ответы на экзамен — соц

30. Чим різняться географічна мобільність і міграція

МОБИЛЬНОСТЬ ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ (GEOGRAPHIC MOBILITY) — перемещение людей с одного постоянного места жительства (страны или региона) на другое.

Міграція населення (лат. migratio — переселення) — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.

32. Що таке соціальна структура суспільства?

Соціальна структура — внутрішній устрій суспільства або соціальної групи, що складається з певним чином розташованих, впорядкованих частин (в групі — соціальних індивидів, осіб), що знаходяться у соціальному зв’язку, взаємодіють між собою.

В устрої соціальної структури розрізняють соціальну статику та соціальну динаміку (див. Толкотт Парсонс). Устрій та підпорядкованість соціальних структур називається «соціальною стратифікацією».

33. Як називається некількісна (не вимірюється одиницями виміру) методика перевірки відповідності (обґрунтованості) результатів дослідження поставленому завданню

34. Принцип кластеризації одноступіньчатої випадкової вибірки передбачає

Вибірковий метод дозволяє не тільки скоротити часові та матеріальні витрати на проведення дослідження, але і підвищити достовірність результатів дослідження [6, 16]. Це твердження може викликати здивування: як можна отримати більш достовірні дані, обстеживши менше половини ГС? Достовірність отриманої інформації може бути не тільки не нижче, ніж при суцільному обстеженні, але і вище внаслідок можливості залучення персоналу більш високого класу і застосування різних процедур контролю якості отриманої інформації.

Крім того вибірковий метод має більш широку сферу застосування [там же]. Широта області застосування вибіркового методу пояснюється тим, що невеликий (в порівнянні з ГС) обсяг вибірки дозволяє використовувати більш складні методи обстеження, включаючи використання різних технічних засобів (наприклад, відео-і аудіоапаратури).

27. Урбанізація та міські агломерації. Соціальні проблеми мешканців великих міст.

Урбаніза́ція  (від лат. urbanus — міський) — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.

Міська́ агломера́ція (від лат. agglomeratio — приєднання) — форма розселення, територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), які об’єктивно об’єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними функціональними, у тому числі економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими зв’язками, а також екологічними інтересами.

Міський спосіб життя характеризується такими ознаками:

• переважання вторинних контактів: ділових, короткочасових, анонімних зв’язків;

• зниження значення територіальних спільностей і відмирання сусідських зв’язків і спілкування;

• наявність великої кількості груп за інтересами і багатоманітність культурних стереотипів, форм проведення вільного часу;

• зменшення соціального значення сім’ї і передача багатьох її функцій різним інститутам, падіння народжуваності, перетворення великої сім’ї в нуклеарну, перевищенням смертності над народжуваністю, послаблення зв’язків і залежності між родичами;

• зниження ролі традиції в регулюванні поведінки особистості в результаті підвищення значення формального соціального контролю в цій галузі;

• нестійкість соціального статусу індивіда і підвищення соціальної мобільності.

28. Назвіть основні напрями дослідження соціологів, виходячи зі структурних функцій міста

Об’єктом пізнання соціології міста є місто як соціально-територіальна (просторова) спільність, комплекс соціальних сфер і інститутів, як поселенська структура, як основна підсистема в системі розселення людей, а предметом вивчення — соціальна сутність, ґенеза, функції, загальні, специфічні і емпіричні особливості міста як соціальної системи.

В основне коло проблем соціології міста входять такі:

• визначення ролі міста в суспільстві і системі розселення;

• основні причини появи міста і фактори, що впливають на його розвиток;

• визначення основних підсистем міста та їх взаємозв’язок;

• соціальна стратифікація міста та етнічний склад населення;

• особливості міського способу життя і спілкування;

• соціекологія міста та ін.

29. При охарактеризуванні діяльності, споживання й обміну в місті,

які показники територіально-просторової організації цієї діяльності потрібно вказати.

30. Яка методика соціального картографування Чарльза Бута (1840-1916)

  

На рубежі XX—XXI ст. вітчизняна соціологія міста розвивалася переважно на рівні прикладних досліджень. Хронологічно можливо визначити кілька етапів розвитку соціології міста:
   — перше десятиліття XX ст. — пов´язане з розробкою моделі «ідеального міста»;
   — дискусії 20—30-х років між «урбаністами» та «дезурбаністами», які точилися навколо проблем соціалістичного розселення;
   — дослідження 60-х років — охоплювали проблеми регулювання зростання великих і малих міст, активізації роботи міського транспорту та сфери обслуговування, вивчення ролі міграції в розвитку міст, розробки планів їх соціального розвитку, дослідження проблем адаптації до міського способу життя, відродження урбанфутурології, вивчення проблеми урбанізованих районів, специфіки міського середовища тощо;
   — дослідження 70—80-х років — зосереджувались на вивченні якості міського середовища, відмінностей між містом і селом, аналізі чинників еволюції міст, розвитку теорії соціального управління містом, визначенні специфіки радянської урбанізації тощо;
   — 90-ті роки — поч. XXI ст. — характеризуються вивченням соціальної структури міста, організації сучасного життєвого простору, процесів територіальної диференціації та соціальної сегрегації у місті.
   Серед українських соціологів дослідженням міста займалися Г. Безсокирна, Н. Побєда, І. Попова, І. Прокопа, Л. Шепотько та ін. Кризова динаміка та гострі конфлікти у містах, розвиток міського самоврядування найближчим часом, ймовірно, сприятимуть появі нової хвилі інтересу до соціології міста.

Більшість соціологічних проектів початку XX сторіччя була виконана в рамках канонів, заданих Бутом9. Бут виходив з ідеї, що основним критерієм соціальної структури суспільства й міської агломерації є величина доходу. Бут установив концентричну структуру міста, передбачивши тим самим знамениту зональну гіпотезу Э. Берджесса, і ввів у методологію соціальних обстежень техніку картографування — він розфарбовував лондонські квартали в різні кольори залежно від доходу їхніх жителів. Три роки Бут жив серед бідноти й провів тисячі особистих інтерв’ю. Зокрема, його звіт про стан релігійності в Лондоні заснований на 1800 інтерв’ю.

Изображать на картах человека, его образ жизни и занятия – ста- ринная картографическая традиция. Собственно социальные карты по- явились только в конце XIX века, в рамках зарождающейся урбанисти- ки. Один из первых исследователей, использовавших метод картирова- ния для отображения социальных проблем и социальной информации в пространственном контексте, был социальный топограф Чарльз Бут, составивший в 1889 году в Лондоне «карты бедности» (134 зоны бедно- сти по 30 000 тыс. жителей в каждой) [Charles Booth... 2002]. В 1895 году Джейн Адамс и ее коллеги в книге «Документы и карты Халл-Хауса» опубликовали в Чикаго карты жилищных условий в кварталах бедных мигрантов одного из городских районов. Ориентируясь на «цель и дух» работы предшественника [Addams, 1895. Р. 12], она выделила 75 есте- ственных зон и более трех тысяч локальных сообществ методами на- блюдения, пешего обхода районов, интервью, анализа местной стати- стики.

12. Визначити, які етапи розвитку пройшла наука «соціологія міста». Які політично-економічні резонансні події вплинули на пріоритети в соціології?

Одним з перших соціологічний аналіз міста запропонував Макс Вебер. Вебер в цілому визначає місто як селище, що складається з тісно дотичних будинків, яке настільки велике, що в ньому відсутнє специфічне для суспільства сусідів особисте знайомство один з одним [1].

Крім Вебера роль великих міст в суспільстві вивчали такі німецькі соціологи як Карл Бюхер та Георг Зіммель.

У класиків марксизму міська проблематика присутня у контексті розгляду положення робітничого класу в капіталістичному суспільстві. Велике місто в цьому зв’язку, промислове або торгове, розглядається в якості місця, де в найбільш концентрованій формі відбувається класова боротьба.

Однак, справжнього розквіту міська соціологія отримала в роботах соціологів Чиказької школи. Основними розробниками саме міської проблематики в рамках даної школи стали Роберт Парк, Ернст Берджесс і Луїс Вірт. Праці Чиказької школи відрізняла прикладна спрямованість [2]

13. Подайте ескіз сучасного «ідеального міста» згідно ваших уявлень про сучасні економічно-політичні та соціальні процеси.

17. Як вираховується об’єм вибірки

Обсяг вибірки — число випадків, включених у вибіркову сукупність. Із статистичних міркувань рекомендується, щоб число випадків становило не менше 30—35.

Об’єм вибірки можна визначити з формули, яка виражає граничну похибку через дисперсію ознаки:

, звідки n=t2σ22, де .

Аналогічно можуть бути отримані і інші формули, які запишемо у відповідну таблицю.

Параметр, що оцінюється

Повторна вибірка

Безповторна вибірка

Генеральна середня

n=t2σ22

Генеральна частість

n=t2pq/Δ2

 

Якщо знайдено об’єм повторної вибірки, то об’єм безповторної можна визначити відповідно за формулою

Так, як , то за одних і тих самих точності та надійності оцінок об’єм безповторної вибірки завжди менше об’єму повторної. Цим і пояснюється той факт, що на практиці частіше використовують саме безповторну вибірку.




Предыдущий:

Следующий: