диплом части

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБꞌЄКТУ І ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Загальна характеристика підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Iсторiя народження i розвитку Криворiзького металургiйного комбiнату «Криворiжсталь» — це iсторiя поетапного будiвництва, введення в експлуатацiю й освоєння надпотужних доменних печей, сталеплавильних агрегатiв, прокатних станiв, розробки i створення унiкальних технiчних засобiв i технологiчних процесiв, що не втрачають свого значення через багато рокiв i десятилiть.

16 червня 1931р. — головою ВРНГ Г.К. Орджонiкiдзе пiдписується наказ про будiвництво Криворiзького металургiйного заводу.

7 листопада 1931р. — закладенi першi кубометри бетону у фундамент першого промислового об’єкта — доменної печi № 1.

3 серпня 1934р. — задута перша доменна пiч («Комсомолка») з комплексом енергетичного i ремонтно-допомiжного господарства.

4 серпня 1934р. — виданий перший чавун на доменнiй печi «Комсомолка». Цей день прийнято вважати датою народження «Криворiжсталi».

Травень 1935р. — задута доменна пiч № 2. Сiчень 1936р. — отримано перший криворiзький кокс.

Березень 1939р. — задута доменна пiч № 3. Серпень 1939р. — iз введенням в експлуатацiю бесемерiвського цеху виплавленi першi тонни криворiзької сталi.

У 1941р. повинно було завершитися будiвництво найпотужнiшого на той перiод блюмiнга — виконувалось випробування окремих механiзмiв цього стану. У серпнi 1941р. обладнання пiдприємства було частково демонтовано й евакуйоване до м. Нижнiй Тагiл на Уралi.

Пiслявоєнна iсторiя комбiнату фактично пов’язана з його другим народженням i безперервним зростанням. Перша доменна пiч була вiдновлена в березнi 1949р. У сiчнi 1950р. видала чавун друга доменна пiч, у вереснi 1951р. — третя. Почали виробляти продукцiю аглофабрика, ковальський, ремонтно-механiчний та iншi цехи.

1956р. — введенний в експлуатацiю первiсток прокатного передiлу на пiдприємствi — безперервний дрiбносортовий стан «250-1″, устаткування якого, як й iнших 9 прокатних станiв, було виготовлено i поставлено фiрмою СКЕТ з Нiмеччини.

1957р.- введення в експлуатацiю дротового стану «250-1″ i спадкоємця довоєнного бесемерiвського цеху — киснево-конвертерного цеху № 1.

1957р.- введення в експлуатацiю доменної печi № 4 i цеху «Блюмiнг-1″ у складi блюмiнга «1150″ з вiддiленням нагрiвальних колодязiв i безперервно-заготiвельним станом «730/500″.

1958р. — зданий в експлуатацiю Новокриворiзький ГЗК, що пiзнiше увiйшов до складу «Криворiжсталi».

1958р. — введений в експлуатацiю безперервний дрiбносортовий стан «250-2″.

1959 р. — прийнятi в роботу доменна пiч №5 корисним об’ємом 2000 куб. метрiв i безперервний дротовий стан «250-2″.

1961р. — введенi в експлуатацiю доменна пiч №6 корисним об’ємом 2000 куб. метрiв, мартенiвський цех з п’ятьма 650-тонними мартенiвськими печами та безперервний дрiбносортовий стан «250-3″.

1962р. — отриманий перший чавун на доменнiй печi №7 корисним об’ємом 2000 куб. метрiв.

1964р. — почали працювати цех «Блюмiнг-2″ у складi блюмiнга «1300″ з вiддiленням нагрiвальних колодязiв i безперервно-заготiвельним станом «900/700/500″, а також безперервний штрипсовий стан «300″.

1966р. — прийнятi в експлуатацiю безперервнi дрiбносортовi стани «250-4″ i «250-5″.

1967р. — задута доменна пiч №8 корисним об’ємом 2700 куб. метрiв. 1970р.- прийнятий в експлуатацiю безперервний дротовий стан»250-3″.

1971р. — введений у роботу комплекс киснево-конвертерного цеху № 2.

1973р. — прийнятi в експлуатацiю двохванний сталеплавильний агрегат №1 у мартенiвському цеху (замiсть мартенiвської печi №1), а також цех «Блюмiнг-3″ у складi блюмiнга «1150″ з вiддiленням нагрiвальних колодязiв i безперервно-заготiвельним станом «850/700/500″.

1974р. — задута доменна пiч №9 корисним об’ємом 5000 куб. метрiв. 1977р. — введенi в експлуатацiю двохванний сталеплавильний агрегат № 6 у мартенiвському цеху i комплекс безперервного дрiбносортового стану «250-6″.

1983р. — завод отримав статус комбiнату. 1996 р. — постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 04.10.1996р. № 1213 «Про створення Криворiзького державного гiрничо-металургiйного комбiнату «Криворiжсталь» прийнято рiшення про створення єдиного виробничо-технологiчного комплексу з повним металургiйним циклом на базi Криворiзького державного металургiйного комбiнату, Новокриворiзького державного гiрничо-збагачувального комбiнату та орендного пiдприємства «Криворiзький коксохiмiчний завод».

1996р. — пiсля реконструкцiї введений в експлуатацiю дротовий стан «150-1″ у СПЦ №1, який виробляє катанку, що вiдповiдає вимогам мiжнародних стандартiв.

1997р. — введений в експлуатацiю дрiбносортово-дротовий стан «МП-250/150″ у прокатному цеху № 3.

1999 г. — Закiнчено шефмонтаж дротового стану МПС-250-6, на якому було установлено обладнання фiрми «SKET».

2001 р. — наказом Державного комiтету промислової полiтики України вiд 19.04.2001р. №165 прийнято рiшення про передачу частини основних фондiв державного пiдприємства «Рудоуправлiння iменi Кiрова» Криворiзькому державному гiрничо-металургiйному комбiнату «Криворiжсталь» з метою створення на його базi шахтоуправлiння з пiдземного видобутку руди на правах структурного пiдроздiлу комбiнату.

2004р. — згiдно iз наказом Мiнiстерства промислової полiтики України вiд 07.04.2004 р. №166 «Про створення ВАТ «Криворiжсталь» створене вiдкрите акцiонерне товариство «Криворiзький гiрничо-металургiйний комбiнат «Криворiжсталь» шляхом перетворення Криворiзького державного гiрничо-металургiйного комбiнату «Криворiжсталь». Вiдповiдно до рiшення загальних зборiв акцiонерiв вiд 12 сiчня 2006 року найменування вiдкритого акцiонерного товариства «Криворiзький гiрничо-металургiйний комбiнат «Криворiжсталь» змiнено на вiдкрите акцiонерне товариство «Мiттал Стiл Кривий Рiг». Вiдповiдно до рiшення загальних зборiв акцiонерiв вiд 14 червня 2007 року найменування вiдкритого акцiонерного товариства «Мiттал Стiл Кривий Рiг» змiнено на вiдкрите акцiонерне товариство «АрселорМiттал Кривий Рiг». Вiдповiдно до рiшення загальних зборiв акцiонерiв вiд 21 квiтня 2011 року найменування Вiдкритого акцiонерного товариства «АрселорМiттал Кривий Рiг» змiнено на Публiчне акцiонерне товариство «АрселорМiттал Кривий Рiг».

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів. Наглядова рада є органом товариства, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах компетенції, визначеної статутом та чинним законодавстом, котролює та регулює діяльність генерального директора. Одноосібним Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Генеральний директор. Генеральний директор одноосібно, на свій розсуд та під власну відповідальність ухвалює всі рішення щодо питань, які складають його компетенцію, є підзвітним Загальним зборам і Наглядовій раді, організовує виконання їх рішень.

Зміни в організаційній структурі у відповідності з попереднім звітним періодом:

З метою забезпечення централізованого керівництва роботами із зважування вантажів підприємства з 12.01.2012 здійснено перепідпорядкування вагової служби з служби автоматизації технологічних процесів у вантажну службу транспортного департаменту.

У зв’язку з перерозподілом функцій та завдань між підрозділами, поетапно здійснено трансформацію служби постачання.

З метою підвищення ефективності організації складського господарства з 01.02.2012 здійснено централізацію вказаної функції шляхом створення за рахунок чисельності цеху складського господарства та підготовки виробництва та цеху приймання обладнання — митно-ліцензійного складу напрямку діяльності «складське господарство і підготовка виробництва».

Здійснено поетапне упорядкування організаційної структури департаменту з безпеки, а також перепідпорядкування персоналу економічної безпеки в цей департамент.

В рамках програми по впровадженню системи WCM (World Class Manufacturing – технології світового класу) та з метою підвищення ефективності робіт з технічного обслуговування і ремонту (ТОіР) вантажопідйомних кранів цеху Блюмінг № 2, з 07.02.2012 здійснена передача персоналу з вказаного структурного підрозділу на ділянку ТОіР цеху з ремонту металургійного обладнання № 4 ремонтного виробництва. Аналогічна передача персоналу з 05.07.2012 відбулась між Блюмінгом №1 та вказаною раніше ділянкою цеху з ремонту металургійного обладнання № 4 ремонтного виробництва.

Здійснено вдосконалення організаційної структури управління адміністрації з фінансів, контроллінгу та інформаційних технологій: з метою забезпечення ефективного здійснення контроллінгу гірничих розробок, обліку запасів і витрат виробництва, оптимізації процесів усередині підрозділу.

Для підвищення ефективності процесів здійснено зміну підпорядкованості в структурі внутрішньої логістики, а також введення посади директора з внутрішньої логістики.

Для підвищення ефективності оперативного керівництва та забезпечення ефективної роботи виробничих колективів, зменшення організаційних рівнів управління здійснений перегляд організаційної структури управління підрозділів підпорядкованих главі адміністрації з виробництва

З метою здійснення перерозподілу функцій та завдань між керівниками та структурними підрозділами здійснено перепідпорядкування управління майнових, корпоративних та земельних відносин, а також менеджера з контролю дотримання корпоративних політик генеральному юрисконсульту.

Для реалізації стратегії підприємства в сфері інформаційних технологій та автоматизації технологічних процесів здійснено поділ департаменту з інформаційних технологій та автоматизації на два окремі підрозділи: департамент інформаційних технологій та департамент автоматизації технологічних процесів.

Здійснено оптимізацію процесів, перерозподіл функцій і завдань всередині департаменту з персоналу.

Для підвищення ефективності організації робіт структурних підрозділів, підпорядкованих голові технічної адміністрації (СТО) здійснені зміни в організаційних структурах управління: центрального інжинірингового управління, технічного управління, департаменту з якості.

Для перерозподілу функцій між керівниками та підрозділами підприємства за рахунок чисельності залізничних цехів №1-5 створено управління залізничного транспорту гірничого департаменту.

З метою безперебійного та якісного забезпечення автотранспортними перевезеннями здійснено об’єднання автоколон №1 та 6 цеху технологічного автотранспорту.

З метою здійснення впровадження планів підприємства з технічного переоснащення та автоматизації технологічних процесів основного виробництва внесені відповідні зміни в організаційну структуру управління департаменту автоматизації технологічних процесів.

З метою вдосконалення процесів проведення електротехнічних випробувань та вимірювань, досліджень стану технології збагачення, а також створення єдиної системи забезпечення своєчасного та належного здійснення вимірювальних та випробувальних робіт здійснено створення випробувального центру на базі чисельності гірничого департаменту.

Здійснено укрупнення структурних підрозділів транспортного департаменту та централізація функції управління залізничним транспортом.

З метою централізації, удосконалення та підвищення ефективності роботи з утримання та ремонту устаткування виробничих цехів підприємства на базі та за рахунок чисельності департаменту капітальних ремонтів і механоремонтного комплексу створено центральний департамент по утриманню та ремонтам.

Основнi ризики в дiяльностi пiдприємства та заходи щодо їх зменшення:

Ризик пов’язаний з охороною праці та безпекою.

Заходи: програма «Прагнення до нуля нещасних випадків»; досягнення 3-го рівня Стандартів АрселорМіттал по запобіганню смертельних нещасних випадків; інвестиції в охорону праці та безпеку; проведення тренінгів та атестацій робітників.

Ринковий ризик.

Заходи: фокус на ключових ринках: збільшення долі ринку; збереження долі внутрішнього ринку; покращення ассортименту продукції; управління відносинами з покупцями.

Ризик пов’язаний з податками та ліквідністю.

Заходи: активна піар кампанія і лобіювання за допомогою міжнародних фінансових установ; оптимізація робочого капіталу; страхування торгових кредитів.

Ризик логістики.

Заходи: встановлення і підтримка контактів з Укрзалізницею; зменшення сходів рухомого складу / зниження простоїв вагонів / забезпечення запланованого обороту вагонів; підтримка з боку АрселорМіттал Транс; капітальні і поточні інвестиції в інфраструктуру логістики.

Ризик виробничої стабільності і подорожчання собівартості.

Заходи: управління ризиками основних засобів; оптимізація ремонтів і технічного обслуговування; впровадження технологій світового класу; розробка стандартних виробничих процедур; впровадження програм по зниженню собівартості;

Екологічний ризик.

Заходи: безперервний моніторинг викидів; реконструкція газоочісних установок (КХП, Прокат 3); контроль за утилізацією відходів;

Ризик постачання.

Заходи: підтримка резервних запасів; автоматична система закупівлі (резервування, вибір нового постачальника, управління постачальниками); впровадження умов глобальних контрактів; закріплення групи з управління і обліку запасів за центральним складом.

Юридичний ризик, ризик зовнішньої корупції та витіку інформації.

Заходи: створення відділу з мониторинга контрактів; моніторинг забалансових зобов’язань; провадження програми «Комплаєнс»; фінансові та антикорупційні розслідування; тренінги з ділової етики, боротьби з корупцією та витіком інформації.

Ризик управління персоналом.

Заходи: програми з розвитку талантів / програми ротацій; додаткові програми добровільного звільнення; впровадження підходу до виробництва заснованого на технологіях світового класу; впровадження нових показників оцінки роботи.

Політичний ризик.

Заходи: встановлення зв’язків з громадскістю / встановлення відносин з органами державної влади на національному та регіональному рівні; виконання умов договору купівлі-продажу та інших зобов’язань.

Основна продукція, що випускає Товариство: прокат арматурний гладкого та періодичного профілю; катанка з вуглецевої сталi; катанка з низьковуглецевої i легованої сталi для виготовлення зварювального дроту; катанка сталева канатна; прокат сортовий гарячекатаний з вуглецевих та легованих марок сталi; прокат штабовий; кутики сталеві; заготовка гарячекатана з вуглецевої сталi; заготовка безперервнолита.

Планується у 2013 році наступний «портфель» замовлень: арматура – 3114 тис. тонн; катанка – 187 тис. тонн; сорт – 337 тис. тонн; заготiвка – 1062 тис. тонн. Що стосується рiвня впровадження нових технологій та нових товарiв, то планується освоїти великий спектр марок сталi у новому вiддiленнi БРС конверторного цеху — на установці пiч-ковш, та розлити їх на безперервно — ливарній машині з подальшім перекатом на дрібносортно–дротовому, та дротовому станах. Залежнiсть збуту продукцiї вiд сезонних коливань: у 2012р ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було реалізовано 5 477,12 тис мт металопродукції. Збут продукції здійснювався щомісячно, але з незначними коливаннями. Коливання у збуті продукції були, перш за все, сезонними.

Згладжувати перепади сезонного характеру продажів, фахівцям службі маркетингу та збуту вдається за рахунок змінення ціни (зростання на вершині ділової активності та зниження, коли активність на нулі), диверсифікації ринків збуту, пропозиції гнучкої системи знижок та надбавок. У порівнянні першого півріччя до другого 2012р, реалізація на експорт була з помітними відхиленнями. У першому півріччі було відвантажено на експорт 2 260 тис мт металопродукції (що складає 47,78% від річної реалізації), а у другому півріччі відбулося незначне зростання – 2 469 тис мт (52,22% від всього експорту). Якщо порівнювати обсяги реалізації металопродукції з попереднім звітним 2011р, то спостерігається тенденція до зросту: у І півріччі 2012р — на 17,77%; у ІІ півріччі – на 17,17%. Всього у 2012р було реалізовано на експорт на 17,45% більше металопродукції, ніж у 2011р. Відхилення у експортних поставках зумовлені, перш за все, частими змінами кон’юнктури світового ринку, які, в свою чергу, залежать від попиту у будівельні сезони та від платежеспроможності замовників.

Основнi ринки збуту та основнi клiєнти: у 2012р ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» здійснив відвантаження металопродукції за межі України до 51 країни світу. Ринками збуту традиційно є регіони Близького Сходу, Росії та країни СНД. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зацікавлене у розширенні ринків збуту своєї продукції.

Для виробництва продукції ПАТ «АрселорМiттал Кривий Рiг» використовуються такi основнi види сировини:

Залiзорудна сировина — забезпечується за рахунок власного виробництва сирої руди, концентрату та агломерату. В 2012 у зв’язку із зниженням обсягів виробництва власної аглоруди , було закуплено додатково 110тис. Тн аглоруди у сторонніх виробників.

Вапняк звичайний i доломiтизований — постачальниками є Балаклавське рудоуправлiння, Докучаєвський флюсодоломiтний комбiнат, Євпаторiйський завод будматерiалiв, АрселорМіттал Берислав.

Вугiльний концентрат — використовується для виробництва коксу. Постачальниками є українськi виробники, а також в умовах дефiциту якісного українського коксiвного вугiлля використовується вугiльний концентрат з Росiї, Казахстану та США. Кокс — забезпечується постачальниками, що входять в групу АрселорМіттал, а також за рахунок українських виробників.

Брухт чорних металiв — забезпечується постачанням вiд українських заготівельників. В даний час на ринку iснує дефiцит брухту чорних металiв. Це пов’язано зi зниженням його заготiвлi, а також вивозом за межi України. Протягом 2012 року вiдбувся рiст (зниження) цiн на сировиннi ресурси.

За підсумками 2012 року виробництво основних видів продукції склало: чавуну 5,6 млн. тон (збільшення до 2011 року 14,6%; збільшення до 2010 року 5,5%); сталі 6,4 млн. тон (збільшення до 2011 року 12,6%; збільшення до 2010 року 4,7%); товарного прокату 5,4 млн. тон. Виробництво товарної продукції в діючих цінах за 2012 рік склало 28639,2 млн.грн., що менше рівня 2011 року на 374,0 млн.грн. або на 1,3% і більше рівня 2010 року на 5759,7 млн.грн. (або на 25,1%).

Поняття кредиторської заборгованості на підприємстві

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально – технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов’язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість — особлива частина майна організації, що є предметом обов’язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов’язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника.

Поняттям кредиторської заборгованості охоплюються боргові зобов’язання організації-дебітора, що мають різне походження, а отже, різні юридичну природу і правовий режим, що, власне кажучи, обумовлює практичну необхідність використання погодженого на рівні закону понятійного апарата. Оскільки кредиторська заборгованість служить одним із джерел засобів, що знаходяться в розпорядженні організації-дебітора, неї показують у пасиві балансу. Облік кредиторської заборгованості ведеться, природно, по кожнім кредиторі окремо («розрахунки з кредиторами» чи просто «кредитори»), а в узагальнюючих показниках відбивають загальну суму кредиторської заборгованості і дають її, розбиваючи на вісьмох груп.

Кредиторська заборгованість – це фінансові зобов’язання одного суб’єкта над іншими, котрі він зобов’язаний виконати. Поняття, протилежне поняттю кредиторської заборгованості – дебіторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість може бути над іншими організаціями, підприємствами чи приватними особами, до бюджету, перед персоналом, і навіть за отриманими кредитів і допомог. Найпоширеніша форма кредиторської заборгованості – зобов’язання перед постачальниками товарів та послуг.

Кредиторська заборгованість зникає і під час зобов’язань з її погашення або за її списання у разі незатребуваності.

Кредиторська заборгованість виникає за такими обов’язками:

зобов’язання оплатити постачальникам і підрядчикам вартість отримані від них же в власність товарів, прийнятих робіт, наданих послуг;

зобов’язання оплатити комерційний вексель;

зобов’язання сплатити гроші, передати майно, виконати роботи, надати послуги дочірнім або залежним товариствам;

зобов’язання передати майно, виконати роботи іншою юридичною і фізичних осіб має значення отриманого авансу або передоплати;

зобов’язання виробляти оплату праці працівникам згідно з укладеними колективному і індивідуальним трудовим договорами;

зобов’язання виплачувати внесок у соціальні позабюджетні фонди;

зобов’язання сплачувати податки та інші платежі до бюджету;

зобов’язання перед іншими кредиторами.

Крім заздалегідь обумовленого способу погашення кредиторську заборгованість, існують ще кілька, які можна запропоновані кредитору. Один з таких способів – взаєморозрахунок, може бути застосований у разі, якщо в вашого кредитора також є перед вами заборгованість. Другий спосіб погашення кредиторської заборгованості полягає у переоформленні заборгованості, наприклад, в забезпечений запорукою кредит. Третій спосіб – поступка кредитору прав власності на кошти чи поступка акцій компанії. І, нарешті, найвигідніший для кредитора спосіб погашення кредиторської заборгованості — отримання від боржника векселів, суми й відсотки з яких мають бути виплачено відповідно до нової домовленості.

У кризових умовах господарювання для багатьох підприємств важливою проблемою економічного розвитку є нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Важливим джерелом формування активів суб’єктів господарювання виступають позики. Проте слід зазначити, що банківські кредити є не завжди виправданими, тому підприємству, насамперед, потрібно об’єктивно оцінити потребу в них. Тому

дослідження кредиторської заборгованості як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємства та забезпечення її погашення набуває особливої актуальності.

У разі розширення діяльності необхідно залучати додаткові кошти. Одним із варіантів їх залучення є позика.

У процесі діяльності підприємства за тих чи інших умов у нього виникають зобов’язання, які воно має виконати в установлені строки. Для забезпечення їх виплати та ефективних напрямів використання необхідно здійснювати контроль за своєчасністю платежів та правильністю обліку.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [3].

Зобов’язання визнають, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму зараховують до складу доходу звітного періоду [3]. Унаслідок отримання кредитів, які є видом зобов’язань, виникає кредиторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість – це тимчасово залучені суб’єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі [4].

Основними видами кредиторської заборгованості, яка є об’єктом обліку на підприємстві, є заборгованість за розрахунками:

з постачальниками за отриману сировину і матеріали, товари, продукцію;

з підрядниками за отримані роботи та надані послуги;

зі спірних питань між суб’єктами господарської діяльності, що не вирішені арбітражем;

з іншими фінансово-кредитними установами;

з оплати праці;

за відрахуваннями до позабюджетних фондів соціального, медичного та пенсійного страхування;

щодо перерахування податків до бюджетів різних рівнів;

щодо перерахування внесків на страхування майна підприємства;

щодо перерахування внесків на особисте страхування персоналу;

із покупцями за отриманими авансами передплатами;

з виплати дивідендів;

з дочірніми підприємствами тощо.

Кредиторська заборгованість підприємства перед фінансово-кредитними установами виникає у формі кредиту. Кредит – це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Позика – це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»

2.1. Загальна діагностика економічного стану підприємства

Таблиця 2.1.1.

Аналіз майнового положення

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

+, -

%

1.Коефіцієнт зносу.

0,77

0,76

- 0,30

-1,07

-138,96

2.Коефіцієнт придатності.

0,23

0,24

1,30

+1,07

+465,21

3.Коефіцієнт вибуття.

- 0,15

0,076

- 0,044

+0,106

-70,66

Аналіз таблиці 2.1.1. показує, що за аналізований період коефіцієнт зносу основних фондів зменшився з 0,77 до – 0,30, тобто на 138,96 %. Така динаміка даного показника є позитивною, і це свідчить, що кошти були вкладенні в оновлення виробничих потужностей. Зміни спостерігаються в величині коефіцієнту вибуття, який за даний рік склав — 0,106 це свідчить про те що протягом даного періоду основні засоби оновились на 70,66 %.

В результаті такої динаміки спостерігається збільшення коефіцієнта придатності з 0,23 до 1,30.

Отже, виходячи з аналізу таблиці 2.1.1., можна сказати, що ситуація з майновим положенням на даному підприємстві за аналізований період є позитивною.

Таблиця 2.1.2.

Аналіз ділової активності підприємства ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

+,-

%

1. Коефіцієнт оборотності оборотних активів.

2,55

2,96

3,28

+0,73

+28,63

2. Період 1 обороту оборотних активів.

144

124

112

-32

-22,22

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

4,42

5,12

5,4

+0,98

+22,17

4. Період 1 обороту дебіторської заборгованості.

83

72

68

-15

-18,07

5. Коефіцієнт оборотності запасів.

6,08

5,89

9,16

+3,08

+50,65

6. Період 1 обороту запасів.

60

62

40

-20

-33,33

7.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

5,41

5,14

7,73

+2,32

+42,88

8.Період 1 обороту кредиторської заборгованості.

68

71

48

-20

-29,41

9. Тривалість операційного циклу.

143

134

108

-35

-24,47

10. Тривалість фінансового циклу.

75

63

60

-15

-20

В ході проведеного аналізу можна побачити, що за три роки коефіцієнт оборотності оборотних активів на підприємстві зріс з 2,55 до 3,28. При цьому тривалість 1 обороту зменшилась на 22,22 %.

Коефіцієнт оборота дебіторської заборгованості та оборотності кредиторської заборгованості значно зріс на 22,17 % і 42,88 %, що призводить до спаду періоду.

Коефіцієнт оборотності запасів збільшився, якщо порівнювати 2010 р. та 2012р. на 50,65 %, а якщо порівняти 2010 р. та 2011 р., то цей коефіцієнт зменшився на 3,12 %. При цьому період обороту запасів в першому випадку спостерігається значний спад з 60 до 40 днів, а в другому – підвищується з 60 до 62 днів.

Операційний та фінансовий цикл за три роки зменшились на 24,47 % та 20 %.

Таблиця 2.1.3.

Аналіз ліквідності активів та пасивів

Активи

2010 р.

2011 р.

2012 р.

1. Найбільш ліквідні активи. () (230 + 240)

694108

266545

133595

2.Швидкореалізовані. () (160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210)

5315540

5637126

5349454

3.Повільнореалізовані. () (260 — )

3192219

3860653

3333144

4.Неліквідні активи. ()

(р. 080)

8261907

10543129

33203077

1.Найбільш термінові зобов’язання. ()

(530 + 540 +550 + 560 +570 + 580 + 590 + 600 + 605 + 610)

3520455

4380524

3935428

2.Короткострокові зобов’язання. () (р. 620 — )

265396

266333

133217

3.Довгострокові зобов’язання. () (р. 480)

398085

133163

5342054

4.Постійні пасиви. ()

(р. 380 + 430)

13297007

15551566

32608571

Таблиця 2.1.4.

Аналіз показників дотримання умов ліквідності на підприємстві ПАТ »АрселорМіттал Кривий Ріг»

Умова

2010 р.

2011 р.

2012 р.

А1 > П1

-2826347

- 4113979

- 3801833

А2 > П2

5050144

5370793

5216237

А3 > П3

2794134

3727490

-2008910

А4 < П4

-5035100

- 5008437

594506

Аналіз ліквідності балансу показує, що протягом всього періоду спостерігається дефіцит найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань. На 2010 р. дефіцит становить 2826347 тис. грн., а на кінець 2012 року дефіцит збільшився до 3801833 тис. грн., що можна вважати негативним фактором діяльності підприємства.

Проте швидкореалізованих активів у підприємства достатньо для покриття короткострокових зобов’язань, їх надлишок становить на 2010 р. 5050144 тис. грн., а на кінець 2012 року 5216237 тис. грн.

Якщо аналізувати повільнореалізовані активи, то спостерігаємо їх надлишок протягом 2010 та 2011 років. Надлишок на 2010 р. складав 2794134 тис. грн., а на кінець 2012 р. він переріс в дефіцит 2008910 тис. грн.

Щодо неліквідних активів, то наявний дефіцит власних оборотних коштів в 2012 р. переріс в надлишок 594506 тис. грн.

Таблиця 2.1.5.

Аналіз ліквідності підприємства ПАТ »АрселорМіттал Кривий Ріг»

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

+,-

%

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

0,18

0,057

0,033

-0,147

-81,66

2.Коефіцієнт проміжної ліквідності.

1,58

1,27

1,35

-0,23

-14,55

3.Коефіцієнт загальної ліквідності.

34,67

36,66

66,18

+31,51

+90,88

Аналіз таблиці 2.1.5. показує, що коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2010 р. мав показник 0,18, а в 2011 та 2012 р. р був значно нижче нормативу, який становить 0,1. Крім того спостерігається зменшення абсолютної ліквідності на 81,66%.

Коефіцієнт проміжної ліквідності за три роки зменшився на -14,55 %.

Щодо коефіцієнта загальної ліквідності, то він за три роки збільшився на 90,88 %.

Можна зробити такий висновок, що в цілому баланс даного підприємства має задовільну ситуацію з ліквідності.

Таблиця 2.1.6.

Аналіз фінансовоï стійкості підприємства ПАТ »АрселорМіттал Кривий Ріг»

Показники

2010 р.

2011 р.

2012 р.

Відхилення

+,-

%

1.Коефіцієнт автономії.

0,76

0,76

0,78

+ 0,02

+2,63

2.Коефіцієнт фінансової залежності.

0,24

0,24

0,22

-0,02

-0,08

3.Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

0,38

0,32

-0,018

-0,398

-104,73

4.Коефіцієнт структури довгострокових вкладів.

0,048

0,012

0,16

+0,112

+233,33

5.Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів.

0,03

0,0085

0,14

+0,11

+8

6.Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів.

3,15

0,31

0,28

-2,87

-91,11

7.Коефіцієнт маневреності оборотних коштів.

0,047

0,017

0,0033

-0,0437

-92,98

Виходячи з таблиці 2.1.6. можна побачити, що коефіцієнт автономії та фінансової залежності за два роки (2010 та 2011 р.р.) не змінилися. В 2012 коефіцієнт автономії збільшився на 0,02, а коефіцієнт фінансової залежності в цьому ж році зменшився на 0,02. Динаміка зменшення коефіцієнта автономії є негативною оскільки свідчить про зменшення питомої ваги власних коштів в капіталів підприємства.

Щодо коефіцієнта маневреності власного капіталу, то на 2012 рік зменшився до -0,018, тобто порівняно з 2010 роком на 104,73 %.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень та коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів збільшились в 2012 році до 0,16 та 0,14, що на 233,33 % та 8 % більше за 2010 рік.

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів стрімко зменшились в 2011 році до 0,31, в порівнянні з 2010 р. (складав — 3,15) і в 2012 році продовжував зменшуватись до 0,28.

Маневреність оборотних коштів підприємства є низькою в 2010 р. — 0,047, 2011 р.- 0,017, а в 2012 р. значно зменшилась до 0,0033, це свідчить про незначну питому вагу грошових коштів в структурі функціонуючого капіталу.

Аналіз фінансових результатів і рентабельності.

Проводимо горизонтальний і вертикальний аналіз звіту про фінансові результати.

Таблиця 2.3.5.1

Показники

Початок року

Кінець року

+, -

%

Структура %

м/г

%

м/г

%

1.Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

41219

100

11653

100

- 29566

- 71,73

-

2.Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

32812

79,60

9987

85,70

- 22825

- 69,56

+ 6,1

3.Валовий прибуток:

прибуток

8407

20,39

1666

14,29

- 6741

- 80,18

- 6,1

4.Інші операційні доходи.

129

0,31

-

-

- 129

- 100

- 0,31

5.Адміністративні витрати.

4397

10,67

2376

20,39

- 2021

- 45,96

+ 9,72

6.Витрати на збут.

2516

6,10

442

3,79

- 2074

- 82,43

- 2,31

7.Інші операційні витрати.

4747

11,52

5487

47,09

+ 740

+ 15,59

+ 35,57

8.Фінансові результати від операційної діяльності:

збиток.

3124

7,58

6639

56,97

+ 3515

+ 112,52

+ 49,39

9.Інші доходи.

549

1,33

374

3,21

- 175

- 31,88

+ 1,88

10.Фінансові витрати.

168

0.41

24

0.20

- 144

- 85.71

- 0,21

11.Інші витрати.

446

1,08

87

0,75

- 359

- 80,49

- 0,33

12.Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

збиток.

3189

7,74

6376

54,71

+ 3187

+ 99,94

+ 46,97

13.Податок на прибуток від звичайної діяльності.

360

0,87

-

-

- 360

- 100

- 0,87

14.Чистий:

збиток.

3549

8,61

6376

54,71

+ 2827

+ 79,66

+ 46,1

Аналізуючи таблицю 2.3.5.1, можна зробити наступні висновки, чистий дохід від реалізації продукції за рік скоротився на 71,73, що є негативним фактором діяльності підприємства, при цьому собівартість реалізованої продукції зменшилась на 69,56 %, що призвело до зниження валового прибутку аж на 80,18.

Інші операційні доходи значно зменшились, тобто на 0,31 %, що негативно вплинуло на фінансовий результат.

Щодо адміністративних витрат і витрат на збут, то вони зменшились відповідно на 45,96 і 82,43 %.

Якщо аналізувати інші операційні витрати, то за аналізований період вони збільшилися на 15,59 %, що негативно вплинуло на фінансовий результат.

Щодо фінансового результату від операційної діяльності, то він також значно збільшився, тобто на 112,52 %.

Щодо інших фінансових доходів, то вони зменшилися на 31,88 %, що негативно вплинуло на фінансовий результат. Також спостерігається зменшення фінансових витрат на 85,71 %, що призвело до збільшення кінцевого результату. Інші витрати протягом аналізованого періоду зменшилися на 80,49 %.

У зв’язку з вище наведеними змінами фінансовий результат від звітної діяльності до оподаткування, тобто збиток, збільшився на 99,94 %.

На даному підприємстві в порівнянні з початком року чистий збиток збільшився на 79,66 %, тобто на 46,1 %, що є негативним для підприємства.

Аналіз структури фінансових результатів показує, що питома вага собівартості у виручці зросла від 79,60 до 85,70, що призвело до зменшення питомої ваги валового прибутку з 20,39 до 14,29.

Інші операційні доходи з початку року складали 0,31 %, а на кінець року вони скоротилися. Також спостерігається підвищення адміністративних витрат з 10,67 до 20,39. Щодо витрат на збут, то з початку аналізованого року вони складали 6,10 %, а на кінець 3,79 %.

Інші операційні витрати значно збільшилися в звітному періоді, тобто з 11,52 до 47,09 %.

Щодо фінансового результату від операційної діяльності, тобто збитку, то він значно зріс в звітному році, порівняно з початковим періодом з 7,58 до 56,97. Також інші доходи зросли з 1,33 до 3,21 %.

Фінансові витрати та інші витрати порівняно з початковим періодом скоротилися в звітному періоді з 0,41 до 0,20 % та з 1,08 до 0,75 %.

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, тобто збиток, значно збільшився з 7,74 до 54,71 %.

Чистий збиток в початковому періоді складав 8,61 %, а в звітному періоді його питома вага склала 54,71 %.

Таким чином динаміка фінансових результатів є негативною, але й підприємство є не прибутковим.

Далі робимо аналіз рентабельності.

Розраховуємо наступні показники.

Рентабельність продукції.

= = 100;

= 100 = 25,62

= 100 = 16,68

Рентабельність власного капіталу.

= = 100;

= 100 = 100 = — 12,31

= 100 = 100 = — 28,48

Рентабельність капіталу.

= = 100;

= 100 = — 6,95

= 100 = — 12,15

Рентабельність необоротних активів.

= = 100;

= 100 = — 15,53

= 100 = — 30,37

Рентабельність оборотних активів.

= = 100;

= 100 = — 12,59

= 100 = — 20,24

Таблиця 2.3.5.2

Показники

Початок року

Кінець року

+,-

%

1.Рентабельність продукції.

25,62

16,68

- 8,94

- 34,89

2.Рентабельність власного капіталу.

- 12,31

- 28,48

- 16,17

+ 131,36

3.Рентабельність капіталу.

- 6,95

- 12,15

- 5,2

+ 74,82

4.Рентабельність необоротних активів.

- 15,53

- 30,37

- 14,84

+ 95,56

5.Рентабельність оборотних активів.

- 12,59

- 20,24

- 7,65

+ 60,76

Аналізуючи таблицю 2.3.5.2 можна сказати, що показник рентабельності продукції на початку року склав 25,62, а на кінець року 16,68, тобто він зменшився на 8,94 або на 34,89 %.

Щодо рентабельності власного капіталу, то на початок року цей показник складав (-12,31), а на кінець (-28,48). Що говорить про те, що цей показник збільшився на 16,17 або на 131,36 %.

Таку ж саму ситуацію можна побачити в рентабельності капіталу, коли на початок звітного періоду вона складала (-6,95), а на кінець (-12,15), тобто тут спостерігається тенденція збільшення цього показника на 5,2 або на 74,82 %.

В показниках рентабельності необоротності і оборотності активів також спостерігається тенденція підвищення, тобто за аналізований період рентабельність необоротних активів збільшилась на 14,84 або на 95,56 %, а рентабельність оборотних активів збільшилась на 7,65 або 60,76 %.

Отже, виходячи з аналізу таблиці 2.3.5.2 можна сказати, що ситуація на підприємстві щодо рентабельності є негативною.

Стан кредиторської заборгованості на підприємстві 2010-2012 р.р.

РОЗДІЛ 3

ОБЛІК КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»

3.1. Опис обраної облікової політики підприємства

Мета фінансової звітності та перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності: До 1 січня 2012 року Компанія не складала фінансову звітність у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності («МСФЗ»). До 1 січня 2012 року Компанія складала окрему фінансову звітність у відповідності до українських Положень (стандартів) бухгалтерського обліку («П(с)БО»). Згідно з вимогою законодавства України з 1 січня 2012 Компанія переходить до МСФЗ як основи складання фінансової звітності. З цією метою Компанія підготувала звітність, включно з початковим балансом станом на 1 січня 2012 року («дата переходу до МСФЗ») у відповідності до вимог МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» («МСФЗ 1″). МСФЗ 1 вимагає, щоб попередня фінансова звітність готувалась на основі облікової політики, яка відповідає вимогам усіх Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку («МСБО») та МСФЗ, що будуть чинними на дату підготовки першого повного комплекту фінансової звітності згідно з МСФЗ. Перший повний комплект фінансової звітності Компанії згідно з МСФЗ, який включатиме звіт про фінансовий стан, відповідні звіти про сукупні доходи, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі, а також порівняльну інформацію за попередній рік, буде підготовлений за рік, який закінчиться 31 грудня 2013 року. Відповідно попередня фінансова звітність за звітний період була підготовлена згідно з вимогами усіх випущених на дату затвердження цієї фінансової звітності МСБО, МСФЗ та тлумачень, затверджених Комітетом з тлумачень Міжнародної фінансової звітності («КТМФЗ»), які будуть чинними станом на 31 грудня 2013 року. Існує вірогідність, що Компанія буде вимушена внести коригування щодо сум, відображених у наведеній попередній фінансовій звітності через виникнення нових вимог в рамках МСФЗ, які будуть чинними на дату підготовки першого повного комплекту фінансової звітності згідно з МСФЗ.

Узгодження власного капіталу, відображеного згідно з «П(с)БО» та МСФЗ, відображеного згідно з П(с)БО та МСФЗ станом на 1 січня 2012 року, представлено наступним чином: відповідно до П(с)БО 13 403 336; відповідно до МСФЗ 35 468 332. Компанія не готувала фінансову звітність відповідно до П(с)Бо за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року. Відповідно, фінансовій звітності за звітний період не може бути наведено як перехід від П(с)БО на МСФЗ вплинув на фінансовий результат та грошові потоки компанії за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року.

Основа підготовки фінансової звітності: фінансова звітність за звітний період була підготовлена на основі принципу історичної вартості, за винятком використання справедливої вартості основних засобів на дату придбання для визначення доцільної собівартості станом на 1 січня 2012 року. Історична вартість переважно визначається на основі справедливої вартості компенсації, сплаченої в обмін на активи.

Функціональна валюта: функціональною валютою компанії є валюта її основного економічного середовища, в якому підприємство провадить свою операційну діяльність. На основі професійного судження керівництва, функціональною валютою Компанії є долар США.

Операції в іноземних валютах: операції, деноміновані у валютах, які відрізняються від відповідної функціональної валюти, перераховуються у функціональну валюту із використанням курсу обміну валют, який переважав на дату операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту за курсами обміну, які діяли на звітну дату.

Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют станом на дати первісних операцій. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют на дату визначення справедливої вартості. Прибутки та збитки від курсових різниць, які виникають у результаті здійснення операцій і перерахунку монетарних активів та зобов’язань у функціональну валюту за офіційними курсами обміну валют на кінець року, визнаються у складі іншого сукупного доходу.

Валюта подання: фінансова звітність за звітний період подається в українській гривні, яка є валютою подання компанії. Результати діяльності і фінансовий стан компанії перераховуються у валюту подання із використанням таких процедур: активи і зобов’язання перераховуються за кінцевим курсом обміну валют станом на звітну дату; власний капітал компанії перераховувався із використанням історичних курсів обміну валют; доходи і витрати перераховуються за курсами обміну валют на дати відповідних операцій; усі отримані у результаті курсові різниці визнаються у складі іншого додаткового капіталу, що є окремим компонентом власного капіталу. З практичних міркувань Компанія перераховує статті доходів та витрат за кожний період, який подається у фінансовій звітності, із використанням середніх курсів обміну валют, якщо такий перерахунок є достатньою мірою наближеним до результатів, перерахованих за курсами обміну, які переважають на дати відповідних операцій.

Основні засоби: станом на 31 грудня 2012 року основні засоби відображаються за первісною вартістю, за вирахуванням зносу та накопичених збитків від знецінення, окрім об’єктів основних засобів, які були придбані або побудовані компанією до дати придбання, що відображаються за доцільною вартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від знецінення. Доцільна вартість таких об’єктів була визначена у результаті незалежної оцінки справедливої вартості майна, що проводилася у зв’язку з придбанням компанії 28 жовтня 2005 року.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних засобів включає: ціну придбання, включаючи імпортні мита і пов’язані з їхнім придбанням податки, які не відшкодовуються; витрати на встановлення та налагодження основних засобів, а також інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання за призначенням. Первісна вартість об’єктів основних засобів також збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов’язань, яке відповідно до законодавства виникає у Компанії щодо приведення порушених земельних ділянок, на яких проводяться видобувні роботи у стан, придатний для подальшого використання. Основними засобами вважаються матеріальні активи, що утримуються з метою їх використання в процесі виробництва або поставок товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року та вартість яких більше 2500 гривень. До інших необоротних матеріальних активів відносять матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року й вартість яких не більше 2500 гривень.

Витрати, пов’язані з поліпшенням (капітальним ремонтом, модернізацією, модифікацією, реконструкцією) об’єкту, які в подальшому призведуть до збільшення майбутніх економічних вигод, відносяться на збільшення первісної вартості даних необоротних активів. Витрати, що пов’язані з відновленням функцій об’єктів (ремонт та обслуговування, витрати на утримання об’єктів основних засобів у робочому стані) відображаються у складі видатків звітного періоду.

Строк корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом або комісійно при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом за такими річними ставками: будинки, споруди та передавальні пристрої — 2-50 років; машини та обладнання — 3-30 років; транспортні засоби — 5-15 років; інструменти, прилади, інвентар (меблі) — 2-10 років; інші основні засоби — 2-20 років. Вартість основних засобів, що безпосередньо пов’язана зі створенням резерву на рекультивацію порушеної землі амортизується протягом строку прав використання земельних ділянок на проведення видобувних робіт. Незавершене будівництво не амортизується. Амортизація незавершеного будівництва починається з моменту готовності даних активів до експлуатації, тобто коли вони перебувають у місці та стані, який забезпечує їхню експлуатацію відповідно до намірів керівництва.

Нематеріальні активи: нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу. Строк корисного використання нематеріальних активів встановлюється при їхньому одержанні за такими річними ставками: ліцензії, патенти — 2-5 років; програмне забезпечення — 2-5 років; інші нематеріальні активи — 2-5 років. Не визнається активом та не нараховується амортизація та витрати на науково-дослідні роботи, видатки на підготовку й перепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку. Такі витрати відображаються в складі видатків звітного періоду. Платежі за право користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю підприємства, не визнаються нематеріальними активами й відносяться на видатки поточного періоду. Зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів: на кожну дату балансу компанія переглядає балансову вартість своїх основних засобів та нематеріальних активів з метою визначення чи існує будь-яке свідчення того, що ці активи зазнали збитку від зменшення корисності. У разі наявності такого свідчення компанія оцінює суму відшкодування відповідного активу для визначення розміру збитку від знецінення (якщо таке знецінення мало місце). Якщо неможливо здійснити оцінку суми відшкодування окремого активу, Компанія оцінює суму відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти, до якої належить даний актив. У тих випадках коли можна визначити обґрунтовану та послідовну основу для розподілу активів, корпоративні активи також розподіляються на окремі одиниці, які генерують грошові кошти, або, інакше, вони розподіляються до найменшої групи одиниць, які генерують грошові кошти, для яких можна визначити обґрунтовану та послідовну основу для розподілу. Нематеріальні активи, які ще не доступні до використання, перевіряються на предмет знецінення щорічно, а також при виявленні ознак того, що даний актив знецінився. Сума очікуваного відшкодування являє собою більшу з величин: справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж та вартості використання.

При проведенні оцінки вартості використання сума очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризики, характерні для активу, по відношенню до якого не були скориговані оцінки майбутніх грошових потоків. Якщо, за оцінками, сума очікуваного відшкодування активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) менша його балансової вартості, то балансова вартість активу (одиниці, яка генерує грошові кошти) зменшується до суми очікуваного відшкодування.

Збитки від зменшення корисності одразу визнаються у складі звіту про фінансові результати. У випадках коли збиток від зменшення корисності у подальшому сторнується, балансова вартість активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки його суми відшкодування, але таким чином, щоб збільшена балансова вартість не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена за умови відсутності збитків від зменшення корисності активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти), визнаних у попередні роки.

Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів включаються до складу інших витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Запаси: запаси складаються із сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та інших запасів. Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісної вартості (собівартості) або чистої вартості реалізації. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається однорідна група або вид. Собівартість придбаних запасів включає витрати на придбання, які сплачуються відповідно до угоди з постачальником (за вирахуванням непрямих податків), суми непрямих податків, які пов’язані з придбанням запасів і які не відшкодовуються компанії, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Транспортно-заготівельні витрати обліковуються на окремих субрахунках за видами запасів і щомісяця розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою запасів, які вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані й т.п.) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до вибулих запасів, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості вибулих запасів з відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображене вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця та транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця й запасів, що надійшли за звітний місяць. Первісною вартістю готової продукції і незавершеного виробництва є фактична виробнича вартість, включаючи прямі витрати на сировину, заробітну плату, амортизацію та загальні виробничі накладні витрати. Під час відпуску запасів у виробництво, продажу й іншому вибуттю, оцінка запасів проводиться: за середньозваженою собівартістю – для напівфабрикатів, незавершеного виробництва й готової продукції; за середньозваженою собівартістю на дату операції – для всіх інших видів запасів на металургійному, гірничо-збагачувальному, коксохімічному виробництвах та шахтоуправлінні; за цінами продажу – для товарів; за ідентифікованою собівартістю – для всіх інших видів запасів інших підрозділів. Запаси, які знецінились або застаріли на дату балансу, відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається на одиницю запасів як ціна продажу, за вирахуванням витрат на завершення виробництва продукції та витрат на продаж. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних і швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу) з наступною організацією оперативного обліку таких предметів за місцями експлуатації протягом терміну їх фактичного використання.

Фінансові інструменти: компанія визнає фінансові активи та зобов’язання у своєму балансі, коли вона стає учасником у контрактних взаємовідносинах щодо певного інструмента. Фінансові інструменти первісно визнаються за собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів або зобов’язань, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, i витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо). На кожну наступну після первісного визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їхньою первісною вартістю за вирахуванням знецінення, а фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Метод ефективної ставки відсотка: метод ефективної ставки відсотка є методом розрахунку амортизованої вартості фінансового зобов’язання і розподілу відсоткових витрат протягом відповідного періоду. Ефективна відсоткова ставка представляє собою ставку, яка точно дисконтує очікувані майбутні виплати грошових коштів (платежів) протягом очікуваного строку корисного використання фінансового зобов’язання або, коли доцільно, коротшого періоду. Грошові кошти та їх еквіваленти: грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти в касі та грошові кошти на рахунках у банках, які швидко конвертуються у готівку, та депозити з первісним терміном погашення менше трьох місяців. Керівництво вважає, що справедлива вартість грошових коштів та їх еквівалентів на дату балансу відповідає їх номінальній вартості. При обліку дебіторської заборгованості поточна дебіторська заборгованість включається в підсумок балансу по чистій реалізаційній вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається з використанням коефіцієнта сумнівності. Коефіцієнт сумнівності встановлюється в розмірі 50% для заборгованості, не погашеної в термін від 180 до 360 днів, і в розмірі 100% для заборгованості, не погашеної в термін більше 360 днів. Фактичні збитки можуть відрізнятися від поточних оцінок. Такі оцінки регулярно переглядаються і, у разі необхідності, у них робляться коригування у звіті про фінансові результати за період, в якому про них стало відомо. Така оцінка резерву сумнівних боргів є достатньою для визначення справедливої вартості дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Фінансові зобов’язання складаються з позик, торгової та іншої кредиторської заборгованості. Фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на здійснення операцій, а в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Амортизована вартість торгової та іншої кредиторської заборгованості відповідає номінальній вартості кредиторської заборгованості у зв’язку з коротким терміном обігу даного інструменту; амортизована вартість позик відповідає їх номінальній вартості, оскільки дані зобов’язання отримані на умовах, які були близькі до ринкових під час їхнього первісного визнання.

Забезпечення витрат та платежів (резерви): забезпечення створюються при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби коригується. У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Компанія створює наступні види забезпечень та резервів: забезпечення на оплату відпусток працівникам підприємства; забезпечення за пенсійним планом з визначеними виплатами; забезпечення на виплати за схемою добровільного звільнення; забезпечення за судовими позовами; забезпечення соціальних витрат, передбачених інвестиційними зобов’язаннями (будівництво житла); резерв на аудиторські, юридичні, консультаційні та інші професійні послуги; резерв на оплату корпоративних послуг; резерв на виплату винагороди за підсумками роботи за рік та інших виплат робітникам; резерв на рекультивацію порушеної землі; інші резерви для забезпечення витрат та платежів.

Резерв на оплату витрат з виведення активів (резерв на рекультивацію порушеної землі): відповідно до вимог чинного законодавства, компанія повинна зробити рекультивацію земель, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, а також провести роботи з виведення з експлуатації та їх демонтаж об’єктів, розташованих на таких ділянках, та переміщення відходів. Резерв під витрати на рекультивацію земель визнається в момент порушення земель. Сума резерву визначається виходячи з вартості очікуваного переліку робіт необхідних для демонтажу встановленого обладнання та приведення земельних ділянок, на яких розташовані гірничі активи, у стан, придатний для подальшого використання згідно з законодавством. Розрахована сума резерву дисконтується з використанням ставки дисконтування, що є ставкою до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі. Сума резерву переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби коригується. Зміна балансової вартості резерву коригується за рахунок статті первинна вартість основних фондів, окрім збільшень балансової вартості резерву, які відображають плин часу. Збільшення балансової вартості резерву за рахунок плину часу, визнаються як фінансові витрати.

Пенсійний план з визначеними виплатами: Компанія зобов’язана компенсувати Державному пенсійному фонду України суму пенсій, які виплачуються державою працівникам Компанії, які працювали у шкідливих для здоров’я умовах, відповідно, отримали право виходу на пенсію та одержання пенсії раніше визначеного пенсійним законодавством віку. Цей пенсійний план з визначеними виплатами не має фінансового фонду, і, відповідно, активів на його здійснення. Чисте зобов’язання Компанії відносно даного Плану розраховується шляхом оцінки суми майбутніх виплат, які належать працівникам за надані ними послуги у поточному та попередньому періодах.

Сума виплати потім дисконтується для визначення поточної вартості зобов’язання, яке відображається у балансі.

Ставка дисконтування оцінюється з використанням фактичної дохідності корпоративних цінних паперів або державних цінних паперів, які мають високий рейтинг і такий же термін погашення, як і відповідне пенсійне зобов’язання, та якими торгують на світових фондових ринках, та коригується з урахуванням середнього очікуваного рівня інфляції. Зобов’язання Компанії за пенсійним планом з визначеними виплатами відображено у фінансовій звітності відповідно до вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 у редакції, що, як очікується на момент подання фінансової звітності, буде діяти станом на 31 грудня 2013 року. Згідно з цими вимогами, актуарні прибутки та збитки відображаються у фінансовій звітності в повному обсязі в тому звітному періоді, в якому вони виникли. Актуарні прибутки та збитки – це зміни у зобов’язаннях щодо визначених виплат, які походять від коригувань на основі набутого досвіду та ефекту змін в актуарних припущеннях. Пенсійний план з визначеними внесками: працівники компанії отримують пенсії від держави у відповідності до пенсійного законодавства України. Компанія сплачує до Державного пенсійного фонду України суму на основі заробітної плати кожного працівника. Витрати Компанії за цими внесками відображаються у статті «Заробітна плата та відповідні нарахування». Ця сума включається до складу витрат у тому періоді, в якому вона понесена. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом: дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (податки до відшкодування та передплати за податками) обліковуються за собівартістю. Доцільність створення резервів під знецінення такої дебіторської заборгованості аналізується на кожну звітну дату.

Видані аванси постачальникам: видані аванси постачальникам відображаються за собівартістю, за вирахуванням резерву на покриття збитків від сумнівної заборгованості.

Витрати майбутніх періодів: витрати майбутніх періодів відображаються за собівартістю, за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Статутний капітал: статутний капітал визнається за справедливою вартістю отриманих компанією внесків.

Резервний капітал: резервний капітал використовується для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Резервний капітал у розмірі 15% від статутного капіталу створюється шляхом щорічних відрахувань 5% чистого прибутку Компанії. При повному чи частковому використанні коштів резервного капіталу він повинен бути сформований знову або поповнений шляхом наступних щорічних відрахувань з прибутку Компанії до досягнення ним 15% від статутного капіталу. Рішення щодо щорічних відрахувань до резервного капіталу приймається Загальними зборами акціонерів. Інший додатковий капітал: інший додатковий капітал складається з накопичених курсових різниць, що виникають під час перерахунку статей активів, зобов’язань та власного капіталу з функціональної валюти в валюту презентації фінансової звітності, а також накопичених сум іншого сукупного доходу, що виникає при визнанні змін в актуарних оцінках. Одержані аванси від покупців: одержані аванси від покупців відображаються за собівартістю.

Оренда: оренда класифікується як фінансова, якщо умови оренди значною мірою переносять усі ризики і право власності на орендаря. Усі інші види оренди класифікуються як операційна оренда.

Операційна оренда: оренда вважається операційною, якщо договором оренди не передбачена передача Компанії усіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активами. Витрати за операційною орендою визнаються як витрати поточного періоду протягом відповідного терміну оренди. Реалізація готової продукції (визнання доходів): доходи від реалізації товарів визнаються за умови виконання усіх наведених нижче умов: компанія передала покупцю усі істотні ризики та вигоди, пов’язані з володінням товарами; компанія не зберігає фактичного контролю над проданими товарами; сума доходів від реалізації може бути достовірно визначена; існує вірогідність, що економічні вигоди, пов’язані з операцією, надійдуть до компанії; та понесені або очікувані витрати, пов’язані з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визнання витрат: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суми транспортних видатків, пов’язаних з доставкою продукції покупцям, дохід від реалізації якої не визнаний у зв’язку з тим, що покупцю не передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію, обліковуються у складі витрат майбутніх періодів.

Витрати за позиками: витрати за позиками, які безпосередньо стосуються операцій придбання, будівництва або виробництва кваліфікованих активів, які є активами, для підготовки яких до очікуваного використання або продажу потрібен значний період часу, додаються до первісної вартості цих активів до того часу, поки такі активи не будуть, в основному, готові до їх очікуваного використання або продажу. Усі інші витрати за позиками визнаються у звіті про фінансові результати того періоду, в якому вони понесені.

Податок на прибуток: податки на прибуток за рік включають поточний та відстрочений податки. Поточний податок на прибуток розраховується відповідно до вимог чинного законодавства України і базується на річних результатах діяльності компанії, які коригуються відносно статей, на які не нараховуються податки або які не відносяться на валові витрати в цілях оподаткування. Сума відстрочених податків на прибуток відображає чистий податковий вплив тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов’язань для цілей фінансової звітності та вартістю, яка використовується у податковому обліку. Сума відстрочених податкових активів і зобов’язань розраховується за податковими ставками, які, як очікується будуть застосовуватися у тому періоді, в якому актив буде реалізований або зобов’язання буде погашене. Оцінка відстрочених податкових зобов’язань і активів уособлює податкові наслідки, які можуть виникнути у результаті використання компанією того чи іншого методу відшкодування або погашення балансової вартості своїх активів та зобов’язань. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату і зменшується у тій мірі, в якій відсутня вірогідність одержання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволить відшкодувати всю або частину суми такого активу. Податок на прибуток за рік складається з поточного податку на прибуток підприємств та відстроченого податку на прибуток. Поточний податок на прибуток підприємств і відстрочений податок на прибуток визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, який нараховується внаслідок операцій, які відображаються безпосередньо у складі власного капіталу. Протягом року, який закінчився 31 грудня 2012 року, ставка податку на прибуток підприємств для компанії становила 21%.

Умовні зобов’язання та активи: умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності. Вони розкриваються у примітках до фінансової звітності, крім тих випадків коли ймовірність відтоку ресурсів, які втілюють економічні вигоди, є незначною. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, але розкриваються у примітках, якщо існує ймовірність надходження економічних вигід.

Інформація за сегментами: звітність за сегментами подається з урахуванням точки зору керівництва і стосується тих підрозділів Компанії, які визначені як операційні бізнес-сегменти. Операційні бізнес-сегменти визначаються на основі внутрішніх звітів, які готуються для осіб, які ухвалюють основні операційні рішення Компанії. Компанія визначила представників свого вищого керівництва як осіб, які ухвалюють основні операційні рішення, відповідно, внутрішні звіти, які використовує вище керівництво у процесі нагляду за операційною діяльністю і прийняття рішень щодо розподілу ресурсів, служать основою для подання інформації. Підготовка цих внутрішніх звітів відбувається на тій самій основі, що й цієї попередньої фінансової звітності.

3.2 Характеристика нормативних документів обліку кредиторської заборгованості підприємства

При плануванні та здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

Виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою і обов’язком аудитора.Встановлення факторів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їх значення, вимагає поставлення і обговорення питань про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Термін «невиконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів», який використовується в Нормативі № 8 аудиту, стосується дій (або бездіяльності) керівництва і персоналу клієнта, що суперечать вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України.Факт порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі і є поза професійною компетенцією та знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта і організації виробництва можуть дозволити йому зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, можливо, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів. 

При організації бухгалтерського обліку заборгованостей та забезпечень необхідно використовувати наступні нормативні документи, що діють на Україні:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996-XIV від 16.07.99 р. із змінами, внесеними згідно із законами 24.10.2013 р.

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування №402/97-ВР від 26.06.97 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 04.04.2013 р.

План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений приказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 27.06.2013 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений приказом Міністерства фінансів України із змінами, внесеними згідно із законами від 27.06.2013 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”, затверджений приказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 27.06.2013 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №10 «Заборгованість», затверджений приказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 27.06.2013 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов’язання», затверджений приказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 27.06.2013 р.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене приказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 03.06.2013 р.

Інструкція по бухгалтерському обліку податку на додану вартість, затверджена приказом Міністерства фінансів України №141 від 01.07.97 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 27.12.2011 р.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» №2374 — ІІІ від 05.04.2001 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 04.07.2013 р. р.

Закон України «Про лізинг» №723/97 – ВР від 16.12.97 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 11.12.2003 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 – ВР від 22.05.97 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 22.12.2010 р.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1), «Подання фінансової звітності» від 01.01.2012 р.

Господарський кодекс України ВРУ № 436-IV від 13.01.2003 р. із змінами, внесеними згідно із законами від 02.03.2014 р.

Згідно до П(С)БО №11 забезпечення — зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбачене зобов’язання — це:

зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або

теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

Обтяжливий контракт — контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на:

довгострокові;

поточні;

забезпечення;

непередбачені зобов’язання;

доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов’язання;

відстрочені податкові зобов’язання;

інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов’язань;

реструктуризацію;

виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов’язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов’язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

сума та строки погашення зобов’язання, яке було виключене із складу поточних зобов’язань відповідно до п. 8 цього Положення (стандарту) з обґрунтуванням причин цього;

перелік і суми зобов’язань, що включені до статей балансу «Інші довгострокові зобов’язання», «Інші поточні зобов’язання».

Підприємство щодо кожного виду забезпечень наводить таку інформацію:

цільове призначення, причини невизначеності та очікуваний строк погашення;

залишок забезпечення на початок і кінець звітного періоду;

збільшення забезпечення протягом звітного періоду внаслідок створення забезпечення або додаткових відрахувань;

сума забезпечення, що використана протягом звітного періоду;

невикористана сума забезпечення, що сторнована у звітному періоді;

сума очікуваного відшкодування витрат іншою стороною, що врахована при оцінці забезпечення.

За кожним видом непередбачених зобов’язань наводиться така інформація:

стислий опис зобов’язання та його сума;

невизначеність щодо суми або строку погашення;

сума очікуваного погашення зобов’язання іншою стороною.

Таблиця 2.1.1 — Документування кредиторської заборгованості

з/п

Шифр та назва рахунку

Документи

1

50 «Довгострокові позики»

Виписки банку, акти переоцінки, ВКО, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, претензії, бізнес-план по реалізації запланованого проекту, кредитні договори між банком та підприємством, установчі документи, платіжні доручення, договори застави, договори страхування неповернення кредитів, додаткові угоди до кредитних договорів тощо 

2

51 «Довгострокові векселі видані»

Векселі, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії, акти приймання-передачі тощо 

3

60 «Короткострокові позики» 

Векселі, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії, акти приймання-передачі тощо 

4

62 «Короткострокові векселі видані»

Векселі, виписки банку, ВКО, довідки бухгалтерії, акти приймання-передачі тощо 

5

61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

Виписки банку, платіжні доручення, розрахунки та довідки бухгалтерії тощо 

6

52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»

Розрахунки та довідки бухгалтерії, ОКО, виписки банку тощо 

7

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

Розрахунки та довідки бухгалтерії, платіжні доручення, виписки банку тощо 

8

54 «Відстрочені податкові зобов’язання»

Розрахунки та довідки бухгалтерії, платіжні доручення, виписки банку тощо

9

55 «Інші довгострокові зобов’язання»

Платіжні доручення, виписки банку, розрахунки та довідки бухгалтерії тощо 

10

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Акти про приймання, претензії, накладні, виписки банку, довідки бухгалтерії, договори купівлі-продажу, рахунок-фактура, рахунок, акти приймання робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, залізничні накладні; авіа накладні, коносамент, пакувальні листи, приймальні акти тощо 

11

64 «Розрахунки за податками й платежами»

Розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення тощо 

12

65 «Розрахунки за страхуванням»

Розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахунково-платіжні відомості, ВІКО, ОКО, платіжні доручення тощо 

13

66 «Розрахунки з оплат праці»

Розрахунково-платіжні відомості, виписки банку, ВІКО, маршрутні листи, накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листки з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, наряди на відрядні роботи, рапорти про виробіток, відомості обліку депонованої заробітної плати 

14

67 «Розрахунки з учасниками»

Статут, установчий договір, накладні, ОКО, ВІКО, довідки бухгалтерії тощо

15

68 «Розрахунки за іншими операціями»

Накладні, ВІКО, ОКО, претензії, виписки банку, рахунки-факгури тощо 

16

69 «Доходи майбутніх періодів»

Розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахунково-платіжні відомості, ВКО, ПКО, платіжні доручення тощо 

3.3 Аналітичний та синтетичний облік кредиторської заборгованості

1. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Суттєву питому вагу поточних зобов’язань в структурі позикового капіталу промислових підприємств становить кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, яка виникає в результаті роботи з постачальниками та підрядниками. Для здійснення виробництва товарів, робіт, послуг підприємства використовують різні види матеріально-технічних ресурсів, можуть залучувати підрядні організації та споживати послуги. На цій стадії виникають розрахункові відносини з постачальниками і підрядниками. Від правильної організації розрахунків із постачальниками і покупцями значною мірою залежить організація матеріального забезпечення і постачання відповідно до укладених угод. Достовірність даних обліку про стан розрахунків із постачальниками і покупцями, дотримання розрахункової дисципліни впливає на платоспроможність підприємства, яка забезпечує його нормальну фінансово-господарську діяльність.

В процесі роботи з постачальниками та підрядниками підприємство може здійснювати наступні господарчі операції:отримувати виробничі запаси, МШП, необоротні активи, товари, роботи, послуги, які можуть входити як до собівартості продукції, так і до витрат операційної діяльності, що не входять до складу собівартості, здійснювати капітальне будівництво. За отримані активи підприємство розраховується з постачальниками та підрядниками грошовими коштами в готівковій чи безготівковій формі або застосовує інші форми розрахунків, не заборонені законодавством — наприклад, видає короткострокові або довгострокові векселі, проводить взаємозалік зустрічних заборгованостей, здійснює передачу зобов’язань третім сторонам за наявності згоди постачальника. Крім того, підприємство може списувати та включати до складу доходів звітного періоду заборгованість, термін позовної давності якої минув, або якщо раніше визнані зобов’язання не підлягають погашенню.

Організація розрахунків із постачальниками й підрядниками багато в чому залежить від стану їх обліку і документального забезпечення. Несвоєчасне виявлення помилок у розрахункових документах в окремих випадках призводить до виникнення спірної заборгованості, порушення термінів пред’явлення за нею претензій.

Документування операцій з обліку розрахунків з постачальниками й підрядниками здійснюється з урахуванням вимог, наведених у ст. 9 Закону »Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відносини з постачальниками та підрядникамина підставі угод, які можуть укладатись в усній або письмовій формі, а в деяких випадках — з нотаріальним посвідченням. Найбільш поширений вид угод, який укладається з постачальниками — договір куплі-продажу, або договір постачання. Крім того, можуть застосовуватися угоди міни, підряду на будівельні, проектні та пошукові роботи, а також договори про надання послуг.

При здійсненні господарчих операцій з постачальниками та підрядниками можуть оформлюватись первинні документи, наведені у таблиці 3.3.1.

Однією з проблем своєчасного документування господарських операцій й забезпечення достовірності бухгалтерського обліку є ситуації, коли надходження товарно-матеріальних цінностей і видаткових накладних від постачальника відбуваються неодночасно. Можливі випадки, коли право власності на товарно-матеріальні цінності вже прийшло до підприємства на підставі виданих постачальником накладних, але товари ще знаходяться в дорозі. Інший варіант, що виникає, як правило, через недбалість постачальників або працівників підприємства, що відповідають за постачання, ТМЦ надходять без товаросупроводжуючих (розрахункових) документів.

Таблиця 3.3.1

Документування операцій з обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Назва господарської операції

Документи, що супроводжують її здійснення

1

Отримання від постачальника товарно-матеріальних цінностей

Рахунок-фактура, накладна, товарно-транспортна накладна, довіреність, акт приймання передачі ТМЦ, вантажно-митна декларація, інвойси

2

Отримання робіт чи послуг від підрядника

Акт приймання-передачі робіт (послуг)

3

Оплата заборгованості грошовими коштами

Платіжне доручення, виписка банку, видатковий касовий ордер, реєстр документів за акредитивом

4

Вексельна форма розрахунків

Акт про вексельний платіж, вексель

5

Переведення поточної кредиторської заборгованості до довгострокової

Угода, додаткова угода з постачальником

6

Залік зустрічних заборгованостей

Акт взаємозаліку заборгованості

7

Передача зобов’язань третім особам

Договір цесії

8

Списання безнадійної заборгованості

Бухгалтерська довідка, якщо термін позовної давності давно минув або рішення суду, акт інвентаризації заборгованості

Розрахунки з вітчизняними постачальниками

Облік заборгованості перед постачальниками за товарами, роботи, послуги ведеться на рахунку 63. Характеристика рахунку наведена на рис. 3.3.1.

Розрахунки з іноземними постачальниками

631

63

Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп

63222

6333

Рис. 3.3.1. Характеристика рахунку 63 »Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Згідно з інструкцією про використання Плану рахунків аналітичний облік розрахунків з постачальниками й підрядниками рекомендується вести за контрагентами та документами-підставами, але доцільним є також облік в розрізі угод, за термінами погашення, для простроченої заборгованості — непогашення, для іноземних постачальників — за країнами походження, за валютами.

Оскільки рахунок 63 є пасивним, операції за дебетом відображають зменшення кредиторської заборгованості підприємства за товари, роботи, послуги. Збільшення або виникнення заборгованості відображається за кредитом рахунку 63.

У разі порушення постачальниками або підрядниками умов договорів підприємство може застосувати до них штрафні санкції, нарахувати пеню або неустойки (таблиця 3.3.2.)

Таблиця 3.3.2.

Відображення в бухгалтерському обліку нарахування штрафних санкцій постачальнику

п/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Нарахована пеня за несвоєчасну поставку товару та визнано дохід від нарахованих санкцій

631»Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

715»Одержані штрафи, пені, неустойки»

2

Погашена заборгованість постачальника із штрафних санкцій

311»Поточні рахунки в національній валюті»

631»Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Таблиця 3.3.3.

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

Оплачено товари, роботи, послуги:

1

- готівковими коштами

631»Розрахунки з постачальниками»

30»Каса»

2

- безготівковими коштами

31»Рахунки в банках»

3

Погашено дебіторську заборгованість за попередніми оплатами, перерахованими постачальникам

371»Розрахунки за виданими авансами»

4

Видано короткостроковий вексель

621»Короткострокові векселі, видані в національній валюті»

5

Заборгованість за розрахунками з постачальником визнано довгостроковою

55»Інші довгострокові зобов’язання»

6

Постачальнику видано довгостроковий вексель

51»Довгострокові векселі видані»

7

Здійснено уступку вимоги (переведення заборгованості) іншому постачальникові

631»Розрахунки з постачальниками»

8

Здійснено взаємозалік зустрічних заборгованостей, у разі, якщо контрагент є покупцем та постачальником одночасно (або при бартерних операціях)

361» Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Отримано від постачальника-платника ПДВ

9

- запаси

20»Виробничі запаси»

631»Розрахунки з постачальниками»

10

- МШП

22»Малоцінні та швидкозношувані предмети»

11

- товари

28»Товари»

12

- необоротні активи

15»Капітальні інвестиції»

13

Розрахунки за податковим кредитом

644»Податковий кредит»

14

Визнано податковий кредит

641»Розрахунки за податками»

644»Податковий кредит»

Виконано підрядником роботи, пов’язані з:

15

- виробництвом продукції

23»Виробництво»

631»Розрахунки з постачальниками»

16

- усуненням браку у виробництві

24»Брак у виробництві»

17

- капітальним будівництвом

151»Капітальне будівництво»

Отриманні послуги загальновиробничого, загальногосподарчого характеру або пов’язані зі збутом продукції

84»Інші операційні витрати»

18

Визнання загальновиробничих, адміністративних, або витрат на збут

91»Загальновиробничі витрати»

84»Інші операційні витрати»

92»Адміністративні витрати»

93»Витрати на збут»

У разі застосування постачальником штрафних санкцій до підприємства за невиконання або порушення термінів виконання зобов’язань мають місце такі проводки:

Таблиця 3.3.4.

Відображення в бухгалтерському обліку нарахування штрафних санкцій

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Визнання заборгованості підприємства з фінансових санкцій за невиконання договору перед постачальником

948»Визнані штрафи, пені, неустойки»

631»Розрахунки з постачальниками»

2

Погашення санкцій постачальника

631»Розрахунки з постачальниками»

311»Поточні рахунки в національній валюті»

Виправлення помилок за рахунок 63, або операції, пов’язані з поверненням неякісних або надлишково поставлених ТМЦ, а також перерахування постачальником грошових коштів, сплачених надлишково або за повернуті товари, запаси, необоротні активи виконуються зворотними проводками або методом сторно.

Особливістю обліку розрахунків з іноземними постачальниками й підрядниками є те, що підприємство повинно вести облік одночасно й в національній валюті, й в валюті контракту, та враховувати вплив валютних курсів на розмір заборгованості згідно ПСБО 21 »Вплив зміни валютних курсів». Оскільки кредиторська заборгованість повинна сплачуватись в фіксованій сумі грошових коштів, вона відноситься до монетарних статей та підлягає відображенню з використанням валютного курсу на дату балансу.

Синтетичний облік розрахунків за іноземними постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 632. Заборгованість на рахунку 632 виникає в день митного оформлення товарів та визнається за курсом НБУ, що діяв на момент митного оформлення. Погашення такої заборгованості може відбуватися за вже зміненим курсом. Крім того, якщо термін сплати заборгованості постачальнику настає в наступному звітному періоді, то у фінансовій звітності така заборгованість відображається за офіційним курсом, що діяв на дату складання звітності.

Таблиця 3.3.5.

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Виникнення заборгованості в іноземній валюті перед постачальником

28»Товари»

632»Розрахунки з іноземними постачальниками»

2

Збільшення вартості заборгованості на дату складання звітності у разі зростання курсу валюти

945»Втрати від операційної курсової різниці»

974»Втрати від неопераційних курсових різниць»

3

Зменшення вартості заборгованості на дату складання звітності у разі зниження курсу валюти

632»Розрахунки з іноземними постачальниками»

714»Дохід від операційної курсової різниці »

744»Дохід від неопераційної курсової різниці»

4

Оплата кредиторської заборгованості в іноземній валюті

632»Розрахунки з іноземними постачальниками»

312»Поточні рахунки в національній валюті»

5

Нарахована позитивна курсова різниця у разі, якщо курс валюти на дату оплати нижчий того, що діяв на дату останньої оцінки заборгованості

632»Розрахунки з іноземними постачальниками»

714»Дохід від операційної курсової різниці »

744»Дохід від неопераційної курсової різниці»

6

Нарахована від’ємна курсова різниця у разі, якщо курс валюти на дату оплати вищий того, що діяв на дату останньої оцінки заборгованості

945»Втрати від операційної курсової різниці»

632»Розрахунки з іноземними постачальниками»

974»Втрати від неопераційних курсових різниць»

Для узагальнення інформації про заборгованість за розрахунками з постачальниками та підрядниками згідно до Методичних рекомендацій про застосування регістрів бухгалтерського обліку можуть використовуватись Журнал 3, який ведеться за кредитом рахунку 63 та відомість 3.3 з аналітичного обліку.

Списано заборгованість за товари, роботи, послуги в дохід підприємства

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги є умовно безкоштовним джерелом позикових коштів для підприємства. Тому деякі підприємства нарощують таку кредиторську заборгованість, не зважаючи на нормативи ліквідності та платоспроможності. Крім того, можливі ситуації, коли підприємство порушує свої зобов’язання перед постачальниками й підрядниками щодо термінів оплати заборгованості, і якщо постачальник не веде в такій ситуації претензійно-позовну роботу, термін позовної давності заборгованості може минути. Загальний термін позовної давності встановлено ст. 257 ЦКУ. Боржник може погасити борг після закінчення терміну позовної давності за власним бажанням, але найчастіше підприємства списують таку кредиторську заборгованість та визнають її доходом:

Кт 717

Дт 631

Рис.3.3.2. Відображення господарської операції

Для проведення своєчасного списання заборгованості, термін позовної давності якої минув, доцільно вести додатковий обліковий регістр — відомість простроченої заборгованості за рахунками з постачальниками і підрядниками, який містить інформацію про постачальника, дату виникнення заборгованості, її суму, зміст операції, термін позовної давності, дату на яку заборгованість перебуває на обліку, причини пропуску терміну позовної давності та відповідальну особу. Крім того, бухгалтерія повинна контролювати терміни розрахунків з постачальниками, оскільки згідно з Законом »Про оподаткування прибутку підприємств» на 90-й день від дня граничного терміну погашення заборгованості, передбаченого угодою чи визнаною претензією підприємство повинно включити таку заборгованість до валових доходів. Відсутність відповідного обліку може привести до заниження об’єкту оподаткування.

Для підприємства бажане також узагальнення інформації про обсяг товарообмінних операцій. Облік зобов’язань, які виникають при бартері, має певні особливості, оскільки зобов’язання, що виникають в зв’язку з отриманням запасів в результаті їх обміну на подібні запаси, можуть не відповідати початковій вартості таких активів, яка визначається виходячи з балансової вартості переданих запасів. В такій ситуації балансова одержаних вартість запасів встановлюється в розмірі справедливої вартості, а різниця між балансовою і справедливою вартістю включається до складу витрат звітного періоду.

Кредитове сальдо рахунку 63 »Розрахунки з постачальниками й підрядниками» відображаються в рядку 530 »Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги» Балансу підприємства. Дохід від списання кредиторської заборгованості відображається в рядку 060 »Інші операційні доходи». Ф.2 »Звіт про фінансові результати». Збільшення зобов’язань враховується також при розрахунку руху грошових коштів в результаті операційної діяльності в ф.3 »Звіт про рух грошових коштів». У ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» доходи від списання простроченої заборгованості відображаються в стр. 490 розділу 5 »Доходи і витрати». Крім того, в »Примітках» наводиться інформація про обсяг товарообмінних операцій та питому вагу таких операцій за участю пов’язаних осіб.

Таблиця 3.3.6.

Відображення даних рахунку 63 »Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у фінансовій звітності

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Кредитове сальдо рахунку 63

»Розрахунки з постачальниками й підрядниками

Відомість 3.3

Ф.1»Баланс»ряд.530

»кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»

Дебетовий оборот рахунку 63

»Розрахунки з постачальниками та підрядниками» в кореспонденції з рахунками 717 »Доходи від списання кредиторської заборгованості», 746 »Інші доходи від звичайної діяльності»

Відомість 3.3 або журнал 6

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» ряд.490

»Інші операційні доходи і витрати» або »Інші доходи і витрати»

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Дебетовий оборот рахунку 632

»Розрахунки з іноземними постачальниками та підрядниками» в кореспонденції з рахунками 714 »Дохід від операційної курсової різниці», 744 »Дохід від неопераційної курсової різниці»

Відомість 3.3,

Журнал 6

»Облік доходів і результатів діяльності», аналітичні дані

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»;

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності», графа 3 »Доходи», ряд. 450 »Операційна курсова різниця» або 600 »Неопераційна курсова різниця»

Кредитовий оборот рахунку 632

»Розрахунки з іноземними постачальниками та підрядниками» в кореспонденції з рахунками 945 »Втрати від операційної курсової різниці», 974 »Втрати від неопераційних курсових різниць»

Журнал 3,

Журнал 5 або 5А, розділ 2, 3

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»;

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності», графа 4 »Витрати», ряд. 450 »Операційна курсова різниця» або 600 »Неопераційна курсова різниця»

Дебетовий оборот рахунку 63 в кореспонденції з рахунками 717 »Доходи від списання кредиторської заборгованості», 746 »Інші доходи від звичайної діяльності»

Відомість 3.3 або журнал 6

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» ряд.490»Інші операційні доходи і витрати» або »Інші доходи і витрати»

2. Облік розрахунків з учасниками

Розрахунки з учасниками виникають з виплатами дивідендів та з інших виплат, нарахованих засновникам за користування майном або в зв’язку з одержанням учасником, що вибув, частини активів підприємства.

Підставою для здійснення розрахунків з учасниками є установчі документи підприємства та документи, які фіксують рішення засновників щодо виплати дивідендів та інших розрахунків — наприклад, протоколи зборів засновників. При виплаті дивідендів підприємство сплачує податок на дивіденди — різновид податку на прибуток підприємств в розмірі 25 % від суми нарахованих дивідендів. Крім того, підприємство, яке нараховує дивіденди учасникам, є податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб відносно учасників — фізичних осіб.

Синтетичний облік ведеться на рахунку 67 »Розрахунки з учасниками», який призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками і засновниками, пов’язані з розподілу прибутку. По кредиту відображається нарахування належних виплат, по дебету — утримання і виплати. Рахунок 67 має наступні субрахунки:

671

Розрахунки за нарахованими дивідендами

67

672

Розрахунки за іншими виплатами

Рис. 3.3.3. Характеристика рахунку 67 »Розрахунки з учасниками»

По кредиту відображається нарахування належних виплат, по дебету — утримання і виплати.

Таблиця 3.3.7.

Типові господарські операції за рахунком 67 »Розрахунки з учасниками»

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Виплачені дивіденди учасникам через касу підприємства

67 »Розрахунки з учасниками»

30 »Каса»

2

Погашено заборгованість перед учасниками через банк

31 »Рахунки в банках»

3

Проведено реінвестування дивідендів у збільшення часток в капіталі

40 »Статутний капітал»

4

Нараховані дивіденди учасникам

443 »Прибуток, використаний в звітному періоді»

67 »Розрахунки з учасниками»

5

Нараховані дивіденди за привілейованими акціями у разі відсутності прибутку

43 »Резервний капітал»

6

Утримано податок на доходи з учасників-фізичних осіб

67 »Розрахунки з учасниками»

64 »Розрахунки за податками й платежами»

7

Видано дивіденди продукцією, товарами, роботами, послугами

70 »Доходи від реалізації»

8

Видано дивіденди іншими оборотними активами

71 »Інший операційний дохід»

9

Видано дивіденди необоротними активами

74 »Інші доходи»

Аналітичний облік ведеться по кожному засновнику чи учаснику або за кожним видом виплат.

Узагальнення інформації про розрахунки з учасниками здійснюється в другому розділі журналу 3 в кореспонденції з дебетом рахунку 44 »Нерозподілені прибутки». Окремої аналітичної відомості для 67 рахунку Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку не передбачено, але для підприємства такий аналітичний облік може бути необхідним у разі великої кількості засновників (учасників), різноманітних видах виплат учасникам. Такий обліковий регістр повинен містити наступну інформацію: назва учасника, вид розрахунків, залишок заборгованості на кінець та початок звітного періоду, обсяги виплат в кореспонденції з кредитом рахунків 30, 31, 40, 60, 64, 70, 71, 74, розмір нарахованих виплат, який відповідає даним, наведеним у журналі 3.

Нараховані до виплати дивіденди відображаються у звіті »Про власний капітал» як розподіл прибутку в стр. 140 »Виплати власникам», що здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку. Виплата дивідендів наводиться в рядку 350 Звіту про рух грошових коштів як рух грошових коштів від фінансової діяльності підприємства. Заборгованість за розрахунками з учасниками відображається в балансі в рядку 590.

Таблиця 3.3.8.

Відображення даних рахунку 67 »Розрахунки з учасниками»

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Кредитове сальдо рахунку 67

»Розрахунки з учасниками»

Головна книга,

відомість аналітичного обліку за рахунком 67

Ф.1 Баланс ряд.590

»Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками»

Кредитовий оборот рахунку 67 у кореспонденції з рахунками 443, 43,

Журнал 3

Ф.4 »Звіт про власний капітал» ряд.140 »Виплати власникам»

Кредитовий оборот рахунку 67 при виплаті дивідендів

Головна книга,

відомість аналітичного обліку за рахунком 67

Ф.3 »Звіт про рух грошових коштів» ряд.350 »Сплачені дивіденди»

3. Облік розрахунків за іншими операціями

Інші види поточних зобов’язань обліковуються на рахунку 68 »Розрахунки за іншими операціями». Характеристика рахунку 68 наведена на рис. 3.3.4.

Розрахунки з іншими кредиторами

685

Розрахунки за нарахованими відсотками

684

Внутрішньогосподарські розрахунки

683

Внутрішні розрахунки

682

Розрахунки за авансами одержаними

681

680

68 »Розрахунки за іншими операціями»

Розрахунки, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

Рис. 3.3.4. Характеристика рахунку 68 »Розрахунки за іншими операціями»

Оскільки підприємство може здійснювати поставку своєї продукції, товарів, робіт, послуг на умовах попередньої оплати, в нього можуть виникати зобов’язання за авансами отриманими. Визнання заборгованості за авансами отриманими здійснюється на підставі документів, що підтверджують надходження грошових коштів в касу або на банківські рахунки підприємства. При здійсненні бартерних операцій заборгованість за авансами отриманими може виникати у разі попередньої поставки товарів, робіт, послуг постачальником, з яким укладено бартерну угоду. Погашення такої заборгованості відбувається шляхом відвантаження покупцям товарів, робіт, виконання передплачених робіт, послуг або шляхом повернення одержаних авансів. Синтетичний облік розрахунків за авансами отриманими наведений в таблиці 3.3.9.

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Отримано попередню оплату від покупця готівкою

30 »Каса»

681»Розрахунки за авансами одержаними»

36 »Розрахунки з покупцями та замовниками»

2

Отримано попередню оплату від покупця на поточний рахунок

31 »Рахунки в банках»

3

Отримано від постачальникатовари, роботи, послуги на умовах попередньої поставки за бартерною угодою

63 »Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

4

Відвантаження покупцям товарів, робіт, послуг

681 »Розрахунки за авансами одержаними»

5

Повернуто аванс покупцю

30 »Каса»

6

Списано кредиторську заборгованість за авансами отриманими

31 »Рахунки в банках»

717 »Дохід від списання кредиторської заборгованості»

Аналітичний облік за авансами отриманими ведеться в розрізі контрагентів та угод, на підставі яких здійснюються розрахунки. Облік заборгованості за авансами отриманими в іноземній валюті доцільно вести на окремому субрахунку, наприклад 681/1 »Розрахунки за авансами одержаними в іноземній валюті», 681/2 »Розрахунки за авансами одержаними в національній валюті». Така заборгованість в іноземній валюті визнається в сумі валюти, що надійшла на рахунок підприємства в якості авансу за товари, роботи, послуги, з перерахуванням в гривни за курсом НБУ, що діяв на дату такої операції. Така заборгованість згідно з ПСБО 21 »Вплив зміни валютних курсів» є немонетарною та не підлягає переоцінці у випадку зміни курсу валюти заборгованості. Застосування монетарно-немонетарного методу призводить до того, що, незважаючи на визнання доходу від реалізації згідно з принципом нарахування доходів у момент відвантаження товару, оцінка доходу, визнаного в цілому за операцією, виявляється прив’язаною до моменту надходження грошових коштів та до валютного курсу, що діяв на момент одержання авансу.

Підприємство в процесі своєї діяльності відповідно до ст. 132 Господарчого Кодексу України може створювати відокремлені підрозділи, що є суб’єктами господарювання. Такі господарчі організації без статусу юридичної особи наділяються частиною майна підприємства та здійснюють відносно такого майна право оперативного використання на підставі положення, затвердженого підприємством. Облік розрахунків з виробничими підрозділами та господарствами, а також іншими структурними підрозділами, що виділені на окремий баланс, ведеться на рахунку 683 »Внутрішньогосподарські розрахунки». Синтетичний облік операцій з відпуску ТМЦ, реалізації продукції, робіт, послуг, передачі витрат загальноуправлінської діяльності наведено в таблиці 3.3.10.

Таблиця 3.3.10.

Типові господарські операції за рахунком 683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Передача структурному підрозділу запасів, МШП, товарів

683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

20 »Виробничі запаси»

22 »Малоцінні та швидкозношувані предмети»

28 »Товари»

2

Передача структурному підрозділу основних засобів, що раніше були в експлуатації в іншому структурному підрозділі

683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

10 »Основні засоби»

13 »Знос необоротних активів»

683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

3

Передано витрати загально управлінської діяльності

683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

92 »Адміністративні витрати»

4

Передано готову продукцію структурного підрозділу

26 »Готова продукція»

683 »Внутрішньогосподарські розрахунки »

5

Оприбутковано послуги від структурного підрозділу, що входять до собівартості продукції підприємства

84 »Інші операційні витрати»

6

Включено вартість послуг структурного підрозділу до собівартості продукції підприємства

90 »Собівартість реалізації»

84 »Інші операційні витрати»

Якщо в процесі своєї діяльності підприємство використовує позикові кошти у вигляді товарних та фінансових кредитів, в нього виникають розрахунки за нарахованими відсотками, облік яких ведеться на субрахунку 684. Крім того, нарахування зобов’язань за договорами лізингу в частині винагороди лізингодавцю, теж обліковуються на цьому субрахунку.

Таблиця 3.3.11.

Типові господарські операції за рахунком 684 »Розрахунки за нарахованими відсотками»

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Нараховані відсотки за кредит або за лізинговою угодою

951 »Відсотки за кредит»

684 »Розрахунки за нарахованими відсотками»

2

Сплачено відсотки

684 »Розрахунки за нарахованими відсотками»

30 »Каса»

31 »Рахунки в банках»

3

Списано заборгованість за відсотками, термін позовної давності якої минув

717 »Дохід від списання кредиторської заборгованості»

Аналітичний облік за цим субрахунком ведеться в розрізі контрагентів та укладених угод.

На субрахунку 685 »Розрахунки з іншими кредиторами» ведеться облік операцій, не передбачених для обліку на інших субрахунках рахунку 68 »Розрахунки за іншими операціями».

Для узагальнення інформації по рахунку 68 використовується журнал 3 та відомість аналітичного обліку 3.5.Аналітичну відомість 3.5. доцільно вести за кожним субрахунком окремо.

У фінансовій звітності кредиторська заборгованість за рахунком 68 відображається наступним чином:

Таблиця 3.3.12.

Відображення даних рахунку 68 »Розрахунки з іншими операціями»

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Кредитове сальдо субрахунку

681 »Розрахунки за авансами одержаними»

Головна книга,

аналітична відомість 3.5.

Ф.1 »Баланс» ряд.540 »Поточні зобов’язання за розрахунками з авансів одержаних»

Кредитове сальдо субрахунку

682 »Внутрішні розрахунки»

Головна книга,

аналітична відомість 3.5.

Ф.1 »Баланс» ряд.600 »Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків»

Кредитове сальдо субрахунків 683-685

Головна книга,

аналітична відомість 3.5.

Ф.1 »Баланс» ряд.610 »Інші поточні зобов’язання»

Дебетовий оборот субрахунку 684 в кореспонденції з рахунками 30, 31

Відомість 3.5

Ф.3 »Звіт про рух грошових коштів» ряд.330 »Інші надходження» (В розділі 3 »Рух коштів у результаті фінансової діяльності»)

Кредитовий оборот субрахунку 684 в кореспонденції з рахунком 951

Журнал 3

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.140 »Фінансові витрати»

Ф.3 »Звіт про рух грошових коштів» ряд.060 »Витрати на сплату відсотків»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» ряд.540 »Проценти»

Дебетовий оборот рахунку 68 в кореспонденції з рахунками

717 »Доходи від списання кредиторської заборгованості»,

746 »Інші доходи від звичайної діяльності»

Відомість 3.5 або журнал 6

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» ряд.490 »Інші операційні доходи і витрати» або 630 »Інші доходи і витрати»

4. Облік короткострокових векселів виданих

Деякі свої зобов’язання підприємство мохе оформити векселями. Вексель є борговим цінним папером, який засвідчує відносини позики та передбачає обов’язок емітента сплатити в визначений термін кошти відповідно до зобов’язання. Він є безумовним грошовим зобов’язанням векселедавця перед векселеотримувачем.

Таблиця 3.3.13.

Документування операцій з обліку зобов’язань за короткостроковими векселями виданими

Назва господарської операції

Документи, що супроводжують її здійснення

Видача векселя

Вексель, акт про вексельний платіж

Призначення особливого платника за векселем

Напис на векселі »Вважати авалем» за підписом аваліста, угода про авалювання, реєстр наданих до авалювання векселів

Призначення особливого місця платежу

Напис на векселі »Підлягає оплаті в __» (найменування місця платежу), угода про оплату банком векселів, платіжне доручення на перерахування на рахунок доміціляції суми, достатньої для оплати векселя.

Акцепт переказного векселя

Напис на векселі »Акцептую», акт предявлення векселю до акцепта

Пред’явлення векселю до платежу

Акт пред’явлення до платежу, платіжне доручення

Короткострокові векселі, видані в національній валюті

621

Синтетичний облік ведеться на окремих субрахунках по зобов’язанням в національній та іноземній валюті на рахунку 62 »Короткострокові векселі видані». Структура рахунку наведено на рис. 3.3.5.

62

Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті

622

Рис. 3.3.5. Структура рахунку 62 »Короткострокові векселі видані»

Підприємство може видавати векселі в забезпечення заборгованості перед постачальниками та іншими кредиторами за товари, роботи, послуги. Погашення заборгованості за векселем підприємство може здійснювати шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, оплату може здійснювати банк за рахунок коштів, акумульованих на спеціальному рахунку підприємства.

Заборгованість за векселями, виданими в іноземній валюті, є монетарною, тому у разі зміни валютного курсу підприємство повинно визначати курсові різниці такої заборгованості. Відображення в обліку курсових різниць по заборгованостям по векселям здійснюється аналогічно з іншими видами зобов’язань в іноземній валюті, які є монетарними.

Таблиця 3.3.14.

Відображення в бухгалтерському обліку вексельних операцій

п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Видано короткостроковий вексель в погашення заборговності перед постачальниками й підрядниками

63 »Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

62 »Короткостроуові векселі видані»

2

Видано вексель в погашення поточної заборгованості по довгостроковим зобов’язанням

61 »Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

62 »Короткостроуові векселі видані»

3

Видано вексель в погашення заборгованості за розрахунками з іншими кредиторами

685 »Розрахунки з іншими кредиторами»

62 »Короткостроуові векселі видані»

4

Погашено заборгованість за короткостроковим векселем безготівковими коштами

62 »Короткостроуові векселі видані»

31 »Рахунки в банках»

5

Нарахований дисконт на короткостроковий вексель або списання заборгованості за векселем, термін позовної давності якої минув

62 »Короткостроуові векселі видані»

717 »Доход від списання кредиторської заборгованості»

Аналітичний облік операцій з короткостроковими векселями ведеться окремо по кожному виданому векселю та за термінами їх погашення.

Таблиця 3.3.15

Відображення даних рахунку 62 »Короткострокові векселі видані» у фінансовій звітності

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Кредитове сальдо 621

»Короткострокові векселі, видані в національній валюті»,

622 »Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті»

Головна книга

або відомість 3.4. аналітичного обліку виданих векселів

Ф.1 »Баланс» ряд. 520 »Векселі видані»

Дебетовий оборот рахунків 621 »Короткострокові векселі, видані в національній валюті», 622 »Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті» в кореспонденції з рахунками 717 »Доход від списання кредиторської заборгованості», 746 »Інші доходи від звичайної діяльності»

Відомості 3.4. або журнал 6

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності» ряд.490 »Інші операційні доходи і витрати» або 630 »Інші доходи і витрати»

Дебетовий оборот рахунку 622 в кореспонденції з рахунками 714 »Дохід від операційної курсової різниці», 744 »Дохід від неопераційної курсової різниці»

Відомості 3.4., журнал 6 »Облік доходів і результатів діяльності», аналітичні дані

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності», графа 3 »Доходи» ряд.450 »Операційна курсова різниця » або 600 »Неопераційна курсова різниця»

Шифр і назва рахунку

Облікові регістри

Форми фінансової звітності

Кредитовий оборот рахунку 622 в кореспонденції з рахунками 945 »Втрати від операційної курсової різниці», 974

»Втрати від неопераційних курсових різниць»

Журнал 3, журнал 5 або 5А, розділи 2, 3

Ф.2 »Звіт про фінансові результати» ряд.060 »Інші операційні доходи» або 130 »Інші доходи»

Ф.5 »Примітки до річної фінансової звітності», графа 4 »Витрати» ряд.450 »Операційна курсова різниця » або 600 »Неопераційна курсова різниця»

5. «Довгострокові векселі видані»

В процесі обслуговування довгострокових боргів підприємства виникає поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

РОЗДІЛ 4

АУДИТ КРЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»

4.1. Сутність аудиторської діяльності, її призначення і сфера

Правові засади здійснення незалежної аудиторської діяльності в Цкраїні базуються на Законі України »Про аудиторську діяльність». Основне завдання цього закону — »створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника».

Аудиторська палата України

Організаційна структура незалежного фінансового контролю (аудиту) в Україні представлена на рис. 4.1.1.

Наукові, навчальні та інші організації

МЮУ

МСтУ

НБУ

ГДПАУ

МФУ

САУ

Місцеві осередки САУ

Аудиторські фірми

Аудитори

Регіональні відділення АПУ

Обласні ДПА

Наукові, навчальні та інші організації

НБУ

МЮУ

МФУ

МСтУ

Обласні управління

Рис. 4.1.1. Система незалежного фінансового контролю в Україні

Основним базовим елементом системи незалежного фінансового контролю є сертифіковані аудити, які на підставі ліцензії від свого імені чи від імені аудиторської фірми здійснюють аудиторську діяльність.

Організаційне і методологічне керівництво аудиторською діяльністю в Україні здійснює Аудиторська палата України (АУП). Аудиторська палата України є незалежним самостійним органом, головним завданням якого є:

сприяння розвитку аудиту в державі;

вирішення принципових питань аудиторської діяльності в Україні на єдиній методологічній основі;

сертифікація аудиторів;

ліцензування на право займатися аудиторською діяльністю.

АПУ діє відповідно до Статуту, має регіональні відділення, повноваження яких визначаються Положенням про регіональні відділення.

АПУ створюється через делегування до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, Спілки аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Міністерства статистики, Національного банку, Міністерства юстиції та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Крім цього, з метою захисту своїх інтересів аудитори України об’єднані у професійну громадську організацію — Спілку аудиторів України, яка діє на місцях через свої осередки за наявності у них не менше п’яти аудиторів.

Згідно із ст. З Закону України «Про аудиторську діяльність», поняття «аудиторська діяльність» містить у собі організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.

Аудит — це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється.

Основні завдання аудиту — збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання та формування на цій основі аудиторських висновків.

Необхідність проведення аудиту зумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право згідно із ст. 9 Закону України «Про аудиторську діяльність» виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок у межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.

Об’єктивність аудиторського висновку є обов’язковою умовою і однією із основних специфічних рис, що зумовлено незалежністю аудиту і потребами користувачів.

Впевненість у достовірності й повноті інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоча досить високий, ступінь цієї впевненості.

Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації та гарантією її правильності, він може тільки підтверджувати достовірність інформації. Аудит — це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Аудитор не затверджує звітів суб’єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Відповідальність за фінансову звітність покладено на керівників господарюючого суб’єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб’єкта від відповідальності.

Предмет аудиту — стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває в сфері аудиторської оцінки. Як видно з цього формулювання, предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу.

Метод аудиторської діяльності ґрунтується на основних положеннях діалектичного методу пізнання та законах політичної економії. Економічні процеси, які виникають і здійснюються на підприємствах, становлять певне ціле, узагальнене, без відмінностей між окремими частинами та властивостями.

Об’єкт аудиторської діяльності — це взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінений кількісно й якісно. Об’єкти аудиту можуть бути різними за складом та структурою, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками.

Класифікація об’єктів аудиторської діяльності:

1. Вид об’єктів аудиту: активи, господарські процеси, пасиви, результати діяльності, форми управління, методи управління, функції управління.

2. Складність об’єктів: складні, прості.

3. Відношення об’єктів до сфери діяльності: виробництво основне, допоміжне і обслуговуюче; матеріально-технічне постачання та збут; підготовка виробництва; управління.

4. Зв’язок об’єктів у часі: минулий, теперішній, майбутній.

5. Характер оцінки стану об’єктів: якісні, кількісні; лише кількісні; тільки якісні.

6. Термін перебування об’єктів у полі діяльності аудиту: постійне, періодична аудиторська оцінка, разова аудиторська оцінка.

7. Відношення об’єктів до різних видів аудиту: внутрішній, зовнішній.

За формою й метою здійснення аудиту розрізняють внутрішній і зовнішній аудит. Основна відмінність між ними полягає в тому, що внутрішній аудит провадиться всередині самої організації за вимогою та з ініціативи її керівництва аудитором, який працює в самій організації. Тому в виконанні своїх функцій він тією чи іншою мірою є залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який відповідно до міжнародного нормативу «Використання результатів роботи внутрішнього аудиту» здійснюється за такими напрямами (функціями):

аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;

вивчення бухгалтерської (фінансової) та оперативної інформації (за окремими статтями та ін.);

вивчення економічної ефективності управлінських рішеньна різних рівнях господарювання;

аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

оцінка якості інформації;

розробка проектів управлінських рішень;

проведення стратегічного (перспективного) аналізу;

розробка фінансових прогнозів.

Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фінансової звітності підприємства. У процесі аудиторської перевірки зовнішній аудит, звичайно, входить до системи внутрішнього аудиту і дуже подібний до прийомів й методів, які застосовують внутрішні аудитори, та до їх оцінок. При цьому зовнішні аудитори не обмежуються питаннями підтвердження фінансової звітності, а оцінюють діяльність усіх систем підприємства.

Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), коли він провадиться з ініціативи зацікавленої сторони, та обов’язковим, коли передбачений законом. Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов’язковим для:

перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчихтовариств та інших фінансових посередників;

емітентів цінних паперів;

державних підприємств у разі здавання в оренду ціліснихмайнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінформ власності;

порушення питання про визнання неплатоспроможності абобанкрутства.

Обов’язковий аудит може бути організований також за рішенням суду або слідчих органів.

До методологічних принципів належать:

планування аудиту;

обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідчень,а також системи внутрішнього контролю;

визначення критеріїв суттєвості та достовірності;

дотримання методики та техніки аудиту, оцінки ризиків та аналіз інформації та формування висновків;

відповідальність за результати аудиту;

повне інформування клієнта.

Нормативи використовуються аудиторами залежно від обсягу операцій клієнта та наявності у нього системи внутрішнього контролю, служби внутрішнього аудиту або системи електронної обробки даних.

Кодекс професійної етики аудиторів України передбачає правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики аудитора (неупередженість; чесність; об’єктивність; професійна незалежність, конфіденційність, поведінка, норми). Вони є обов’язковими для виконання всіма аудиторами при наданні ними аудиторських послуг. Аудитор завжди має бути вільним від будь-якої зацікавленості, несумісної з чесністю, об’єктивністю та незалежністю. Кожен аудитор, що отримав сертифікат аудитора України, виголошує і підписує клятву.

4.2. Характеристика аудиторського ризику

Як економічна категорія ризик — це подія, яка може статися або ні. У разі здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, втрати), нульовий та позитивний (виграш, прибуток).

Ризиком можливо управляти, тобто використовувати різноманітні методи, які дають змогу повною мірою прогнозувати ризикову подію та вживати заходів щодо зниження ризику. Ефективність організації управління ризиком у багатьох випадках визначається класифікацією ризику. Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи за визначеними ознаками (таблиця 4.2.1).

Ознака за:

Характеристика

масштабами та розмірами

глобальний, локальний

аспектами

психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, медико-біологічний, комбінований (соціально-економічний)

мірою об’єктивності й суб’єктивності рішень

об’єктивно ймовірний, суб’єктивно ймовірний, об’єктивно-суб’єктивно ймовірний

ступенем (мірою) ризикованості рішень

мінімальний, середній, оптимальний, максимальний, допустимий, критичний, катастрофічний

типами ризику

раціональний (обгрунтований), нераціональний (необгрунтований), авантюрний, азартний

часом прийняття ризикованих рішень

випереджаючий, своєчасний, запізнілий

чисельністю осіб, що приймають рішення

індивідуальний, груповий

ситуацією

стохастичний (за умов невизначеності), конкуруючий (у разі конфлікту)

Кожен вид ризику має бути докладно проаналізований, змодельований, розкладений на елементи, що дасть можливість певною мірою послабити невизначеність ситуації.

Ризики, як правило, поділяють на динамічний, статистичний та аналітичний.

Динамічний ризик — це ризик непередбачуваних (недетермізаних) змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття Равлінських рішень чи непередбачуваних обставин. Такі зміни можуть призвести як до збитків, так і сприяти одержанню додаткових доходів.

Статистичний ризик — це ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність організації. Такий ризик може призвести лише до збитків.

Незалежний аудит є невід’ємною частиною фінансових інститутів ринкової економіки. Тому аудиторський ризик слід розглядати як складову частину системи фінансово-економічних ризиків.

Ризик проведення аудиторської перевірки — це ризик аудитора, пов’язаний з підготовкою неправильного висновку за фінансовими документами. Автори монографії «Аудит Монтгомері» Ф.Л. Дефліз, Г.Р. Дженік, В.М. О’Рейллі, М.Б. Хірш [149] розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність двох видів: ризик від наявних фальсифікованих фінансових документів і ризик від того, що аудитор не зможе їх виявити.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудитора. Аудитор оцінює ризик щодо підприємства, проте не може ніяк його змінити.

Другий вид ризику має назву ризику невиявлених викривлень. Він може контролюватися аудитором через вибір і проведення відповідних аудиторських процедур, спрямованих на формування конкретних висновків за діловими операціями і бухгалтерськими балансами. Ризик наявності викривлень у фінансових документах має два аспекти: внутрішній і ризик у разі контрольної перевірки.

Українські фахівці розглядають загальний аудиторський ризик як сукупність властивого ризику, ризику контролю, ризику невиявлення викривлень.

Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями на інших рахунках чи за операціями з припущенням, що до них не застосовуватимуться заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик контролю — це ризик від неефективності внутрішнього контролю. Система внутрішнього контролю та аудиту не завжди функціонує ефективно, і помилки, які можуть виникнути в системі бухгалтерського обліку підприємства, могли бути своєчасно виявлені та виправлені персоналом підприємства.

Ризик невиявлення викривлень полягає в тому, що аудиторські процедури не завжди можуть виявити помилки за залишками на певному рахунку і за певною операцією.

Аудиторський ризик можна класифікувати за такими ознаками: контролем з боку аудитора; часом виникнення ризику; ступенем ризикованості; щодо підприємства, яке перевіряється, щодо аудиторського підприємства.

За контролем з боку аудитора ризик розподіляється на такий, що контролюється і не контролюється аудитором. Властивий ризик і контрольний ризик не підлягають перевірці з боку аудитора. Аудитор може тільки оцінити його, але не може ніяк його змінити.

Ризик невиявлення помилок може контролюватися аудитором через вибір і проведення відповідних процедур. Проте якщо аудитор працює з підприємством, що перевіряється тривалий час (5 — 6 років), то він спроможний частково контролювати власний ризик і ризик контролю підприємства-клієнта. Це досягається постійними консультаціями щодо напрямів подальшого розвитку підприємства-клієнта.

За часом виникнення аудиторський ризик можна класифікувати як такий, що виник до початку аудиторської перевірки (ризик властивий та ризик контролю) і під час її проведення (ризик невиявлення).

За ступенем ризикованості не існує підприємств, які б мали однаковий ступінь ризику під час проведення аудиторської перевірки. На кожному підприємстві рівень ризику завжди буде різним. Його можна класифікувати як високий, середній, низький. Проте така класифікація є дуже узагальненою і може бути значно розширена.

Щодо підприємства, яке перевіряється, ризик може бути внутрішнім, тобто таким, що виникає на підприємстві, та зовнішнім. До внутрішнього належить ризик контролю та властивий ризик, до зовнішнього — ризик невиявлення викривлень.

Щодо аудиторського підприємства ризик класифікується як протилежний за попередньою ознакою. Для аудиторського підприємства властивим ризиком буде ризик невиявлення викривлень, а зовнішнім — ризик властивий і ризик контролю.

4.3. Проведення аудиту кредиторської діяльності на підприємстві

1. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.

Аудит здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31 «Рахунки в банках». Аудитор перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аудит починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Звірянню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума дебіторської і кредиторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена в установлений строк, — це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з’ясувати причини її непогашення у визначені терміни.

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред’явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи подавалися листи — нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно встановити наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальниками), книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

чи включено об’єкти, що будуються, до титульного списку;

чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об’єкти;

чи укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків (за об’єкт у цілому чи за етапи робіт);

правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;

достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.

Якщо буде виявлено факти завищення обсягів виконаних робіт, неправильного застосування цін, включення в рахунки витрат, непередбачених кошторисом, необхідно провести контрольний обмір виконаних обсягів будівельно-монтажних робіт.

2. Аудит розрахунків за податками і платежами

Одним із важливих чинників розв’язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора — перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», у кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет — внесені платежі.

Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом.

Зокрема, внески з прибутку до бюджету відображають щомісяця таким записом: дебет рахунка 98 «Податки на прибуток», кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Сума ПДВ, що підлягає внесенню до бюджету, оформляється записом: дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації», кредит рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами».

На суму податків, утриманих із заробітної плати робітників і службовців, роблять запис: дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», кредит рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами». Слід мати на увазі, що у балансі сальдо за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» показують в активі дебіторську, у пасиві — кредиторську заборгованість.

На рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов’язковими платежами), що справляються відповідно до чинного законодавства.

У процесі аудиту вивчають акти перевірок, проведених державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом тощо. Крім того, з’ясовують причини прострочення платежів, за чий рахунок віднесена пеня, яких заходів вжито до винних осіб за несвоєчасне перерахування коштів.

Основними джерелами інформації для перевірки розрахунків з бюджетом є: довідки і розрахунки, декларації за окремими видами платежів; виписки банків і додані до них документи про перерахування належних сум у бюджет; бухгалтерські записи на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами», регістри синтетичного і аналітичного обліку, баланс та інші види фінансової звітності.

Під час аудиторської перевірки слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом податків і платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку кожного виду податку чи платежу порівнюють із залишками в регістрах аналітичного обліку і Головній книзі за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» чи іншими рахунками. Якщо виявлено неточності у розрахунках, слід вжити заходів щодо їх усунення і з’ясувати, чи підприємство заплатило штрафи, пеню податковим адміністраціям за неправильне визначення розміру платежу або його прострочення. Штрафи і пеню слід стягувати з посадової особи, винної у простроченні або у неправильному обчисленні платежу в бюджет.

Під час аудиторської перевірки правильності вирахування і сплати окремих видів податків керуються законодавчими актами про оподаткування прибутку підприємств, про прибутковий податок з громадян, про податок на додану вартість, про акцизний збір тощо.

Особлива увага приділяється правильності розрахунків з податків. Аудитор повинен у необхідних випадках надати бухгалтерові допомогу, щоб правильно зробити такий розрахунок, порекомендувати йому внести зміни у баланс підприємства.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету є податок з прибутку підприємств відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток платника податку. При цьому прибуток підприємства оподатковується за базовою ставкою.

Аудитор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї її частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 «Фінансові результати», за Звітом про фінансові результати. Необхідно впевнитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», а також у законності витрат, включених у собівартість.

Для приховування прибутку або інших об’єктів оподаткування суб’єкти підприємницької діяльності у декларації про доходи відображають значно меншу, порівняно з фактичною, суму прибутку від господарської діяльності. Заниження доходу (прибутку) або інших об’єктів оподаткування полягає в тому, що в декларації про доходи відображаються всі операції, але при цьому завищується собівартість продукції, у зв’язку з чим зменшується загальний обсяг прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Основними видами викривлень фінансової звітності можуть бути:

заниження прибутку внаслідок необґрунтованого завищення суми матеріальних витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг), неправильна оцінка залишків незавершеного виробництва, витрат обігу і торговельної націнки на залишок відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг), нестач товарно-матеріальних цінностей, відшкодування матеріальних збитків тощо;

включення у витрати виробництва (обігу) витрат, які покриваються відповідно до чинного законодавства за рахунок спеціальних джерел, а також завищення або заниження на кінець звітного періоду величини залишків резервів, створюваних за рахунок витрат за основною діяльністю;

неправильне визначення фінансового результату господарсько-фінансової діяльності, який приймається для визначення платежів у бюджет;

приховання доходів шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на інші балансові рахунки тощо.

3. Аудит іншої кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість — це найвагоміша частина зобов’язань підприємства. До складу кредиторської заборгованості відносять:

1. Векселі видані (довгострокові — рахунок 51 «Довгострокові векселі видані»; короткострокові — рахунок 62 «Короткострокові векселі видані»).

2. Поточні зобов’язання за розрахунками:

з одержаних авансів (рахунок 681 «Розрахунки за авансами одержаними»);

з бюджетом (рахунки 641 «Розрахунки за податками», 642 «Податкові зобов’язання», 644 «Податковий кредит»);

з позабюджетних платежів (рахунок 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»);

зі страхування (рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням»);

з учасниками (рахунок 67 «Розрахунки з учасниками»).

3. Інші.

Метою аудиту є встановлення дотримання підприємством податкового законодавства, правильність і своєчасність здійснення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами, а також розрахунків за іншою кредиторською заборгованістю.

Завданнями аудиту є:

визначення переліку платежів і податків, які за законодавством має сплачувати підприємство;

перевірка правильності обчислення бази оподаткування за кожним податком, бази для нарахування страхових внесків, а також обґрунтованості застосування ставок податків і платежів, дотримання встановлених норм відрахувань відповідно до чинного законодавства;

перевірка достовірності сум податків і платежів;

визначення переліку пільг щодо сплати податків та законність їх використання;

аналіз повноти і своєчасності сплати податків та платежів до бюджету, а також зборів до позабюджетних фондів;

перевірка своєчасності подання податкової звітності;

встановлення правильності ведення податкового та бухгалтерського обліку;

встановлення кола платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

перевірка правильності документального оформлення та ведення бухгалтерського обліку за рахунками іншої кредиторської заборгованості;

перевірка відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку;

встановлення причин прострочення платежів;

перевірка обґрунтованості розроблених заходів щодо попередження допущених порушень;

визначення законності використання коштів Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, страхування на випадок безробіття тощо.

Методика аудиту перерахованих видів кредиторської заборгованості є аналогічною до описаної в попередніх розділах методики аудиту розрахунків.

4. Аудит розрахунків з учасниками

Під час перевірки інформації про розрахунки з учасниками й засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом прибутку аудитору слід використовувати рахунок 67 «Розрахунки з учасниками», за кредитом якого відображається збільшення заборгованості підприємства перед учасниками, а за дебетом — її зменшення, в тому числі реінвестування доходів.

 

Слід пам’ятати, що аналітичний облік розрахунків з учасниками ведуть за кожним засновником та за видами виплат.

Особливо ретельно перевіряють нарахування і виплату дивідендів. Дивіденди - платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв’язку з розподілом частини її прибутку. До дивідендів не включаються виплати юридичної особи, пов’язані із зворотним викупом акцій, раніше емітованих такою юридичною особою.

Платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам, нараховує і утримує податок на дивіденди із нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до або одночасно із виплатою дивідендів.

Платник податку - емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

У разі, коли сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

Податок на дивіденди не застосовується у разі виплати дивідендів у вигляді акцій, емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди, за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій участі всіх акціонерів у статутному фонді підприємства-емітента.

5. Аудит довгострокових векселів

П(С)БО 11 «Зобов’язання» визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов’язання. Цим стандартом усі зобов’язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені зобов’язання.

Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У кредитному договорі банк бере на себе зобов’язання надати кредит, а позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.

Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керується П(С)БО 11 «Зобов’язання». Аудитору слід врахувати, що до довгострокових зобов’язань належать:

довгострокові кредити банків;

інші довгострокові фінансові зобов’язання;

відстрочені податкові зобов’язання;

інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Зобов’язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення певних умов, пов’язаних із фінансовим станом позичальника;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Аудитор з’ясовує, чи довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка залежить від умов та виду зобов’язання.

За кредитом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних позик, за дебетом — їх погашення.

Аудитор з’ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:

чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

чи своєчасно погашаються отримані позики.

Під час перевірки зобов’язань за векселями слід встановити, чи дотримано чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше останній втрачає вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов’язкових реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з’ясовує причину і винних осіб, оскільки відсутність хоч б одного з реквізитів робить вексель недійсним.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і використання одержаних векселів слід з’ясувати своєчасність розрахунків за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції рахунків при цьому. Аудитору слід також врахувати, що погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на дебеті рахунка 51 «Довгострокові векселі видані» і кредиті рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих векселів ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення заборгованості.

6. Аудит короткострокових векселів

Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики» у національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому передбачається об’єкт кредитування, умови одержання і сплати позик, процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Тепер широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з’ясовує, якими видами позик користувалось підприємство.

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) — під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби тощо.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням. Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягають факти виникнення простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряють ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення фінансового стану підприємства.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов’язань, затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з аналізом виконання плану товарообороту і стану товарних запасів.

Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтоварних рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження.

Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного зберігання, доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з даними, поданими у банк.

4.4. Аудиторський висновок перевірки підприємства

Розділ 3. Приклад аудиторського висновку

Аудиторський висновок

Про правильність обліку кредиторської заборгованості

АТ «Грейс» за І квартал 2005р.

м. Харків

На підставі договору №125 від 12.01.2005р. на виконання аудиторських послуг проведена перевірка правильності обліку кредиторської заборгованості .

Перевірка проводилася ТОВ фірмою «Харків-аудит», що розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 91, оф.14. тел.7062548, Свідоцтво про внесення до реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, видане АПУ за №588 від 15.06.1999р. Перевірка проводилася за період з 1.01.2005 по 31.03.2005.

Перевірка проводилася на підставі бухгалтерських документів, відповідальність за достовірність яких несе керівництво фірми.

Основні відомості про емітента

Найменування емітента

«Грейс»

Код ЄДРПОУ

274895612

Організаційно-правова форма

Акціонерне товариство

Юридична адреса та місцезнаходження

м. Харків, вул. Весніна, 16

Дата реєстрації

25.10.2001р. розпорядженням Харківської міської ради народних депутатів №36

Дата внесення змін до установчих документів

№125555124 від 5.01.2002

№12555438 від 10.01.2003

№12555548 від 8.01.2004

Взяття на облік платника податків

Свідоцтво про внесення до реєстру платників податків №41 від 27.10.2001

Поточний рахунок

п\р 2600125843648

МФО

351780

Назва банку

АКБ «Золоті ворота»

Чисельність працівників

18

Основні види діяльності

торгівельна

інвестиційна

надання консультаційних послуг

Стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Основними документами, що регулюють систему бухгалтерського обліку на підприємстві є:

ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996

Національні П(С)БО зі змінами та доповненнями

Порядок представлення фінансової звітності, затв. постановою КМУ від 28.02.2000р. №419.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві заснована та діє бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

АТ «Грейс» використовує план рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій.

Наказом №12 від 1.11.2001р. АТ визначено облікову політику, де затверджено журнально-ордерна форма ведення бухгалтерського обліку на електронних носіях із застосуванням програми «1-С Бухгалтерія»-7.7.

Облік зобов’язань

На дату складання фінансової звітності кредиторська заборгованість підтверджена актами звірок не в повному об’ємі. Зобов’язання, відображені в балансі, є поточними, з вичерпаним строком давності – немає.

Кредити банків наявні у сумі 22.000 грн., виплати за кредитами (проценти за користування) проводяться вчасно і в повному об’ємі. Довгострокові зобов’язання складають 2,8 тис. грн. Розрахунки з бюджетом за податками та позабюджетним платежам в сумі 22 тис. грн. з погашенням по встановленим законодавством строки в наступному за звітний періоді.

За І квартал 2005 року є поточна заборгованість по заробітній платі в сумі 8818 грн. і відповідно заборгованість з прибуткового податку та страхування.

Поточна заборгованість перед поставниками та за ін. зобов’язаннями в сумі 1836 грн. зі строком погашення 9 календарних місяців.

Згідно П(С)БО-11 АТ «Грейс» створило забезпечення для відшкодування майбутніх витрат на виплату відпусток робітникам підприємства.

Протягом І кварталу 2005р. дивіденди не нараховувалися. На 01.04.2005р. заборгованості перед учасниками немає. Інші зобов’язання складають 5,8 тис. грн.

Загальні висновки

Господарська діяльність АТ «Грейс» здійснюється у відповідності з чинним законодавством. Застосовувана система бухгалтерського та податкового обліку відповідає законодавству та нормативним вимогам, об’єктивно та достовірно відображає фінансовий стан підприємства . АТ «Грейс» є фінансово-стійким, платоспроможним товариством.

За результатами перевірки аудиторська фірма «Харків-аудит» підтверджує дані фінансових звітів на 01.04.2005.

Істотних помилок у господарській діяльності АТ «Грейс» не виявлено.




Предыдущий:

Следующий: