Тема 3

Тема № 3: Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

Система державного управління охороною праці в Україні. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці.

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

Система державного управління охороною праці в Україні. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в галузі охорони праці (ст. 33 закону «Про охорону праці»)

Кабінет Міністрів України (ст. 32 закону «Про охорону праці»)

Система державного управління з охорони праці

Органи місцевого самоврядування в галузі охорони праці (ст. 35 закону «Про охорону праці»)

Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації в галузі охорони праці (ст. 34 закону «Про охорону праці»)

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України створюється з метою координації діяльності органів державного управління охороною праці, для розроблення і реалізації державної політики у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму.

Засідання Національної ради проводяться відповідно до затвердженого нею плану роботи, а оперативне вирішення поточних питань у період між засіданнями здійснює бюро, що утворене з членів Національної ради.

Рішення Національної ради та її бюро, прийняти в межах її компетенції, є обов’язковими для центральних і міських органів державної влади, підприємств, установ, організацій та громадян.

Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної ради здійснюється Кабінетом міністрів України. Керує її роботою віце-прем’єр-міністр України. У своїй діяльності Національна рада керується Конституцією України, законами України, постановами кабміну, указами і розпорядженнями Президента, положенням про Національну раду.

Функції Національної ради:

а) розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї системи;

б) організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і законопроектів, пов’язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

в) координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;

г) організує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засіданнях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її компетенції;

д) бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню, узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України «Про охорону праці», законами України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

— безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

— одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

— видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

— забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

— надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Професійні спілки та уповноважені з питань охорони праці здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Згідно із Законом «Про охорону праці» у разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників. Професійні спілки також мають право:

— на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці;

— брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них;

— вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Представники профспілок та уповноважені з питань охорони праці мають право:

— безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

— вносити у спеціально заведену для цього книгу обов’язків для розгляду власником (керівником відповідного структурного підрозділу підприємства) пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров’ю працюючих;

— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці;

— брати участь у перевірках стану безпеки та умов праці, які проводяться посадовими особами органів державного нагляду і громадського контролю за охороною праці, міністерства, відомства, об’єднання, підприємства, місцевих органів державної виконавчої влади;

— бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства;

— бути представниками трудових колективів з питань охорони праці в районних (міських), міжрайонних (окружних) та товариських судах.

Законодавство України (КЗпПУ, Закон про «Професійні спілки» тощо) покладає на профспілки чимало повноважень, що стосуються охорони праці. Представники профспілок беруть участь у вирішенні таких питань:

— опрацювання національної, галузевих і регіональних програм покращення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— опрацюванні нормативно-правових актів з охорони праці;

— опрацювання роботодавцем комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

— розслідування нещасних випадків та профзахворювань;

— підготовка подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам;

— розроблення пропозицій для включення їх в угоду з питань охорони праці колективного договору;

— організація соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;

— визначення Кабінетом Міністрів України порядку перегляду і збільшення тарифів на соціальне страхування від нещасних випадків;

— робота у комісіях із питань охорони праці підприємств, з атестації посадових осіб на знання питань з охорони праці.

Завдання для самоперевірки:

Для чого створюється служба ОП?

Які органи здійснюють державне управління з ОП?

Назвіть повноваження органів державного управління ОП.

З якою метою створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення?

Хто її очолює?

Назвіть функції Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Хто керує роботою Націнальної ради?

Які органи здійснюють державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про ОП?

Назвіть права посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за ОП.

Хто здійснює громадський контроль за додержанням законодавства про ОП?

Як права мають профспілки?

Які права мають представники профспілок та уповноважені з питань ОП?

Які питання вирішують профспілки?




Предыдущий:

Следующий: