лекція соц страх

Теоретичні аспекти єдиного соціального внеску принципи, об’єкти для оподаткування

З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-УІ (далі — Закон № 2464). Цим Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний соціальний внесок), який сплачується до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ).

Єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування.

Основне джерело формування коштів фондів соціального страхування складають страхові внески роботодавців і застрахованих осіб, норми щодо порядку встановлення розміру та сплати страхових внесків до фондів соціального страхування.

Застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

Страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

1. Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

обов’язковості сплати;

законодавчого визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Платники ЄСВ

1. Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, — для осіб, зазначених у пунктах 9–14 цієї частини;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

2) працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:

на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини;

у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);

3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

4) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

6) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);

громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;

7) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;

8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;

9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;

10) батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

11) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;

12) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

2. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2–14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

3. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6–14 частини першої цієї статті.

4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розмір ЄСВ

Критерії, що застосовуються при визначенні розмірів страхових внесків

Відповідно до законодавства, такі критерії визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати: 1) надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством; 2) фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; 3) створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; 4) покриття витрат страховика, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Роботодавці (юридичні особи, фізичні особи – підприємці та самозайняті особи, які використовують працю найманих працівників) – нараховують ЄСВ у відсотках до фонду заробітної плати відповідно до визначеного Фондом соціального страхування від нещасного випадку класу професійного ризику виробництва. Кількість класів професійних ризиків становить 67, сплата по першому класу проводиться за ставкою 36,76%, сплата по 67-му класу проводиться в розмірі 49,7%. Якщо роботодавець працює за різними напрямами видів діяльності, то клас професійного ризику визначать згідно основного виду економічної діяльності.

На виплати за цивільно-правовими договорами з працівниками відсоток ЄСВ становить 34,7%, для бюджетних організацій та установ — 36,3%.

Крім того, роботодавці здійснюють утримання ЄСВ із заробітної плати найманих працівників, розмір яких на сьогоднішній день становить 3,6% (1,0% направляється до фонду страхування тимчасової непрацездатності, 0,6% – фонд страхування по безробіттю, 2,0% – в Пенсійний фонд).

Вищезазначені страхувальники зобов’язані під час кожної виплати заробітної плати сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати. За підсумками звітного місяця проводиться перерахунок сплачених авансом сум, і сума недоплати ЄСВ від нарахованої зарплати за звітний місяць сплачується не пізніше 20-го числа місяця, наступним за звітним, (крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця), незалежно від того, чи здійснювалась виплата зарплати та інших нарахувань. Звіт з ЄСВ до органів доходів і зборів подається такими платниками щомісячно протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця.

Якщо юридична особа не провадить господарську діяльність, не має найманих працівників, відповідно не нараховує заробітну плату та ЄСВ, то звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів нею не подається. Тобто, звіт з прочерками подавати не потрібно.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування (без найманих працівників) та самозайняті особи (фізичні особи, які здійснюють наукову, художню, викладацьку, медичну, літературну, юридичну в тому числі адвокатську та нотаріальну діяльність) нараховують ЄСВ за ставкою 34,7% від доходу (прибутку), який отримано від підприємницької діяльності, але розмір ЄСВ за місяць не може бути меншим мінімального страхового внеску. Мінімальний розмір страхового внеску для підприємців з січня по листопад 2013 року становить 398,01 грн. (1147 грн.* 34,7%), а в грудні 2013 року 422,65 грн. (1218 грн. * 34,7%). Якщо дохід нульовий, то ЄСВ за цей місяць не нараховується. Такі платники сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків від нарахованої річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми доходу, за якою розраховуються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб. Доплата за результатами річного звіту з ЄСВ сплачується фізичними особами- підприємцями – до 10 лютого наступного року, самозайнятими особами – до 1 травня наступного року. В ці ж терміни і подається до органів доходів і зборів річний звіт з ЄСВ.

Фізичні особи — підприємці на єдиному податку (які працюють без найманих працівників) нараховують ЄСВ в розмірі 34,7% від мінімальної заробітної плати з розрахунку на місяць (з січня по листопад 2013 року — 398,01 грн., в грудні 2013 року — 422,65 грн.) та сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Звіт з ЄСВ до органів доходів і зборів такими платниками подається до 10 лютого наступного року. Підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Порядок нарахування і сплати ЄСВ затверджено наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. №455, Порядок формування та подання звіту з ЄСВ затверджено наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. №454.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску

1. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим — четвертим частини п’ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

2. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

3. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

4. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п’ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

5. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — договір про добровільну участь).

Сплата єдиного внеску згідно з договорами про добровільну участь особами, зазначеними в абзацах четвертому і п’ятому частини першої статті 10 цього Закону (з числа осіб, які працюють або постійно проживають за межами України), та у випадках, передбачених частиною дев’ятою статті 10 цього Закону, в іноземній валюті здійснюється на поточний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в уповноваженому банку України.

Кошти єдиного внеску, що надійшли в іноземній валюті, після її продажу за курсом продажу безготівкової іноземної валюти за гривні та утримання уповноваженим банком комісійної винагороди за здійснення операції з продажу іноземної валюти зараховуються на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях органами доходів і зборів за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску.

6. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

7. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.

8. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб ― підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. 9. Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

10. Днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів — день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті — день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

11. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

12. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

13. Суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

14. Єдиний внесок, що відповідно до цього Закону підлягає сплаті із сум виплат за період з дня виникнення у платника відповідного зобов’язання до дня включення органом доходів і зборів даних про такого платника до реєстру страхувальників Державного реєстру, сплачується (стягується) на загальних підставах відповідно до цього Закону за зазначений період.

Добровільна сплата єдиного внеску

1. Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:

особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

члени фермерського господарства, особистого селянського господарства — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;

громадяни України, які працюють за межами України, — на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 2–14 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4. У договорі про добровільну участь зазначаються:

назва документа;

відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (частина третя статті 20 цього Закону);

вид (види) загальнообов’язкового державного соціального страхування, в якому особа братиме участь;

строк дії договору;

порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися;

умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону;

умови розірвання договору;

права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

5. Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору.

Одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути здійснена за окремим договором, укладеним у порядку, передбаченому частинами першою, третьою та четвертою цієї статті.

6. Єдиний внесок для осіб, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі, визначеному частиною одинадцятою статті 8, та розподіляється відповідно до частини двадцять третьої статті 8 цього Закону.

Для осіб, зазначених в абзацах третьому — п’ятому частини першої цієї статті, які виявили бажання брати участь в одному з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, розмір єдиного внеску визначається у таких відсотках до бази нарахування єдиного внеску, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону:

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування — 33,2 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,5 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 1,9 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 1,51 відсотка.

Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзацах третьому — п’ятому частини першої цієї статті, які виявили бажання брати участь у декількох видах загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі, визначеному частиною одинадцятою статті 8, та розподіляється відповідно до частини двадцять третьої статті 8 цього Закону.

7. Орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа:

підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті;

подала неповні або недостовірні відомості;

раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови;

бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

8. Договір про добровільну участь може бути достроково розірваний:

1) застрахованою особою:

за її бажанням, якщо договір діяв не менше одного року;

у разі систематичного порушення умов договору територіальним органом Пенсійного фонду;

2) органом доходів і зборів у разі:

набуття застрахованою особою відповідно до цього Закону зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

виникнення обставин, що не відповідають визначеним цим Законом вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

систематичного порушення застрахованою особою умов договору;

смерті застрахованої особи;

3) за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року.

В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь не допускається.

9. Участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (крім загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) громадян України, які працюють у розташованих за межами України підприємствах, установах, організаціях (у тому числі міжнародних), може здійснюватися відповідно до договорів про добровільну участь, укладених Пенсійним фондом з такими підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними).

У договорі про добровільну участь, крім відомостей, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначаються:

порядок обліку платежів в органах доходів і зборів;

дата набрання чинності договором.

Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзаці першому цієї частини, встановлюється у розмірі, визначеному абзацами третім і четвертим частини шостої цієї статті.

Відповідальність та контроль за сплатою ЄСВ

Відповідальність платників:

ПФУ застосовує такі фінансові і санкції за порушення сплати єдиного соціального внеску (відповідно до ст. 25 Закону про ЄСВ):

№ п/п

Зміст порушення

Штрафна санкція

Примітка

1

Ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску

10 неоподаткованих мінімум доходів громадян (далі — НМДГ) 17 грн. (170 грн.)

Підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі

2

Несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску

10% своєчасно не сплачених сум

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників

3

Донарахування територіальним органом ПФУ або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

5% зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску або акт звірки з податковим органом

4

Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності

10 НМДГ (170 грн.)

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі

5

Неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок

від 8 НМДГ до 15 НМДГ (136-255 грн.)

Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки

6

Несплата, неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний соціальний внесок (авансових платежів)

10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки

Відповідальність банків:

№ п/п

Зміст порушення

Штрафна санкція

1

Несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду України сум єдиного внеску, фінансових санкцій

10% своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум ( а також пеня — 0,1% зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування)

2

Виплата (видача) коштів на заробітну плату без подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум

у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками**

Пеня

Документи, які є підставою для нарахування пені:

1) документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк їх сплати:

звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з позитивним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внсеку за актами перевірок, або актами звірок, або повідомленням-розрахунком;

рішення суду;

2) документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиний внесок:

виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;

корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою;

звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від’ємним значенням;

рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України;

свідоцтво про смерть фізичної особи.

Розмір пені розраховується за формулою: сума недоїмки х кількість днів прострочення платежу х 0,1%

Пеня починає нараховуватися з ПЕРШОГО КАЛЕНДАРНОГО дня, що настає за днем закінчення строку сплати, і до дня її фактичної сплати (перерахування) ВКЛЮЧНО.

Але якщо платник єдиного внеску оскаржує вимогу про сплату недоїмки, нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального Пенсійного фонду України або позову до суду.

Територіальний Пенсійний фонд України приймає рішення про нарахування пені та застосування штрафів, яке протягом 3-х робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Дане рішення є виконавчим документом.

Рішення приймаються за встановленою формою у 2-х примірниках:

перший надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі — платнику єдиного внеску;

другий залишається в структурному підрозділі, на який покладено обов’язки з організації контролю за надходженням сум єдиного внеску та інших платежів до Пенсійного фонду України.

Сума пені та штрафу повинна бути сплачена протягом 10 РОБОЧИХ днів після надходження відповідного рішення.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені НЕ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ.

Також слід не забувати про адмін- та кримінальну відповідальність, яку будуть застосовувати до посадових осіб підприємства.

Адміністративна відповідальність

Норма

КпАП

Зміст порушення

Розмір штрафу, що накладається на посадових осіб

за перше вчинення правопору-шення

за повторне за рік вчинення таких дій

Ст. 165

1. Порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

від 20 до 30 НМДГ

(340-510 грн.)

від 30 до 40 НМДГ

(510-680 грн.)

2. Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України і Накопичувального фонду.

3. Несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 НМДГ*

від 25 до 50 НМДГ

(425-850 грн.)

від 100до 300 НМДГ

(1700-5100 грн.)

4. Несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше 300 НМДГ*

від 50 до 100 НМДГ

(850-1700 грн.)

Ст. 188

1. Вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам ПФУ у проведенні перевірок, пов’язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою єдиного внеску

від 8 до 15 НМДГ

(136-255 грн.)

від 10 до 20 НМДГ

(170-340 грн.)

2. Вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам ПФУ, загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів.

* Для кваліфікації адмінправопорушення за показник НМДГ беруть суму, яка дорівнює звичайній податковій соцпільзі (п. 5 підрозділ 1 р. ХХ Податкового кодексу України). Тобто для 2012 року це 536,50 грн. Водночас, для визначення суми штрафу НДМГ рівняється 17 грн.

Таким чином, в 2012 році 300 НМДГ — 160 950 грн.

Кримінальна відповідальність

Норма ККУ

Зміст порушення

Відповідальність посадових осіб

ч. 1 ст. 212

Умисне ухилення від сплати єдиного внеску чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана його сплачувати, якщо таке діяння призвело до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у значних розмірах (тобто сума у 1000 і більше разів перевищує розмір НМДГ**)

Штраф від 300 до 500 НМДГ (5100-8500 грн.) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років

ч. 2 ст. 212

Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів у великих розмірах (сума в 3000 і більше разів перевищує розмір НМДГ**)

Штраф від 500 до 2000 НМДГ (8500-34000 грн.) або виправні роботи на строк до 2-х років, або обмеження волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років

ч. 3 ст. 212

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування коштів в особливо великих розмірах (сума в 5000 і більше разів перевищує розмір НМДГ**)

Позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років з конфіскацією майна

* Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч. 1 або 2 ст. 2121 , звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила єдиний внесок чи страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня) (ч. 4 ст. 2121 ККУ).

** Для кваліфікації злочину за показник НМДГ беруть суму, яка рівняється звичайній податковій соцпільзі (п. 5 підрозділ 1 р. ХХ Податкового кодексу України). Тобто, для 2012 року — це 536,50 грн. (1073 грн.+50%). Водночас, для визначення суми штрафу НДМГ рівняється 17 грн.

Таким чином, у 2012 році під значним розміром коштів слід розуміти суму єдиного внеску, яка дорівнює чи перевищує 536 500грн.;

під великим розміром коштів — суму, яка дорівнює чи перевищує 1 609 500 грн.;

під особливо великим розміром коштів — суму, яка дорівнює чи перевищує 2 682 500 грн.

Переваги і недоліки запровадження ЄСВ

Позитивними аспектами даного закону є [2]:

• спрощена процедура адміністрування соціальних внесків: замість звітів по чотирьох внесках тепер готують і надають тільки один звіт про єдиний соціальний внесок;

• реєстрація платників внеску здійснюється в одному уповноваженому органі (ПФУ), а не у всіх чотирьох фондах;

• проведення перевірки правильності нарахування і сплати єдиного соціального внеску здійснюється одним уповноваженим органом, що скоротить кількість перевірок;

• скорочення часу і витрат на сплату соціальних внесків.

Недоліками запровадження такої системи є те, що:

• відбувається дублювання дій платника внесків та ПФУ в частині розподілу єдиного соціального внеску по кожному з фондів;

• можливі випадки несвоєчасної виплати лікарняних, допомоги з безробіття;

• збільшення соціального навантаження на фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, а також осіб які не є найманими працівниками через збільшення ставки єдиного соціального внеску;

• єдиний соціальний внесок підлягає обов’язковій сплаті незалежно від того, яким є фінансовий стан платника;

• у випадку несвоєчасної сплати, або сплати у неповному обсязі, підприємець буде штрафуватися, а до нього можуть застосовуватися дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова і навіть кримінальна відповідальність;

• не встановлено системи контролю за фондом. Керівництво Фонду зможе керувати грішми, як йому заманеться, в тому числі, відраховувати на пенсії кошти, призначені на соціальні виплати за травмами чи з безробіття.

Разом з тим, крім переваг, які отримує підприємство подаючи звіт в електронній формі до ПФУ в практичній діяльності виникає низка проблемних питань, таких як: наявні недоліки чинної законодавчої бази, в частині юридичного підтвердження електрон¬них документів, знижують рівень довіри до електронної звітності; нерівномірність забезпечення доступу суб’єктів до телекомунікаційних засобів, мережі Інтернет та низь-кий рівень комп’ютеризації; неврегульованість на законодавчому рівні питання шифрування даних, що ускладнює забезпечення конфіденційності звіту; виникнення технічних та програмних помилок унеможливлює подачу звітів до ПФУ у визначені терміни; низький рівень комп’ютерної грамотності та кваліфікації бухгалтерів підприємства, що зумовлює виникнення помилок при заповненні звітів тощо. Отже, загалом, впровадження єдиного соціального внеску має на меті покращити надходження коштів і спростити систему сплати. Вище перелічені проблемні питання, на нашу думку, потребують нормативного-правого та технологічного доопрацювання з боку уповноважених органів.




Предыдущий:

Следующий: