацьовували панщину з власною худобою (тяглом).

Становище українських міст

Під час нових польських порядків покращився стан міського населення, оскільки запроваджувалося магдебурзьке право.

Магдебурзьке право – право місто на самоврядування. Назва походить від німецького м. Магдебург, яке вперше ще у ХІІІ ст. отримало право на самоврядування.

Перше українське місто, яке отримало самоврядування  м. Сянок.Але користь від магдебурзького права мали в основному поляки, а самоврядування українських міщан було значно обмежене.

Керівництво містом

Магістрат – орган міського самоврядування.

Лава – суд у кримінальних справах («лавники»).

Війт – шляхтич, що очолював Лаву.

Міська Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах («радники»).

Бурмістр – мав керувати діяльністю Ради (на квартал).

Магістрат формувався шляхом виборів, у яких брали участь заможні міщани (патриціат).

У середньовічних містах починає формуватися цехова організація ремісників.

Цех – самоврядна громада вільних ремісників однією чи кількох спеціальностей. Цех мав свій статут, герб та прапор. Очолював цех – цехмістер.

Найбільшими українськими містами в цей час були: Київ, Львів, Кам’янець (10-20 тис. мешканців)

Становище православної церкви в Україні в ХVI – XVII ст. Берестейська унія

ЦЕРКОВНО-РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ В XVI  XVIIст.

Складнощі релігійного життя в Україні полягали в тому, що українці були православними, а поляки та литовці – католиками. Оскільки поляки панували на українських землях, вони намагалися нав’язати католицизм українцям, які чинили цьому опір.

Із приходом польської шляхти відбуваються значні національні й релігійні зміни. Частина українських дворян денаціоналізується й у результаті політики католицького духовенства переходить у католицтво.

Для захисту православ’я утворюються братства.

Братства– національно-релігійні громадські організації православних міщан, створені з метою захисту національно-релігійних прав українців, протистояння покатоличенню та полонізації.

Братства засновували православні школи та друкарні. Братства отримували ставропігії.

Ставропігія  автономна православна церковна одиниця, яка підпорядковується не місцевим церковним ієрархам (єпископам), а безпосередньо патріархові й користується спеціальними правами догляду за духовенством.

Найвідоміші братства:

Львівське Успенське ставропігійне братство (1586 р.)

Київське Богоявленське братство (1615 р.)

Луцьке Хресто-Воздвиженське братство (1617 р.)

Братства отримували матеріальну та військову допомогу від козаків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний разом з усім козацьким військом у 1620 р. увійшов до Київського братства.

 БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ1596 р.

У 1596 р.відбуласяБерестейська унія.

Берестейська (Брестська) унія – це об’єднання католицької та української православної церкви в єдину – греко-католицьку (уніатську).

Причини унії:

Бажання Католицької церкви розширити свою владу на українські землі.

Бажання православного духовенства отримати однакові права з католицьким.

Припинити ворожнечу між православними та католиками, об’єднати суспільство.

 Зміст унії:

Утворювалася Українська греко-католицька церква, яка підпорядковувалася голові католицької церкви папі римському, але зберігала церковний обряд і церковнослов’янську мову богослужіння.

Греко-католицькі священики та греко-католицька шляхта прирівнювались у правах до католицьких. Вищі ієрархи греко-католицької церкви отримували місця в сенаті Речі Посполитої.

Православна церква в Україні оголошувалася поза законом.

Прихильниками унії були Іпатій Потій, К. Терлецький, М. Рогоза, П. Скарга. Противниками унії були Г. Балабан, М. Копистенський, В.-К. Острозький.

Унію прийняли 6 із 8 єпархій Київської метрополії. Першим греко-католицьким митрополитом став МихайлоРогоза (1596 – 1599), а по його смерті – Іпатій Потій (1599 – 1613), далі – Йосип Рутський (1613 – 1637).

Наслідки унії:

Не відбулося фактичного зрівняння в правах католиків та греко-католиків.

Переважна частина українців (особливо селяни та козаки) не визнали унію й почали рух за відновлення православ’я. Тобто унія призвела до розколу українського суспільства.

 ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

У 1620 р. ієрусалимський патріарх Феофан висвятив на православного митрополита Іова Борецького. Ця подія вважається відновленням православної церковної ієрархії в Україні, але православна церква перебувала поза законами Речі Посполитої.

Наступний православний український митрополит молдавського роду Петро Могиладомігся у 1632 р. офіційного визнання православ’я польським королем. Польський сейм під тиском козацьких повстань, а також потребуючи козацької сили для походу на Москву, видав у 1633 р. «Статті для заспокоєння руського народу», у яких зазначалося про відновлення православ’я.

Проте греко-католицька церква не зникла, вона понині має своїх прихильників на західній Україні.

 РЕФОРМАЦІЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Реформація  рух за перебудову католицької церкви, що розпочався в Німеччині в ХVI ст.

У ХVІ ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. В основному вони були представлені кальвінізмом, цвінгліанством та соцініанством. Проте реформаційні протестантські вчення не набули значного поширення ні в Речі Посполитій, ні в Україні.

Під впливом реформаційних ідей було створено Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) – перший переклад Євангелія на українську мову. На Пересопницькому Євангеліє сучасні українські президенти складають присягу. Також реформаційні ідеї сприяли контролю братств за православним духовенством.

У межах контрреформації – боротьби католицької церкви з реформаційними рухами, – католицький Орден Єзуїтів активно засновує на території України єзуїтські колегії, які надавали ґрунтовну католицьку освіту, що негативно впливало на становище православної церкви в Україні.




Предыдущий:

Следующий: