Тема 44

Тема 4.6. Склади в логістиці.

Для зберігання запасів призначені відповідні склади. Підприємство несе певні витрати, пов’язані з утриманням складів та здійсненням складських операцій. Вони є частиною логістичних витрат. Тому складські операції потрібно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову логістичного ланцюга. Тільки такий підхід є запорукою успішного виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності виробництва та продажу.

Склади – це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу*120.

Для складських операцій характерні певні особливості (здебільшого негативні):

1) на складах не створюється додаткова споживча вартість, тому складські операції як вид діяльності не приносять користі;

2) з плином часу якість запасів погіршується, можливі їх крадіжки;

3) здійснення складських операцій вимагає значних витрат;

4) тривале зберігання значної кількості запасів призводить до уповільнення обіговості оборотних коштів.

Але, незважаючи на негативні вияви складування, склади виконують і ряд корисних функцій, таких як*122:

– перетворення виробничого асортименту в споживчий відповідно до попиту і з метою виконання замовлень клієнтів;

– складування і зберігання продукції з метою вирівнювання тимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом і споживанням продукції, що дає змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв’язку із сезонним споживанням деяких видів продукції;

– консолідація і розукрупнення вантажів – склад може здійснювати функцію об’єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для декількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних витрат. У той же час на склад можуть надходити вантажі від виробників, призначені (кільком замовникам, які потім розділяються на більш дрібні партії за замовленнями і відправляються кожному споживачу;

– надання послуг. Очевидним аспектом цієї функції є надання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівень обслуговування споживачів.

Метою створення складів у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання.

Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

2. Класифікація складів

Сьогодні в теорії та практиці виділяють досить велику кількість видів складів, основні класифікаційні ознаки*123 яких наведені в табл. 11.1.Таблиця

Класифікація складів

Ознака класифікації

Вид складів

Характер виконуваних функцій

Сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні, накопичувальні

Розмір корисної складської площі (складського об’єму), місткості

Малі — до 5 тис. м2 (30 тис. м3), до 1 тис. т; середні — від 5 до 10 тис. м2 (від 30 до 60 тис. м3), від 1 до 6 тис. т; великі — понад 10 тис. м2 (понад 60 тис. м3), понад 6 тис. т

Рівень механізації вантажопереробки

Немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні

Транспортні умови

Прирейкові, портові, при пристанях, неприрейкові (внутрішньоміські)

Форма користування

Індивідуального користування, спільного користування, загального користування

Форма власності

Державні, колективні, приватні, спільні

Поверхова висота приміщень

Низьковисотні (одноповерхові), середньовисотні, висотні

Температурний режим

Утеплені, неутеплені, опалювані, неопалювані, склади-холодильники

Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів

Загальнотоварні, спеціальні

Відношення до логістичних посередників

Власні склади підприємств, склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних і т. ін.)

Відношення до базисних сфер логістики

Склади постачання, склади виробництва, склади розподілу

Вид продукції, яку зберігають

Склади сировини, матеріалів, комплектуючих; склади незавершеного виробництва; склади готової продукції; склади тари; склади зворотних відходів

Розглянемо деякі з класифікаційних ознак.

1. Характер виконуваних функцій:

– сортувально-розподільчі, які мають значну частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюється приймання товарів у місцевих та позамісцевих постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздрібних торговельних організацій. На сортувально-розподільчих складах, як правило, зосереджуються поточні товарні запаси, які зберігаються відносно недовгий час. Тому функція зберігання товарів для цих складів не є характерною;

– транзитно-перевалочні склади в основному призначені для переправлення товарів із районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування згідно з місцем призначення та навантаження на інший вид транспорту;

– накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Оскільки вони забезпечують накопичення та відносно тривале зберігання товарів, великого значення набуває також контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади зосереджені здебільшого в оптовій ланці. Разом з основними функціями накопичення та зберігання товарів ці склади виконують допоміжні технологічні операції, пов’язані з прийманням та відпуском товарів оптовим покупцям (перепакування, сортування тощо).

2. Рівень механізації вантажопереробки:

– немеханізовані – це склади з ручною вантажопереробкою;

– механізовані – це склади, що мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного комплектування продукції;

– комплексно-механізовані склади – це склади з механізованою вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу;

– автоматизовані склади – це комплексно-механізовані склади чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс (ПКПАК), експлуатований у максимальному режимі, чи комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління, оснащений електронною автоматикою;

– автоматичні склади, які є програмно-керованими автоматизованими складами, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом за допомогою ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з технологією, що не потребує участі людини.

3. Поверхова висота приміщень:

– одноповерхові (низьковисотні) склади (їх робоча висота сягає 7,2 м);

– середньовисотні (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м);

– висотні (їх висота – понад 12,6 м).

4. Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів:

– загальнотоварні склади призначені для зберігання й складської обробки товарів, які не потребують дотримання спеціальних умов зберігання;

– спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні особливості яких потребують створення спеціальних конструкцій будівель чи технологічних пристроїв.

5. Залежно від транспортних умов:

– прирейкові (розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під’їзні шляхи);

– склади при пристанях (розташовані на річкових пристанях, які мають причали), портові (розташовані у морських портах);

– не прирейкові (внутрішньоміські) (безпосередньо не пов’язані з транспортними шляхами).

6. Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на:

– неутеплені (неопалювані) склади використовують в основному для зберігання товарів у скляній, м’якій чи іншій тарі. Ці склади будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів;

– утеплені (опалювані) склади мають горище чи з’єднані з утепленим дахом, а також мають дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюються умови для захисту товарів від зовнішньо-температурних перепадів та вологості повітря;

– склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання мінусового рівня температури у камерах зберігання швидкопсувних товарів.

7. Залежно від форми використання:

– склад індивідуального користування, який є власністю однієї торговельної організації чи підприємства, які використовують його площу для обладнання на власний розсуд, однак він може бут й орендованим приміщенням;

– склади спільного користування, серед них виділяють два види: кооперативні та об’єднані.

Кооперативні склади належать торговельним організаціям, які об’єднали капітал для будівництва великого складського комплексу й користуються ним спільно.

Зберігання запасів має забезпечувати захист від механічних ушкоджень, забруднення, зміни фізико-хімічних властивостей, шкідливого впливу один на одного. Все це потребує відповідних умов та техніки збереження.

Під умовами зберігання матеріалів розуміють зовнішнє середовище (температура, вологість та освітлення).

Під технікою зберігання – порядок і способи розміщення матеріалів на складі.

Дуже важливе значення в організації складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів.

При розміщенні матеріалів ураховують їх: розміри, сорти, місця зберігання, рівномірність оберненості кожного виду матеріалу.

Чіткий порядок розміщення дає можливість швидко знаходити необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або вільне місце для розміщення знову отриманих партій.

Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів у складському приміщенні.

1. Сортовий (номенклатурний) порядок розміщення матеріальних ресурсів на місцях зберігання. При такому розміщенні кожному найменуванню сорту, розміру товару відводиться певне місце. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене параметрами: марка, сорт, розмір. На складах із великим асортиментом матеріалів місця збереження маркірують за номерами або літерами. Індекси, якими позначені місця зберігання, присвоюють розміщеним на цих місцях матеріалам, вказуючи їх у картках складського обліку. За ознаками виробничого виготовлення або споживання розміщують згідно з партійністю і комплектністю.

2. Партійний порядок розміщення. Вантажі зберігаються окремо партіями, що постачаються, з окремим оформленням кожної партії, яка складається з матеріалів із індивідуальними відмінностями якості (метали різних плавок, цемент різних марок та ін.).

3. Комплектний спосіб розміщення. Запаси зберігаються в одному місці або в суміжних осередках вантажів різних найменувань, розмірів, сортів, що складають комплект одночасно споживаних у виробництві матеріалів.

За характером заповнення складського об’єму розрізняють:

– підлоговий (штабельний);

– підвісний (стелажний);

– комбінований спосіб зберігання.

Вибір способу розміщення вантажів здійснюється з урахуванням таких факторів:

– фізико-хімічних параметрів;

– ступеня масовості вантажів і механізованої їх обробки;

– вимог до техніки безпеки.

Штабельне зберігання здійснюється, коли потрібно зберігати затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з урахуванням тиску, який створюють верхні матеріали. Цей спосіб оптимальний при зберіганні вантажів великих кількостей і невеликої номенклатури.

Переваги штабельного зберігання: 1) максимальне використання площ та об’ємів; 2) спрощення обліку матеріалів та контроль за їх рухом.

Недоліки штабельного зберігання: 1) спосіб може використовуватись тільки при обмеженні номенклатури вантажів; 2) незручність виймання запасів зі штабеля; 3) неможливість автоматизації складських робіт. Стелажне зберігання – найбільш часто використовуваний спосіб для багатономенклатурних вантажів.

Перевага стелажного зберігання: забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів.

Недоліки стелажного зберігання: 1) недостатнє використання складських площ і складу; 2) потреба у стелажах та в більш складному підйомно-транспортному обладнанні.

Комбінований спосіб зберігання використовується для усунення недоліків двох вищезгаданих способів. На одному складі може бути використано і штабельне і стелажне зберігання залежно від виду запасів, їх габаритів та кількості.




Предыдущий:

Следующий: