методика роботи з дит.та молод.організаціями

Приблизний перелік питань до екзамену з предмету методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями

1. Громадські дитячі та молодіжні організації як суб’єкт і об’єкт соціально-педагогічної діяльності.

Нині в усіх регіонах нашої держави функціонують різноманітні громадські дитячі та молодіжні організації, які з кожним роком збільшують вплив на виховання та соціальне становлення дітей, підлітків, молоді. Це дає підстави розглядати їх як суб’єкта соціально-педагогічної діяльності. Будучи окремим соціально-виховним інститутом і потенційно потужним соціалізуючим фактором, громадські дитячі та молодіжні організації є об’єктом соціально-педагогічної науки та практичної діяльності. Зростання їхнього впливу на процес формування підростаючої особистості зумовлює дослідницький інтерес до сутності, ознак та структурних характеристик цього соціального інституту.

2. Громадська організація як форма об’єднання. Громадські об’єднання як система вільних соціальних форм життєдіяльності людей є ознакою будь-якого громадянського суспільства. Громадське об’єднанняоб’єднання, створене за ініціативою і на основі вільного волевиявлення громадян, яке не є безпосереднім структурним підрозділом державного закладу, але може функціонувати за його підтримки, у т. ч. матеріально-фінансової, і не має на меті отримання прибутку та розподіл його між членами об’єднання. Основними формами громадських об’єднань в: - громадська організація (характеризується спільною діяльністю громадян із метою досягнення соціально значущих цілей з обов’язковим оформленням членства, виборами керівного органу); - громадський рух (масовий рух із громадсько корисними цілями.немає членства,є учасники і керівники; - громадський фонд (створюється для формування майна на основі добровільних внесків та інших законних надходжень і використання цього майна в громадсько корисних цілях; не передбачає членів та учасників; вищий орган — правління; нагляд здійснює опікунська рада); — громадський заклад(створюється для надання конкретного виду послуг; має засновників, учасників ); - орган громадської самодіяльності (створюється для спільного розв’язання соціальних проблем усіма зацікавленими громадянами; не має вищих органів управління на виборній основі (народні дружини, товариські суди та ін.) тощо. Найпоширенішою формою об’єднань є організації. У загальному розумінні організація є об’єднанням людей, які спільно реалізують програму чи досягають мети та діють за встановленими правилами і процедурами. В українському законодавстві (нормативно-правовий аспект) вживають термін «громадська організація» на означення об’єднання громадян для задоволення і захисту своїх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів . Громадська організація - об’єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу Його між членами організації. Згідно з українським законодавством у громадській організації мають діяти принципи добровільного членства, рівноправності, самоврядування, законності і гласності. їх членами можуть бути особи, які досягли 14 років. Фіксоване індивідуальне членство в громадських організаціях не обов’язкове; у випадках, передбачених статутом, у їх діяльності можуть брати участь колективні члени. У соціологічному аспекті організацію розглядають як форму об’єднання людей із метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних стосунків. Водночас поширене поняття «соціальна організація» як елемент соціальної структури — штучне інституціональне об’єднання, що посідає певне місце в суспільстві і призначене для виконання встановлених функцій . 3. Дитячі та молодіжні організації в соціально-педагогічному просторі Соціальна педагогіка акцентує увагу на тих соціальних інститутах, які виконують насамперед виховні та соціокультурні функції (сім’я, школа, позашкільні заклади, об’єднання), тобто ставлять за мету засвоєння та відтворення культурних і соціальних цінностей, залучення індивідів до певної субкультури, соціалізацію індивідів шляхом засвоєння усталених соціокультурних стандартів поведінки, захисту цінностей і норм. Одним із таких соціальних інститутів є дитячі та молодіжні громадські організації. Сформувавшись упродовж XX ст. Як зазначає російський педагог Марина Гур’янова, дитячі і молодіжні об’єднання — різновид соціально-педагогічної діяльності дітей і молоді у відкритому мікросередовищі, тому їх потрібно розглядати як один із методів та ефективну форму соціального виховання, як самодостатній соціальний інститут, який відіграє важливу роль в особистому самовизначенні молодої людини. У Законі України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998) наведено нормативні визначення дитячої і молодіжної громадських організацій. Дитяча громадська організація - об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою якого е здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства. Підлітки та молодь об’єднуються в молодіжні організації. Молодіжна громадська організаціяоб’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якого є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Членство в молодіжних і дитячих громадських організаціях буває індивідуальним і колективним. Колективними членами можуть бути колективи інших молодіжних та дитячих громадських організацій. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників. Перебування в складі дитячих та молодіжних громадських організацій можливе й для осіб старшого віку за умови, якщо їх кількість у цих організаціях не перевищує 10% загальної кількості членів; у складі виборних органів молодіжних та дитячих громадських організацій кількість осіб старшого віку не може перевищувати третини членів виборних органів. Соціальна педагогіка, крім дитячих та молодіжних організацій, включає до об’єкта вивчення дитячий та молодіжний рухи, розглядаючи різні форми дитячих і молодіжних об’єднань як важливий соціалізуючий фактор.Терміни «дитячий рух» і «молодіжний рух» вживають на означення кількох явищ: 1) сукупності дій і діяльності всіх організацій та об’єднань, до складу яких належать діти та молодь, як загального соціального явища на певній території. (дитячий та молодіжний рухи України, регіону, області); 2) соціальної активності дітей і молоді певної спрямованості, змісту діяльності (піонерський рух, скаутський рух, екологічний рух тощо). Рівень скоординованості значною мірою визначається створенням і статутним оформленням певних структур типу асоціацій, федерацій, союзів та наявністю відповідних координаційних (управлінських) органів — рад, комітетів, бюро; 3) форми об’єднання з обмеженим ступенем формалізації: нефіксованість складу учасників І відсутність регламентації зв’язків між ними, наявність лише ядра постійних учасників та ініціативного (координувального) органу, який переважно складається з дорослих І визначає зміст і форми діяльності учасників руху, представляє їхні інтереси у відносинах із державними органами» установами та іншими громадськими організаціями. Нині закріплено поняття «дитяча громадська організація» та «молодіжна громадська організація», трактовані в нормативно-правовому плані як легалізовані об’єднання громадян певного віку, що створені та діють на основі спільних інтересів; соціологічному — як самостійний соціально-виховний інститут з організованою системою соціальних зв’язків, норм, цінностей та ідеалів; соціально-педагогічному — як спеціально організована соціально-педагогічна система, в умовах якої відбувається соціальне виховання та соціалізація підростаючого покоління. 4. Етапи створення дитячих та молодіжних громадських організацій Засновниками дитячих та молодіжних громадських організацій, згідно із Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1998), можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Для створення громадського об’єднання будь-якої форми необхідні: - ініціатива особи або групи осіб, пов’язаних спільною проблемою; - чітке уявлення про шляхи подолання проблеми, коло людей, зацікавлених у її розв’язанні; - ознайомлення із законодавчими актами, які регулюють порядок створення і діяльності громадських організацій в Україні; - визначення мети, завдань, програм, бюджету, джерел фінансування» іміджу і пріоритетів на найближчий час (вибір найраціональнішого способу подальших дій — стратегії); - визначення юридичного статусу організації: міжнародна (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави); всеукраїнська (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію всієї України і яке має місцеві осередки у більшості областей); місцева (об’єднання, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону; територія діяльності самостійно визначається об’єднанням громадян). Створення громадської дитячої чи молодіжної організації здійснюють у кілька етапів. 1. Проведення установчих зборів. Фактом, який свідчить про заснування нової громадської організації, є проведення установчих зборів із не менш ніж трьома її учасниками. На установчих зборах приймають рішення про створення об’єднання, затверджують статутний документ, обирають керівний і ревізійний органи. 2. Легалізація громадської організації. Вона може здійснюватись шляхом повідомлення про заснування організації або її реєстрації як юридичної особи в органах державної реєстрації. 3. Взяття на облік у державних установах. Після отримання з реєструючого органу свідоцтва про реєстрацію, оригіналу статуту та прошнурованого і опечатаного протоколу установчих Зборів необхідно протягом місяця стати на облік в управлінні статистики, пенсійному фонді, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань України, фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, податковій інспекції. 4. Виготовлення печатки. Дозвіл на виготовлення печатки та штампу організації надає дозвільна система районного (міського) управління міліції. Отримавши дозвіл, організація замовляє виготовлення печатки. 5. Відкриття банківського рахунку. Для відкриття рахунку банк оформлює картку з нотаріально засвідченими зразками підписів керівника громадської організації та бухгалтера, яким надається право підписувати фінансові документи. Відтак укладається договір про обслуговування банком громадської організації. Після проходження цих етапів організація вважається повністю зареєстрованою і може приступати до активної громадської діяльності. 5. Структурні характеристики громадської організації Ознаками громадської організації як соціального інституту є: наявність мети діяльності, конкретних функцій, що забезпечують її досягнення; структурованість; система цінностей, норм, ідеалів; набір соціальних позицій та ролей. Аналіз цих ознак у контексті громадських дитячих та молодіжних організацій свідчить, що, як і будь-який соціальний інститут, вони створюються особою або групою осіб, пов’язаних спільною проблемою, і діють на основі програмного документа (статуту, положення, кодексу тощо), у якому зафіксовано: - назву, статус, юридичну адресу об’єднання громадян; - мету та завдання об’єднання громадян; - умови та порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього; - права та обов’язки членів (учасників) об’єднання; - порядок утворення і діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження; - джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності» контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання завдань; - порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об’єднання; - порядок припинення діяльності об’єднання і вирішення майнових питань, пов’язаних з його ліквідацією. Наявність цілі (мети) чітко визначає характер і спрямованість діяльності громадської дитячої чи молодіжної організації, основні завдання та напрями її роботи. За спрямованістю цілі сучасних організацій умовно поділяють на такі групи: 1) цілі, спрямовані на розвиток особистості (виховання всебічно розвиненої особистості» сприяння саморозвитку, соціальному становленню особистості, формування активної життєвої позиції тощо); 2) цілі, Орієнтовані на певний напрям виховання (виховання патріотизму, національної свідомості, екологічне виховання, сприяння захисту прав та інтересів дитини тощо); 3) цілі, спрямовані на розвиток пізнавальної сфери індивіда (розвиток індивідуальних здібностей, стимулювання навчального пізнання, формування комплексних пізнавальних навичок). Типовими завданнями діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій є: - залучення дітей і молоді до суспільно корисних справ, формування відповідального ставлення до праці, забезпечення потреби кожного учасника організації в самореалізації; - формування гуманної особистості, свідомого і активного громадянина — патріота України; - збереження довкілля, історико-культурної спадщини українського народу; - надання допомоги освітнім та позашкільним закладам у розв’язанні їх завдань; - забезпечення гармонійного фізичного, соціального та духовного розвитку підростаючого покоління; - організування змістовного дозвілля, формування навичок здорового способу життя, запобігання правопорушенням неповнолітніми; - захист прав і свобод дітей та молоді, сприяння виконанню ними своїх обов’язків. Важлива ознака громадських дитячих та молодіжних організацій — структурованість за інтересами, віковим чи територіальним критеріями. Чітко виражена структура визначає статус кожного члена організації, дає змогу зорієнтувати дитину, підлітка, молоду людину в перспективах особистісного зростання. Структура будь-якого соціального інституту зумовлює насамперед соціальний статус суб’єктів відповідної сфери діяльності і сукупність їх функцій, від ефективності виконання яких залежать дієвість соціального інституту, стабільність певних суспільних відносин. Статус характеризується правами та обов’язками члена організації (член ради, керівник експедиції, кореспондент прес-центру та ін.). Керівна структура громадської організації зазвичай складається з: - вищого керівного органу - загальних зборів або конференції; - постійного виконавчого органу — ради, президії; - керівника організації — голови ради, президента; - контрольно-ревізійного органу — контрольно-ревізійної комісії. Характерною ознакою громадських дитячих та молодіжних організацій як соціального інституту є фіксоване членство, чітко сформульовані права і обов’язки членів, їх свідоме дисциплінування. Більшість дитячих та частина молодіжних організацій мають загальноприйняті правила і норми, виражені в законах організації.Система цінностей організації виявляється в дотриманні традицій, звичаїв, ритуалів (посвята, збори, таборування, участь у змаганнях, свята, реалізація цільових програм тощо), сформованих у різних сферах життєдіяльності організації, стилі педагогічного керівництва та ін. Життєздатність традицій залежить від їх дотримання і розвитку новими поколіннями членів організації, а нехтування ними порушує наступність у житті колективу. Найпоширенішими символами сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій є герб, емблема, прапор, девіз, гімн; атрибутами — сурма, барабан, форма, знаки розрізнення, відзнаки тощо. Сучасні громадські дитячі та молодіжні організації як активні суб’єкти соціально-педагогічної діяльності мають соціально спрямовані мету й завдання, сприяють соціальному захисту, адаптації та становленню учасників, реалізують соціально-педагогічні програми, а тому мають бути об’єктом як професійної діяльності, так і наукових досліджень у соціально-педагогічній сфері. 6. Історія дитячих та молодіжних організацій на території України Самобутність, впливовість, різноманітність попередників сучасних дитячих та молодіжних організацій зумовлюють значний дослідницький інтерес до їх діяльності, яка триває кілька століть. Вивчення історії дитячого та молодіжного руху на українських землях перебуває на початковому етапі. Дослідники виокремлюють чотири основні періоди його становлення: зародження осередків дитячого та молодіжного рухів (XVI — кінець XIX ст.); становлення і масовий розвиток громадських структур українського молодіжного руху (кінець XIX — середина 20-х років XX ст. в Радянській Україні; кінець 30-х років XX ст. в Західній Україні); комсомольсько-піонерський період (середина 20-х — середина 80-х років XX ст.); відродження і розвиток дитячого і молодіжного рухів на якісно новій основі. 7. Зародження юнацьких об’єднань у XVI-XIX ст. Організоване життя української молоді почалося, на думку науковців, ще в XV-XVI ст. і пов’язане з діяльністю братств — громадських об’єднань, створених для захисту прав певних груп населення, з релігійною, благодійною чи культурно-просвітницькою метою. Хоча членами братств були люди зрілого віку (за звичаєм, одружені), багато документів містять згадки про молодь. Часто при братствах функціонували окремі «молодечі», або «младенческіє», братства для молодих людей. У XVI ст. в Острозькій академії було створене «Юнацьке братство», а з початку XVII ст. такі організації існували в різних братських школах (Замостя, Вільно, Тернопіль, Київ), реєстрували їх не державні структури, а церковне керівництво. Так, «Юнацьке Братство» в Замості благословив у 1606 р. єпископ Гедеон Балабан, а «Братство Благочестивих і Благородних Младенцов у мисті Тернополі обитающих», створене у 1668 р. при церковній школі, — єпископ Йосип Шумлянський. Наприкінці XVII — у XVIII ст. роль братств у суспільно-політичному житті значно знизилася, стали зникати і братські об’єднання для дітей та молоді. Натомість з’являлися гуртки на базі навчальних закладів у великих повітових містах. Зокрема, за статутом Києво-Могилянської академії в ній було дві «конгрегації» або «молоді братства»: старша під покровом Богородиці, менша — Святого Володимира. Однак масовий громадський рух на території сучасної України почав активно розвиватися лише в XIX ст. Із 40-х років XIX ст. до 1917 р. було створено понад 2,5 тисячі громадських об’єднань, серед них і молодіжні. Так, у 1816 р. в Перемишлі нелегально діяв гурток української молоді, що поставив за мету боротися за впровадження в народних школах рідної мови. Трохи пізніше виникли таємні товариства в духовних училищах Києва, у Вінницькій гімназії. Із 60-х років XIX ст. молодіжні організації почали формуватись в студентському середовищі. На початку 1861 р. у Галичині виникло перше студентське товариство «Січ» (1861-1863), яке діяло без статуту і швидко розпалось. Під впливом діяльності товариства «Просвіта» (з 1868) студентське життя значно активізувалося. У листопаді 1870 року група студентів Львівського університету створила товариство «Академічна бесіда» зі статутом, програмою дій, у 1871 р. при товаристві відкрили літературно-науковий «Академічний кружок» і кредитний гурток «Дружній лихвар» (був дуже популярний, оскільки мав касу взаємодопомоги і надавав певні грошові суми в кредит своїм членам). У 1882 р. товариство змінило назву на «Академічне Братство», а з 1896 р. — на «Академічна Громада» (104 члени; гуртки: науковий, драматичний, правничий, шаховий). Під вплив таємних самоосвітніх організацій української молоді, що спочатку називалися громадами, а згодом гуртками, потрапили майже всі середні та вищі школи, у яких навчалося хоча б кілька десятків учнів чи студентів-українців. Вони мали управи, очолювані студентами чи старшими учнями — семаками. На початку 90-х років представники гуртків щороку проводили крайові конференції. У 1897 р. почала роботу Всеукраїнська загальна організація (ВЗО) — федерація 200 громадських студентських груп на чолі з консультаційним комітетом (за даними таємної поліції, організація налічувала 450 активних учасників). Перший період в історії дитячих і молодіжних організацій тривав до кінця XIX ст. їхня діяльність була здебільшого спрямована на розв’язання загальнонаціональних питань, зокрема проблем соціальної справедливості, національного самовизначення.

8. Формування громадських структур дитячо-молодіжного руху наприкінці XIX — на початку XX ст. Другий період у розвитку дитячих та молодіжних об’єднань характеризується їх кількісним зростанням, а також якісними змінами у формах діяльності: на порядок денний ці об’єднання дедалі частіше виносили суто молодіжні проблеми. Дитячо-молодіжні організації на західноукраїнських землях Перше українське молодіжне товариство створене в Галичині в 1894 р. Його засновники перейняли досвід чеського товариства «Сокіл», яке діяло ще з 1862 р. Саме його виступи спільно з польськими «соколами» у Львові в липні 1892 року спонукали українську громадськість до створення аналогічного об’єднання.

9.Дитячо-молодіжні організації на західноукраїнських землях

Пожежно-руханкове товариство «Сокіл» (1894- 1939)Пожежно-спортивне товариство «Луг» (1925- 1939)Молодіжне товариство «Пласт» (1912-1930)Товариство «Орли» — Католицька Акція Української Молоді (КАУМ) (1933 — 1939)Союз Української поступової молоді імені М. Драгоманова «Каменярі» (1930-1939)Карпатський лещатарський клуб (1924-1939)Студентські товариства. Дитячі та молодіжні організації в Наддніпрянській і Східній Україні. Пожежно-руханкове товариство «Сокіл» (1894- 1939) 11 лютого 1894 року у Львові в приміщенні «Руської Бесіди» відбулись Установчі збори, на яких було проголошено створення загальномолодіжного українського Пожежно-руханкового товариства «Сокіл». Очолив його український архітектор, громадський діяч Василь Нагірний (1848-1921). Основна мета діяльності — залучення молоді до загальнофізичних вправ, різних ігрових видів спорту, гімнастики, дотримання здорового способу життя та занять із пожежної справи. Велику увагу приділяли культурно-освітнім заходам — кампаніям із ліквідації неграмотності, антиалкогольній; антинікотиновій пропаганді; організації гуртків художньої самодіяльності; читанню лекцій з історії України та краю; проведенню тематичних вечорів, концертів, театральних вистав, вечорниць, повітових та крайових сокільських свят із демонстрацією гімнастичних вправ, народних танців, хорового співу, спортивних змагань тощо. У селах сокільські осередки мали «пожежний» характер, а в місті — «гімнастичний». Вікових, соціальних, національних та релігійних обмежень у «Соколі» не встановлювали. Морально-етичною основою для членів товариства були «10 сокільських принципів»: 1. Сокіл(ка) — це символ свободи. 2. Сокіл(ка) завжди прагне виховати здорове тілом і духом молоде покоління української нації. 3. Сокіл(ка) — це свідомий дисциплінований громадянин української нації. 4. Сокіл(ка) завжди слухає накази своєї виборної старшини. 5. Сокіл(ка) завжди вчиться єдності і дисципліні. 6. Сокіл(ка) завжди пам’ятає, що світ здобувають справами, а не словами; не плачем — а мечем; байдужі гинуть — нероба стає рабом; не чекати — а діяти. 7. Сокіл(ка) любить Україну. 8. Сокіл(ка) завжди дбає про народну честь, твердий характер, здоров’я; мало говорить, а більше робить. 9. Сокіл(ка) усвідомлює, що тільки працею і згуртованістю народ здобуде свободу. 10. Сокіл(ка) знає тільки один організаційний клич українця — «Всі вперед! Всі разом!». Символіка. «Сокіл» мав прапор малинового кольору, на одному боці якого зображений золотий лев, що спирається на скелю,на іншому — емблема товариства: птиця-сокіл з тягарцями (гантелями) в кігтях як символ швидкості, витривалості, сили. Гімн — «Соколи! Соколи!». Структура. Сокільські гнізда об’єднувались у Повітовий союз гнізд, а ті — Краевий союз сокільських товариств під керівництвом Старшинської Ради, очолюваної Головою Ради, яку обирали на три роки. Пожежно-спортивне товариство «Луг» (1925- 1939) 25 березня 1925 року Львівське староство зареєструвало статут Руханкового товариства і огневої сторожі «Луг», перший осередок якого створив у с. Підберезцях Львівського повіту отаман львівської повітової «Січі» Роман Дашкевич (1892-1975). «Луг» продовжив традиції «Січі», але, врахувавши гіркий досвід, намагався бути позапартійним, а одягом учасників товариства була не козацька, а військова уніформа періоду визвольних змагань 1917-1920 рр. Вони також носили топірці, що спричинювало конфлікти з владою (чимало осередків через це заборонили). На початку 1933 року затвердили новий статут і назву — Українське руханково-спортове товариство «Луг» (Р. Дашкевич пояснив, що обладнання для гасіння пожеж було дорогим, а коли «луги» невчасно прибували на пожежу, то таке товариство ліквідовувалося). На вересень 1939 року діяло 934 осередки з понад ЗО тис. членів. З приходом радянської влади товариство було розпущене. Молодіжне товариство «Пласт» (1912-1930) В основу діяльності «Пласту» покладена ідея скаутизму, що на початку XX ст. набула поширення в Англії, Франції, СІЛА та інших країнах. Перша українська скаутська організація виникла у Галичині. Восени 1911 року Петро Франко (син І. Франка) та Іван Чмола організували у Львові перші гуртки майбутнього «Пласту», а днем його заснування вважають 12 квітня 1912 року, коли за ініціативи вчителя гімназії Олександра Тисовського (1886-1968), основоположника й організатора «Пласту», було приведено до присяги 40 активних членів гуртків. Назву «Пласт» запропонував професор Боберський як назву кубанських козаків розвідників. Діяльність організації основувалась на «Пластовому законі», який визначав правила поведінки пластуна, ставив вимоги до моральних якостей і був обов’язковим для виконання. В 14 пунктах закону вказувалось, що пластун повинний бути совісним, словним, точним, ощадним, справедливим, братерським, пожиточним, врівноваженим, пильним, чемним, дбати про своє фізичне здоров’я, зовнішній вигляд І культуру мови тощо. Серед основних напрямів роботи — вбирання історико-краєзнавчого матеріалу, фізично-виховна і туристична робота, здобуття знань та вмінь з надання першої медичної допомоги, гігієни тіла тощо. Навчально-виховний процес у «Пласті» ґрунтувався на вікових особливостях та індивідуальних здібностях його членів, яких поділяли на вікові категорії: 8-12 років — пластовий доріст (вовченята); 12-18 років — пластуни; юнаки і дівчата, старші 18 років (керівники) — старші пластуни; пластовий сеньйорат (почесні члени, які допомагали матеріально). Символіка. Гербом, або емблемою «Пласту» є український тризуб і біла трилиста лілея, символ скаутського руху, сплетені в одну гармонійну цілісність. Гімном «Пласту» є пісня «Цвіт України», перший куплет якої склав О. Тисовський, а інші два запозичені з поезії І. Франка «В дорогу». Девізом пластунів був клич «СКОБ» (С — сильно, К — красиво, О — обережно, Б — бистро), який означає ще й назву різновиду гірських орлів «Пласті» існували свої атрибути і відзнаки. Пластун-учасник носив на лівому рукаві френча синій кружок з вишитою жовтою літерою «У». Пластун-розвід-ник носив синю стрічку із жовтими буквами «Скоб». Пластун-скоб над цією синьою стрічкою і написом мав вишиту пластову лілею. Гетьманський пластун-скоб носив таку ж відзнаку, як і пластун-скоб, тільки обведену жовтим паском у вигляді щита. Пластунська старшина мала відзнаки у вигляді срібних та золотих пасочків, які розміщувались Над контр-фалдою лівої кишені сорочки чи френча відповідно до посади. Рядові пластуни носили різнокольорові стяжки, які відповідали їхнім псевдам. Так, «Вовк» чіпляв до лівого погона жовту і чорну стяжки, «Голуб» — білу й сіру тощоластунський однострій складався з сорочки, френча, коротких та довгих штанів кольору «хакі», ширококрисого суконного капелюха, камашів-гетрів, черевиків, плащ-намету, светра і деяких необхідних речей: складеного ножа, компаса, палиці, шнура тощо. Структура. «Пласт» мав таку будову; пластовий гурток (5-10 осіб) → чета (не більше 30 осіб) → сотня (100-150 осіб) → полк (300-400 осіб) → кіш (повіт) → округ (Пограничний (Перемишль), Центр (Львів), Верховинський (Стрий), Дністровський (Станіслав), Гуцульський (Коломия), Подільський (Бережани)). Керівний орган — Верховна Пластова Рада, яка входила як секція до крайового Товариства охорони дітей І опіки над молоддю, що давало право на організування пластових гуртків при школах. До «Пласту» приймали без обмежень. Претендент за письмової згоди батьків і двох рекомендацій пластунів складав вступний іспит, давав клятву і письмове «Слово честі». Товариство «Орли» — Католицька Акція Української Молоді (КАУМ) (1933 — 1939) У травні 1933 року в Галичині відбулася акція з нагоди 1900-річчя подій, пов’язаних ЗІ Стратою Христа, — «Українська молодь — Христові», започаткувавши створення в містах і селах гуртків»Католицька Акція Української Молоді»(КАУМ). Як релігійна виховна організація («Католицький Пласт») КАУМ ставила за мету виховати В української молоді відповідальність, високу моральність, почуття національної гордості. Гасло організації — «Усе для Христа й України!». При парафіях організовували гуртки, на заняттях яких вивчали історію релігії, вчення Христа, національну історію, літературу, мову. По селах створювали читальні «Скала», кожен член зобов’язаний був навчити читати і писати 2-3 односельчан. КАУМ видавала часописи «Українське Юнацтво», «Готовсь».20 березня 1937 року організація зареєстрована у Львівському воєводському управлінні як Товариство «Орли — КАУМ», а 24 квітня на Установчих зборах було обрано Головну раду на чолі з Андрієм Мельником (1890-1964) (згодом став керівником ОУН). Структура. Первинні осередки, або «кружки» (не менше 11 осіб), підпорядковувались Головній раді. Учасників товариства поділяли на вікові групи: - орленята (до 14 років), які належали до «Гурту Орленят» при кружку; - орлики (14-18 років), що вступали з письмової згоди батьків, не мали права голосу; - орли (18-21 року), дійсні члени; - старші орли, інструктори, керівники; - орляки (старі орли), почесні члени товариства. Кожен кружок мав свого патрона (святого чи історичного діяча), загальним покровителем був святий архангел Михаїл. Підтримував КАУМ і митрополит Андрей Шептицький. З 14 серпня 1938 року до 14 серпня 1939 року тривала масштабна виховна акція товариства — «Свято Християнської України», приурочена 950-річчю хрещення Русі. На початку 1939 р. КАУМ налічувала 4979 членів, а із 189 гуртків 25 були жіночими. Була ліквідована з приходом радянської влади. Союз Української поступової молоді імені М. Драгоманова «Каменярі» (1930-1939) Товариство було створене у грудні 1930 року радикалами-соціалістами на зміну колишній радикальній «Січі». Його мета — сприяння культурно-освітньому, громадсько-суспільному і фізичному розвитку та вихованню української молоді. Членом товариства могла бути кожна особа української народності «без різниці пола і релігії», яка досягла 18-річного віку. Активно залучалися бідняцькі верстви населення. Фактично це було політичне молодіжне товариство соціалістів-радикалів. Місцеві союзи «Каменярів» створювали самоосвітні (за сприяння народного університету «Самоосвіта» у Львові), спортивні, театральні гуртки, хори. Організація мала друковані видання «Каменярі» і «Молоді Каменярі», «Робітничі Вісті», видала кілька інструктивних книжок для праці на місцях. Місцеві союзи (по 10 осіб) «Каменярів» об’єднувались у повітовий союз (більше 15 осіб), що підпорядковувався Верховній Раді. Наприкінці 1936 р. у Галичині діяв 291 осередок організації (13 000 членів). Зі встановленням на західноукраїнських землях радянської влади «Каменярі» припинили свою діяльність. Карпатський лещатарський клуб (1924-1939) Перші лещатарські (лижні) секції виникли в 1909 р. у товаристві «Сокіл». їх поширення дещо загальмувала Перша світова війна. 11 жовтня 1924 року в домівці «Сокола-Батька» відбулись загальні збори прихильників зимових видів спорту (ЗО делегатів), які й проголосили створення Карпатського лещатарського клубу (КЛК) на чолі з Левом Шепаровичем (1887-1941). Спочатку культивували всі види спорту, а згодом — лише лижні (біг, стрибки, спуск). У1927 р. було організовано перші масові змагання, а на Запорізьких ігрищах 1935 р. члени КЛК здобули призові місця в усіх видах змагань. Клуб мав філії у Ворохті, Станіславі, Коломиї, Космачі, Нижньому Березові, Славську. За власні кошти і на пожертви в 1934 р. КЛК побудував лижну базу у Славську, яка функціонує донині. На початку 1939 р. діяло 20 філій КЛК (1500 членів). Студентські товариства Український студентський союз (1909-1926) — Союз українських студентських організацій під Польщею (1926-1939) налічував 98 українських студентських товариств. Наприклад, у Львові діяло 22 товариства, але лише чотири з них мали власні статути, затверджені радою і ректором вищого навчального закладу: товариства студентів-техніків «Основа» (257 осіб), студентів-медиків «Медична громада» (71 особа), студентів-ветеринарів «Ватра» (56 осіб), студентів-католиків «Обнова». Студенти із «Обнови» (1930-1939) напрямами роботи обрали місіонерську діяльність, культурно-просвітницьку, спортивну роботу. У їх організації працювали фахові секції — літературно-філософська, медична, правнича. З 1934 р. це товариство входило до складу Міжнародного союзу католицьких студентів «Пакс Романа» (заснований у 1921 р., об’єднував товариства 46 країн). На 1939 р. «Обнова» налічувала понад 2000 членів. Студентські організації діяли також при Товаристві прихильників освіти і були фаховими (Правнича громада, «Торговельник», Секція студенток, Український спортивний клуб). Дитячі та молодіжні організації в Наддніпрянській і Східній Україні Після Першої світової війни на території України, крім створених раніше, розпочало роботу багато нових організацій, у т. ч. об’єднання учнівської молоді. Організації т. зв. середньошкільовиків, сформовані наприкінці XIX ст., об’єдналися у всеросійську структуру — Організацію середніх учбових закладів (ОСУЗ), до якої ввійшла і частина українських об’єднаньа початку 1918 р. у 30 з 62 київських шкіл діяли українські громади, які делегували своїх представників в Осередок українських середньошкільних організацій м. Києва. У той період було засновано Учнівську спілку (Переяслав), Юнацьку спілку (Катеринослав, Павлоград, Сквирка, Хорольськ, Кролевець), Українську громаду учнів середніх шкіл (Старобєльськ), Освітню організацію роменських середньошкільників, Українську громаду молоді середніх шкіл (Єлисаветград), Шкільну просвіту середньої школи (Ізмаїл), Спілку учнів-україн-ців «Зірка» (Миколаїв), Щоправда, перші організації створювалися мляво і під різними назвами: спартаки, піонери, кжи, імені КШа. У молодіжному русі також, окрім комсомольських організацій, існували ‘Комуністична юнацька спілка, Українська комуністична робітнича юнацька спілка (УКРЮС), Всеукраїнська спілка робітничо-селянського юнацтва (КОМЮН), Єврейська комуністична спілка молоді («Євкомол»), Комуністична спілка учнівської молоді («Комсоуч») 10. Комсомольсько-піонерський період розвитку дитячого та молодіжного руху. Всесоюзна Ленінська комуністична спілка молоді (комсомол)Всесоюзна піонерська організація імені В. І. Леніна Новий період історії дитячого та молодіжного руху характеризується функціонуванням на території України єдиної молодіжної організації — Всесоюзної Ленінської комуністичної спілки молоді та єдиної дитячої організації — Всесоюзної піонерської організації імені В. І. Леніна. Всесоюзна Ленінська комуністична спілка молоді (комсомол) У 1918 р. у Москві на І з’їзді спілок молоді було засновано Російську комуністичну спілку молоді (РКСМ). Після смерті В. Леніна в 1924 р. спілка змінила назву на Російську Ленінську комуністичну спілку молоді, а з 1926 р. стала називатись Всесоюзною Ленінською комуністичною спілкою молоді (ВЛКСМ). В Україні з 1917 р. розпочалося створення спілок робітничої молоді, які у 1919 р. об’єдналися в Комуністичну спілку робітничої молоді України, проголошену частиною РКСМ. З 1924 р. вона отримала назву Ленінська комуністична спілка молоді України (ЛКСМУ). За статутом ВЛКСМ до неї приймали осіб віком 14- 28 років. Найвищий орган — з’їзд ВЛКСМ, між з’їздами роботою керував ЦК ВЛКСМ, який обирав зі свого складу бюро і секретаріат. Партія більшовиків, не маючи чіткої програми роботи з молоддю, розглядала комсомол як основний соціалістичний матеріал» за допомогою якого можна «залатати всі суспільні діри», використовуючи політичну недосвідченість, малограмотність хлопців і дівчат. На першому етапі діяльності (до кінця 20-х років) ВЛКСМ виконувала функції політичного виховання молоді, захисту юридичних, економічних, соціальних, культурних прав, але після початку першої п’ятирічки перетворилася на «ударну бригаду соціалізму» із суворою регламентацією політичної функції діяльності організації. У 30-ті роки XX ст. комсомол втратив свою самостійність, ставши додатком до партійно-державного апарату. Під час Другої світової війни сім тисяч членів ВЛКСМ стали героями СРСР, шістдесят із них — двічі, сорока трудівникам тилу присвоєно звання «Герой соціалістичної праці». У1946-1965 рр. основними цілями діяльності організації, крім відновлення міст, освоєння цілини, будівництв Півночі, стали боротьба за комуністичне ставлення до праці, економію та ощадливість. 1966-1976 рр. стали для комсомолу періодом трудових перемог, розвитку різноманітних форм роботи з молоддю. ВЛКСМ становила основний резерв Комуністичної партії, яка розглядала її як самостійну громадську (а з 1986 р. — громадсько-політичну) організацію молоді, що допомагає партії у вихованні молоді, залучає її до будівництва нового суспільства, формує у юнаків і дівчат марксистсько-ленінський світогляд, політичну і моральну культуру, готує покоління всебічно розвинених людей, які будуть жити, працювати і управляти суспільством за комунізму. 80-ті роки XX ст. для системи комсомольської роботи стали випробуванням на міцність, оскільки ВЛКСМ переживала організаційну кризу, потребувала структурного й ідеологічного реформування. У жовтні 1991 року XXII з’їзд ВЛКСМ оголосив про саморозпуск організації. Ще 21 вересня 1991 року XXVII з’їзд ЛКСМУ, зважаючи на відставання від розвитку суспільних процесів в Україні, невідповідність форм діяльності змістовим програмним заявам, втрачений потенціал як громадсько-політичного об’єднання, прийняв ухвалу про припинення діяльності і проголосив створення нової організації — Спілки молодіжних організацій України.

Всесоюзна піонерська організація імені В. І. Леніна (Піонерська організація України імені В. І. Леніна) Після громадянської війни комуністична влада вирішила, що потрібно запобігти впливу на дітей з боку буржуазної скаутської організації і підпорядкувати дитячий рух, як і молодіжний, комуністичному. У 1921 р. під керівництвом комсомолу виникли перші дитячі комуністичні осередки в різних містах, в т. ч. в Україні — у Харкові, Києві, Вінниці, Катеринославі, Чернігові, Луганську, Юзівці, Одесі. 19 травня 1922 року II Всеросійська конференція РКСМ ухвалила постанову «Про дитячий рух». Цей день вважають днем народження піонерської організації. В основу її діяльності було покладено реорганізовану систему скаутизму (подібними є структура, форми роботи, символіка та ін.). У жовтні 1922 року комісія ЦК РКСМ за участю Н. Крупської розробила «Закон юних піонерів» — основні правила життя і діяльності піонера. Після присвоєння піонерській організації імені В. Леніна 23 січня 1924 року відбулося її об’єднання та організаційне оформлення. Із середини 20-х років діяльність піонерської організації почали контролювати комсомол і партія. Метою піонерії проголосили ідейне формування особистості дитини, виховання відданості справі комунізму, любові до радянської батьківщини, інтернаціоналізм 30-ті роки робота піонерської організації активізувалась у навчальних закладах. З’явилися перші палаци та будинки піонерів, керівники піонерських загонів, дружин — вожаті — стали виконувати освітянські функції, принципи піонерської організації поступилися чітким вимогам школи. Дитяча організація перетворювалася на чітку ідеологічну структуру комуністичного виховання школярівід час Другої світової війни піонери, захищаючи батьківщину, здійснювали героїчні вчинки, а Валя Котик, Марат Казей, Льоня Голиков, Зіна Портнова стали Героями Радянського Союзу.У час відбудови післявоєнної України діяльність піонерії активізувалась: діяли тимурівські загони, юні слідопити, перші піонерські колгоспи, ланки, лісництва, малі дитячі залізниці, дитячі наукові, творчі, самодіяльні об’єднання 50-60-ті роки XX ст. піонерська діяльність набула масового централізованого характеру, супроводжувалася загальносоюзними кампаніями, оглядами, воєнізованими іграми («Зірниця», «Орля» та ін.), спортивними змаганнями («Золота шайба», «Шкіряний м’яч» тощо), операціями («Мільйон — Батьківщині», «Зелене вбрання Вітчизни», «Зернятко», «Зелена аптека», «Живе срібло»), дитячими фестивалями мистецтв, конкурсами загонових концертів тощо. У 70-80-ті роки подальша політизація піонерської організації призвела до утвердження стилю копіювання діяльності дорослих — бюрократизму, формалізму. Піонерство асоціювалося з ідеологічним поняттям «маленькі комуністи», майбутні керманичі держави. Принципи самоврядування, добровільності, варіативність справ дитячого громадського об’єднання було підмінено штучними формами шкільного самоврядування. Однак у піонерській організації було накопичено і позитивний досвід позашкільної виховної роботи з дітьми (діяльність мережі палаців і будинків піонерів, піонерських таборів). Структура. Основною організаційною формою була піонерська дружина, яку створювали в навчальному закладі чи піонерському таборі. Вищий орган піонерської дружини — піонерський збір. Для повсякденного керівництва обирали колективний орган самоуправління — Раду піонерської дружини (3-15 осіб). Піонерська дружина складалась із загонів, які зазвичай об’єднували піонерів одного класу і поділялись на ланки (8-10 осіб). За дорученням ВЛКСМ піонерською дружиною керував старший піонервожатий. Піонерські дружини об’єднувались у районну, міську організацію на чолі з органом колективного керівництва — Радою піонерської організації. Ради піонерської організації були створені в 1957 р. і діяли при відповідних комітетах ВЛКСМ: Центральна рада Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна, республіканські, крайові, обласні, міські, районні ради. При піонерській дружині діяли також об’єднання школярів 7-9 років — жовтенята, які готувались до вступу в ВПО імені В. І. Леніна. Перші групи жовтенят були створені у 1923-1924 рр. у Москві. В Україні вони спочатку називались «зернятка», «зірочки». Група жовтенят поділялась на зірочки по 5-6 дітей, очолювані піонером або комсомольцем. В Україні піонерську організацію також було реорганізовано у 1990 р. На XI республіканському зльоті піонерів створили нову дитячу організацію — Спілку піонерських організацій України (СПОУ).Отже, ще до розпаду СРСР в дитячому та молодіжному русі розпочались відцентрові тенденції, які привели до припинення гегемонії комсомольської та піонерської організацій та появи низки нових дитячих і молодіжних організацій. 11. Становлення організованого дитячого та молодіжного руху наприкінці XX — на початку XXI ст. Із середини 80-х років XX ст. в Україні розпочався період відродження молодіжного руху, його становлення як складного явища, різноманітного за політичними, структурними ознаками, формами роботи з дітьми та молоддю. Упродовж 90-х років XX ст. утворилося майже 5 тис. дитячих і молодіжних об’єднань, різних за формою, статусом, територією діяльності. Більшість науковців вважає середину 80-х років XX ст. моментом започаткування сучасного організованого молодіжного руху. Українські дослідники Віталій Кулик, Тетяна Голобуцька, Олексій Голобуцький виокремлюють у межах четвертого періоду історичного розвитку дитячого молодіжного руху шість етапів: 1. Середина 80-х років XX ст. — осінь 1989 р. Цей етап позначений зародженням організованого молодіжного руху, виникненням неформальних чи напів-формальних молодіжних об’єднань на основі спільних інтересів у галузі мистецтва, культури, науки, розв’язання екологічних, релігійних та суспільно-політичних проблем («Товариство Лева» (Львів), «Оберіг» (Чернівці), «Поступ» (Самбір), «Паростки» (Стрий), «Берегиня» (Умань), «Щире братство», «Громада», «Спадщина» (Київ)). У серпні 1989 року в Україні налічувалось приблизно 20 тис. аматорських самодіяльних об’єднань, у 20 областях діяло понад 30 студентських дружин і 15 ініціативних груп з охорони природи. 2. 1989-1990 рр. На цьому етапі поширився масовий молодіжний і студентський громадсько-політичний рух, що оформився у великі молодіжні організації. Розпочали діяльність всеукраїнські молодіжні формування як альтернатива комсомолу, його громадсько-політичний суперник (Студентське братство, Українська студентська спілка, Союз українського студентства, Спілка української молоді, Спілка незалежної української молоді, Комітет української католицької молоді та ін.). З метою об’єднання зусиль, забезпечення підтримки з боку української діаспори було проведено Світові конференції українських молодіжних організацій: у 1990 р. в Білому Борі (Польща), 1991 р. — Києві, 1992 р. — Харкові. Кульмінацією цього етапу стало голодування студентів у жовтні 1990 року на площі Жовтневої революції в Києві, що ознаменувало переломний момент не лише у свідомості цілого покоління, а й у розвитку організованого молодіжного руху. 3. 1991-1992 рр. Ці роки позначились ідеологічною, політичною та організаційною кризою організованого молодіжного руху. Постала проблема нових форм роботи, відбувся масовий відхід частини молоді від активної громадської діяльності. 4. 1993-1996 рр. Це період пошуку і становлення організаційних форм роботи в дитячому й молодіжному середовищі та налагодження механізмів діалогу між молоддю і державною владою, підпадання частини молодіжних громадських організацій під вплив політичних партій (припартизації). 5. 1996-1999 рр. На цьому етапі активізувався процес консолідації дитячого та молодіжного руху в Україні, здійснювалися намагання створити єдиного репрезентанта інтересів дитячого та молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями. 6. Із 1999 р. Цей етап позначений створенням молодіжних партій, інтеграцією організованого та неформального молодіжного руху. Цей поділ можна доповнити новим етапом, що розпочався наприкінці 2004 р. і пов’язаний з бурхливими громадсько-політичними подіями в українському соціумі, які стали поштовхом до активізації молодіжного руху і створення його нових осередків у різних регіонах України. Пройшовши декілька історичних періодів розвитку, дитячий та молодіжний рух України нині володіє значним потенціалом для реалізації державної молодіжної політики, здійснення соціально-виховної діяльності. Дитячі та молодіжні громадські організації з кожним роком збільшують виховний та соціалізуючий вплив на все більшу частину дітей та молоді в Україні, активно співпрацюючи з ними або залучаючи до свого складу. 12. Нормативно-правова основа діяльності громадських дитячих і молодіжних організацій За часів незалежності України фактично було сформовано законодавчо-нормативну базу, на основі якої функціонують сучасні громадські дитячі та молодіжні організації. Це дає їм змогу впливати на реалізацію державної молодіжної політики, брати участь у розв’язанні суспільних проблем, зокрема вихованні підростаючого покоління Україні діяльність громадських дитячих та молодіжних організацій на сучасному етапі регулюють і визначають міжнародні та українські нормативно-правові акти. До міжнародних належать: - Загальна декларація прав людини (1948, Генеральна Асамблея ООН), яка проголошує свободу мирних зібрань і асоціацій, добровільну участь у будь-якій асоціації; - Декларація прав дитини (1959, Генеральна Асамблея ООН), одним із принципів якої є забезпечення спеціального захисту дітей, надання їм можливостей і створення сприятливих умов для фізичного, розумового, морального, духовного розвитку; - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966), який встановлює право кожної дитини на захист від будь-якої дискримінації з боку сім’ї, суспільства та держави; - Конвенція про права дитини (1989, ООН), що проголошує максимальний захист прав та інтересів дитини, у т. ч. забезпечення активної участі в житті суспільства, і покладає відповідальність за дії щодо дітей на держави, які прийняли Конвенцію. Українську нормативно-правову базу діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій становлять: - Конституція України (28.06.1996), в якій вказано, що діти мають рівні права незалежно від походження, народження в шлюбі чи поза ним. Стаття 36, зокрема, регламентує право на свободу об’єднання у політичні партії, громадські організації для захисту своїх прав та інтересів і рівність усіх об’єднань перед законом. Стаття 37 забороняє створення і діяльність організацій з метою зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, ліквідації незалежності України або в цілях, що загрожують життю і здоров’ю людей, тощо; - Закон України «Про об’єднання громадян» (16.06.1992), у якому закладено юридичні засади громадянського суспільства в Україні, розкрито поняття «об’єднання громадян», «громадська організація», відмінності партії від громадської організації. - декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15.12.1992), де зазначено, що державна молодіжна політика є пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави та здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об’єднання молодих громадян. У декларації визначені головні завдання, принципи, напрями державної молодіжної політики, серед яких, зокрема, створення необхідних умов для діяльності молодіжних організацій з метою повноцінного соціального становлення та розвитку молоді; - Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (05.02.1993), що встановлює загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді. У ст. 14 визначено правовий статус молодіжних громадських організацій, а в ст. 15 — гарантії діяльності молодіжних громадських організацій; - Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (24.01.1995), який регламентує налагодження і способи взаємодії між різними державними та громадськими інститутами, у т. ч. громадськими організаціями, з метою координування зусиль, надання практичної та методичної допомоги у вирішенні питань соціального захисту дітей; - Закон України «Про освіту» (23.03.1996), що визначає характер взаємодії громадських організацій із закладами освіти і права учнів на участь у громадських організаціях. Згідно зі ст. 8 закону, громадсько-політична діяльність в освітніх закладах має ґрунтуватись на принципах невтручання у навчально-виховний процес політичних, громадських, релігійних організацій, заборони залучення учнів,’ студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу; свободи участі особи у навчально-виховному процесі незалежно від її членства у будь-якій політичній партії або рел.організації - Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (01.12.1998), який визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності дитячих і молодіжних організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. У статтях закону вказано принципи утворення і діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій (добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності); вимоги до засновників (громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку) та їх спілок; умови індивідуального та колективного членства (фіксованість, вік, участь дорослих); статус і права молодіжних та дитячих громадських організацій (відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян»); гарантії участі таких організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді (залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень); форми державної (інформаційна, методична, організаційна допомога, звільнення від сплати за державну реєстрацію та збору за реєстрацію символіки) та фінансової (видатки на реалізацію програм, проектів, заходів) підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій; - Закон України «Про позашкільну освіту» (22.06.2000), який регламентує державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади; - Закон України «Про охорону дитинства» (26.04.2001), що визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, які стосуються і діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій. - Національна доктрина розвитку освіти (17.04.2002), яка наголошує, що «державна політика в галузі освіти спрямовується на посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації у навчально-виховній, науково-методичній, економічній діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості освітніх послуг». 13. Класифікації дитячих та молодіжних організацій З кожним роком кількість всеукраїнських дитячих і молодіжних об’єднань, відповідно до даних Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту (з грудня 2010 року — Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України) та Міністерства юстиції України невпинно зростає. Станом на 1 січня 2010 року в Україні було зареєстровано 195 всеукраїнських громадських дитячих та молодіжних організацій і спілок. Водночас динамічно відбувається процес становлення регіональних структур. На регіональному рівні у сучасних умовах функціонує понад 7 тис. громадських дитячих та молодіжних організацій. Щороку в Україні збільшується і кількість громадських дитячих та молодіжних організацій, які мають статус міжнародних. Зокрема, станом на 2010 р. у Міністерстві юстиції України було зареєстровано 24 такі організації. 1. Згідно з цілями, завданнями і змістом діяльності виокремлюють об’єднання: - орієнтовані на соціалізацію особистості дитини, її громадянське становлення, гармонізацію особистісного і суспільного, індивідуального і колективного начал; - соціально-індивідуальної спрямованості; - пов’язані з початковою професійною підготовкою дітей; - зорієнтовані на патріотичне, громадянське виховання, політичні ; - культурологічного і практичного спрямування; - зосереджені на утвердженні здорового способу життя . 2. За ідеологічною ознакою організації поділяють на:- світські;- релігійні;- загальнолюдської спрямованості;- вузько національної орієнтації. 3. За ступенем самостійності, відкритості, демократичності виокремлюють:- відносно самостійні об’єднання, що мають статус юридично оформленої структури і діють як партнери з іншими структурами;- базові організації численних дорослих громадських організацій чи рухів. 4. За характером взаємозв’язку з державними і громадськими структурами розрізняють об’єднання: - які взаємодіють з державними структурами: школами, установами додаткової освіти, дитячими будинками — інтернатами, закладами культури, науки тощо; - які взаємодіють з дорослими і молодіжними громадськими об’єднаннями та рухами; - які взаємодіють з приватними, комерційними структурами. З метою створення комплексної типології молодіжних об’єднань український дослідник Валентин Якушик згрупував головні критерії їх класифікації у блоки: 1) соціальна база молодіжного об’єднання; 2) специфіка генези організаційних принципів та структури молодіжного об’єднання; 3) особливості системи функцій, здійснюваних молодіжним об’єднанням; 4) роль молодіжного об’єднання в суспільстві; 5) вплив молодіжного об’єднання на суспільні процеси. В. Кулик класифікує молодіжні об’єднання за характером діяльності: - молодіжні філії політичних партій;- громадсько-політичні організації молоді;- молодіжні релігійні організації;- молодіжні фахові об’єднання, організації за інтересами;- благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди;- національні молодіжні організації;- студентський рух;- молодіжні партії. Детальну класифікацію громадських молодіжних об’єднань пропонує Ю. Поліщук. Орієнтуючись на пріоритет діяльності, особливості світоглядних позицій, національний і віковий, склад він виокремлює: - спрямовані на поглиблення демократичних процесів та побудову громадянського суспільства в Україні;- саморозвивальні та самовиховні;- професійні;- правозахисні;- науково-дослідницькі;- зорієнтовані на розвиток міжнародного співробітництва з молоддю інших країн;- волонтерські;- соціальної взаємодопомоги;- об’єднання студентської молоді;- об’єднання жіночої молоді;- мистецько-культурологічні;- фольклорні;- екологічні;- історично-просвітницькі;- патріотичні;- об’єднання національних меншин;- спортивно-туристичні;- об’єднання світського характеру, але релігійної спрямованості;- релігійні;- об’єднання окремих підприємств. Ю. Поліщук також окремо виділяє чотири групи об’єднань, які займаються виховною роботою з дітьми та підлітками:- виховні і саморозвивальні;- спортивно-туристичні;- екологічні;- патріотично-виховні. 14. Варіативність програм і напрями діяльності організацій У 90-ті роки XX ст. значно розширилась база функціонування дитячих та молодіжних громадських організацій, порушивши гегемонію школи у цій сфері. Нині дитячі та молодіжні громадські організації створюються та функціонують як при загальноосвітніх навчальних закладах, так і при позашкільних установах різного типу, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що зумовлено специфікою і особливостями цих закладів у забезпеченні умов для розвитку особистості: - функціонуванням у режимі вільного часу;- найповнішим задоволенням попиту на культурно-освітні, інформаційні, дозвільні послуги;- вільний вибір занять за інтересами і здібностями;- добровільний і неформальний характер діяльності та міжособистісного спілкування;- соціокультурна спрямованість процесу;- різноманітність видів і форм діяльності;- можливість тісного контакту дітей та дорослих. Сучасні громадські організації орієнтуються на задоволення насамперед інтересів і потреб своїх учасників, перетворення їх на активних суб’єктів соціовиховного процесу. З кожним роком збільшується кількість й урізноманітнюється зміст програм, які реалізують громадські дитячі та молодіжні організації; запроваджуються інноваційні форми і методи роботи в дитячому та молодіжному середовищах. У діяльності дитячих громадських організацій реалізується варіативно-програмний підхід, концепцію якого розробив російський науковець Олексій Волохов. Варіативно-програмний підхід передбачає можливість дітей переходити з одного об’єднання до іншого, реалізовувати будь-яку вподобану програму або кілька програм, навіть кілька напрямів з різних програм, а також змінювати їх залежно від інтересів. Застосовують варіативно-програмний підхід в організації діяльності й інші сучасні дитячі громадські організації, у яких значну увагу приділено реалізації програм різного спрямування із залученням активних форм і методів роботи індивідуального, колективного та масового характеру (конкурси, фестивалі, вечори, колективні творчі, практичні справи, екскурсії, походи, таборування, конференції, творчі виставки тощо). В основі діяльності більшості дитячих громадських організацій — ігровий метод як особливий вид об’єктивних суспільних відносин, притаманних дитячим об’єднанням. У процесі ігрової взаємодії члени організації не тільки виконують різні соціальні ролі, а й інтеріоризують певні настанови, які перетворюються на їхні внутрішні переконання, входять до структури особистості, стають внутрішньою сутністю. Аналіз програм молодіжних громадських організацій за 2005-2010 рр. розкриває основні напрями діяльності сучасних молодіжних об’єднань: - підвищення громадської активності молоді та формування лідерських якостей; - соціальний захист молоді та представників інших вікових груп, які потребують допомоги («Здоров’я молоді та залучення громадськості до соціальної профілактики» (МГО «Демократичні перетворення України»), «Соціальна адаптація неповнолітніх, які скоїли злочин» (Соціалістичний конгрес молоді), «Ресоціалізація та соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які перебувають або звільнилися з місць позбавлення волі» (Європейська інтеграція), програма підтримки молоді з особливими потребами «Ти потрібен» (Українська федерація молодих медиків) та ін.); - оздоровлення молоді, спортивно-туристична робота («Здоров’я студентів» (Всеукраїнська рада студентів), «Зелений туризм в сільській місцевості» (Спілка селянської молоді), щорічний Всеукраїнський студентський спортивний фестиваль (Асоціація молодих депутатів України) та ін.); - екологічний захист довкілля («Відновлення первісності малих річок та озер за сучасними екобіотехно-логіями молодими аграріями України» (Спілка молодих аграріїв України), Всеукраїнський молодіжний мистецький соціально-екологічний фестиваль «Біле озеро» (Республіканський культурно-освітній центр «Молодь України»); - мистецький, культурологічний розвиток дітей, підлітків та молоді (Всеукраїнський молодіжний фестиваль «Перлини сезону» (Всеукраїнський молодіжний мистецький центр «Перлини сезону»), «Український фольклор виконує молодь» (Всеукраїнська асоціація молодих дослідників фольклору) та ін.).

15. Участь громадських дитячих та молодіжних організацій у реалізації державної молодіжної політики Співпраця органів державної влади і молодіжних та дитячих громадських організацій, на думку науковців, значною мірою впливає на формування і здійснення державної молодіжної політики, оскільки участь молоді в організаціях сприяє підвищенню її суспільної активності, соціальному становленню і розвитку. Державна молодіжна політикасистемна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах І має на меті створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах держави. Участь у розробленні і реалізації молодіжної політики сприяє залученню молоді до розбудови держави, використанню потенціалу молоді в інтересах як суспільства, конкретного регіону, так і окремих молодих людей; є додатковим джерелом організаційних, кадрових, інформаційно-пропагандистських, фінансових та інших можливостей, що підвищують ефективність підготовки і проведення конкретної акції чи заходу, а отже, і державної молодіжної політики загалом.

Основними завданнями державної молодіжної політики в Україні є: - вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді; - допомога молодим людям у реалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив, залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей; - активна участь молоді в економічному розвитку України; - надання державою кожній молодій людині соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки; - координування зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю. Нині в Україні створено систему державних органів, які опікуються розв’язанням проблем молоді» в т. ч. молодіжного руху. На рівні центральних органів державної влади формують і здійснюють молодіжну політику Комітет Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України та інші органи центральної виконавчої влади. Відповідні структури створені на обласному та районному рівнях. Дитячі й молодіжні громадські організації також послуговуються певними механізмами та інструментами впливу на владу, до яких теоретично зараховують: офіційні листи від громадських організацій органам влади; знання законодавства та вимога його дотримання; формування впливових коаліцій із молодіжних та дитячих громадських організацій; створення молодіжних дорадчо-консультативних органів при виконавчій владі та органах місцевого самоврядування; особисті позитивні контакти з представниками виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; створення позитивного іміджу організації в органах влади; робота із засобами масової інформації; співпраця з виконавчою, представницькою та судовою гілками влади; вплив на конкретного державного службовця, а не владу загалом. Однак проблема співпраці залишається актуальною, оскільки весь комплекс державної молодіжної політики в Україні значною мірою формалізований, тобто зорієнтований переважно сам на себе: відбувається впорядкований процес написання, репрезентування та утвердження планів і звітів. Проте міра позитивності звітів істотно не змінює становища молоді. 16. Актуальні проблеми в сучасному дитячому та молодіжному русі У сучасних умовах соціально-економічних та політичних змін в українському суспільстві виникають проблемні питання, пов’язані з потребами та запитами підростаючого покоління. Відповідно, і процес інституалізації дитячого та молодіжного руху в Україні наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. стикається з об’єктивними труднощами, насамперед з фрагментарністю, частковістю підтримки державою громадських ініціатив дітей і молоді, невиконанням прийнятих нормативно-правових зобов’язань стосовно дитячих та молодіжних громадських організацій. Це пов‘язано з постійною реорганізацією структур органів державної влади, відповідальних за державну молодіжну політику, відсутністю стратегії взаємодії міністерств, відомств, інших урядових структур, які координують розв’язання дитячих та молодіжних питань у загальноукраїнському масштабі.Відсутність єдиного координаційного органу, слабка представленість у міжнародних молодіжних структурах залишаються нагальними проблемами українського дитячого та молодіжного руху і нині. Перші кроки до спільного розв’язання проблем були зроблені ще на початку 90-х років XX ст., коли роль координаційного центру намагався взяти на себе Світовий конгрес українських молодіжних організацій (СКУМО). І СКУМО (23-24 серпня 1990 року) став першою спробою об’єднати молодіжні організації України та діаспори в єдиний молодіжний рух представників української нації поза політичними партіями та релігійними конфесіями. Координаційні ради, обрані на наступних СКУМО (1991, 1992, 1998, 2001), не могли відігравати роль координувального органу в діяльності молодіжних організацій, оскільки молодіжні лідери утвердилися в думці, що центром молодіжного руху може бути лише спілка молодіжних організацій із зареєстрованим статутом, чіткою структурою, завданнями та принципами, фіксованою процедурою членства. Упродовж 90-х років XX ст. важливу роль у процесі консолідації українського дитячого та молодіжного руху відіграв Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО) (створений у 1992 р.). Було створено й інші спілки: Всеукраїнську спілку молодіжних організацій (УСМО) (1996), Федерацію дитячих організацій (Спілку піонерських організацій) України (1999), Асоціацію молодіжних організацій України «Спектр» (2001), Соціал-демократичний молодіжний альянс України (2002), Всеукраїнську спілку молодіжних та дитячих громадських організацій «Національна Рада молодіжних організацій України» (2003), Координаційну раду студентських організацій України (2005), Всеукраїнську спілку молодіжних організацій «Спілка християнської молоді України» (2006), Всеукраїнську спілку дитячих громадських організацій «Діти України» (2007) та ін. Наприкінці 2005 р. було засновано Український молодіжний форум (УМФ), який об’єднав зазначені вище та інші всеукраїнські дитячі та молодіжні організації (всього 14 спілок-засновників). Основною метою діяльності Всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій «Український молодіжний форум » є консолідація дій молодіжних та дитячих громадських організацій України задля належного представлення інтересів членів Форуму у відносинах з державною владою, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та на міжнародному рівні. Напрями діяльності Українського молодіжного форуму охоплюють: - координування та розвиток дитячих і молодіжних громадських організацій; - участь у формуванні та реалізації державної молодіжної політики; - представництво та захист інтересів дітей і молоді, їх об’єднань в органах державної законодавчої, виконавчої влади та органах самоврядування всіх рівнів; - сприяння громадській активності молодих людей, підвищення їхньої ролі у громадсько-політичному житті країни; - створення умов для самовизначення, самореалізації дітей та молоді; - залучення та інтеграція українського молодіжного громадського сектору у міжнародний молодіжний рух; - розв’язання актуальних проблем дітей та молоді України через підтримку програм молодіжних та дитячих громадських організацій. У 2008 р. УМФ було прийнято до Європейського молодіжного форуму ,що дало змогу презентувати український молодіжний рух на міжнародному рівні, надало можливість користуватися європейськими інформаційними базами, вирішувати питання молодіжної політики на європейському рівні.У процесі функціонування більшості дитячих та молодіжних громадських організацій актуальними залишаються питання матеріального і фінансового забезпечення. Це пов’язано з відсутністю ефективної системи державної підтримки громадських організацій і тим, що вони змушені самостійно шукати джерела фінансування своєї діяльності. З огляду на це постає проблема несамостійності, залежності дитячих та молодіжних громадських організацій, яка яскраво виявляється у функціонуванні припартійних молодіжних організацій, намаганні деяких політичних сил використовувати молодіжний рух як спосіб реалізації своїх вузькопартійних цілейопри поступове збільшення кількості організацій вони залишаються нечисленними за складом, переважно маловідомими і неавторитетними серед дітей і молоді. Про це свідчить і кількісний склад всеукраїнських дитячих та молодіжних організацій, якими реально охоплено, на думку дослідників, не більше 10% дітей та молоді.Розв’язання потребує і проблема кадрового забезпечення. Недостатня кількість фахівців для роботи із дитячими та молодіжними громадськими організаціями пов’язана як з соціальними умовами (низький рівень оплати їхньої праці, соціальний статус у суспільстві), так і відсутністю на державному рівні системи підготовки та перепідготовки фахівців, лідерів-організаторів дитячих та молодіжних громадських організацій. 17. Дитячі громадські організації України З кожним роком зростає вплив громадських організацій на формування підростаючої особистості. Уже з шести років дитина може стати повноправним членом дитячої громадської організації, участь у якій дає змогу реалізовувати свої здібності та нахили, розвивати лідерські якості, забезпечувати організоване та змістовне дозвілля. 18. Особливості сучасних дитячих громадських організацій в Україні Нині в Україні діють різноманітні дитячі об’єднання: гуртки, секції, клуби за інтересами, літні табори, у т. ч. і дитячі громадські організації. Дитячі громадські організації переважно виникають і діють на базі навчально-виховних закладів, створюючи додаткові можливості для педагогічного впливу на особистісний розвиток дитини. Вони мають достатній потенціал, щоб стати самостійним інститутом, що забезпечує соціальне становлення особистості, залучаючи її до суспільно-корисних справ, формує активну життєву позицію, задовольняючи інтереси особистості, і сприяє її подальшому розвитку. Для забезпечення ефективної реалізації цього завдання сучасна дитяча організація у своїй діяльності повинна дотримуватись певних принципів (за Р. Литвак): 1. Принцип гуманізації: реалізація видів діяльності з урахуванням інтересів і потреб дітей; виховання на ідеях гуманізму — любові, доброти, милосердя. 2. Принцип свободи вибору: добровільність вступу і виходу з організації, визнання особистості дитини найвищою цінністю, метою і суб’єктом виховного процесу; повага до гідності дитини, потенційних можливостей; спрямованість системи діяльності (її цілей, завдань, змісту, форм і методів) на інтереси і потреби дітей; формування самосвідомості дитини, її активного ставлення до себе і світу; створення реальних можливостей для вибору дітьми видів і змісту діяльності; забезпечення дитині можливості вільно висловлювати власні погляди, повага її прав на свободу думки, отримання і передавання інформації; право дитини вибирати і бути обраною до всіх органів управління об’єднанням; можливість кожного члена об’єднання користуватись матеріальною базою і засобами; повага до інших дитячих організацій та об’єднань, діяльність яких не має асоціального характеру. 3. Принцип самореалізації: стимулювання творчої діяльності; створення можливостей для прояву творчої активності; створення умов для реалізації інтересів, потреб дітей; розвиток ціннісно орієнтованих умінь і навичок; вироблення вміння приймати рішення; розвиток мотиваційно-потребної сфери особистості; розвиток мислення, інтелекту, внутрішньої культури; формування здатності до безперервного збагачення соціального досвіду; забезпечення безперервної діяльності дитини в соціальній сфері; стимулювання і заохочення соціально значущої діяльності дітей. 4. Принцип взаємодії дітей і дорослих: взаємоповага, довіра і культура у відносинах; організація спільної діяльності для передавання і засвоєння дітьми соціального досвіду; надання соціально-педагогічної допомоги, сприяння соціальному, духовному благополуччю, активній участі дитини в житті суспільства. 5. Принцип соціально-педагогічної захищеності дітей: підтримка у дітей позитивних емоцій, оптимістичного погляду на світ, подолання негативних переживань, які травмують дитину; розвиток психологічної стійкості особистості; формування позитивної Я-концепції; створення атмосфери захищеності в мікросоціу-мі об’єднання; запобігання міжособистісним конфліктам, заохочення і розвиток доброзичливих взаємин; захист прав дитини. 6. Принцип романтики та гри в діяльності: розкриття в яскравій формі видатних фактів і подій з життя людства; емоційна насиченість творчих і суспільно корисних справ; використання символіки, атрибутики, ритуалів; розвиток інтересу до наукового пошуку, технічної творчості, мистецтва тощо; активне використання ігрових форм і прийомів в організуванні діяльності; розвиток творчої фантазії. Основними функціями дитячої організації дослідники вважають: - розвивальну (забезпечення громадського, морального становлення особистості); - орієнтаційну (забезпечення умов для орієнтації дітей в системі соціальних, моральних); - компенсаторну (створення умов для реалізації потреб, інтересів, актуалізації можливостей дитини). За виконуваними функціями, характером, напрямом діяльності сучасні дитячі організації в Україні поділяють на групи: організації, орієнтовані на комплексне виховання та саморозвиток особистості дитини (піонерські, скаутські, козацькі); організації, в яких є домінантний напрям діяльності (екологічні, туристичні, спортивні, військово-патріотичні); організації, які орієнтуються на навчальну діяльність.

19. Піонерський рух в Україні. Федерація дитячих піонерських організацій Зародившись у 20-ті роки XX ст., піонерський рух 70 років посідав центральне місце в дитячому громадському житті, формуванні і становленні дитячої особистості. Після розпаду СРСР піонерство опинилося на межі зникнення і, прагнучи зберегти масову дитячу організацію з її власними ознаками, виробити нові програми та знайти нових партнерів у роботі з дітьми, поступово трансформувалося у дитячий громадський рух, побудований за законами гри, дитячого самоврядування, співпраці дітей і дорослих. Федерація дитячих піонерських організацій Нині піонерський рух в Україні представлений Федерацією дитячих організацій України — наступницею Піонерської організації України імені В. І. Леніна. 21 листопада 1990 року на XI Зльоті піонерів України ухвалили рішення про заснування Спілки піонерських організацій України (СПОУ). Зліт прийняв програму і статут організації, в яких зазначено, що СПОУ виступає проти політизації дитинства, будь-якої монополії в дитячому русі, за співробітництво з усіма гуманістичними об’єднаннями. На III Зльоті СПОУ 27 вересня 1999 року спілку було реорганізовано у Федерацію дитячих організацій (Союз піонерських організацій) України (ФДО (СПО) України) як нове демократичне об’єднання дитячих та піонерських організацій, спілок, формувань (зареєстрована Міністерством юстиції України 20 листопада 2002 року) із штаб-квартирою у м. Києві. У 2002 р. позачерговий зліт ФДО (СПО) України вніс зміни, доповнення до Статуту, у т. ч. до назви: Всеукраїнська спілка дитячих громадських організацій «Федерація дитячих організацій України» (ФДОУ). Нині ФДО України — це добровільна неполітична всеукраїнська спілка дитячих громадських об’єднань, до якої належать піонерські, дитячі організації з усіх регіонів України, всеукраїнські дитячі громадські організації «КРОКС» і «Школа безпеки» (більше 700 тис. дітей і дорослихДо ФДОУ можуть вступати діти, підлітки і дорослі, незалежно від національності, соціального походження, ставлення до релігії. Прийом здійснюється на загальних зборах членів первинного дитячого колективу за згодою батьків (приймаються діти віком від 10 років). Основна структурна ланка ФДОУ — первинний колектив, створений за бажанням дітей, підлітків і дорослих за місцем проживання чи навчання та за наявності дорослого організатора-вожатого. При первинних осередках можуть створюватися групи-супутники, які об’єднують дітей віком 6-10 років і можуть самостійно обирати назву, символіку, правила, напрями і форми роботи. Найпоширеніше об’єднання дітей — «Країна Барвінкова», програму діяльності якої було прийнято у 1990 р. Барвін-чата мають свої закони, символіку, традиції. Вищим органом самоврядування ФДОУ є Всеукраїнський зліт, який скликається не рідше одного разу на п’ять років. Керівний орган на період між зльотами — Національна рада дитячих і піонерських організацій України. Вона складається з двох палат: дитячої та дорослої, які збираються не рідше одного разу на рік. Дитяча палата - постійно діючі збори, у період між зльотами їх кількісний і персональний склад може змінюватись; Палата дорослих - пленум із фіксованим складом: від кожної організації — члена Федерації делегують по три особи ї п’ять осіб обирає пленум. Дорослі учасники дитячих громадських організацій наповнюють їх діяльність суспільним, громадським, виховним змістом. На рівних, партнерських засадах вони допомагають дітям оволодіти соціальним досвідом, навчитись обирати адекватні засоби взаємодії зі світом, формувати систему світогляду, вибору ціннісних життєвих орієнтирів. Постійний виконавчий орган Національної ради — бюро Національної ради, членами якого є голова Національної ради, заступники голови, голови керівних органів організацій — членів Федерації та інші особи зі складу Національної ради за її рішеннямаціональна рада дитячих і піонерських організацій України — співзасновник двох всеукраїнських газет для школярів: «Зірка» і «Перемена». ФДО випускає «Інформаційно-методичний бюлетень «Лелеченя»". Сучасна піонерська ідеологія. На початку своєї діяльності ФДОУ визначила сучасне розуміння піонерії як важливої частини дитячого громадського руху в Україні, згідно з яким партнерство — це добрі і корисні справи, особиста першість дитини, корисність людям, державі; система ритуалів, символів (лінійка, збір, галстук, значок, прапор, вимпел організації); об’єднання дітей і дорослих без соціальних, національних, регіональних обмежень. Символіка. Символами ФДОУ є емблема, прапор, девіз, салют, галстук, значок, пісня, талісман. У кожному із символів закладена своя ідея, пов’язана з історією, традиціями чи сьогоденням. Емблема-символ ФДОУ - веселка, що символізує чисте, життєрадісне, щасливе дитинство, незалежність ФДО України від будь-яких політичних партій, рухів, була запропонована в 1990 р. у процесі дебатів щодо створення СПОУ. ФДОУ має свій прапор (семиколірний, веселковий), стяг (жовто-блакитний з текстом: на жовтому полотні — Федерація дитячих організацій України; на блакитному полотні — «За Батьківщину, добро і справедливість»). Девіз ФДОУ- «За Батьківщину, добро і справедливість!» промовляється на лінійках, зборах, зльотах, перекличках. Салют - привітання і традиційний знак вірності організації. Салютуючи, члени ФДОУ піднімають над головою праву руку. Цей жест означає, що інтереси Батьківщини, дитячої організації, об’єднання дітей і дорослих для добрих і корисних справ — найвищі. Віддають салют за наявності галстука: при виконанні Державного гімну України, гімнів іноземних держав на офіційних церемоніях; при отриманні Державного прапора України, прапора Федерації, загонового прапора; біля пам’ятників героїв у хвилину мовчання, покладання квітів; при команді «Рівняння на прапор!»; при промовлянні девізу ФДОУ; при рапортуванні під час лінійок, зборів. Значок - знак належності до ФДОУ — діти можуть носити разом із галстуком або замість нього. Він круглої форми. Значок носять переважно на лівому боці грудей. Галстук і значок вручають на церемонії вступу до організації. Також галстук носять загонові та старші вожаті, керівники дитячих об’єднань. Пісня ФДОУ - «Веселкова» (слова В. Гутник та О. Кононенка, музика О. Жилінського). У первинного колективу може бути своя загонова пісня або просто улюблені пісні. Атрибути - це сурма, барабан, форма, знаки розрізнення, які подобаються дітям і допомагають їм організовувати свою діяльність. Знаки розрізнення і шеврони на рукаві з елементами веселкової символіки, які вказують про доручення чи становище дитини у загоні (лідер, юнкор тощо), запроваджують діти на зборах ради первинного колективу. Талісман ФДОУ - зображення лелеченяти, яке використовується на програмних значках, вимпелах. Образ лелеки з’явився на символіці організації за рішенням II Зльоту СПОУ як символ щастя, радості, добробуту та здоров’я у кожній оселі. Ритуали. Основні моменти в житті загону дружини супроводжують ритуали: прийом у члени організації; збір-прощання з первинною організацією; піонерське вогнище; лінійка. Збір як вищий орган самоврядування загону має певні права, зокрема приймати в організацію чи виключати з неї тощо. Збір є сворідним закінченням певного етапу життя первинної організації і початком нового етапу роботи. Лінійка - загальне шикування загону, дружини. Вони бувають робочі і урочисті. Лінійки збирають перед початком важливої справи, для підбиття підсумків. Урочисті лінійки проводять з нагоди святкування важливої для колективу дати, державного свята чи події в житті ФДО України. Основні елементи лінійки: шикування загонів, ланок; здача рапортів; підняття та опускання прапора. Програми діяльності. Пріоритетним напрямом діяльності ФДО України є формування власних та спільних програм, проектів, що передбачають соціально-педагогічні функції і виявляються в соціальному, психологічному та педагогічному аспектах. Соціальний аспект передбачає врахування потреби сучасного суспільства організаційно сформувати соціальну активність підростаючого покоління, залучити його, використовуючи різноманітні форми громадських об’єднань, до оволодіння соціальними ролями не тільки для збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й реалізації лідерського, творчого потенціалу. Суспільство зацікавлене у захисті прав та інтересів дітей, забезпеченні їх реалізації через програми дитячих громадських організацій. З погляду психології сучасна дитяча громадська організація стала своєрідним шляхом пошуку дитиною своєї ідентичності, переживань, себе серед однолітків, колективу, довіри у соціальних відносинах. Особиста зацікавленість дитини вільна від диктату, вона сама обирає способи виконання обов’язків перед друзями, організацією, суспільством. Свою діяльність «ВПО ім. В. І. Леніна» розгортає відповідно до структури організації, яка складається із Загальних зборів, Ради, Контрольної комісії та обласних організацій «ВПО ім. В. І. Леніна». Основні осередки — дніпропетровський, луганський та кримський. Важливими досягненням «ВПО ім. В. І. Леніна» вважає поповнення кількості членів організації, загальна кількість яких нині становить 11 тис. учнів, та проведення Всеукраїнського піонерського зльоту. 20. Скаутський рух в Україні. Історія світового скаутизму. Мета, основні ознаки і принципи скаутизму. Скаутський закон. Символіка та атрибути. Скаутинг - це всесвітній добровільний недержавний і неполітичний рух, у якому бере участь понад 28 млн дітей і молодих людей різних соціальних груп, релігій і культур. Основна мета скаутингу — цивільний, духовний, інтелектуальний і фізичний розвиток молоді, формування активної цілісної особистості. У перекладі з англійської слово «scaut» означає «розвідник». Історія світового скаутизму Скаутський метод виховання, як і сам рух, заснований в Англії на початку XX ст. полковником Робертом Баден-Пауеллом (1857-1948). Він створив для англійських підлітків перші загони скаутів, яким належало в іграх та серйозній діяльності виховувати молодь, готувати її до служіння батьківщині, прищеплювати лицарський дух. Принципи своєї організації Р. Баден-Пауелл висвітлив у книзі «Скаутинг для хлопців» (1908). До 1909 р. в Англії вже налічувалося 14 тис. скаутіврабатьком скаутизму вважають і письменника Ернеста Сетон-Томпсона (1860-1946). Він народився в Англії, але в 5-річному віці переїхав з родиною до Канади. У 80-90-ті роки написав книги «Дикі звірята, котрих я пізнав», «Філософія життя серед природи», «Індіанці пустелі». Влітку він разом із хлопцями жив у лісі, де вони вивчали звички звірів і птахів. Такі гуртки почали виникати по всій Америці, а в 1906 р. Б. Сетон-Томпсон заснував «Лісову школу Америки». Після того, як скаутський рух почав поширюватись у СІНА, його обрали шеф-скаутом країни основу теоретичних засад скаутизму було покладено твори (зокрема, «Книга джунглів») Редьярда Шплінта (1865-1936). Він є автором скаутської гри Кіма, офіційної скаутської пісні «All Patrols Look Out».У 1911-1912 pp. скаутський рух вийшов на міжнародний рівень: сформувались організації у Швеції, Данії, Норвегії, Голландії, Італії, Аргентині, Чилі, Японії, Китаї, Чехії, Росії. У 1922 р. налічувалося понад 1 млн скаутів у 31 країні. Для розвитку зв’язків між скаутськими організаціями з 1920 р. відбуваються міжнародні скаутські з’їзди, т. зв. джемборі (scout jamboree), а в 1929 р. створено Міжнародне скаутське бюро як керівний орган світового скаутського руху. За правилами бюро, кожну державу могла представляти тільки одна організація, тому декілька скаутських організацій повинні були об’єднатися у федерацію. Другою умовою членства було відокремлення хлопчиків від дівчаток. Змішані загони з представників обох статей заборонялись міжнародними правилами скаутизму. Визнання скаутського руху як чинника міжнародних відносин засвідчило його представництво у Лізі Наційині світовий скаутський рух представлений Всесвітньою організацією скаутського руху (ВОСР) (World Organization of the Scout Movement), яка об’єднує 28 млн скаутів зі 160 країн — членів ВОСР. Метою ВОСР є виховання та освіта молоді на засадах цінностей, покладених в основу скаутської присяги та скаутського закону. Всесвітньою організацією скаутського руху керують Конференція (з’їзд делегатів країн-членів), Комітет (законодавчий орган) та Бюро (виконавчий орган), а структурно організація ділиться на шість регіонів: європейський, арабський, африканський, азійсько-тихоокеанський, інтерамериканський та євразійський. Штаб-квартира організації розташована у м. Женева (Швейцарія) незалежній Україні було створено велику кількість місцевих, регіональних, всеукраїнських скаутських організацій чи таких, що декларують свою належність до скаутизму. Однак у Всесвітній організації скаутського руху Україна набула членства лише у 2008 р. після того, як три найбільші скаутські організації країни (Всеукраїнська молодіжна організація «СПОК», Національна скаутська організація України «Пласт», ВДГО «Українське дитячо-юнацьке товариство «Січ»") створили єдину структуру — Національну організацію скаутів України (НОСУ). Національна організація скаутів України - всеукраїнська громадська організація, створена у 2007 р. (зареєстрована Міністерством юстиції України наказом № 987/5 від 26 жовтня 2007 року). Її мета — сприяти розвитку дітей та молоді як особистостей і відповідальних громадян України, якомога повнішому розкриттю їх фізичного, емоційного, розумового, соціального, духовного потенціалу, а також розвиток скаутського руху на території України та захист спільних інтересів членів організації. Керівним органом організації є Рада НОСУ, до складу якої входить 18 осіб (по 6 від кожної організації). Головою Ради НОСУ було обрано пластуна Лева Захарчишина, а його заступником — споківця Валерія Танцюру 2008 р. НОСУ звернулася з проханням про вступ до Всесвітньої організації скаутського руху. 1 липня 2008 року на 38-й Всесвітній скаутській конференції в Кореї НОСУ офіційно прийняли до Всесвітньої організації скаутського руху. Адміністративно НОСУ належить до євразійського регіону ВОСР. Мета, основні ознаки і принципи скаутизму Скаутський рух в Україні, як і в інших країнах, характеризується спільними ознаками, загальними принципами організації життєдіяльності, типовими формами і методами роботи. Мета скаутського руху — через участь скаутів у місцевих, національних і міжнародних організаціях виховувати відповідальних і гідних громадян своєї країни, сприяти розвитку молодих людей для розкриття їх фізичного, інтелектуального, суспільного й духовного потенціалу. Основний принцип виховання - усі складові особистості, тобто фізичні, психічні, інтелектуальні, суспільні й духовні якості, розвиваються у взаємодії. Скаутинг охоплює багато чинників, що сприяють становленню індивіда, але це не означає, що він замінює сім’ю, школу, релігію та інші соціальні інститути виховання, він лише доповнює їх виховну суть. Він має важливе значення у формуванні концепції обов’язків громадянина. Ця мета — фундаментальна, і її потрібно розуміти у широкому сенсі: кожна особистість має бути прогресивною та індивідуальною, водночас вона є невід’ємною частиною суспільства, його політичної структури тощо. Скаутський закон Закон скаутизму відображає ідеали, до яких слід прагнути в будь-якій діяльності. Дотримуючись скаутського закону, скаут зростає справжнім громадянином. Скаутський закон є основою, на якій будується весь скаутський рух: 1. Честі скаута потрібно довіряти.2. Скаут вірний.3. Обов’язок скаута — бути корисним і допомагати іншим.4. Скаут — друг всім і брат кожному скауту.5. Скаут ввічливий.6. Скаут — друг тварин.7. Скаут підкоряється своїм батькам, а також наказам керівника патруля, скаут-майстра.8. Скаут усміхається і не сумує за будь-яких труднощів.9. Скаут ощадливий.10. Скаут чистий у думках, словах і справах. Традиції. Традиційні свята скаутів: 22 лютого — день народження Р. Баден-Пауелла — святкують як Міжнародний день скаутизму; 1 грудня — День мам скаутів. Основною традицією скаутів України, як і всього світу, незмінно залишається надання обіцянки як підґрунтя всіх відносин у скаутизмі. Вступаючи до організації, скаути урочисто обіцяють робити все, що від них залежить, щоб виконати обов’язок перед Богом і Батьківщиною; допомагати ближнім; жити за Законом скаутів. Прийом і посвята в скаути дещо відрізняються. Прийом — це формальніша частина, яка засвідчує виконання скаутом усіх підготовчих вимог, отримання дозволу батьків, його реєстрацію в групі. При посвяті необхідний прапор об’єднання або інший символ, місце проведення процедури має бути естетично витримане. Наприклад, можна розробити стежку випробувань, пройшовши якою, претендент збере літери і складе слово «скаутизм». Міжнародний символ скаутизму - квітка геральдичної лілії. її зображали на старовинних картах мореплавців, щоб указати розташування частин світу (центральна пелюстка указувала на північ). Такої самої форми надавали наконечникам стріл і списів давніх воїнів. Тобто лілія здавна була знаком сміливих і відважних людей, яким, звичайно, прагне стати і кожний скаут. Лілія також є символом чистоти — вона ніколи не ростиме у водоймі з брудною водою. Ця волелюбна квітка, будучи зірваною, одразу загине, тому що не зносить неволі. Таким повинен бути і скаут: сміливим, сильним, волелюбним, чистим у своїх думках і справах. Скаутський знак — три пальці правої руки, піднесені догори, означають три частини скаутської обіцянки: виконати обов’язок перед Богом; допомагати ближнім; жити за Законом скаутів. Кисть правої руки знаходиться на рівні голови і трохи відведена убік. Знак скаутизму нагадує, що сильний завжди захищає, а молодший підкоряється старшому. Скаутський салют віддають правою рукою, торкаючись до правого боку козирка головного убору або, якщо скаут у береті, середини правої брови, або, якщо він у скаутському капелюсі, краю полів капелюха з правого боку. Разом із салютом скаути всього світу використовують скаутське рукостискання: скаут вітається зі скаутом лівою рукою, при цьому мізинець злегка зігнутий і відведений убік. Під час офіційних зустрічей скаутів, разом з рукостисканням лівою рукою, скаут може віддавати салют, однак лише в тому разі, якщо він одягнутий у повну скаутську форму. Вітання правою рукою теж не заборонене, але саме скаутське рукостискання виражає особливий, братський дух, є своєрідним міжнародним пізнавальним знаком. Це привітання започаткував Р. Баден-Пауелл, запозичивши його в африканського племені. Воїни цього племені в правій руці тримали зброю, а в лівій — щит, і при зустрічі з тим, кому хотіли показати свою дружелюбність, перекладали щит з лівої руки в праву, залишаючись при цьому без захисту. Пласт Складовою світового скаутського руху є український «Пласт». Його ідейні засади і організаційні принципи мають національний зміст. Назва «пласт» є аналогом англійського слова «scou-ting», що в перекладі означає «розвідка». Пластунами у козацькому війську називали козаків-розвідників. Мета «Пласту» - патріотичне виховання та самовиховання української молоді на засадах християнської моралі як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, суспільства на ідейних засадах «Пласту». Присяга і закон Основними моральними та ідейними засадами «Пласту» є загальнолюдські цінності, які виражають ставлення особи до природи, суспільства і самої себе. Усе це сконцентровано у пластовій присязі: «Присягаюся своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб: бути вірним Богові й Україні, помагати іншим, жити за пластовим законом, слухатись пластового проводу». Виконання присяги «Пласту» передбачає дотримання пластового закону, згідно з яким пластун має бути чесним, сумлінним, пунктуальним, ощадливим, справедливим, доброзичливим, урівноваженим, ввічливим, пильним, дисциплінованим, завжди тримати своє слово, дбати про своє здоров’я, добробут громадян і країни, берегти природу, вірити в успіх своєї справи тощо. Ці вимоги сприяють формуванню відповідних рис характеру і є основою плану самовиховання для кожного пластуна. На пластових присязі та законі ґрунтується вся діяльність організації. За своєю структурою «Пласт» охоплює декілька вікових категорій: новаки і новачки, юнаки і юначки, старші пластуни і пластунки, приятелі «Пласту» (батьки і друзі). Вони, відповідно, поділяються на 4 пластові улади: 1. Улад пластунів новаків та новачок (УПН). Він об’єднує наймолодших членів «Пласту» (7-11 років), даючи дітям змогу якнайкраще та найповніше розвивати духовні та фізичні сили згідно з ідейними основами «Пласту» за допомогою пластової методи, пристосованої до дитячого віку. Новаки ще не є пластунами, а лише готуються . 2. Улад пластунів юнаків та юначок (УПЮ). Це виховна спільнота пластової молоді віком 11-18 років. Мета УПЮ — всебічне патріотичне самовиховання української молоді та членів української спільноти, формування в них пластового світогляду. 3. Улад старших пластунів (УСП). Цей підрозділ об’єднує пластунів та пластунок віком 18-35 роківавданням УСП є гуртування пластової молоді, яка бажає вдосконалювати свій пластовий світогляд та характер на засадах, встановлених у пластовій присязі, законі, обіті та гаслі. 4. Улад пластунів-сеньйорів (УПС). Членами УПС е пластуни та пластунки, котрим виповнилось 35 роківсновне завдання УСП, як і УПС, — сприяння виховному процесу, що здійснюється в УПН та УПЮ. Члени УСП та УПС виконують у «Пласті» функції вихователів, адміністраторів, проводять табори та вишколи. Пластова программа Перебуваючи в новацтві та юнацтві, пластуни та пластунки проходять кілька етапів. Успішне завершення кожного етапу свідчить про те, що пластун здійснив ще один крок на шляху до самовдосконалення і може приступати до освоєння наступного етапу. Після проходження етапу пластунові чи пластунці присвоюють відповідний пластовий ступінь, який відображає відзнака на пластовому однострої. Вимоги щодо кожного етапу адаптовані для конкретного віку та передбачають виконання певних завдань чи освоєння певних знань, необхідних пластунові у повсякденному пластуванні. Здійснювані заходи. Протягом року «Пласт» в Україні організовує понад 100 виховних таборів різної спеціалізації: спортивні, морські, повітроплавні, мистецькі, лижні, альпіністські, археологічні, кінні, екологічні тощо. У таборах пластуни практично закріплюють знання і вміння, здобуті впродовж року на щотижневих заняттях. Серед наймасштабніших всеукраїнських заходів — інтелектуально-мистецькі змагання «Орликіада», фестиваль творчості «День пластуна», спортивні змагання «Спартакіада», передача Віфлеємського вогню місцевим громадам, змагання з пішохідних мандрівок «Стежками героїв» та «Осінній рейд». На місцевому рівні осередки «Пласту» постійно реалізують акції соціально-культурного та виховного спрямування. Емблемою українського «Пласту» є герб із зображенням тризуба і білої трилистої лілеї, сплетених в одне ціле. Трилиста лілея — це відзнака скаутів у всьому світі, у різних країнах по-різному поєднана з іншими символами. Три листки квітки символізують три основні обов’язки пластуна, а тризуб указує на те, що «Пласт» — це українська молодіжна організація. Гімн «Пласту» - «Цвіт України і краса» — співають на всіх святах, він є складовою кожної пластової церемонії. У ньому пластуни закликають до праці та досягнення життєвих цілей. Гімн підбадьорює пластунів, закликає їх до змагань, об’єднує їх духом і почуттям солідарності. Перший куплет та приспів гімну написані 0. Тисовським, а інші два взяті з поезії І. Франка «В дорогу». 21. Дитячий козацький рух в Україні. «Січ»Всеукраїнська дитяча громадська організація «Козаченьки»Всеукраїнська громадська козацька дитяча організація «Дніпровська Січ» У сучасній Україні козацький рух швидко відродився, і нині офіційно зареєстровано 12 всеукраїнських громадських організацій козацтва, найважливішими з яких є Міжнародна громадська організація «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ) і «Українське реєстрове козацтво» (УРК). Козацький громадський рух — система громадського навчально-виховного впливу, покликана забезпечити козацько-лицарську освіту молоді, и духовний зв’язок з предками, розвинути відносини із сучасниками і зорієнтувати на інтереси нащадків. Відродження козацької педагогіки сприяє вихованню фізично здорових, морально чистих, мужніх і сильних духом громадян. У багатьох сучасних школах поширене створення самодіяльних добровільних об’єднань учнів, які діють на основі конституції «Козацької республіки» (своєрідного статуту організації). Основною структурною одиницею шкільної козацької організації є шкільний курінь, який складається із класних загонів, загони — з роїв (по б-8 осіб). Вищий орган куреня, козацьке коло, вирішує і організовує найважливіші справи, відкритим голосуванням обирає колективний орган козацького самоврядування — курінну козацьку раду кількістю не менше трьох осіб на чолі з отаманом. До ради куреню можуть бути обрані дійсні козаки (члени організації). Для організування роботи з козачатами, джурами та молодими козаками курінь створює різноманітні козацькі об’єднання: клуби, козацькі штаби, пости, команди, застави, стани, дозори, гурти тощо. Основні завдання «Козацької республіки» — виховання козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженими українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю. Українське дитячо-юнацьке товариство (УДЮТ) «Січ« Створення організації розпочалося у 1990 р. шляхом об’єднання численних дитячих козацьких організацій, яке тривало до 9 січня 1993 року і закінчилося Установчою радою. Цю дату вважають днем заснування УДЮТ «Січ», яке належить до складу Національної ради молодіжних організацій України. За статутом це добровільна, незалежна, позапартійна всеукраїнська громадська організація, яка функціонує як національна форма міжнародного скаутського руху. Мета діяльності «Січі» — сприяти вихованню національно свідомих» духовно та фізично розвинених громадян України на традиціях українського козацтва та за принципами християнської моралі, захист законних інтересів своїх членів. Завданнями «Січі» є: - виховання у дітей та юнацтва національної, історичної свідомості, громадянської позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину, любові до рідного краю шляхом опанування козацької спадщини; - формування у дітей та юнацтва християнської моралі; - залучення молодого покоління до краєзнавчої діяльності, поширення та пропаганда козацьких звичаїв ; - вивчення, охорона, відновлення пам’яток української історії та культури; - стимулювання дітей та юнацтва до самовдосконалення, занять прикладним туризмом, фізкультурою; - організація спілкування представників молодого покоління різних країн. Всеукраїнська дитяча громадська організація «Козаченьки» Організація створена в 2005 р. і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2005. Має осередки у всіх областях України та АР Крим, містах Києві та Севастополі. Налічує до 40 000 членів. Діяльність «Козаченьків» спрямована на патріотичне виховання дітей в дусі загальнодержавних цінностей, козацьких традицій. Для досягнення цієї мети організація виконує такі завдання: збереження в Україні суспільної злагоди та виховання молоді на основі загальнодержавних цінностей; формування у дітей і юнацтва моральних якостей, патріотизму, ініціативності, наполегливості; розвиток особистості, талантів, розумових та фізичних здібностей дитини; виховання поваги до національних цінностей, мови, культури та традицій; сприяння і всебічна підтримка здорового способу життя; зміцнення дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України; акумуляція та цільове спрямування інтелектуальних, інформаційних, організаційних, фінансових та матеріальних ресурсів на здійснення програм організації. Організація здійснює освітянську та патріотично-виховну роботу з дітьми та молоддю, яка охоплює різноманітні заходи та акції: організування творчих вечорів, концертів, козацьких спортивних змагань, конкурсів малюнків, дитячих літніх таборів, конференцій. Важливою складовою діяльності організації є виконання програми «Лицарські звитяги», в межах якої проводять всеукраїнські оздоровчо-навчальні табори («Школа лицарства», «Турнір — Лицарські звитяги»). Всеукраїнська громадська козацька дитяча організація «Дніпровська Січ» Об’єднання виникло у 2006 р, як правонаступник громадської козацької дитячої організації «Троєщинська Січ». Основною метою діяльності організації є сприяння відродженню й розвитку козацьких цінностей, традицій, звичаїв тощо. Своїми завданнями члени «Дніпровської Січі» обрали: - виховання в учнів глибоких і стійких національно-патріотичних переконань, підготовку молоді до творчої праці, військової служби та захисту Батьківщини; - формування моральних якостей: мужності, сміливості, чесності, справедливості, рішучості, ініціативності, наполегливості, витривалості, фізичне загартування; - опанування козацької культурної спадщини, козацьких звичаїв, традицій, ритуалів; - зміцнення і розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України та інших держав. Члени організації поділяються на козачат (учні молодших класів віком 6-10 років), молодих козаків (учні середніх класів 10-14 років), козацьких джур (учні старших класів 14-18 років) та козаків старшого віку, які отримують право на носіння погонів та присвоєння козацьких звань відповідно до положення організації «Про козацькі звання». Діяльність організаційних структур ґрунтується на таких основних принципах: - неухильне дотримання встановлених статутом порядку звітності, періодичності обрання і переобрання керівних органів та їхніх керівників; - обов’язкове виконання всіма осередками організації рішень керівних органів вищого рівня, ухвалених ними відповідно до статуту; - скасування вищими керівними органами рішень керівних органів нижчого рівня, прийнятих з порушенням статуту або тих, які не належать до компетенції зазначених органів нижчого рівня. Козацький рух в сучасній Україні з кожним роком стає більш організованим, козацька ідея знаходить численних прихильників в усіх регіонах держави.

22. Українське дитячо-юнацьке товариство (УДЮТ)

23.Екологічні дитячі організації. Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»Дитячі організації туристичного спрямування Екологічні дитячі організації З кожним роком екологічна ситуація у світі, і зокрема в Україні, стає дедалі складнішою і загрозливішою. Розв’язання екологічних проблем можливе лише за умов об’єднання зусиль державних органів влади, громадських організацій та окремих громадян. Актуальною є допомога дітей та підлітків, які в складі дитячих організацій приєднуються до екологічного руху. Екологічна дитяча організація - об’єднання, діяльність якого спрямована на формування у дітей та підлітків екологічної свідомості, відчуття відповідальності за стан довкілля, навичок етичної поведінки в природі. Екологічне виховання у громадській організації передбачає надання можливості кожній дитині брати участь у природоохоронних заходах, що сприяє не лише підвищенню рівня обізнаності у сфері екології, формуванню екологічного світогляду, а й завоюванню лідерських позицій у колективі. При цьому використовують системний підхід, що поєднує екологічне виховання із науково-практичною роботою дітей, освітніми заходами, впровадженням системи самоврядування та розвитку лідерських якостей.. Серед основних заходів, спрямованих на захист довкілля, — рейди з охорони хвойних дерев, озеленення, закладання парків, садів, дослідження та очищення водойм тощо. Екологічні дитячі організації функціонують в усіх регіонах України. Це і осередки Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта», і самобутні обласні та міські об’єднання, наприклад Вознесенська міська дитяча громадська екологічна організація «Зелений промінь» (2001), Дніпропетровська обласна дитяча громадська екологічна організація «Боривітер» (2003), Київська громадська дитяча екологічна організація «Ініціатива матерів Києва на захист дітей «Мама-86″» (1996), Луганська обласна дитяча громадська екологічна організація «Світанок України» (2001), Львівська обласна асоціація «Дитяча екологічна організація «Легіони землі»" (1996), Херсонська міська дитяча громадська екологічна організація «Ластівка» (2002) та ін. Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта» Вона об‘єднує громадян України, дитячі та юнацькі організації природоохоронного спрямування. Спілку засновано 22.04.1999 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.04.2000) за сприяння Всеукраїнської екологічної ліги для виконання спільних завдань у сфері радикального поліпшення екологічної ситуації в Україні, формування нового природоохоронного світогляду громадян України. Спілка є членом Національної ради молодіжних організацій України і нараховує 32 тис. членів віком від 6 до 18 років. Осередок «Екологічної варти» формують об’єднання шкільних варт - це 6-8 учнів, які займаються спільною природоохоронною роботою, вивченням навколишнього середовища. Варти мають різні назви і напрями роботи. Кожний член варти має свої обов’язки-доручення. ВДС «Екологічна варта» функціонує за принципом самоврядування, у ній дорослі координують роботу дітей, допомагають їм. Збори варти, заняття, ігри проводить вартовий лідер, який разом з лідерами інших шкільних варт, інструкторами належить до керівного органу — ради шкільного осередку «Екологічної варти». Рада складає план діяльності, приймає в члени організації. У своїй діяльності Спілка керується принципами гуманізму, відкритості, добровільності, творчої ініціативи та активності. Мета організації — виховання екологічно свідомої особистості шляхом проведення екологічної роботи з дітьми та молоддю, їх участі у дослідницькій роботі та природоохоронних акціях, допомога новому поколінню в усвідомленні себе частинкою світу. Основні напрями діяльності охоплюють: участь в організації та проведенні природоохоронних, відновлювальних та інших заходів, спрямованих на захист довкілля; екологічна освіта; проведення екологічних екскурсій; озеленення територій. Базова програма діяльності - «Екологічна варта власного майбутнього» — спрямована на виховання екологічно свідомої особистості, громадянина України, громадянина світу через організацію цікавої екологічної роботи з дітьми та молоддю, їх участь у дослідницькій роботі, природоохоронних акціях; пропагування знань про стан навколишнього природного середовища, залучення всіх верств населення до активної природозахисної діяльності тощо. Програма передбачає: здійснення освітньовиховних заходів (конференцій, семінарів, екологічних ігор, таборів та ін.), природоохоронних (упорядкування територій, практична робота у природних заповідниках, заказниках, зоологічних та ботанічних парках); пропагандистсько-просвітницьку діяльність (видання друкованих джерел інформації, висвітлення діяльності у ЗМІ, співпраця із освітніми закладами, іншими державними установами, надання методичної та практичної допомоги тощо); науково-дослідницьку діяльність (співпраця з науково-дослідними закладами, вивчення природних територій, написання та захист дослідницьких робіт); благодійну діяльність (залучення до лав «Екологічної варти» дітей-сиріт, малозабезпечених, дітей, що мають функціональні обмеження та особливі потреби, збір коштів для допомоги їм, організування благодійних заходів). Дитячі організації туристичного спрямування Розвиток і популяризація дитячо-юнацького туризму мають важливе зиачення, оскільки він сприяє всебічному розвитку особистості: підвищенню інтелектуального рівня, виробленню здатності сприймати красу навколишнього світу, глибшому вивченню історичної і культурної спадщини країни, формуванню почуттів національної самосвідомості, пошани і терпимості до побуту і звичаїв інших національностей і народів тощо. Важливий туризм і як засіб зняття фізичної втоми, психологічного напруження і стресів. У галузі дитячо-юнацького і молодіжного туризму функціонують комерційні та некомерційні організації. Комерційна сфера охоплює туристичні фірми, туристичні бази і приватних осіб, які працюють зі школярами і студентами. Серед громадських організацій, що розвивають дитячий туризм, виокремлюють багатопрофільні об’єднання (військово-патріотичні, скаутські організації) і спеціалізовані громадські організації (туристичні і спортивні клуби). Дитяча туристична організація - об’єднання, діяльність якого спрямована на популяризацію туризму серед дітей, сприяння дитячому відпочинку, оздоровленню, фізичному загартуванню. У громадських організаціях туристичного спрямування основну увагу приділяють поширенню серед дітей та підлітків різних видів туристичної діяльності (пішохідний туризм, водний туризм, велосипедний туризм, спортивне орієнтування, історико-географічні гуртки тощо); оздоровленню та відпочинку дітей і молоді (організація туристичних походів, літніх таборів та ін.); популяризації туризму як форми активного відпочинку (висвітлення у ЗМІ, проведення виставок, круглих столів, випуск рекламної продукції тощо)итячі громадські організації туристичного спрямування діють на республіканському рівні, зокрема Всеукраїнська дитяча громадська організація «Дитячий альпійський рух України», регіональному, наприклад Київська дитяча громадська організація «Туристичний клуб «Мангуп»", місцевому. ВДГО «Дитячий альпійський рух України» Конституція декларує право всіх громадян України, у т. ч. дітей і молоді, на здоровий спосіб життя в екологічно чистому середовищі. Захист цих прав та інтересів — мета створення організації «Дитячий альпійський рух України» (ДАР), заснованої у 1998 р. (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1999). Оздоровлення дітей і молоді засобами фізичної культури, спорту й туризму — суть її діяльності. Організація здійснює роботу в таких напрямах: - формування лідерських якостей дітей і молоді, заохочення їх до активної участі у суспільних процесах, організація навчання лідерів громадських організацій, дитячого самоврядування та волонтерів-наставників; - підтримка творчих ініціатив; формування світогляду молодого покоління на засадах духовності та загальнолюдських моральних цінностей, розвиток та підтримка діяльності всеукраїнського дитячого журналу «Перша вершина»; - розвиток нових форм виховання дітей-сиріт і дітей, які залишились без батьківського піклування, шляхом їх залучення до занять альпійськими видами активного відпочинку, оздоровлення в екологічно чистому середовищі (гори); - екологічне виховання молодого покоління: виконання санітарно-екологічних робіт (збір та утилізація сміття) на території національних природних парків, у горах, на берегах річок під час проведення оздоровчих та спортивних заходів; - поглиблення процесу інтеграції української молоді до європейського співтовариства; розвиток міжнародного співробітництва. Отже, суть діяльності ВДГО «Дитячий альпійський рух України» полягає в оздоровленні дітей і молоді засобами фізичної культури, спорту й туризму, популяризації здорового способу життя, формуванні екологічного світогляду молодого покоління. Дитяча громадська організація «Туристичний клуб «Мангуп» (м. Київ) Вона створена в 1989 р. як туристичний клуб. Основним завданням діяльності «Мангуп» є «допомога розвитку молодих людей для досягнення ними повного інтелектуального і духовного потенціалу як особистостей, громадян України, членів місцевих, національних і міжнародних співтовариств». «Мангуп» — це союз дітей і їхніх дорослих друзів, де виховується лідерство, колективізм, відповідальність за особистий розвиток, готовність прийти на допомогу. Членство в цьому клубі передбачає активну діяльність у малих групах-патрулях, участь у соціально корисних акціях, організування літніх наметових таборів, здобуття додаткових знань і досвіду в журналістиці, психології, фото-, радіосправі, кулінарії тощо. Основним напрямом роботи клубу «Мангуп» є туристично-краєзнавчий. Щороку члени клубу здійснюють походи, експедиції, зарубіжні поїздки; неодноразово вони ставали переможцями і призерами різних туристичних змагань. Подібно до «Мангупу» організовують свою діяльність численні об’єднання туристичного спрямування у багатьох містах (і навіть селах) України, що свідчить про збереження традицій туристичної роботи з дітьми та молоддю.

24.Студентські організації в Україні. Становлення сучасного студентського руху. Сучасні студентські організації. Основну складову сучасного молодіжного руху становлять організації та об’єднання студентів.Студентська громадська організація - об’єднання студентів, аспірантів, молодих викладачів, метою діяльності якого є надання допомоги студентській молоді, створення механізмів реалізації студентської ініціативи, захист соціальних, економічних та інших інтересів студентства.Студентська молодь завжди була в авангарді соціальних перетворень і політичних рухів, а нерідко ставала їх рушійною силою. Більшість членів громадських молодіжних організацій — студенти; значний відсоток громадських організацій опікується розв’язанням суто студентських проблем. Становлення сучасного студентського руху Наприкінці 80-х років XX ст. студентська молодь виступила як активна і впливова сила на громадсько-політичній арені. Важливу роль у цьому відіграв Всесоюзний студентський форум, який відбувся у 1989 р. У дискусійних центрах розглядали важливі проблеми: «Перебудова вищої і середньої спеціальної освіти, організація навчального процесу», «Соціально-побутовий стан студентів», «Профспілки в навчальних закладах». Рішення форуму щодо створення студентських організацій та об’єднань поклало край монопольному праву комсомолу бути єдиною молодіжною організацією і висловлювати інтереси студентства. Комсомольські осередки багатьох ВНЗ намагалися перебудувати свою роботу, але вже не могли повернути собі лідерство серед студентської молоді, втрачаючи її довіру. У 1990-1991 рр. у багатьох ВНЗ було сформовано самостійні студентські організації: Українську студентську спілку (УСС), Спілку українських студентів, Студентське братство, Український фонд студентів та ін. У той період Україною прокотилася хвиля студентських страйків, відбулося студентське голодування 2-17 жовтня 1990 року в Києві, організоване і проведене УСС та Львівським студентським братством. Ця подія пізніше отримала назву «оксамитова революція», або «революція на граніті», і стала кульмінацією студентського руху в Україні. Акція перетворилася на організований масовий студентський рух. Унаслідок двотижневого голодування всі вимоги студентів, крім референдуму, було виконано. За незалежності України пріоритетною функцією студентського руху стала соціальна: розв’язання соціально-економічних проблем студентства, захист їхніх прав та інтересів. Час від часу студентство виявляло і високу політичну активність (особливо під час виборів). Зокрема, опозиційний рух 2001 р. «Україна без Кучми» розпочинався як студентський. Його активними учасниками стали 2,5 тис. осіб, переважно студенти та викладачі, які впродовж грудня — січня організували наметові містечка та низку акцій. У березні було створено Всеукраїнський громадянський комітет опору «За правду!», в якому об’єдналися студенти Києва, Львова, Харкова, інших міст. Завершилось усе втручанням міліції і масовими арештами 9 березня 2001 року. 2004 р. позначений значною активізацією студентського руху. Зокрема, майже півроку тривало протистояння сумських студентів і адміністрації ВНЗ з приводу об’єднання трьох сумських вищих навчальних закладів, яке завершилось пішим походом студентів до Києва та відміною Указу Президента України «Про створення Сумського національного університету». Активна громадянська позиція молоді виявилася і під час «помаранчевої революції».Останніми роками організований студентський рух в Україні активізувався: проведення акцій, зустрічей із представниками адміністрації ВНЗ та органів державної влади, створення різноманітних студентських об’єднань. Сучасні студентські організації Членство в студентських громадських організаціях стимулює активність студентської молоді у суспільному житті, сприяє формуванню лідерських якостей, дає змогу реалізувати себе як обдаровану і талановиту особистість. Студентські організації, обстоюючи інтереси студентства, зокрема щодо соціально-правового захисту, налагодження взаємодії з адміністрацією ВНЗ та органами державної влади, сприяють оптимізації навчально-виховного процесу, розв’язанню різноманітних проблем студентів, формуванню виваженої державної молодіжної політики. Для реалізації своїх статутних цілей студентські організації активно співпрацюють з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, іншими органами державної влади, молодіжними та міжнародними громадськими організаціями . Щороку студентські організації реалізують різноманітні програми, спрямовані на розвиток студентського самоврядування, забезпечення нешкідливих умов життя, навчання та оздоровлення студентів, підвищення їхньої громадської, культурологічної та наукової активності. Серед форм роботи переважають організування і проведення конференцій, форумів,. круглих столів, семінарів, конкурсів, акцій протесту, навчально-відпочинкових та оздоровчих таборів тощоині в українському молодіжному русі найдієвішими всеукраїнськими студентськими громадськими організаціями є: ВМГО «Українська студентська спілка» (1989), ВМГО «Асоціація правозахисних організаторів студентів України» (2000), ВМГО «Всеукраїнська рада студентів» (2001), ВМГО «Українська асоціація студентського самоврядування» (2003), ВМГО «Студентська республіка» (2006). ВМГО «Українська студентська спілка» (УСС) Установчий з’їзд УСС відбувся 8-9 грудня 1989 року. На першому етапі діяльності головним завданням спілки стала боротьба за досягнення Україною незалежності. Вершиною політичної та громадської активності УСС було студентське голодування 2-17 листопада 1990 року в Києві. У наступні роки УСС брала участь як у громадсько-політичних процесах, так і у розв’язанні власне студентських проблем (вимагала підвищення стипендій, створення системи безкоштовного харчування для студентів із малозабезпечених сімей та сиріт, налагодження роботи органів самоврядування у ВНЗ). З 1998 р. УСС е членом EDS, активно співпрацює з іншими міжнародними організаціями та фондами. Метою діяльності спілки є захист прав та інтересів своїх членів, сприяння формуванню відкритого громадянського суспільства в Україні; самореалізації наукового, творчого, політичного, спортивного, організаційного потенціалу студентів; створенню умов для організованого дозвілля, відпочинку та спілкування молоді. Завдання діяльності УСС охоплюють: захист законних інтересів студентів, сприяння розв’язанню їхніх соціальних та побутових проблем; сприяння розвитку самоврядування та автономії навчальних закладів; сприяння розвитку української науки, культури, освіти; підвищення суспільної, культурологічної та наукової активності студентів; сприяння поглибленню демократизації суспільства, широкій участі студентства у суспільному житті України; всебічне сприяння економічній та культурній інтеграції України в Європейське Співтовариство, залучення студентів до участі у цих процесах; всебічне сприяння прогресивним формам навчання та підготовки фахівців у галузі економіки, соціології, права, культури, екології, управління, інформації, охорони здоров’я тощо; формування досвіду спільної міжнародної, політичної, ділової та гуманітарної діяльності молоді. ВМГО «Асоціація правозахисних організаторів студентів України» (АПОСУ) Асоціація, створена в 1996 р. (зареєстрована у Міністерстві юстиції у 2000 р.), є правонаступницею Ради голів профкомів вищих навчальних закладів і об’єднує профспілкові організації вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації. Загальна кількість членів асоціації становить 694,6 тис. студентів вищих навчальних закладів усіх форм власності. Вона об’єднує студентські організації профспілок освіти, культури, охорони здоров’я, залізничного транспорту, працівників зв’язку, цивільної авіації, агропромислового комплексу та інших і має свої представництва у всіх регіонах України.Метою діяльності АПОСУ є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних, навчальних, наукових інтересів своїх членів. Головні завдання асоціації: координація студентського профспілкового руху; представництво і захист інтересів своїх членів у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування; сприяння задоволенню потреб своїх членів у сфері побуту, оздоровлення, відпочинку, реалізації творчого потенціалу; сприяння роботі державних органів влади, громадських організацій у підготовці та реалізації заходів державної молодіжної політики в питаннях, які стосуються студентства. ВМГО «Всеукраїнська рада студентів» (ВРС) Створена у 2001 р. для розв’язання соціальних проблем студентства, забезпечення його активної участі у формуванні та реалізації державної молодіжної політики. Метою її діяльності є задоволення та захист законних соціальних, правових, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів своїх членів і сприяння вдосконаленню державної політики у сфері соціальної підтримки студентської молоді в Україні. Основними завданнями діяльності ВРС є участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі створення соціально-економічних, організаційних і правових умов та гарантій для соціального становлення і розвитку студентської молоді, сприяння розкриттю її наукового і творчого потенціалу, розв’язанню питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, навчання, стажування та працевлаштування, організації дозвілля та побуту, представництва прав та інтересів студентів і аспірантів у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, керівництвом вищих навчальних закладів та громадськими організаціями. ВМГО «Українська асоціація студентського самоврядування» (УАСС) Зареєстрована у 2003 р. і е спадкоємицею Української асоціації розвитку студентського самоврядування (УАРСС), що виникла в 1999 р. З 2007 р. УАСС є повноправним членом Європейського союзу студентів Е8и, підтримує прямі двосторонні контакти та веде обмін інформацією з національними союзами студентів багатьох європейських країн.Метою діяльності асоціації є здійснення відповідно до чинного законодавства освітньої, культурної, наукової, аматорської спортивної, оздоровчої, екологічної та іншої законної діяльності, спрямованої на задоволення і захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів і виконання статутних завдань.Завдання діяльності УАСС полягають у захисті прав та представництві спільних інтересів своїх членів; сприянні об’єднанню, консолідації та координації діяльності органів студентського самоврядування і самоврядних студентських організацій ВНЗ України; поширенні інформації з питань вищої освіти, соціального забезпечення, праці та культурного дозвілля студентської молоді; представництві позицій своїх членів перед органами державної влади, іншими публічними інституціями, громадськими та політичними структурами, що мають вплив на прийняття рішень стосовно студентства; участі в розробленні та обговоренні проектів рішень з питань державної освітньої політики; сприянні залученню студентів до активної участі в політичному, економічному і соціальному житті України та Європи; реалізації (співучасті в реалізації) міжнародних та всеукраїнських, державних і недержавних програм, які сприяють соціальному становленню та розвитку студіюючої молоді; сприянні міжнародному співробітництву в галузі вищої освіти, соціального забезпечення, праці та культурного дозвілля студентів. ВМГО «Студентська республіка» Створена у 2006 р. Активно співпрацює з Українським молодіжним форумом, іншими громадськими мережами та організаціями, у т. ч. міжнародними.Мета діяльності організації полягає у поліпшенні життя українського студентства та інших категорій українського народу, розвитку молодого покоління і захисті прав та інтересів молоді України.Основними завданнями діяльності ВМГО «Студентська республіка» є проведення Міжнародної програми «Студентська республіка», що має на меті сформувати та підготувати молодь до дорослого життя, реалізується від рівня ВНЗ до фінального етапу (в кожному регіоні); розвиток студентського самоврядування та активності; налагодження ефективної співпраці зі студентством України і світу.

25. Молодіжні організації політичної спрямованості. Громадсько-політичні молодіжні організації. Більшість МГО пов’язує свою діяльність із громадсько-політичними процесами, які відбуваються в державі, має чітку ідеологію, намагається бути суб’єктом політичної діяльності. Політичні МГО поділяють на групи: громадсько-політичні молодіжні організації та припартійні молодіжні громадські організації. Громадсько-політичні молодіжні організації На виховання в української молоді активної громадянської позиції, формування та реалізацію державної молодіжної політики, розроблення цільових молодіжних програм спрямована діяльність громадсько-політичних молодіжних організацій. Громадсько-політична молодіжна організація — об’єднання, що зберігає свою незалежність від політичних партій, залишаючись самостійним ідейно-політичним утворенням, діяльність якого спрямована на залучення молоді до участі в громадсько-політичному житті країни. Класифікують такі організації за їх ставленням (за ступенем прийняття або неприйняття) до домінуючого типу приватновласницьких, суспільно-економічних відносин на ультраліві, ліві, лівоцентристські, центристські, правоцентристські, ультраправі. Громадсько-політичний напрям переважає в діяльності молодіжних організацій цієї групи. Він передбачає проведення навчальних семінарів, тренінгів, круглих столів для ознайомлення молодих людей із діяльністю громадських організацій, лобіювання інтересів молоді в органах державної влади, залучення її до участі у виборчих процесах, інформування громадськості щодо актуальних проблем суспільства. Важливу роль серед сучасних громадсько-політичних організацій молоді відіграють такі: ВМГО «Спілка молодих державних службовців України», «Спілка Української Молоді в Україні», «Українська спілка молодих депутатів», «Національний альянс», «Демократичний альянс» та ін. ВМГО «Спілка Української Молоді в Україні» Організація створена в 1995 р. як структурна частина міжнародного об’єднання «Спілка Української Молоді» (СУМ), що діє з 1925 р. в багатьох країнах світу. СУМ має свої осередки в більшості областей України, які об’єднують українську молодь на добровільних засадах для виховання відданих українців-державників, які будують світогляд на національно-християнських традиціях. Метою діяльності спілки є сприяння розв’язанню молодіжних проблем, вихованню в української молоді національної свідомості, допомога в її самореалізації та суспільному становленні, створенні умов для організованого дозвілля, відпочинку та спілкування членів СУМ. Завдання діяльності полягають у сприянні організуванню молоді для побудови Української Самостійної Соборної Держави; поширенню серед молоді української національної ідеї; формуванню та реалізації державної молодіжної політики, розробленню цільових молодіжних програм; вихованню в української молоді активної громадянської позиції; захисті законних інтересів членів СУМ. ВМГО «Національний альянс» Створена у 2005 р. Об’єднує навколо себе активістів «помаранчевої революції». Метою її діяльності є сприяння становленню міцної України, відродження традиційних моральних та світоглядних цінностей українського народу шляхом залучення молоді до активної громадсько-політичної діяльності та збільшення ролі третього сектору (громадських організацій) у суспільному житті. Завдання організації полягають у створенні потужного прошарку національно орієнтованих лідерів з-поміж молоді у всіх сферах життя; відродженні духу національної солідарності, духовності і моралі; сприянні відкритості інститутів громадянського суспільства, зокрема інституту виборів у контексті розбудови національної держави; протидії спробам використати ідею демократії задля знищення національних, культурних та етнічних відмінностей народів з метою демонтажу націй; вихованні в молоді національної свідомості, політичної та правової культури; сприянні інтеграції України в європейське та світове співтовариства при збереженні і розвитку національної ідентичності; об’єднанні українців світу навколо духовного стрижня Батьківщини. ММГО «Європейський молодіжний парламент — Україна» Це міжнародна молодіжна громадська організація, заснована у 2000 р. як представник Європейського молодіжного парламенту в Україні для залучення української молоді до діяльності однієї з найбільших європейських платформ для дебатів, міжкультурних зустрічей, освітньої роботи та обміну ідеями між молодими європейцями. Метою діяльності організації є сприяння розширенню світогляду молоді, можливості участі у всеєвропейських процесах розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні. Завдання об’єднання охоплюють: сприяння інтеграції України до Європейського Союзу шляхом виховання української молоді на демократичних цінностях та ідеалах, розбудови громадянського суспільства, налагодження співпраці з європейськими неурядовими організаціями, формування позитивного іміджу України на міжнародній арені; розвиток партнерства з міжнародними громадськими та міждержавними організаціями; налагодження співпраці між українськими молодіжними громадськими організаціями в напрямі досягнення Цілей тисячоліття, затверджених ООН у вересні 2000 року; формування конструктивного і прагматичного ставлення молоді до європейської інтеграції України; формування позитивного іміджу України за кордоном шляхом адекватного представництва країни під час міжнародних заходів. ВМГО «Українська спілка молодих депутатів» Створена у 1999 р. і об’єднує молодих депутатів місцевих рад України. До лав спілки як почесні члени належать народні депутати України, державні діячі.Метою діяльності є формування дієвого механізму використання творчого потенціалу молоді у значенні прогресивних соціально-економічних та адміністративно-політичних реформ у державі, розвитку місцевого самоврядування для прискорення формування громадянського суспільства в Україні.Серед основних завдань спілкипідвищення професійного рівня молодих депутатів місцевих рад; сприяння у створенні ефективної законодавчої бази державної молодіжної політики, розвитку і структуруванні організованого молодіжного руху в Україні. Припартійні молодіжні громадські організації Важливим чинником сучасного молодіжного руху є його взаємодія з політичними партіями, а співпраця з молодіжними організаціями — значущою складовою діяльності політичної партії. Відносини між ними мають ґрунтуватись на засадах взаєморозуміння, співпраці та автономності. Молодіжна організація проводить роботу, розв’язує проблеми, співпрацюючи з партією та готуючись до майбутньої політичної роботи в ній. В Україні значна кількість партій має молодіжні філії та організації, які діють на тій самій ідеологічній платформі. Крім того, партії за допомогою своїх програм намагаються забезпечити підтримку молоді на виборах, проголошуючи соціальну орієнтацію власної молодіжної політики. Складність визначення такої групи організацій полягає у відносності поняття «молодіжна філія політичної партії», оскільки воно передбачає статутну залежність молодіжного об’єднання від партії. Однак сучасна партійна молодіжна політика ґрунтується на автономності, а іноді й цілковитій незалежності молодіжних структур. Тому доцільно вживати термін «припартійна молодіжна організація». Припартійна молодіжна громадська організація - об’єднання, створене за ініціативи та підтримки певної політичної партії, що охоплює молодь зі спільними ідейно-політичними переконаннями та сприяє реалізації її наукового, творчого, громадсько-політичного, організаційного потенціалу, створенню умов для організованого дозвілля та спілкування. В особливостях формування та розвитку організованих структур припартійного молодіжного руху виокремлюють кілька основних тенденцій (О. Корнієвський): 1. Ініціювання та забезпечення «дорослими» організаціями діяльності молодіжних організацій (філій, фракцій, секцій, платформ, крил), які за своїм статусом є партійним підрозділом або у практичній діяльності чітко орієнтуються на програмні ідеологічні засади партії, реалізацію партійних статутних цілей і завдань, зберігаючи водночас автономний статус у розв’язанні проблем «внутрішнього життя». Умовно цей тип молодіжних громадських організацій належить до «патронажно-клієнтельних» об’єднань, громадянську позицію яких в ідеалі мав би визначати «однаковий метод думання і діяння». 2. Орієнтація політичних партій, рухів на «полегшений варіант» поширення партійного впливу на масову молодіжну аудиторію, соціальні, професійні категорії молоді та її об’єднання з метою залучення нових кадрів, що не потребує додаткових фінансів, матеріальних витрат на утримання молодіжних функціонерів та апарату молодіжних припартійних структур. Ця партійна настанова реалізується передусім у площині ініціювання політичними партіями, рухами процесу творення та підтримки діяльності ідейно близьких до них молодіжних об’єднань. Умовно їх визначають як формально позапартійні молодіжні громадські організації. 3. Об’єднання молоді та інших членів партії в єдине ціле. Партійна молодіжна політика політичних об’єднань передбачає два основні напрями: ідейний вишкіл молодих партійців і залучення нових представників молодого покоління до організації шляхом проведення громадсько-політичних, культурних, історико-просвітницьких та інших заходів.

26. Наукові та професійно спрямовані молодіжні організації Вони формуються переважно за ознакою фахової належності під час навчання або роботи Із представників студентства і молодих спеціалістів. До цієї групи належать наукові, фахові, економічно-підприємницькі організації, які сприяють самореалізації молоді, розвитку професійних умінь і навичок майбутніх спеціалістів, формуванню лідерських якостей організаторських здібностей. Участь студентів у роботі професійно орієнтованих громадських організацій дає змогу підвищувати фахову підготовку спеціалістів, що сприяє соціалізації молоді через набуття професійних умінь та навичок у реальних ситуаціях працевлаштування. Науково-професійні молодіжні організації в Україні діють на всіх рівнях, зокрема й на державному: Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я» (1991), Молодіжна морська ліга України (1991), Всеукраїнська рада молодих вчених і спеціалістів (1993), Всеукраїнська асоціація молодих науковців (1999), Всеукраїнська спілка молодих підприємців та бізнесменів (1999), Український національний союз молодих юристів (2000), Спілка молодих аграріїв України (2000), Українська федерація молодих медиків (2001), Спілка сприяння молодіжному житловому кредитуванню (2002) та багато інших. ВМГО «Українська федерація молодих медиків» (УФММ). її заснували у 2000 р. студенти-медики з вищих навчальних закладів медичного та фармацевтичного спрямування як всеукраїнську молодіжну громадську організацію, що на засадах рівноправності об’єднує молодих медиків — науковців, практиків, студентів. УФММ входить до складу Національної ради молодіжних організацій України та Українського молодіжного форуму. Метою УФММ є об’єднання молодих медичних та фармацевтичних працівників, студентів медичних закладів та науковців України для задоволення та захисту їхніх законних фахових, соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів. Федерація поставила перед собою низку важливих завдань: - сприяння формуванню здорового способу життя населення України через організацію освітніх, консультативних, лобістських, інформаційних заходів; - створення в Україні сучасної ефективної системи охорони здоров’я; - сприяння створенню правових, економічних та управлінських механізмів для реалізації конституційних прав громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; - зміцнення суспільного престижу медичного та фармацевтичного працівника в Україні, формування молодого покоління фахівців у галузі охорони здоров’я; - участь у забезпеченні гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі; - вдосконалення механізму співпраці молодих медиків з органами законодавчої та виконавчої влади в Україні, молодими медиками інших країн та їх об’єднаннями; ефективне використання кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів; - участь у формуванні та здійсненні державної молодіжної політики. Розвиток молодіжного та студентського самоврядування в закладах медичної освіти І-IV рівнів державної акредитації. За час своєї роботи УФММ реалізувала такі цільові програми, як всеукраїнські проекти «Майбутнє без ВІЛ/СПіДу», «Програма підтримки молоді з особливими потребами «Ти потрібен»", «Репродуктивне здоров’я — спільна робота».

27. Літературно-мистецькі і культурологічні організації Вони сприяють розвитку творчого потенціалу молоді та об’єднують прихильників культурно-просвітницької, літературної діяльності, певної течії в мистецтві тощо. Специфіка їхньої роботи полягає у культурно-просвітницькій і творчій спрямованості. Участь молоді у діяльності літературно-мистецьких та культурологічних організацій сприяє розв’язанню проблеми їхньої самореалізації через творчий, інтелектуальний, професійний розвитокині молодіжні громадські організації літературного, мистецького, просвітницького, історико-культурного спрямування поширені не лише на місцевому, а й на всеукраїнському рівні. Асоціація «КВН України». Заснована у 2000 р. її діяльність спрямована на сприяння популяризації КВНівського руху в Україні; пошук талановитих, творчих виконавців та колективів; пропаганду творчості самобутніх молодіжних колективів України; організацію змістовного відпочинку та дозвілля молоді. Форми роботи: організування і проведення чемпіонатів, фестивалів, концертів, шоу, семінарів та інших форм навчання членів Асоціації, які є учасниками та керівниками команд КВН, благодійних заходів; заснування засобів масової інформації; участь у телевізійних програмах КВН. Всеукраїнська асоціація молодих дослідників фольклору. Виникла у 2001 р. Організація орієнтується на реалізацію наукових, культурних і творчих інтересів молоді у сфері народної творчості та культури, популяризацію фольклору серед молоді, виховання молодих поколінь на основі народних традицій своєї країни. Форми роботи: організація конференцій, семінарів, лекцій, тренінгів із фольклору; проведення концертів, творчих звітів, зльотів, оглядів, фольклорних свят, фестивалів, вечорниць, виставок тощо; фольклорні походи, налагодження роботи фольклорних молодіжних таборів, шкіл народної майстерності. ВМГО «Федерація сучасної хореографи та вокалу України «Прем’єр Ліга»". Заснована у 2003 р. Федерація спрямовує зусилля на пошук, підтримку та заохочення творчо обдарованих дітей і молоді, зокрема з регіонів; створення в Україні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу обдарованих юнаків і дівчат. Традиційна форма роботи — організація та проведення в межах Всеукраїнського мистецького фестивалю телеконкурсу молодих естрадних виконавців України «Прем’єр ліга». ВМГО «Союз обдарованої молоді». Діяльність спілки, заснованої у 2005 р., полягає у захисті інтересів обдарованої молоді та сприянні ефективній реалізації її можливостей, зокрема пошуку і підтримці обдарованої молоді переважно із незахищених верств населення, реалізації програм, проектів, ініціатив, заходів (олімпіади, конкурси, вікторини), просвітницьких і мистецьких проектів, наприклад: - «Країна знань» (розвиток інтелектуального потенціалу української молоді, популяризація наукової інформації серед молодого покоління та підтримка досліджень молодих науковців у різноманітних галузях науки); - «Нова українська культура» (сприяння відродженню традицій культури і творення нової української культури); - «Наукові дослідження феномену обдарованості» (всебічне наукове вивчення феномену обдарованості та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення роботи практиків з обдарованою молоддю). Ніжинська молодіжна громадська організація «Інтелектуальний клуб «Кліо». Створена у 2005 р. та діє в м. Ніжин Чернігівської області. Свою діяльність спрямовує на популяризацію серед учнівської і студентської молоді інтелектуальних форм дозвілля, широку пропаганду знань, підвищення престижу інтелектуальних видів діяльності. Основні напрями діяльності: - організування та проведення інтелектуально-пізнавальних заходів (у його межах реалізуються дві довгострокові програми: «З інтелектом у майбутнє» та «Cogito ergo sum», які забезпечують системність та циклічність заходів. А саме: ознайомлення учнівської і студентської молоді з формами змістовного інтелектуального дозвілля через проведення в навчальних закладах змагань з інтелектуальних ігор); - забезпечення індивідуальної та командної участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях (кращі команди та окремі гравці за результатами відбірних змагань традиційно презентують місто та область на таких змаганнях, як: чемпіонати України з гри «Що? Де? Коли?» та «Брейн-рингу» серед школярів та молоді; Всеукраїнський синхронний турнір з гри «Що? Де? Коли? «; міжнародний синхронний турнір «Молодіжний кубок світу»; міжнародний фестиваль «Дружба»; - організування відпочинку та оздоровлення членів організації .

28. Релігійні організації молоді. В Україні існує чимало громадських об’єднань, що ставлять за мету релігійне виховання, духовний розвиток молоді. Суспільно-політичні події наприкінці 80-х — на початку 90-х років XX ст. зумовили звернення значного відсотка молодих людей у пошуках самореалізації до релігії. Вони здебільшого декларували свою належність до «популярних» тоді конфесій (Українська греко-католицька церква, Українська автокефальна православна церква). Багато з них звернулося до протестантських церков, різноманітних сект та містичних, псевдорелігійних культів. У 1989-1990 рр. кількість вірян різних конфесій істотно збільшилась, особливо в молодіжному середовищі. Потреба в духовному вихованні та виробленні ціннісних орієнтацій у молодого покоління стала провідною. З 1990 р. в Україні почали виникати різноманітні громадські молодіжні релігійні організації: Комітет української католицької молоді, Українська молодь Христові та ін. З кожним роком кількість та вагомість релігійних молодіжних організацій в українському суспільстві зростає. Українська молодь Христові (УМХ). Ця всеукраїнська молодіжна християнська громадська організація працює в межах молодіжного мирянського апостоляту. Мета діяльності УМХ — об’єднання християнської молоді для поширення християнського світогляду, моралі, популяризації в молодіжному середовищі християнського способу життя шляхом виховання підростаючого покоління на засадах духовності, готовності працювати на благо Церкви та українського народу. Завданнями УМХ є: прищеплення молоді християнських цінностей, підвищення її духовного рівня; лекційно-просвітницька діяльність; опікування талановитою молоддю; відродження давніх християнських родинно-побутових традицій; впровадження в молодіжне середовище досягнень світової християнської науки та культури; скоординована співпраця з молодіжними групами, спільнотами в Україні та за її межами; проведення виховної, суспільно-громадської, культурно-освітньої, спортивної роботи в межах організації; участь у формуванні та реалізації загальнодержавних і міжнародних молодіжних програм. Для виконання поставлених завдань УМХ застосовує такі форми і напрями роботи: табори, семінари, конференції, заняття, молодіжний обмін в Україні і за кордоном; святкування національних свят та річниць; робота в культурно-мистецьких клубах, ансамблях, хорах, спортивних командах; заснування органів ЗМІ, духовні бесіди, зустрічі, подорожі до святих місць, з’їзди та інші масові заходи; реалізація програм . Всеукраїнське православне молодіжне братство «Спілка православної молоді України в ім’я преподобного Нестора Літописця». Спілка опікується розв’язанням актуальних проблем церкви в суспільстві: православ’я в різних культурних середовищах і роль православних братств у суспільному житті творчої молоді (особливу увагу приділяють дитбудинкам, школам, клінікам, місцям позбавлення волі, військовим частинам тощо); пошук коштів для екологічних літніх таборів, паломницьких подорожей, просвітницьких поїздок з вертепами, лекцій; боротьба за майбутнє православної родини тощо. Члени організації гуртуються для проведення спільних семінарів, молодіжних читань, роботи в православних освітніх центрах. Тематика досліджень найрізноманітніша: «Господній промисел, молитва і послух», «Воцерковлення суспільства. Проблеми молодих сімей«, «Споконвічна православна традиція нашого народу та екологія мислення (поведінки, життєдіяльності) сучасної людини» та ін. Київське молодіжне православне братство св. Бориса і Гліба. Метою діяльності організації є пропагування християнського способу життя серед молоді, сприяння її духовному розвитку та у церковленню через духовне навчання, участь у літургійному житті церкви, а також реалізація соціальних проектів та сприяння товариському спілкуванню в християнській спільноті. Діяльність братства реалізується в кількох основних напрямах: - освітній (заснування недільної молодіжної духовної школи на базі Київської духовної семінарії та академії Михайлівського Золотоверхого монастиря; проведення духовних бесід на актуальні для молоді теми тощо); - інформаційно-місіонерський (випуск та поширення в парафіях і ВНЗ періодичного видання «Братський вісник»; створення інтернет-сайту, інтернет-розси-лання; інформування щодо здійснюваних братством заходів через православні періодичні видання); - соціальний (катехізація та організація спілкування людей із функціональними обмеженнями та ін); - комунікативний (спільне святкування народних і релігійних свят; щорічні між’єпархіальні молодіжні зустрічі у Всесвітній день православної молоді; паломництво до святих місць; підтримання дружніх зв’язків з іншими молодіжними організаціями в Україні тощо). ВМГО «Спілка молодих християн України». Вона спрямовує свою роботу на відродження в молодіжному середовищі духовності та моральності, закладення міцних підвалин для формування особистості на загальнолюдських та християнських цінностях, інформування молоді щодо запобігання соціальним проблемам (наркоманія, ВІЛ/СНІД, алкоголізм, тютюнопаління, аборти та ін.) і шляхів їх розв’язання. За підтримки спілки в областях функціонує низка молодіжних та підліткових клубів.»Спілка молодих християн України» протягом останніх років реалізує соціальні, просвітницькі програми, проекти; щороку відбуваються християнські молодіжні фестивалі та конференції з метою відродження духовності та пропаганди християнських цінностей тощотже, молодіжні релігійні організації є важливими суб’єктами соціально-педагогічної роботи. Крім допомоги у розв’язанні матеріальних проблем (забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям тих, хто його потребує), вони займаються духовно-просвітницькою і виховною діяльністю, допомагають подолати алкогольну і наркотичну залежність, організовують літній відпочинок дітей тощо. Специфіка відносин релігійних організацій з державою на рівні міст і районів полягає в тому, що вони не розраховують на допомогу місцевих органів влади, на відміну від усіх інших організацій, а прагнуть до порозуміння з владою, усунення можливих перешкод у своїй діяльності.

29. Робота соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціям

Цілеспрямована підготовка кадрів для роботи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями є однією з найважливіших передумов успішного розвитку дитячого та молодіжного руху, створення і функціонування дитячих та молодіжних об’єднань різної спрямованості. Частково розв’язати її може поширення інституту соціальних педагогів. На відміну від шкільного вчителя соціальний педагог у своїй професійній діяльності має справу з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення в позаурочний час у неформальному спілкуванні чи під час спеціально організованих форм роботи, які властиві діяльності дитячих та молодіжних організацій.

30. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями Багатовекторність практичної діяльності соціального педагога дає йому змогу працювати в різних закладах та установах: загальноосвітніх і спеціалізованих школах різного типу, школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках для дітей-інвалідів, будинках і центрах дитячої освіти та виховання, культурологічних центрах, соціально-виховних службах та клубах за інтересами, за місцем проживання, центрах технічної та екологічної освіти, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрах молодої сім’ї; соціальних притулках для дітей і підлітків, соціальних службах у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах для дітей та ін. Російський соціальний педагог Марина Шакурова визначає такі можливі напрями співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними організаціями: - допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації; - створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості неповнолітньої дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам; - привернення уваги державних та муніципальних органів до розв’язання проблем дитинства, дитячих об’єднань, організацій; - налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами для організації соціальної допомоги дітям і молоді; - залучення дітей і молоді до розв’язання проблем через спеціально створені органи дитячого самоуправління; - організація роботи дітей і підлітків для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям; - підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них тих соціальних знань та вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і самозахисту; - здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки і зв’язків; - профілактика асоціальної поведінки. Загалом робота соціального педагога в межах цієї моделі спрямована на надання діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій соціально-педагогічного змісту, створення оптимальних умов соціалізації особистості в процесі функціонування сучасної громадської організації. Реалізація цього завдання можлива за системного підходу. Під соціально-педагогічною системою громадського молодіжного об’єднання український педагог Юрій Поліщук розуміє «формалізовану соціально-психологічну контактну групу молодих людей, котра функціонує в рамках організованої структури і продукує виховні та соціалізуючі впливи». Умовами трансформації громадської організації в соціально-педагогічну систему є: інтеріоризація всіма членами організації окресленої перспективи, на реалізацію якої має бути спрямована колективна діяльність; максимальна опора на принцип взаємодоповнення і взаємозбагачення; вдосконалення структури діяльності організації за рахунок включення до неї різних за своїм змістом і характером видів роботи та інтеграція їх в єдину діяльність колективу; вихід за межі традиційних інтересів і потреб організації, включення їх членів у діяльність, спрямовану на вдосконалення зовнішнього соціального і природного середовищ, на розв’язання завдань створення в Україні громадянського суспільства. Отже, саме соціальний педагог у своїй професійній діяльності має сприяти виведенню сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій на рівень функціонування соціально-педагогічної системи з пріоритетністю соціально значущої і суспільно корисної діяльності, оптимальним поєднанням особистісних і колективних інтересів, активною взаємодією цієї системи із соціумом. Такий підхід становить концептуальну основу пропонованої моделі професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. 31. Соціально-педагогічна діагностика в громадських дитячих та молодіжних організаціях Важливими аспектами співпраці соціального педагога із дитячими та молодіжними організаціями є вивчення психолого- і медико-педагогічних особливостей членів організації (особливостей їхнього індивідуального розвитку, психіки, здоров’я, пізнавальних можливостей тощо), мікросередовища та умов життя; виявлення інтересів, потреб, проблем, конфліктних ситуацій, девіацій у їх поведінці, тобто здійснення соціально-педагогічної діагностики. Соціально-педагогічна діагностика — комплексне вивчення та оцінювання статусу, потреб і можливостей особистості, особливостей соціальної ситуації і рівня соціального розвитку, найближчого оточення, соціокультурних факторів середовища, у якому вона перебуває, ступеню включення в різні кола соціальної взаємодії і широти соціальних контактів, базових цінностей і ціннісних орієнтацій, проблем міжособистісної взаємодії і самореалізації.Діагностика допомагає вчасно виявляти й усувати індивідуальні та колективні проблеми. Крім того, середовище громадської організації є джерелом різноманітних та об’єктивних даних, оскільки дитина, підліток добровільно визначають свою участь у ній з огляду на власні інтереси і соціальні потреби. Це дає змогу вивчити особистість члена організації з різних боків, у природних умовах, вільному виявленні власного Я. Тому зміна соціальної позиції в діяльності дитини, яка ставить її перед вибором нової ролі, є основою вивчення особистості, прогнозування, програмування її розвиткуфективне здійснення діагностики неможливе без спеціальної підготовки, оволодіння комплексом діагностичних методів (спостереження, бесіда, анкетування, тестування, аналіз документів, метод соціальних біографій та ін.) і методик (шкальні, карткові, проективні, асоціативні, експресивні та ін.), діагностичними та прогностичними технологіями. Фахівцем, професійно підготовленим до діагностично-прогностичної роботи, у т. ч, і в процесі взаємодії з громадськими дитячими та молодіжними організаціями, має бути соціальний педагог. Зміст соціально-педагогічного діагностування у громадських дитячих та молодіжних організаціях як спеціально організованого процесу пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних і соціологічних факторів, становлять: - виявлення індивідуальних особливостей, здібностей, соціальних потреб, ціннісних орієнтацій, потенціалу розвитку члена організації; - дослідження умов та можливостей середовища проживання індивіда; - складання комплексної характеристики громадської організації (мета, завдання, структура, форми і методи діяльності тощо). Реалізуючи діагностичну функцію, соціальний педагог повинен дотримуватись: 1) загальних технологічних вимог: визначити мету, обрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо отримати дані, опрацювати та інтерпретувати їх (здійснити статистичне оброблення і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності; 2) етичних норм: забезпечити добровільність участі, відповідальність, конфіденційність інформації тощо;

3) принципу захисту інтересів досліджуваного: повідомляти обстежуваному мету діагностики; інформувати його про осіб, які будуть ознайомлені з отриманими даними; ознайомлювати його з результатами дослідження, надавати йому можливість певного коригування цих результатів. Виявивши на основі одержаної інформації соціально-педагогічні проблеми організації загалом або її окремих членів, соціальний педагог здійснює адресне оцінювання їхніх потреб та окреслює напрями соціально-педагогічної допомоги. Для цього він застосовує технологію соціально-педагогічного прогнозування, яка передбачає здійснення на основі діагностичних результатів планування, проектування, програмування, моделювання, управління і вибір оптимального варіанта діяльності, контроль за результатами, рефлексію. Предмет соціально-педагогічного прогнозування охоплює: спрямованість та інтенсивність індивідуального розвитку членів організації; можливості їх соціального виховання, перевиховання, реабілітації, адаптації, професійної орієнтації та підготовки; здатність вихователя забезпечити оптимальний розвиток, навчання і виховання ,< дитини, досягти певної соціально-педагогічної метиідповідно до соціальних пріоритетів у вихованні та індивідуальних особливостей об’єкта соціально-педагогічного впливу, оцінки власних педагогічних можливостей, умов виховання соціальний педагог визначає цілі та завдання власної соціально-педагогічної діяльності. На цьому ґрунтується моделювання, яке полягає в забезпеченні можливості вибору оптимального варіанта соціально-педагогічної технології, що сприяє досягненню прогнозованого результату. 32. Здійснення профілактичної діяльності в громадських дитячих та молодіжних організаціях Профілактична робота з членами дитячих та молодіжних громадських організацій необхідна та важлива. Однак більшість організацій не приділяє належної уваги цьому напряму діяльності. Тому взаємодія соціального педагога з організаціями щодо налагодження комплексної, різнобічної, інтегрованої системи профілактичних дій є актуальною і пріоритетноюоціально-педагогічна профілактика спрямована на розвиток умінь і формування навичок орієнтації в складній системі соціальних взаємин із метою запобігання відхиленням у психофізичному розвитку та становленні особистості, протиправним діям, нехтуванню здоровим способом життя. Соціально-педагогічна профілактика - система виховних заходів, які спрямовані на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей та підлітків і сприяють прояву різних видів їх активності.Діяльність соціального педагога передбачає профілактику соціальної дезадаптації, девіантної поведінки членів організації, побутового, дорожньо-транспортного травматизму серед дітей та підлітків, ВІЛ-зараження та СНІДу, інших соціально-небезпечних захворюваньагалом профілактична діяльність спрямована на формування у членів організації несприйнятливості до негативних впливів середовища, внаслідок чого вони набувають таких умінь: організовувати і регулювати свою діяльність; адекватно оцінювати власну поведінку, вчинки і погляди оточення; зберігати та реалізовувати у різних, зокрема несприятливих, умовах власні позиції, виходячи із особисто усвідомлених та засвоєних моральних норм і принципів, а не за рахунок зовнішніх сил; протистояти натиску; протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам, поглядам і переконанням, активно їх перетворювати; самостійно приймати моральні рішення (М. Окаринський).Профілактичну роботу здійснюють у різних формах, зокрема в національній скаутській організації України «Пласт» вдаються до таких: масові (лекція (доповідь), дискусія із запрошеними гостями, завдання або вправи); групові («мозковий штурм», аналіз ситуації, «дослідження ситуації», дискусія, ігри, п’єси і пародії, бесіда, обговорення прочитаної статті); індивідуальні (індивідуальна бесіда, інтерв’ю, складання пластових вмілостей, запитання, підготовка рефератів, ведення «мого зошита здоров’я»); за участю батьків (збори, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, зустрічі родин тощо).

33. Сприяння формуванню колективу організації У дитячому й особливо молодіжному рухах на початку XXI ст. дедалі помітнішою стає соціально-педагогічна зорієнтованість громадських організацій, тому цей напрям роботи соціального педагога особливо актуальний і важливий. У його межах соціальний педагог діє як організатор заходів із надання соціальної допомоги різним категоріям населення. Соціальна діяльність сучасних дитячих та молодіжних організацій різнопланова. Вони надають соціальну і матеріальну допомогу незахищеним верствам населення, зокрема збирають речі, продукти, сприяють у розв’язанні побутових проблем, беруть шефство над будинками дитини, інтернатами, підтримують дитячі спортивні команди тощо. Члени громадських дитячих та молодіжних організацій беруть активну участь в організуванні дозвілля дітей та молоді, в т. ч. дітей-сиріт і дітей із функціональними обмеженнями. Культурно-масові заходи, як правило, мають тематичний характер (профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, підготовка юнаків до військової . Ці види діяльності громадських організацій пов’язані з їх профілем, місцевими особливостями, кадровим забезпеченням, можливостями та іншими чинниками. З огляду на це важливо в практиці їх діяльності вдаватись до технологій волонтерської роботи. Яскравим прикладом може слугувати тимурівський рух наш час, коли на перший план у суспільній свідомості вийшла прагматична ідеологія, дедалі гостріше відчувається нівелювання понять «милосердя», «доброчинність», «альтруїзм».. Сучасні дитячі та молодіжні громадські організації значну увагу приділяють саме цьому виду діяльності.Основним напрямом волонтерської діяльності членів дитячих і молодіжних організацій є надання соціальних послуг незахищеним категоріям населення: придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів; приготування їжі, годування; допомога у проведенні заходів особистої гігієни; прибирання приміщення, прання білизни; обробіток присадибних ділянок; виконання ремонтних робіт; відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах; читання художньої літератури, преси, написання листів; організування дозвілля тощо. Волонтери дитячих і молодіжних організацій беруть активну участь у масштабних акціях, святах, реалізації соціальних программ. Запровадження технологій волонтерської роботи в практику соціально-педагогічної діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій — одне із пріоритетних завдань соціального педагога. Ефективність їх використання залежить від міри осмисленості понять «волонтер», «волонтерська робота» учасниками організацій, визначеності напрямів і форм роботи волонтерів, скоординованості процесу їх навчання, підтримки та контрольованості волонтерської діяльності, розробленості системи заохочень волонтерів.

 34.Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об’єднаннями

Неформальний рух є цікавим і різностороннім яви щем, яке в науковому плані становить об’єкт дослідження соціології, психології, педагогіки, культурології, мовознавства та ін. Робота соціального педагога з цією категорією об’єднань має певні особливості.Соціально-педагогічна співпраця з неформальними молодіжними групами та об’єднаннями надзвичайно важлива, але й дуже складна. Можливості соціально-педагогічного впливу на більшість неформальних груп мінімальні, а наслідки його важко передбачити. У роботі соціального педагога переважають напрями діяльності, пов’язані з переорієнтацією асоціальних груп чи деяких їх членів у просоціальніРеорганізувати всі асоціальні групи у просоціальні нереально, тому доводиться їх руйнувати за допомогою таких прийомів: - організування соціально корисної діяльності групи, спрямованої на висунення певних членів групи як нових лідерів; - організування ситуацій, які сприятимуть закріпленню за новим лідером провідних офіційних ролей; - залучення групи до цікавих, захопливих справ (участь у змаганнях, виїзд до табору та ін.); - штучне створення суперечностей між лідером і членами групи; - залучення лідерів неформальних груп до участі в організуванні суспільно корисної діяльності. У взаємодії з неформальними молодіжними об’єднаннями виокремлюють такі її стратегії, методи та прийоми (М. Сінягіна): 1. Стратегія заборони і репресій. У ній найповніше виявляється конфлікт поколінь, що часто призводить до ще більшого згуртування та активізації неформальної групи чи об’єднання. 2. Стратегія переорієнтації (ресоціалізації) з антисоціальної та криміногенної спрямованості. 3. Стратегія профілактики. Вона полягає у спрямуванні зусиль на викорінення причин та умов, що призводять до виникнення асоціальних груп. 4. Стратегія моральної паніки. Це радше спосіб реагування суспільства, який теж може бути спланованим, продуманим і масштабним. Ініціатором стратегії стають ЗМІ. 5. Стратегія розуміння і діалогу. Вона передбачає розуміння і сприйняття молодіжної культури; перехід від розуміння як інтерпретації до розуміння як комунікації, діалогу. Отже, соціально-педагогічна допомога забезпечить розв’язання проблем соціалізації представників неофіційних юнацьких субкультур, якщо: педагог володіє референтним для вихованців видом діяльності; його імідж адекватний юнацькій субкультурі; член субкультури бере участь у клубному співтоваристві, створеному на основі юнацьких субкультурних практик; взаємодія педагога і старшокласника є конструктивним діалогом.

35. Класифікації неформальних груп і об’єднань. Характеристика основних неформальних груп У науковій літературі використовують різні типології та класифікації неформальних молодіжних груп і об’єднань, але всі вони достатньо умовні. Найпоширенішим є поділ за соціально-правовою ознакою на просоціальні, спрямованість яких узгоджується з цінностями і установками суспільства, асоціальні, які не поважають цінностей, скоюють різні правопорушення, антисоціальні, або криміногенні, злочинні (за І. Полонським).Поширеною є типологізація неформальних груп сучасного російського вченого Сергія Сергеєва, який класифікує молодіжні субкультури на: - романтико-ескейпістські(хіпі, індіаністи, толкіє-ністи, байкери); - гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери та ін.); - кримінальні (гопники, любери); - анархо-нігілістичні (панки, екстремістські субкультури «лівого» і «правого» спрямування). Знання типологій неформальних об’єднань, основних ознак належності до тієї або тієї групи, провідних напрямів самореалізації і проявів асоціальної і кримінальної поведінки дає змогу соціальному педагогові в ситуаціях діагностики конкретної групи максимально точно здійснити ідентифікацію і спрогнозувати можливі наслідки членства в цій групі для неповнолітнього. Характеристика основних неформальних групп У межах кожної неформальної групи формується внутрішня субкультура. Мають значення одяг, зачіска, членам груп властива особлива поведінка, вони навіть виробляють власну, притаманну лише їм лексику. Хіпі Течія виникла в 70-ті роки XX ст. На фоні сірої буденності вони відзначалися яскравою оригінальністю. Ключовим гаслом хіпі було («Мир, любов, свобода»). Хіпі одягалися в яскравий і незвичний одяг, мали довге волосся та бороди. Обов’язковим атрибутом стали власноруч зроблені прикраси: нашивки, оригінальні латки і гаптування. Байкери Вони з’явились у США наприкінці 60-х років XX ст. Романтизація подорожей на важких мотоциклах, чітке розмежування на «своїх» та «чужих», агресивний шкіряний «прикид» та неприхована агресія були основними ознаками західних байкерів. Байкери на теренах колишнього СРСР з’явилися наприкінці 70-х років, але розквіт цієї течії припадає на 1983-1986 pp. Швидкість, уміння втекти від ДАІ, знання техніки та акцентована виокремленість у загальній молодіжній тусовці стали основою руху. Індіаністи Ця течія виникла у змішаному середовищі хіпі та професійних етнографів і археологів наприкінці 70-х років XX ст. Вони намагалися відтворити середовище існування, активно вивчали історію, культуру та умови життя індіанських племен: особливості ведення господарства, внутріплемінну організацію, релігійні культи, символіку, вбрання, прикраси тощо. Рейвери Музична течія рейв виникла в середині 80-х років XX ст. у Великій Британії. Новий стиль зародився з поєднання хаус-, есід- та техномузики. Рейв став музикою психоделічної тусовки, витіснивши автентичну, етнічну музику, реггі, рок, фактично інтегрувавши ці напрями, виробив нову їхню техно-версію. В Україну рейв потрапив у середині 90-х років. У середовищі рейверів існує певна градація. Виокремлюють інтелектуальний рейв та масовий, комерціалізований. Рольовики Вони об’єднуються в рольові клуби, що відтворюють не «фентезійні» племена і раси, а історичні події, народи, епохи. Фахові команди до дрібниць відтворюють не лише костюми та обладунки, а й побут та манеру бою обраної епохи. Рольовики влаштовують видовищні фестивалі . Скінхеди Перші скінхеди з’явились в Англії у 60-ті роки XX ст. їхній рух швидко поширився. В Україні скінхеди з’явилися наприкінці 80-х років XX ст. Це були нацисти. Скінхеди дуже агресивні, нетерпимі до представників інших народів. їх вирізняє зовнішній вигляд: лиса голова, масивні черевики, підтяжки. Вважають, що скіни голять голови для того, щоб у бійці не було за що вчепитися. Однак справжня причина — скіни з’явилися як противага неформальству, які носили довге волосся. Брейкери Цю групу об’єднує любительський інтерес до популярного західного брейк-дансу (у перекладі українською мовою — «зламаний танець»), який має достатньо велику кількість елементів акробатики. Виконання брейк-дансу вимагає хорошої фізичної підготовки. Брейкери носять яскравий спортивний одяг, кросівки, налобні пов’язки. Спеціально вираженої атрибутики не мають. Вік брейкерів — від 14 до 22 років. Ролери Роликові ковзани та роликові дошки (скей-ти) увійшли в молодіжну моду наприкінці 80-х років. Проте самоорганізація прихильників цього виду розваг припадає на початок 90-х років. Ролерство — це поєднання спорту та стилю життя задля самовираження. За зовнішніми ознаками ролери подібні до сучасних гедоністично-розважальних молодіжних субкультур. Вони організовані, мають виражену еліту, проводять регулярні змагання. Ролер-ство поступово переростає в рух прихильників різних екстремальних видів спортивних розваг. Так, у межах ролерської тусовки виокремилися прихильники вело-акробатики, скейтбордисти тощо.

Сатаністи Це демоністичний культ, до якого належать прихильники обожнення сил зла. Сатанізм як культ зародився у Давньому Іраку, а в Європі особливо поширився в середні віки Україні сатаністи з’явились у 80-ті роки XX ст. як своєрідний антипод християнства. Нечисленні прихильники є й сьогодні. Умовно їх можна поділити на теоретиків та практиків . Решта малоорганізовані і діють як молодіжні екстремістські угруповання, чиї світоглядні пристрасті є віковим зацікавленням, яке з часом минає. Флешмобери Флешмоб (англ. flash mob — миттєвий натовп) — це нова гра, суть якої полягає в тому, що в певному громадському місці у визначений час ніби випадково з’являється натовп людей. Кожна людина в натовпі робить дивні дії, а потім всі організовано залишають місце флешмобу. Учасники між собою не спілкуються і поводяться так, ніби опинились у вказаному місці випадково. Про зустріч мобери домовляються через Інтернет і sms-повідомленняиник флешмоб у СІЛА. Хакери Так називають фахівців з комп’ютерних технологій, а також злочинців, які здатні «зламати» будь-які захисні системи. Західні дослідники іноді називають спеціалістів «хакерами», а злочинців — «краке-рами». У 1984 р. С Леві в своїй книзі «Хакери: герої комп’ютерної революції» визначив принципи «хакерсь-кої етики»: «Доступ до комп’ютерів має бути необмеженим та повним. Уся інформація має бути безкоштовною. Не вірити владі — боротися за децентралізацію. Ти можеш творити на комп’ютері мистецтво та красу»ерша хвиля українських хакерів з’явилася також у 60-х — 70-х роках. Це була молодь, яка захоплювалася популярною на той час кібернетикою. Однак закритість цієї науки, її орієнтація на військові потреби не припускали можливості контркультурних впливів. Геймери Напівкіберсубкультура геймерів об’єднує прихильників певних екшн-ігор чи «стратегій». Часто підліток весь вільний час присвячує комп’ютерним іграм. Найорганізованіший вид геймерів — «квакери», прихильники комп’ютерної гри «Quake». В Україні геймерами стають переважно підлітки з сімей із середнім матеріальним достатком. Оскільки більшість геймерів надає перевагу інтерактивній грі (проти людини, а не комп’ютера), то місцем їхніх тусовок є комп’ютерні клуби. Трейсери Уперше термін «трейсер» (англ. tracer — той, що прокладає шлях) вжив Девід Белль, ідеолог цього руху. Фраза «немає кордонів, є тільки перешкоди» стала своєрідним правилом життя людей, що вважають себе трейсерами і займаються екстремальним спортом, який вони називають мистецтвом руху або паркуром (франц. Le Parkour — смуга перешкод). Цей вид екстремального спорту вигадали у маленькому містечку Лісе недалеко від Парижа молоді люди на чолі із засновником паркуру Д. Беллем, який створив асоціацію PAWA (Parkour Worldwide Association). Трейсери пересуваються містом, обираючи найкоротший шлях — пряму. При цьому вони долають найрізноманітніші перешкоди — стіни, огорожі тощо, використовуючи біг, акробатику, брейк-данс, скелелазіння, бойові мистецтва. Готи Сучасна готика виникла у 1984-1985 pp. на основі вмираючого постпанку та прогресуючої електронної британської «нової хвилі». Популярною стала декадентська музична течія, що апелювала до глибин підсвідомості, — готика, хоча термін «готика» ще широко не використовували. Еталонному образу гота властиві замкнутість, депресія, меланхолія, підвищена вразливість, мізантропія, естетичність, містицизм, неприйняття стереотипів поведінки і стандартів зовнішнього вигляду, часто — сприйняття смерті як фетиша. У контексті готичної культури поширена танатофілія — прагнення індивіда до використання практик і сюжетів, пов’язаних зі смертю, а саме: відвідини кладовищ і руїн, запозичення деяких елементів декадентської естетики, гри у вампірів (не мертвих і не живих). Емо Рух емо (англ. emotional — емоційний) з’явився у США наприкінці 80-х років XX ст. Одним з основоположників емо-культури став співак Ян Маккей. У 1994 р. після виходу дебютного диска групи «Sunny Day Real Estate» «Diary» цей рух став популярним. Музичному напряму емо властива динаміка між ультрам’якістю (тихий вокал, глянцевий гітарний біт) і ураганним шумом (ураганні партії здвоєних соло гітар Гібсон, скрімовий вокал). Емокіди надають перевагу рожевому, чорному, темно-синьому одягу. Носять вузькі джинси, куці синтетичні штани, старі камізельки з ромбами, светри з V-подібним вирізом, тісні піджаки зі значками, футболки з мультперсонажами, чорні з назвами емо-груп, з перехрещеними пістолетами (класичний напис bangbang) або з розірваними на шматки серцями. Емокіди перебільшено виражають свої емоції від радості до смутку, часто впадають у депресію, серед них поширені псевдосуїцидальні настрої. Здебільшого цю субкультуру підтримують молодші підлітки. Фріки До фріків (англ. f reak — дивна людина) належать соціальні групи людей, які прагнуть виглядати дуже яскраво і нестандартно (незвична манера одягатися, зачіски, татуювання, пірсинг), абсолютно не зважаючи на загальноприйняті норми зовнішнього вигляду, їм властивий не лише особливий зовнішній вигляд, а й своєрідні погляди на навколишній світ, неадекватна поведінка. Фріки не заподіюють нікому неприємностей, не проводять мітингів, вони не агресивні, не схильні до депресій, позитивно сприймають життя. Найчастіше фріки є творчими натурами (художники, поети, співаки, актори, діджеї).




Предыдущий:

Следующий: