Тема 1.Поняття етики бізн.

Тема 1. Поняття та предмет етики бізнесу. Етика туристичного бізнесу.

План лекції

1.Етика як наука про мораль, її структура.

2.Професійна етика в структурі етичного знання. Сутність, особливості та соціальне значення професійної етики.

3. Етика бізнесу як вид професійної етики. Предмет, структура та функції етики бізнесу.

Ключові поняття теми

Етика, мораль, професійна етика, бізнес, етика бізнесу.

1.Етика як наука про мораль, її структура.

Основні значення поняття етика:

Все те, що має відношення до поведінки людини.

Спосіб оцінки вчинків людини.

Регулятор відносин між людьми.

Походження терміну «етика»: давньогрецьке «етос», «етікос»- звичаєвість, звичка, характер. Автор терміну – Арістотель (4ст. до н.е). Етика- знання про добро і зло.

Етика – наука про мораль. (Ціцерон – автор слова «мораліс» — мораль).

Основні етичні поняття: добро, щастя, моральність, гідність, честь, совість, покаяння, справедливість, любов, відданість, мужність, повага, співчуття, дружба та. Ін.

Етика – філософська наука, характеризується багатозначністю визначення:

Етика філософія переконання ( Кант).

Етика – це спроба надати загальної значущості деяким нашим бажанням (Б.Рассел).

Істинна етика розпочинається там, де перестають користуватися словами (А.Швейцер).

Моральний ідеал праці та справедливості є засобом подолання деградації суспільних відносин ( з сучасної лекціїї ).

Структура етики:

Історія моралі та етичні вчення.

Теорія моралі, її структура та функції.

Нормативна етика.Пояснення моральних принципів і норм: добро, щастя, моральність, гідність, честь, совість, покаяння, справедливість, любов, відданість, мужність, повага, співчуття, дружба та. Ін

Прикладна етика: біоетика, професійна етика, етикет.( виконує, на засадах нормативної етики , практичну функцію навчання людей належної поведінки в конкрктних ситуаціях та певних сферах їх життедіяльності).

2.Професійна етика в структурі етичного знання. Сутність, головні принципи та соціальне значення професійної етики.

Професійна етика- сукупність норм і правил, які регулюють поведінку спеціалістів(фахівців) на засадах загальнолюдських моральних цінностей, враховуючи особливості професійної діяльності та конкретну ситуацію.

В професійній етиці виділяють: традиційні види професцйної етики(педагогічна, медична, юридична,етика вченого та ін.); нові види професійної етики, які пов’язані з зростанням ролі професійного людського фактору в сучасних видах діяльності, а також його впливу на суспільство ( жуналістська етика, етика менеджменту, етика бізнесу та ін.)

Особливості професійної етики:

1.Вищі(універсальні) моральні цінності, зберігаючи своє загальнолюдське значення, набувають відносий характер(розуміння добра і зла в юридичній етиці, співчуття в медичній етиці,совість та обов‛язок у військовій). Отже, основою будь-якої професійної діяльності стають не добро і зло, а обов’язок і відповідальність.

2.Формуються такі спеціально професійні моральні норми та цінності, які згодом можуть стати загальнозначущими ( наприклад, принцип справедливості з юридичної норми став загальнолюдською моральною цінністю, принцип демократичност став основоположним принципом багатьо сучасних суспільств). Отже, спеціально професійні моральні норми та цінності стають надбанням загальнолюдським.

3.Завжди присутній примус і залежність однієї людини від іншої ( наприклад,хворий залежить від лікаря, підлеглий виконує розпорядження керівника іт.п.) Такі відносини врегульовує принцип «рівност всіх перед законом. Отже, принцип «рівність всіх перед законом» має не лише юридичне а й моральне значення.

4.Сучасна професійна етика характеризується корпоративністю. Корпоративність – це сповідування інтересів вузького кола осіб, в межах професійних

об‛єднань(корпорацій). Отже,корпорації характерно формування, зберігання та культування професійних таємниць, «т.з. цехова вузька солідарність», допомога та захист « своїх», створення, збереження та дотримання традицій, іміджу, етикету зовнішнього вигляду корпораивної особи.

5.Характеризуеться складання і затвердженням спеціального документа – Морального

Кодексу Професії. Отже, сучасна професійна діяльність регламентується не лише правом, а й професійною мораллю.

Соціальне значення професійної етики полягає в тому, що:

Формує професійний статус фахівців;

Дає можливість усвідомити необхідність дотримання етичних норм і принципів в професійній діяльності;

Вчить , що відносини в прфесійній діяльності це відносини в першу чергу між людьми;

Сприяє вихованню морально – професійних рис характеру, які є необхідною умовою прфесійної діяльності на засадах Морального кодексу професії та загальнолюдських принципах моралі.

Завдання професійної етики та її основна соціальна функція полягає в:

• впровадженні моральних принципів у професійній сфері суспільства.

етичній оцінці як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому;

утвердженні моральних принципів членів організації (професійної моралі);

забезпеченні морального клімату в організації;

демонстрації зразків морального поводження;

запровадженні та дотриманні норм ділового етикету.

3.Етика бізнесу як вид професійної етики. Предмет, структура та функції етики бізнесу.

Етика бізнесу (комерційної, підприємницької, будь-якої іншої дозволеної законом діяльності задля отримання прибутку) є складовою професійної етики.

Перш ніж говорити про етику бізнесу, слід вияснити, що являє собою цей вид діяльності.

Словник іншомовних слів 1977 року дає таке визначення:

Бізнес (від англ. справа, угода, біржова операція, комерція) — назва підприємницької діяльності, що дає прибуток, яка поширена в країнах з ринковою економікою (особливо в США).

У Великій Радянській Енциклопедії слова «бізнес» немає як у першому виданні  (1927 р.), так і в останньому (1976 р.),  адже в СРСР такого виду діяльності, як бізнес, не існувало. З’явилось  визначення в 2-му виданні Енциклопедії  (1950 р.), де зазначено:

«Бізнес (буквально діло, угода, комерційна діяльність; бізнесмен — комерсант, ділок) — розповсюджений термін серед багатих осіб Англії та особливо США.

Класичні енциклопедії Англії та Америки також неоднозначно трактують цей термін.

Так, одне з популярних у США видань Міжнародної енциклопедії («Encyclopedia International») дає наступне визначення: «Бізнес як загальний термін означає ті види активності людей, що пов’язані з покупкою і продажем товарів та послуг з метою одержання прибутку»), і підкреслює, що «найважливіша мотивуюча сила бізнесу — це прибуток».

Американський тлумачний словник («American Heritage Dictionary») приводить наступні варіанти значення даного поняття: «Бізнес — це:

Заняття, у якому залучена людина.

Комерційні, промислові чи професійні угоди.

Комерційне підприємство.

Обсяг комерційної торгівлі (напр., Бізнес занепав).

Патронаж, керування (напр., Поширити свій бізнес усюди).

Інтерес чи заклопотаність.

Серйозна робота (напр., Зануритися в бізнес).

Синонім «справи», «предмета».

Раптова дія, яку робить актор на сцені для заповнення паузи.

Словесний (неформальний) наганяй (напр., Що за справи з твоїми запізненнями?)».

Популярний тлумачний словник Уебстера, на додаток до перерахованих варіантів повсякденного слововживання, дає таке пояснення:

«Бізнес — комерція, торгівля, індустрія, транспорт — означає такі форми активності, що мають своїм результатом надання послуг і предметів споживання. Бізнес як складне поняття містить у собі позначення тих видів діяльності, які пов’язані із закупівлею і продажем предметів споживання чи з фінансовими взаємодіями людей; так:

- комерція і торгівля — діяльність тих, хто пов’язаний з обміном і транспортуванням предметів споживання;

- індустрія — діяльність тих, хто виготовляє предмети споживання;

- транспорт — діяльність тих, хто залучений в операції людських і товарних переміщень (залізниці, кораблі, автобусні лінії і т.п.)».

Підсумовуючи проаналізоване, сучасні російські автори Ємельянов Е.Н. та Поварицина С.Е. роблять наступні висновки:

«Бізнес» — це слово, яке пов’язане з діловою активністю. Область цієї активності відноситься до процесів купівлі-продажу, а також до виробництва, фінансів чи послуг. Всі автори єдині в тім, що домінуючий мотив бізнесу — це одержання прибутку.

Найбільш повно відповідає змісту наступне визначення бізнесу:

«Бізнес — це організація вигідної справи, яка є джерелом отримання прибутку, матеріальних цінностей»

Проте, слід підкреслити, що у нас в країні (і в законодавчій, і в побутовій сфері) частіше використовують термін «підприємництво» і, відповідно «підприємець». Підприємництвоце ініціативна (самостійна) діяльність громадян, що здійснюється від свого імені, на свій ризик, під свою майнову відповідальність і спрямована на одержання прибутку.

Як ми бачимо, це визначення аналогічне за змістом визначенню терміну «бізнес», а терміни «підприємець» і «бізнесмен» в нашій країні вживаються як синоніми.

Бізнес, з самого початку передбачає моральну основу і був би без неї неможливий ( взаємне очікування чесності, сторони, що укладають контракт, розраховують на його виконання тощо).

Отже, моральні засади бізнесу обумовлені самою природою цього виду діяльності.

Що таке етика бізнесу? В чому суть цього поняття?

Історія етики бізнесу нараховує приблизно тридцять років. Проте й досі не існує єдиної думки щодо визначення етика бізнесу та її предмету.

Трактування предмету етики бізнесу:

1.Етика бізнесу — складова професійної етики, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації.(з навчальної лекції).

2. Етика бізнесу (етика ділових відносин, ділова етика) - це сукупність моральних норм, правил та уявлень, які регулюють ставлення, поведінку та взаємовідносини людей у сфері підприємницької, комерційної діяльності.

3. Етика бізнесу — розглядає насамперед взаємозв’язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. Вона вивчає вплив окремих дій на становище індивіда, фірми,економічної структури і суспільства в цілому.(Томас М. Герет, Річард Дж. Клоноскі. Етика бізнесу. Розділ 1. Стр.11-15). (амер. дослід.).

4. Етика бізнесу- різновид професійної етики. Це наука, що вивчає відповідність моральних норм людини діяльності та цілям ділової організації.

( Лора Неш, амер. дослід.).

Особливості етики бізнесу:

Етака бізнесу не є простим набором певних моральних стандартів, а являє собою інструмент аналізу та вирішення проблем , що постають перед моральною людиною, яка займається бізнесом.

Етика бізнесу вивчає особливі зобов’язання, які лбдина і громадянин приймає на себе, коли долучається до світу бізнесу.

Етикка бізнесу послуговується основними загальнолюдсикими цінностями моралі – Добро, Справедливість, Віра, Гідність.

Етика бізнесу всебічно аналізує підприємницьку мораль та моральність.

Функції етики бізнесу:

Етика бізнесу представляє собою інструмент для аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Конкретні завдання етики бізнесу:

— аналіз і оцінювання ситуацій, які виникають у світі бізнесу, насамперед у ринковому середовищі;

- з’ясування діалектики ділового співробітництва всіх учасників підприємницької справи;

- усвідомлення та оволодіння розгалуженою системою засобів і методів ділової активності в її стратегічному і тактичному аспектах;

- поєднання економічної і соціальної ефективності бізнесу.

Усі ці складові завдань етики бізнесу забезпечують не лише потрібний професіоналізм роботи, а й реалізацію бізнесом його значних соціальних можливостей — соціалізацію учасників

Структура етики бізнесу:

Макроетика та частина етики бізнесу, яка аналізує особливості моральнах відносин між суб’єктами соціальноі і економічної структури суспільства, зокрема:

а) етика відносин між корпораціями;

б) етика відносин бізнесу і суспільства(його складових, напр. ГО, сусп. Спільнот та ін.);

в) етика відносин бізнесу і влади;

г) етика відносин бізнесу і природи;

Макроетика вивчає всесвітні( універсальні) принципи етики бізнесу.

Мікроетика (корпоративна етика) - та частина етики бізнесу, яка аналізує особливості моральнах відносин в корпорації, між корпорацією як моральним суб’єктом и її працівниками, акціонерами, зокрема відносини:

а) етика відносин корпорації(організації) до найманих працівників;

б) етика відносин корпорації(організації) з діловими партнерами;

в) етика відносин корпорації(організації) з конкурентами;

г) етика відносин корпорації(організації) з споживачами.

План семінарського заняття

Взаємозв’язок бізнесу і моралі: історичний аспект.

2. Сучасні погляди на місце моралі в бізнесі.

Дослідження моральності українського бізнесу в сучасних умовах.

1.Взаємозв’язок бізнесу і моралі: історичний аспект.

Функціонування етики бізнесу пов’язане з неоднозначним трактуванням такої філософської проблеми, як сумісність (несумісність) бізнесу і моралі.

Уже не одне століття у західному світі вважають нормальним (природним) суспільство з ринковою економікою і нормальною (природною) поведінку людини — ринкову поведінку. Неринкова поведінка розцінюється як ненормальна, неприродна, штучна, як потворний наслідок втручання у приватне життя особи зовнішніх щодо неї сил, передусім держави. Для багатьох громадян, особливо старшого покоління, посттоталітарних держав, у тому числі й України, таке бачення людини поки що є неприйнятним. Вони вважають, що ринок, бізнес є сферою реалізації індивідуалістичних, егоїстичних інтересів людини, які породжують експлуатацію, економічне, соціальне відчуження людей і багато інших негуманних явищ суспільного буття. На їх погляд, подолати цю проблему можна лише на основі суспільної власності на засоби виробництва. Однак спроби побудувати суспільство на засадах суспільної власності, яка унеможливлює функціонування ринкової економіки і відповідну поведінку людей, зазнали краху. З’ясувалося, що позбавлені змоги реалізувати власні егоїстичні, індивідуалістичні прагнення люди стають пасивними, безініціативними, нездатними самостійно приймати рішення і діяти, перекладають відповідальність за своє соціальне буття на державу, проявляють гіпертрофовані сподівання на «сильну руку», що породжує безліч моральних проблем.

Теоретико-методологічною основою наукового розуміння співвідношення етики і бізнесу є вчення про людину, її сутнісні сили, різноманітні відношення до світу (практично-утилітарне, моральне, естетичне тощо). Вступаючи у певне відношення, людина орієнтується на відповідні цінності: за естетичного відношення — на красу; за морального — на своє уявлення про добро; за практично-утилітарного — на користь, матеріальну вигоду. Йдеться про локально-ситуативні відношення людини до дійсності, в яких вона постає переважно в одній зі своїх ролей, виявляючи при цьому одну із своїх сутнісних сил. Інші її сутнісні сили у той час ведуть себе пасивно, а відповідні «відсіки свідомості» деактуалізуються, витісняються на периферію. Наприклад, за практично-утилітарного відношення послаблюється вплив моральних почуттів (вигода, особливо велика, паралізує совість), осліплюються естетичні, присипляються релігійні почуття (у гонитві за матеріальною винагородою віруючі іноді переходять на бік іновірців чи атеїстів).

Практично-утилітарне відношення до дійсності, яке історично передує всім іншим, характерне і для тварин (користь є основною рушійною силою їх поведінки). На основі цього відношення у процесі філогенезу (історичного розвитку) виникли всі інші відношення і відносини — моральне, естетичне, релігійне, котрі якісно відрізняються від практично-утилітарного насамперед своєю гуманістичністю, духовністю. Людина як суб’єкт практично-утилітарного відношення керується егоїстичними принципами і мотивами поведінки. Прагнучи гармонізувати стосунки індивідів і соціальних груп, людство виробило відповідні противаги утилітарному егоїзму — право і мораль. Проблемами утвердження засобами права соціальної справедливості за приватної власності, ринкової економіки займається соціологія, а проблемами облагородження індивідуалізму та егоїзму засобами моралі — етика, насамперед етика бізнесу.

Історія гуманізації, облагородження практично-утилітарного начала в людині є складною і суперечливою. Тривалий час людина розрізняла предмети, явища світу за критерієм «корисно — шкідливо». Вперше вона виокремила у своєму бутті красу, добро, священне на етапі зародження рабовласницького суспільства, коли почали формуватися могутні противаги утилітарного ставлення до дійсності — право, мораль, мистецтво, релігія. Однак ще дотепер прекрасне, доброчесність ототожнюють з утилітарним, а добро розглядають не як моральний феномен, а як матеріальне благо, статок.

З розвитком людства змінювалися погляди на сутність і роль багатства. Одними з перших почали задумуватися над моральним буттям, не детермінованим матеріальною вигодою, античні мислителі. Наприклад, Арістотель вважав, що щастя людини полягає не в благородному походженні, здоров’ї, багатстві й удачливості, а в благородній поведінці за будь-яких обставин. Він доводив, що чесноти є породженням розуму. За переконаннями Л.-А. Сенеки, наділений моральною стійкістю, непохитністю мудрець надає перевагу багатству, а не бідності, оскільки це відкриває для нього ширші можливості. Однак багатство відіграватиме в його житті службову роль, а в житті дурня — домінуючу.

Значний крок у подоланні утилітаризму було здійснено в епоху середньовіччя, коли передусім цінувалося не багатство, а знатне походження. Відчутно вплинуло на цей процес християнство, яке утверджувало благородний, безкорисний характер морального ідеалу.

У Нові часи (із зародженням капіталізму) знову почало домінувати практично-утилітарне ставлення до дійсності, а в ранг основних життєвих цінностей було возведено власність, багатство, гроші, соціальне становище. Разом із забезпеченням суверенності особистості, захистом її прав і свобод, розкріпаченням ініціативи і творчих сил сформувалися передумови для пробудження людських пристрастей, загострення соціальних протистоянь. Очевидно, тому німецький мислитель М. Вебер у своїй праці «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905) стверджував, що досконалий підприємець має бути аскетом, а моральні засади як регулятор ірраціональних (несвідомих) людських пристрастей і поведінки, економічної змагальності, соціального антагонізму необхідні капіталізму для виконання своєї місії. Буржуазна держава могла існувати і розвиватися лише за умови гармонізації інтересів різних класів, соціальних груп, індивідів. З цією метою було обґрунтовано принцип розподілу економічної і політичної влади, оскільки право обмежує свавілля великих власників, стимулює ініціативу і високопродуктивну працю. Однак правове поле держави лише в загальних вимірах визначає принципи відносин у сфері підприємницької діяльності. У зв’язку з цим багато регулювальних функцій у цій сфері перебрала на себе мораль, якій властиві особливо гнучкі, а тому універсальні норми. Це означає, що бізнес є особливою, наділеною багатьма суперечностями, конфліктними ситуаціями сферою життєдіяльності, в якій сформувалася і функціонує специфічна мораль. Дослідженням її і переймається етика бізнесу.

1.2 Історія розвитку бізнесу

Розглянемо особливості професійної сфери застосування етики. Фінансово — економічна сфера — досить специфічний вид людської професійної діяльності і успіх спеціаліста в його галузі прямо залежить від того, наскільки уміло він володіє мистецтвом грамотно і делікатно вирішувати(виконувати) свої завдання. Діяльність людини у будь — якій, і, зокрема у фінансово — економічній сфері, повинна базуватись на етичних правилах та нормах. Але ступінь виконання або невиконання цих правил залежить від особистих моральних та ділових якостей людини. Проте, існує ряд визначених правил, які є вимогами до висококваліфікованого спеціаліста, і, власне, людини як соціальної істоти. Слідування цим правилам допоможе якнайкраще проявити свої ділові якості, толерантність по відношенню до інших, а також найвищі людські якості.-

Діяльність у фінансово — економічній сфері передбачає зіткнення людини з питаннями і проблемами, які породжені прагненням людини володіти багатством і реалізувати себе в обраній сфері(галузі). Але людина, як істота свідома, не може сліпо йти до досягнення своєї мети, нехтуючи правилами, що були встановлені суспільством, зокрема, в діловій сфері. Адже це, в першу чергу, свідчитиме про її нездатність бути висококваліфікованим працівником, тому що мало лише володіти знаннями, необхідно вміти правильно і достойно застосовувати їх на практиці.

У професіях, пов’язаних із фінансовою та економічною діяльностями, виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загально моральними правилами вбирають весь досвід даного виду людської діяльності.

У сфері економіки та фінансів здійснюється безпосередній вихід на людську особистість і її життя, саме тут особливо велика залежність однієї людини від іншої, саме тут відбувається відбиття загальних принципів у конкретній поведінці за конкретної ситуації, реалізується поведінка, яка є гранично значущою для людей, котрі опиняються в сфері дії економіки. Здебільшого саме в цій сфері вирішуються питання матеріальної забезпеченості, руху капіталу, добробуту і матеріального достатку. Адже діяльність в будь — якій галузі економічної сфери, як кінцевий результат передбачає отримання користі і прибутку. А питання, пов’язані з грошима, як правило, викликають інтерес у індивідуумів і в результаті можуть призводити до проблем, які кваліфікований спеціаліст повинен вміти вирішувати делікатно, керуючись засадами основних нормативних вимог ділової етики.

Діяльність людини, як фінансиста, економіста тощо, вимагає через свою специфіку особливого морального регулювання на рівні фахових моральних кодексів. Існують такі види економічної і фінансової діяльності, де швидка перевірка сумлінності виконуваної людиною надзвичайно важливої і відповідальної роботи практично неможлива. В таких ситуаціях людські моральні якості стають вирішальними чинниками нормального функціонування підприємств, фірм, різноманітних установ і т.д. Важко не погодитися з твердженням, що «в складних системах «людина — гроші» на авансцену трудової діяльності виходять фактори самоконтролю, саморегуляції поведінки, котрі перебувають у сфері свідомості і самосвідомості, сумління людини. Гроші і матеріальні цінності, як говорять спеціалісти, простягають руки до нашої совісті, а системи управління ними потребують чесних людей»

Невеликий огляд історії, яку пройшов бізнес у своєму розвитку, дає можливість розширити уявлення про цей вид діяльності. Загалом дослідники розрізняють два етапи розвитку бізнесу: передумови бізнесу і власне бізнес.

І етап — Передумови бізнесу:

а) виробництво «надлишкового» продукту, яке перевищує запити безпосереднього споживання. Обмін цього продукту на інші продукти і вироби — перша складова частина майбутнього бізнесу.

Разом з появою обміну «додатковим продуктом» виявляються і перші передумови розвитку психології бізнесу. Адже обмін товарів і продуктів став задачею конкретних людей і вимагав від них освоєння безлічі нових здібностей: готовності зайнятися таким обміном, уміння домовлятися, виробляти норми і правила побудови відносин у цьому процесі, переборювати безліч упереджень категорії «ми і вони» (які були дуже сильні в примітивних суспільствах) і т.д.

б) поява грошей як еквівалента «загального продукту». Самостійні властивості, які мали гроші (як особливий товар), породили нову передумову бізнесу: мінову діяльність. Міняльні контори Єгипту, Греції, Рима, Візантії, країн Сходу та Середземномор’я, пізніше Італії і Голландії стали прообразом сучасних банків.

Етична і психологічна проблема відношення до грошей викликала цілий спектр нових понять, які пов’язані з темою відносин до грошей, як негативних (скаредність, жадібність, скнарість, корисливість, сріблолюбство), так і позитивних (щедрість, ощадливість, добродійність і ін.). Пам’ятки письма доносять до нас багато винаходів і нововведень, що заклали фундамент сучасного бізнесу, зокрема:

- система оплати праці (масштабно вперше розроблена в Римській імперії). Якщо говорити в психологічних термінах, мова іде про систему мотивації персоналу в бізнесі;

- бухгалтерський облік (Італія, XV ст.). Для психології це означало чергову ступінь розвитку якості, так звану «розрахунковість« мислення бізнесмена;

- страхування (Голландії, XVI ст.). Разом з цим видом діяльності був знайдений механізм, що дозволяв знизити міру ризику при здійсненні угод, торгових операцій, транспортних експедицій і фінансових заходів;

- резервна банківська система (Лондон, середина XVII ст.). Для бізнесу це означало подальше підвищення міри надійності дій. Деякою мірою цим були застраховані від можливих невдач не тільки переміщення товарів і торгівельні операції, але і гроші;

- операції з акціями, біржова діяльність (XVIII ст.). У результаті цього нововведення підприємці одержали масу нових можливостей, значення яких важко переоцінити. Крім

простої можливості одержати довгострокові вкладення коштів, необхідних для розвитку бізнесу, підприємець міг тепер по-новому оцінювати результативність своєї справи. З появою акцій та бірж стало можливим спиратися не тільки на підрахунок суми коштів (накопичених, або оборотних), але й одержувати поточну об’єктивну ринкову оцінку, відображену в зміні курсу акцій підприємства. Оскільки ці курси виявляються надзвичайно динамічними, бізнесмени і підприємці одержують наочний і виразний «барометр», який підштовхує до необхідності термінового пошуку нових рішень та дозволяє оцінити ефективність дій. Крім того, біржова діяльність, особливо після затвердження ф’ючерних угод, (тобто операцій з не зробленим ще товаром, не вирослим зерном, не добутою нафтою та інш.) усе більше загострює для бізнесменів необхідність працювати не тільки в режимі «реального часу», але й засвоювати основи стратегічного планування, організовувати роботу з орієнтацією на далеку перспективу, а при можливості — і активного впливу на фактори майбутнього (у тому числі — на кон’юнктуру попиту та пропозиції, політичні події, суспільну думку).

ІІ етап - Власне бізнес, як відносно новий вид людської діяльності, що має специфічні якісні риси, повною мірою сформувався лише на рубежі Х1Х-ХХ століть; — це діяльність, що взяла на свої плечі задачу обміну та розподілу продуктів і послуг. Виробництво, як таке, не є специфічним для бізнесу і скоріше «додане» до задачі обміну в тих випадках, коли воно виявляється економічно вигідним.

Бізнес — це активність, що має своїм результатом одержання прибутку. Цей критерій містить у собі дві складові: 1) активність та 2) одержання прибутку. Саме одержання прибутку (як результат цієї активності) є критерієм відмежування «справжнього» бізнесу від «не-бізнесу» і «квазі-бізнесу».

Окреслимо лише деякі аспекти цього питання:

1) Результатом бізнесу є прибуток. Даний критерій дозволяє відмежувати намір дістати прибуток (суб’єктивну переконаність в тому, що здійснювана діяльність «очевидно» рентабельна, прибуткова), від реального одержання прибутку в результаті роботи бізнесмена.

2) Прибуток — це далеко не будь-які гроші, які людина одержує. Зокрема, прибутком, наприклад, не є зарплата, спадщина, виграш у лотерею, гроші взяті у борг (кредит), знайдені на вулиці; гроші, що виділяє уряд під певні економічні програми і багато чого іншого.

Прибутком вважається тільки результат комерційної операції «гроші-товар(послуга)—гроші», здійснивши яку людина повинна із суми отриманого доходу вирахувати всі необхідні витрати.

3) Бізнес — це системно організований процес, цілісна діяльність, зміст якої виходить за рамки окремої, нехай навіть самої успішної комерційної операції (тобто, це не окрема угода чи ряд угод).

Освоєння методів бізнесу, технології проведення різних угод (торгових, фінансових, бартерних, посередницьких і т.п.) — це необхідний елемент бізнесу, проте недостатній — бізнес лише до них не зводиться.

На рівні загальної тенденції можна спостерігати, що значна частина людей і організацій, які так чи інакше пробують себе в бізнесі, починає відчувати серйозні проблеми вже після того, як вони здійснили кілька вдалих операцій та угод.

Таким чином, уміння діставати прибуток на окремих угодах ще не свідчить про те, що ви маєте справу з реальним бізнесом. Цю стадію відносять до «квазі-бізнесу», який має багато зовнішніх подібностей з реальним бізнесом, але не витримує перевірки на міцність у довгостроковій перспективі.

Критичний розподільчий момент — це спосіб розпорядження прибутком. Поки основна частина прибутку іде на явне споживання (навіть при самих грандіозних масштабах цього прибутку), ми маємо справу тільки з підприємництвом на основі угод, доля якого у віддаленій перспективі дуже сумнівна. Якщо ж основна частина отриманих коштів направляється в розвиток справи це — заявка на дійсний бізнес (нехай навіть ефективність цієї справи, як і ведеться в ринковій ситуації, не гарантована).

Отже, ми розглянули в загальних рисах історію та природу такого виду діяльності як бізнес.

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни

Етика бізнесу – філософська дисципліна, що вивчає етичні засади діяльності людини в бізнесі. Це молода і не достатньо розроблена галузь етики. Методологічна основа дослідження етики бізнесу побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, економічних, соціологічних, психологічних концепцій. Деякі питання, пов’язані з етикою бізнесу розглядаються в економічній етиці, етиці управління, етиці ділового спілкування. Формування етики бізнесу відбувалось під значним впливом етики утилітаризму, етики обов’язку, етики спрасведливоті. Вона є частиною прикладної етики (біоетики, екологічної етики тощо), однією з найбільш молодих наук, яка дуже стрімко розвивається.

Система поглядів на етику бізнесу знаходиться на стадії становлення. На сьогодні науковці так і не дійшли єдиної думки щодо визначення етики бізнесу. Одні стверджують, що це сукупність моральних норм, правил та уявлень, які регулюють ставлення, поведінку і взаємовідносини людей в процесі їх виробничої діяльності. На думку інших авторів (Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж.), етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв’язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. А американська дослідниця Лора Неш розглядає етику бізнесу як один з різновидів професійної етики і пропонує таке визначення: це наука, що вивчає відповідність моральних норм людини діяльності та цілям ділової організації.

Досліджуючи питання про взаємодію права і моралі, більшість правознавців відзначають, що все, регульоване правом, так або інакше, регулюється морально, тобто підлягає моральній оцінці. Право і мораль мають загально функціональне призначення: вони формують еталони і стандарти поведінки, ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства.

Правова система державно-організованого суспільства закріплює життєво важливі для всього суспільства вимоги моралі:

- що етична основа права, є важливою складовою загальної регулятивної потенції права;

- що право повинне бути етичним, закони повинні бути справедливими і гуманними.

Реалізація цих прав є умовою людського щастя, бо права людини по суті є його устремлінням на щастя, визнане законом.

У сучасній соціально-філософській літературі етичний бік діяльності розглядають поряд із феноменом культури у широкому діапазоні. Одним із його аспектів є культура підприємництва, від якої залежить рівень не лише цивілізованості ринкових економічних відносин, а й розвитку суспільства в цілому.

Ділова культура розуміється як сукупність соціальних норм, що, з одного боку, є регуляторами економічної поведінки особистостей і груп, а з іншого, виконують функцію соціальної пам’яті суспільства щодо трансляції, вибраковки й оновлення соціально-економічних цінностей, норм, традицій та еталонів повсякденної економічної поведінки.

Ділова культура — це «проекція» культури (загальної) на сфери соціально-економічних відносин. Ділова культура регулює економічну поведінку через взаємодію інституціональної та особистої своїх складових, моделюючи виконання трансляційної, селекційної й інноваційної функцій. Функції економічної культури: добір і вибракування цінності і норми, необхідної для виживання і подальшого розвитку економіки; накопичення еталонів економічної поведінки; трансляція з минулого в сучасність цінностей і норм, що регулюють розвиток економіки.

Отже, поняття “ділова етика” і “ділова культура” схожі, але не тотожні. Останнє є ширшим і включає поряд з етичними якостями ще й психологічні.

Універсальна етика виявляється недостатньою у регулюванні людської поведінки у різного роду специфічних видах діяльності. При цьому, універсальна етика розуміється як система універсальних та специфічних моральних вимог та норм поведінки, що реалізуються в суспільному житті. Такі універсальні етичні норми мають загальний характер, незалежно від професійної та соціальної приналежності людей.

Одною із найбільш активних частин росту етичного знання і накопичення морального досвіду стає прикладна етика .

Розуміння Етики бізнесу як сукупності етичних принципів і норм, якими має керуватися діяльність організацій і їхніх членів у сфері управління й підприємництва ґрунтується на основі саме прикладної етики.

Вперше прикладні етичні принципи представлені Аристотелем у творах «Етика», «Нікомахова етика» і «Політика». У цих творах Аристотель аргументує основні принципи:

приватна власність, примат двох головних виробничих галузей — сільського господарства й промисловості;

субпідпорядкованість торгівлі, лихварства й грошей стосовно виробничих галузей.

Існує декілька основних підходів до визначення статусу проблематики прикладної етики:

1) вона є додатком до етичної теорії та продовженням традиційної етики;

2) являє собою найновітніший варіант професійної етики;

3) виступає як перелік своєрідних практичних моральних питань сучасності;

4) є новою стадією розвитку етики, яка характеризується тим, що теорія моралі прямо об’єднується з моральною практикою суспільства.

Складовою прикладної етики постає „ професійна етика ”, яка здійснює систематизацію та кодифікацію правил та моральних норм професіоналів в економічній сфері – підприємців, управлінців.

Професійна етика – етика, що формується на основі професійних обов’язків та завдань. Її соціальною функцією є сприяння успішному вирішенню завдань певної професії. Професійна діяльність — це реалізація людиною своїх знань і творчого потенціалу у межах своєї спеціалізації, визначеної галузі. Моральні взаємовідносини в контексті різного роду професійної діяльності аналізуються саме в професійній етиці.

Завдання професійної етики та її основна соціальна функція полягає у впровадженні моральних принципів у професійній сфері суспільства. Вони охоплюють явища різних порядків:

етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому;

моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль;

моральний клімат в організації;

зразки морального поводження;

норми ділового етикету — ритуалізовані зовнішні норми поводження.

Враховуючи прикладний аспект, етика бізнесу – є різновидом професійної етики і як і сам бізнес, існує тільки в суспільному контексті, де влада бізнесу, як і влада уряду, повинна обмежуватися в інтересах суспільства і прав громадян. Етика бізнесу представляє собою інструмент для аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом. Одним із основних її завдань є вивчення співвідношення моральних норм людини, діяльності й ділової організації, створення прикладних етичних програм (етичних кодексів, конституцій підприємств, проведення етичного аудиту).

Отже, в прикладному аспекті етика бізнесу бачиться як ситуативний аналіз економічної діяльності з урахуванням вимог і суджень громадськості.

У бізнесі мораль проявляє себе і в якості нормативно-регулятивного механізму, і як система цінностей, що надає змісту бізнес-діяльності та визначає напрям й характер самореалізації індивідів в економічному житті.

Важливими для сфери саме бізнесу є наступні принципи, що носять етичний характер:

влада, якою володіє бізнес, повинна відповідати обсягу соціальної відповідальності;

бізнес має діяти як відкрита система, що одержує від суспільства необхідну інформацію й надає суспільству об’єктивні відомості про свої операції;

у межах своєї компетенції бізнес повинен допомагати суспільству вирішувати соціальні проблеми;

стосовно соціальних витрат і доходів повинен служити одним з вирішальних факторів у процесі прийняття рішень; споживач повинен оплачувати всі витрати на виробництво продукції, надання послуг і т.п., включаючи соціальні витрати.

Найбільш виразно ці принципи проявляються в сфері маркетингу, оскільки через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, із цільовими споживачами й суспільством у цілому. У тій частині, у якій маркетингові заходи стосуються розробки товару, велика соціальна відповідальність за користь (або шкоду) для людини. У тій частині, що пов’язана з організацією збуту й рекламою, найбільш тісним є зв’язок із суспільною думкою й, отже, найбільш ретельний контроль із боку суспільства (громадських організацій). У сфері маркетингових досліджень надзвичайно важливо не переступити грань, за якою одержання маркетингової інформації, необхідної фірмі, переростає у втручання в приватне життя й порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному вигляді зіштовхуються у своїй професійній діяльності з етичними проблемами.

Функціями етики бізнесу в такій перспективі стають трансформація нормативно-теоретичних конструкцій в реальну господарчу практику, віднаходження кореляції між „ідеально-етико-економічним” та „актуально-етико-економічним”. 

Таким чином, Етика бізнесу — наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу тощо. Також представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Найбільш проблемними питаннями в етиці бізнесу є наступні:

взаємовідносини між корпоративною й універсальною етикою;

проблема соціальної відповідальності бізнесу;

питання застосування загальних етичних принципів у конкретних ситуаціях прийняття рішень;

способи підвищення етичного рівня організації;

вплив релігійних і культурних цінностей на економічну діяльність та деякі інші.




Предыдущий:

Следующий: