Соц.страх

План

1. .Проблеми розвитку страхування на випадок безробіття в Україні. 2. Добровільне особисте страхування як елемент соціального захисту громадян і доповнення до загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Задача №1

Задача №2

Бібліографічний список літературних джерел

1. Проблеми розвитку страхування на випадок безробіття в Україні. 

Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі безробіття. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюється за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення [18].

Світовий досвід понад столітнього існування системи соціального страхування, зокрема, в таких країнах, як Німеччина, Австрія, Франція, Фінляндія, свідчить, що система соціального страхування є одним із основних інститутів соціального захисту в умовах ринкової економіки. Вона забезпечує реалізацію конституційного права громадян на матеріальне забезпечення та

соціальний захист по досягненню пенсійного віку, у разі втрати соціальний захист по досягненню пенсійного віку, у разі втрати працездатності, безробіття і т.ін.

У нашій державі протягом тривалого часу було здійснено кілька спроб створення надійної системи соціального страхування на випадок безробіття,

що свідчить про існування потреби у створенні такого механізму, проте всі вони закінчувались невдало.

Історія розвитку страхування на випадок безробіття в нашій державі починається з 11 листопада 1917 p., коли вперше було затверджено «Положення

про страхування на випадок безробіття». Такому страхуванню підлягали всі робітники і службовці, за винятком тих працівників, заробіток яких перевищував тримісячний середній заробіток у певній місцевості. Крім того, Тимчасовим Урядом Росії було затверджено постанову «Положення про біржі

праці».

З прийняттям у березні 1991 р. Закону України «Про зайнятість населення» було здійснено перехід від повної зайнятості до вільного обрання

громадянами України виду діяльності та заборону примушування до праці, були визначені поняття «безробіття», гарантії держави та напрями соціального захисту безробітних громадян.

Для забезпечення громадянам гарантованого Конституцією України соціального захисту від безробіття в країні з 1991 р. відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» створено державну службу зайнятості та Державний фонд сприяння зайнятості населення4. Державний фонд сприяння зайнятості населення був створений як загальнодержавний

позабюджетний цільовий фонд, що утворювався за рахунок асигнувань державного і місцевих бюджетів, внесків окремих громадян, підприємств і організацій, інших джерел, за рахунок коштів якого здійснювалось фінансування діяльності державної служби зайнятості.

Розвиток ринку праці, заходів сприяння зайнятості, що здійснювала служба зайнятості за часів існування Державного фонду сприяння зайнятості населення, проходив кілька етапів.

Період з 1991 по 1995 pp. характеризувався низьким рівнем зареєстрованого безробіття, відсутністю інформації щодо «повного» ринку праці, високими розмірами відрахувань до державного фонду сприяння зайнятості населення порівняно з обсягами безробіття (3% фонду споживання).

В цей період рівень зареєстрованого безробіття не перевищував 0,3% працездатного населення у працездатному віці5. Обсяги охоплення незайнятих

громадян активними заходами зайнятості (працевлаштування, професійне навчання, громадські роботи) щорічно зростали і в 1995 р. досягли 51%

незайнятого населення, зареєстрованого у державній службі зайнятості.

Низький рівень зареєстрованого безробіття протягом 1991 — 1995 pp. насправді створював ілюзію благополуччя, давав підстави перебільшувати гостроту цієї проблеми. Однак ці ілюзії дуже швидко розвіялись. На зростання обсягів безробіття вплинуло започаткування нових умов

господарювання, що досить швидко виявило існування надлишкової робочої сили на підприємствах, що утримувалася з часів «повної зайнятості».

Якщо в 1990 р. в усіх сферах економічної діяльності було зайнято 25,4 млн. осіб, що становило понад 85,6 %6 трудових ресурсів України, то в 1999 р. відповідно до обстежень населення з питань економічної активності, що нині здійснюють державні органи статистики за міжнародною методологією чисельність населення, зайнятого економічною діяльністю становила 20 млн.

осіб, відповідно рівень зайнятості — 54,9

З 1996 р. почалось зростання як економічного, так і зареєстрованого безробіття. Починаючи з жовтня 1995 р. в Україні на постійній основі були запроваджені обстеження домогосподарств з питань економічної активності, зайнятості та безробіття за міжнародною методологією (МОП). Результати цих

обстежень один раз на рік у жовтні місяці засвідчили щорічне стрімке зростання безробіття — з 5,6% економічно активного населення у віці 15-70 років у 1995 р. до 11,3% — у 1998 р. З 1999 р. були затверджені аналогічніквартальні обстеження. В середньому за 2000 р. рівень безробіття становив

уже 11,7%, а серед осіб працездатного віку — 12,5%, що значно вище ніж у країнах Європейського Союзу.

Починаючи з 1995 р. стрімко зростає чисельність незайнятих громадян, які звертаються до державної служби зайнятості за допомогою у працевлаштуванні та одержують соціальні послуги. Проте на етапі зростання чисельності користувачів послугами служби зайнятості загальні обсяги фонду

зайнятості були недостатні для забезпечення регулювання ринку праці адекватного зростанню безробіття. Приміром, загальний обсяг надходжень до

Фонду в структурі ВВП у 1995 р. становив 0,31 %, в 1997 р. — 6.24 % що

майже в 5-10 разів менше, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою.

2. Бібліографічний список літературних джерел

Особисте страхування — галузь страхування, що являє со-бою форму захисту від ризиків, які загрожують життю людини, його здоров’ю і працездатності. Страховим випадком у результаті є або дожиття до визначеної дати, або втрата життя, здоров’я, працездатності, у тому числі в результаті нещасних випадків.

Об’єкти особистого страхування не мають об’єктивного кри-терію вартості. Страхувальник може спробувати запобігти тим матеріальним труднощам, що можуть виникнути у випадку втра-ти здоров’я, непрацездатності, утрати годувальника родини.

Страхування життя в його різних видах єднає ризикові й ощадні функції. Можна сформулювати такі основні відмінності договорів особистого страхування:

1.         Об’єктом є сама особистість, що піддається ризику у зв’яз-ку з життям і рівнем фізичної працездатності.

2.         Страхувальник або застрахований має бути персоніфіко-ваним.

3.         Страхова сума не являє собою точного еквівалента збит-ків, а визначається, виходячи з матеріального стану страхуваль-ника і його бажання.

Договори особистого страхування можуть мати як обов’яз-кову, так і добровільну форму. Тривалість договорів особистого страхування (зокрема, страхування життя) набагато перевищує термін дії майнових договорів. Класифікація особистого страху-вання проводиться за різними критеріями:

1.         За видом особистого страхування:

-          страхування життя;

-          страхування від нещасних випадків;

-          страхування на випадок захворювання;

-          довгострокове медичне страхування.

2.         За кількістю осіб, зазначених у договорі:

-          індивідуальне;

-          колективне.

3.         За тривалістю дії договору:

короткострокове (менше 1 року); середньострокове (1 — 9 років);

довгострокове (більше 10 років).

4.         За формою виплати страхової суми:

-          одноразова виплата;

-          у вигляді ренти.

5.         За формою сплати страхових платежів:

-          сплата одноразово;

-          сплата щорічно;

-          сплата щомісяця.

Страхування життя — один з різновидів особистого страху-вання. Передбачає відповідальність страховика в наступних ос-новних випадках:

- смерті страхувальника (застрахованої особи) у плині дії договору;

дожиття застрахованої особи до обумовленої в договорі події або до закінчення дії договору.

Додатково може передбачатися відповідальність у випадку втрати здоров’я та непрацездатності.

Основні види страхування життя подані в таблиці 15.

Добровільне страхування життя пов’язане з наступними ри-зиками: смерть страхувальника (застрахованої особи), тимчасова і постійна втрата працездатності, закінчення трудової діяльності в зв’язку з виходом на пенсію, дожиття страхувальника до закін-чення дії договору або до визначеного віку.

Настання цих подій, крім останнього, може істотно знизити сімейний дохід страхувальника. У зв’язку з цим виплата сум за особистим страхуванням є матеріальною підтримкою.

ТаблщяП. Основні види страхування життя

Вид страхування       Зміст страхування

Змішаие страхуваиия життя            Страхується ризик дожиття до закінчення терміну страхування, до якого можуть бути приєднані й інші ризики, пов’язані з життям, здоров’ям і пра-цездатністю страхувальника

Страхування дітей    Забезпечує інтереси дитини (застрахованої особи), на користь якої укладений договір страхування, у випадку смерті страхувальника

Пенсійне страхування          Проводиться для забезпечення осіб, що виходять на пенсію, додатковим доходом

Продовження таблиці

Вид страхування       Зміст страхування

Страхуванняренти    Здійснюється для одержання додаткового доходу в обумовлений термін або довічний дохід шляхом виплати ренти на накопичену суму

Страхування на випадок смерті      Гарантує виплату страхової суми вигодонабувачу відразу після смерті страхувальника (звичайно включається в договір разом з іншими видами страхування)

Порядок проведення страхування життя в Україні визначе-ний законом України «Про страхування», що у статтях 6 і 8 рег-ламентує такі основні положення.

1.         Страхова сума в договорі страхування життя може вста-новлюватися за окремим ризиком, або за групою ризиків, або за договором у цілому. Розмір страхової суми встановлюється за домовленістю сторін (страховика і страхувальника) при укладан-ні договору.

2.         Страхові виплати здійснюються в розмірі страхової суми або її частин, або у вигляді регулярних послідовних виплат (ану-ітетів), що обумовлюється в договорі страхування.

3.         Договором страхування життя передбачається обов’язкове збільшення розміру страхової суми (розміру виплат) на суму отриманого страховиком інвестиційного доходу від розміщення резервів із страхування життя. При цьому отриманий інвестицій-ний дохід може зменшуватися на суму витрат на ведення справи (до 15% інвестиційного доходу). Величина норми дохідності вка-зується в договорі страхування.

4.         Договором страхування життя може передбачатися індек-сація страхової суми (або суми виплат) за офіційним індексом інфляції за умовою відповідної зміни страхового платежу. Поря-док індексації обмовляється в договорі і визначається правилами страхування і договором страхування.

5.         У випадку несплати страхувальником чергового страхо-вого внеску в обумовлений договором термін, страховик має пра-во в однобічному порядку редуціювати (зменшити) страхову су-му (страхові виплати). Методика редуціювання страхової суми обумовлюється в договорі і затверджується Уповноваженим ор-ганом з нагляду за страховою діяльністю.

6.         У випадку дострокового розірвання договору страхуваль-нику виплачується викупна сума, розрахована математично на день припинення договору залежно від періоду, протягом якого

страхувальник сплачував страхові внески. Методика розрахунку викупної суми обумовлюється в договорі і затверджується Упов-новаженим органом з нагляду за страховою діяльністю.

7.         Договором страхування життя може передбачатися збі-льшення страхової суми (суми виплат) на суми (бонуси), що ви-значаються страховиком щорічно залежно від фінансових резуль-татів його діяльності (участь у прибутку страховика).

8.         У тому випадку, якщо договором при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні виплати, у договорі страхування визначається розмір таких виплат, а страхова сума в цьому випадку не встановлюється.

В країнах Європи на частку страхування життя припадає у середньому від 20 до 70% обсягу страхових премій.

В Україні страхування життя одержало розвиток починаючи з кінця 90-х pp. Валові страхові премії, виплати та рівень виплат зі страхування життя в Україні у 2002-2005рр.

  Низький рівень страхової культури населення. Соціологі-чні опитування виявляють, що значна кількість громадян взагалі не має уявлення про те, що таке страхування життя, яким чином воно здійснюється та для чого потрібне. Треба підвищувати рі-вень страхової культури громадян шляхом роз’яснення переваг ощадних страхових програм, постійного інформування щодо іс-нуючих страхових продуктів та фінансового стану страхових компаній, що їх пропонують.

Слабкий розвиток регіональних ринків та інфраструктури. На сьогодні регіональний ринок страхування життя практично ві-дсутній. Переважна кількість страхових компаній зі страхування життя веде свою діяльність у Києві, менша кількість — у Дніпро-петровську та Донецьку. Регіональні представництва страховиків не ведуть інформаційних компаній, агентська мережа є нерозви-нутою, тож практично відсутня пропозиція. Спостерігається низька кваліфікація страхових посередників, які неспроможні пере-конати потенційного споживача придбати страховий поліс.

У цьому зв’язку, страхові компанії повинні продумувати регіо-нальну політику, звернути увагу на вдосконалення системи продажу страхових продуктів. Низька кваліфікація страхових агентів часто є наслідком мізерних комісійних. На таких умовах неможливо залу-чити до системи продажу кваліфікованих фахівців. Страховики по-винні підвищувати матеріальну зацікавленість посередників та фор-мувати більш високі вимоги до їхньої кваліфікації.

5. Відсутність державних механізмів стимулювання розвит-ку сектора страхування життя. Страхування життя в усьому світі розглядається як інструмент вирішення соціальних проблем. Ви-плати із страхування життя і страхування додаткової пенсії в ба-гатьох країнах складають основну частину доходів населення пе-нсійного віку. Розвиток страхування життя стимулюється держа-вами з традиційною ринковою економікою, тому що проведення даного страхування зменшує кількість громадян, що цілком за-лежать від соціальних виплат. Крім того, страхування життя є джерелом довгострокових інвестицій в економіку, тому що до-зволяє страховим компаніям накопичувати значні фінансові ре-сурси. Це є ще однією причиною державного стимулювання роз-витку даного сектора страхового ринку за допомогою продуманої системи податкових пільг.

На сьогодні в Україні відсутні законодавчі механізми щодо стимулювання розвитку страхування життя. Наприклад, в Угор-щині останнім часом підприємства залучаються до проведення колективного страхування життя наступним шляхом. Премії за договорами страхування життя робітників (до 7% від заробітної плати), що сплачуються добровільно роботодавцем, відрахову-ються з бази внесків на соціальне страхування та вважаються ви-робничими витратами роботодавця. Сприяв розвитку ощадних страхових програм також закон „Про індивідуальні рахунки пен-сії по старості”. Згідно з положенням закону громадяни, що укла-ли угоди щодо збереження доходів на рахунках інвестиційних фондів та страхових компаній зі страхування життя, звільняються від сплати податку на цей капітал.

Страхування від нещасних випадків — вид особистого страхування, де об’єктом виступають майнові інтереси застрахо-ваної особи пов’язані з тимчасовим або постійним зниженням

доходів унаслідок утрати здоров’я або витратами у зв’язку зі сме-ртю застрахованої особи через нещасний випадок.

Страхування від нещасних випадків одержало значне поши-рення у всіх країнах світу. Воно може бути колективним або індиві-дуальним, здійснюватися в добровільній або обов’язковій формі.

Обов’язкове страхування від нещасних випадків прово-диться з ініціативи держави з метою захисту майнових інтересів осіб визначених професій. При цьому законодавчо встановлюєть-ся перелік об’єктів страхового захисту, обсяги страхової відпові-дальності, порядок сплати страхових платежів, права та обов’язки сторін, а також перелік страхових організацій, яким доручається проведення даного страхування.

Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про страхування» визначає такі види обов’язкового страхування від нещасних випадків:

-          особисте страхування медичних і фармацевтичних праців-ників (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом іму-нодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

-          особисте страхування працівників відомчої охорони (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України), сільської пожежної охорони і членів доброві-льних пожежних дружин;

-          страхування спортсменів вищих категорій;

-          страхування життя і здоров’я фахівців ветеринарної ме-дицини;

-          особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті;

-          страхування життя і здоров’я тимчасового адміністратора і ліквідатора фінансової організації;

-          страхування медичних та інших працівників державних і комунальних органів охорони здоров’я і державних наукових установ (крім тих, котрі працюють в організаціях, фінансованих з Державного бюджету України) на випадок інфекційних захворю-вань, що зв’язано з виконанням ними професійних обов’язків;

-          страхування персоналу ядерних установок, джерел іоні-зуючого випромінювання, а також державних інспекторів з на-гляду за ядерною і радіаційною безпекою від ризику впливу іоні-зуючого випромінювання.

При обов’язковому страхуванні працівників від нещасних випадків і захворювань страхові суми виплачуються у випадках загибелі або смерті застрахованої особи залежно від розміру за-робітної плати за останньою посадою. У випадку втрати працез-датності або встановленні інвалідності страхові суми виплачу-ються в розмірі, що визначається, виходячи із середньої заробіт-ної плати пропорційно терміну втрати працездатності або залеж-но від установленої групи інвалідності.

Страхування від нещасних випадків на транспорті прово-диться в обов’язковій формі для пасажирів і водіїв залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротра-нспорту (крім внутрішнього міського) на час поїздки, перебуван-ня на вокзалі, у порту, на станції. Пасажири вважаються застра-хованими з моменту оголошення посадки і до моменту завершен-ня поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки. Паса-жирами страховий платіж сплачується при купівлі проїзного кви-тка і складає від 2 до 5% вартості проїзду. Сплату страхового платежу за водіїв здійснює юридична особа (транспортна компа-нія) у розмірі до 1% страхової суми на кожного застрахованого. Страхова сума за даним видом страхування встановлена в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Добровільне страхування від нещасних випадків прово-диться в Україні більшістю страхових компаній. Договори добро-вільного страхування від нещасних випадків можуть бути колек-тивними або індивідуальними.

Індивідуальне страхування — здійснюється страхувальником -фізичною особою, що укладає договір стосовно себе або іншої фізичної особи. Сплата страхових платежів виробляється за раху-нок засобів страхувальника — фізичної особи.

Колективне страхування — здійснюється страхувальником -юридичною особою, що укладає договір на користь своїх співро-бітників. Сплата страхових платежів здійснюється за рахунок за-собів страхувальника — юридичної особи, з якою застраховані особи знаходяться в договірних трудових відносинах.

 Згідно зі ст.1 даного законопроекту Страховиком є Фонд загальнообов’язкового державного медичного соціального стра-хування. Даному Фонду, що згідно зі ст.15 є державною неприбутковою організацією, віддається основна організаційна роль у створюваній схеми. Дане положення може привести до малоефе-ктивного розподілу коштів.

2.         Друга редакція законопроекту не передбачає відповідаль-ності Фонду як страховика по юридичних і фінансових зобов’я-заннях, що неприпустимо при таких обсягах коштів і суперечить діючому страховому законодавству.

3.         He вирішені основні питання взаємодії з медичними стру-ктурами. He розроблена ефективна система взаємозв’язку між якістю медичного обслуговування, оплатою праці медичного пе-рсоналу і фінансуванням медичних установ.

4.         Неурегульовані питання оподатковування коштів, що пе-рераховуються на медичне страхування. В даний час у сукупності роботодавці вже платять від 30% зарплати своїх працівників у рі-зні фонди обов’язкового соціального страхування. Введення но-вого соціального податку без зниження наявних ставок неминуче приведе до зменшення надходжень по інших податкових статтях і інших негативних економічних факторах.

 

5.         Оскільки в основу законопроекту були покладені «Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування», не пророблені такі кардинально важливі положення, як механізм упровадження конкретних програм медичного соціального стра-хування, розрахунок страхових тарифів і величина страхових платежів, їх диференціація залежно від груп, що підлягають стра-хуванню, і т.д.

6.         He розглянуте питання про співвідношення у рамках даної системи обов’язкового і добровільного медичного страхування.

У країнах з розвинутою ринковою економікою поняття ме-дицини і страхування практично нерозривні. Система охорони здоров’я, як правило, базується на функціонуванні обов’язкового соціального і добровільного медичного страхування.

Метою добровільного медичного страхування є гарантія застрахованій особи при виникненні страхового випадку отри-мання оплати вартості медичної послуги за рахунок засобів стра-хових резервів, а також фінансування профілактичних заходів.

Як правило, система добровільного медичного страхування виникає як альтернатива державним програмам медичного стра-хування (Великобританія, Іспанія і т.д.). Добровільне медичне страхування розраховане на категорію громадян, яких не задовольняє загальний рівень медичного обслуговування і вони згодні «доплатити» за визначені послуги, не передбачені загальнодер-жавною системою.

В Україні в 2002р. за даними статистики добровільне стра-хування здійснювало 79 страховиків. При цьому не можна не від-значити позитивної динаміки розвитку даного сектора страхового ринку. (див. рис.4), хоча на сьогоднішній день ріст кількості до-говорів, що укладаються, говорить скоріше про відсутність аль-тернативи з боку держави в плані «легалізації» платної медицини.

Варіант V

Задача 1

В квітні 2011 року робітнику були нараховані та виплачені лікарняні в сумі 2235грн., але пенсійні внески на них не нарахували і не утримали. Розрахувати розміри фінансових та адміністративних санкцій та зробити відповідні висновки, за умови, що помилку було виявлено на підприємстві у вересні місяці при перевірці органами Пенсійного фонду.

Розв’язок: 2235*0,02=44,70 грн. (потрібно було сплатити до Пенсійного фонду)

Штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ нараховують за період з першого к. д., наступного за днем настання строку сплати, до дня, наступного за днем подання платником заяви про перерахування коштів.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 18.09.2012 р. №5292) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Штраф = 44,70*0,1=4,47 грн.

Згідно з частинами 10 та 13 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 18.09.2012 р. №5292) на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Пеня = 4,47*123=549,81 грн.

Враховуючи вищезазначене, за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, наступного за днем подання заяви платником, органи Пенсійного фонду застосовують штрафні санкції та нараховують пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Задача 2

Розрахувати розміри нарахувань єдиного соціального внеску підприємством за поточний місяць за наступними даними:

Табельний номер

Нараховано за видами виплат

За тарифними ставками (посадовими окладами)

Відпускні

Матеріальна допомога

Допомога з вагітності і пологів

Премія

Допомога з тимчасової непрацездат

ності

1

1720

2

1500

1500

3

1070

2936

4

1420

5

1380

6

1652

7

1240

8

1084

9

1653

Розв’язок:

ЄСВ =(1720+1500+1070+2936+1420+1380+1652+1240+1084+1653)*0,381=

=5964,55 грн. (згідно 44 класу професійного ризику)

ПФ = 1500*0,332=498 грн.

ЄСВ всього =5964,55+498=6462,55 грн.

Бібліографічний список літературних джерел

1.Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 р. №2240-ІІІ;

2.Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ;

3.  Закон України” Про внесення змін до Закону України «Про страхування”// України –business.-2001.- 6-13 листопада, №44.

4. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ,

2002-208с.

5. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О.

Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.




Предыдущий:

Следующий: