Тема 6. Бюджет

Тема 6.Бюджет

1.Бюджет як економічна і правова категорія

2. Функції бюджету

3. Бюджетний механізм фінансового регулювання

4. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

5. Бюджетна політика і бюджетний механізм

6. Бюджетний процес, його поняття і складові етапи

Самостійно:

Сутність, зміст нормативно-правових актів, регулювання бюджетних відносин в Україні

Бюджет як фінансовий план

Порядок складання, розгляду і затвердження проектів державного і місцевих бюджетів

Бюджетні права державних органів законодавчої влади

1.Бюджет як економічна і правова категорія

Бюджет держави є досить складним і багатогранним явищем у суспільстві. Розкриваючи поняття «бюджет», доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики:

за сутністю економічної категорії;

за правовим характером;

за формою прояву;

за матеріальним змістом.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Фінансові відносини, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами, називаються бюджетними. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій, таких як управління суспільством, оборона країни, економічна і соціальна.

Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов’язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовою роллю положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначення бюджету — забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Крім того, держава, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, здійснює підприємницьку діяльність і відповідно є одним із суб’єктів створення і розподілу ВВП. Як доводить світовий досвід, роль держави у розподільних процесах із розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому аспекті є найдосконалішим засобом для здійснення перерозподілу фінансових ресурсів зокрема і національного багатства в цілому.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

Правова характеристика бюджету пов’язана із його законодавчим регулюванням. Бюджет виступає документом (фінансовим планом), в якому подається розпис доходів і видатків держави та органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет України затверджується у формі закону.

2. Функції бюджету

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Зміст цих функцій, сфера і об’єкт їх дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

3. Бюджетний механізм фінансового регулювання

Бюджетний механізм — це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.

До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносять:

1) податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування;

2) бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

3) фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові, безпроцентні кредити та ін.);

4) створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

4. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови

Бюджетна система – це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

Структура бюджетної системи, принципи її побудови і організація функціонування визначаються бюджетним устроєм, що ґрунтується на адміністративно-територіальному поділі держави.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Складовими бюджетної системи України є державний бюджет та місцеві бюджети. Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України, ухваленого Верховною Радою України 08.07.2010 № 2456-VI22, місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань, районів у містах).

Зведений бюджет України – це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України та використовуються для аналізу і прогнозування соціально-економічному розвитку держави.

Зведений бюджет України складається:

Державний бюджет України.

Зведений бюджет АР Крим:

а)Бюджет АР Крим;

б)Зведені бюджети районів та міст республіканського значення.

3. Зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя:

а) Обласний бюджет;

б) Зведені бюджети районів:

- районні бюджети,

- бюджети міст районного значення,

- сільські бюджети району;

в)Зведені бюджети міст обласного значення:

- міській бюджет;

- бюджети районів міста.

Державному бюджету України належить провідне місце в бюджетній системі. Через нього здійснюється:

Фінансування витрат на соціальну сферу, економіку, оборону, науку, управління та виконання інших функцій держави;

Перерозподіл частини фінансових ресурсів між АР Крим, областями і містами республіканського підпорядкування.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АР Крим.

До місцевих бюджетів належать: обласні бюджети, районні бюджети в містах, селищні бюджети; сільські бюджети.

Зведений бюджет району містить: районні бюджети, бюджети міст районного підпорядкування, селищні і сільські бюджети.

Усі бюджети зведеного бюджету України мають самостійний характер.

Самостійність бюджетів усіх рівнів забезпечуються наявністю власних джерел доходів і правом визначення напрямів використання коштів відповідно до чинного законодавства.

Принципи бюджетної системи України (ст. 7 БКУ)

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

3) принцип самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

4) принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5) принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності та результативності — при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі — гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

9) принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості — інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

5. Бюджетна політика і бюджетний механізм

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики — розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такого розроблення держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довгострокового (стратегічного) та короткострокового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. Отже, в узагальненому вигляді бюджетна політика — діяльність держави з використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Залежно від періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетну політику ділять на бюджету стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія — тривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Такий курс передбачає прогнозування світових тенденцій розвитку бюджетного механізму, формування концепції створення і використання бюджетних ресурсів, окреслення принципів організації бюджетних відносин. Таким чином, бюджетна стратегія — цілісна система дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів тривалого курсу бюджетної політики,розрахованого на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією. Бюджетна стратегія має бути складовою економічної стратегії і корелювати з політичною, соціальною, гуманітарною, військовою та іншими стратегіями держави.

Бюджетна тактика — форма реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратегії. Головною функціональною характеристикою та критеріальною ознакою тактики є саме адаптивність. Межі та орієнтири такої адаптивності задаються стратегією.

Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження до життя забезпечується за допомогою бюджетного механізму. У цілому бюджетний механізм можна розглядати як систему встановлених державою форм і методів організації бюджетних відносин. Він є зовнішньою оболонкою бюджету, що виявляється у бюджетній практиці. У практичному плані бюджетний механізм — це налагоджена економічна структура, яка відображає послідовність і способи дій відповідних державних органів у процесі мобілізації і використання бюджетних коштів. Механізм мобілізації бюджетних ресурсів називають податковим механізмом. Призначення механізму використання бюджетних коштів полягає у виконанні двох найважливіших функцій — фінансового забезпечення та фінансового регулювання соціально-економічних процесів у державі.

Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають розмаїттю бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв’язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції.

Аналіз функціонування бюджетного механізму і бюджетної політики України за роки її незалежності свідчить, що вони не сприяли позитивним результатам соціально-економічного розвитку. Наприклад, за цей час жоден бюджет не був своєчасно затвердженим і виконаним у повному обсязі. Бюджетне законодавство приймалося без урахування реального стану економіки. Закони, пов’язані з формуванням дохідної бази бюджету, щорічно змінювалися, що не сприяло стабілізації економічного життя в державі. У багатьох випадках прийняті закони суперечили один одному. Не розроблена ефективна методика фінансування видатків за рахунок бюджету тощо. Тому головні завдання бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ такі:

— стимулювання інвестиційної активної, збільшення частки фонду нагромадження в національному доході;

— скорочення непродуктивних витрат бюджету та державних дотацій окремим галузям матеріального виробництва;

— зміцнення дохідної бази бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

— створення системи дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

— посилення контролю за розміром державного боргу.

6. Бюджетний процес, його поняття і складові етапи

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність, пов’язані зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Згідно зі ст.19 БКУ стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов’язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетне планування є складовою фінансового планування, що дозволяє визначити обсяги, джерела і цілеспрямовані напрямки використання бюджетних ресурсів на загальнодержавному та місцевому рівні. Бюджетне планування є необхідною компонентою обґрунтованого функціонування бюджетної системи, невід’ємним етапом бюджетного процесу.

Бюджетне планування включає:

Визначення бюджетного обсягу і джерел надходження бюджетних коштів на державному та місцевому рівнях;

Формування витрат бюджетів на основі єдиної методики розрахунку мінімальної бюджетної забезпеченості, норм і нормативів фінансування витрат на виконання державою та місцевими органами своїх функцій;

Встановлення напрямів використання бюджетних коштів, які сприяють виконанню планів-прогнозів соціально-економічного розвитку держави та тих, що призводять до зростання ефективності суспільного виробництва, економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Касове виконання бюджету ( зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською. За банківської системи рахунки бюджету відкриваються в установах банківської системи, за казначейської – створюється спеціально структура – Державне казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного і місцевих бюджетів, яка передбачає здійснення Державним казначейством через єдиний казначейський рахунок:

Операції з коштами державного і місцевих бюджетів;

Розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

Контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

Бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджету.

Запровадження казначейської системи виконання бюджетів і функціонування єдиного казначейського рахунку, відкритого в Національному банку, дає змогу уряду мати вичерпну щоденну інформацію про стан державних фінансів.

Бюджетні права державних і місцевих органів влади й управління визначаються у відповідності між ними економічних і управлінських функцій.

Бюджет складається на рік (з 1 січня по 31 грудня). Цей період має назву бюджетного періоду.

Сутність, зміст нормативно-правових актів, регулювання бюджетних відносин в Україні

Функціонування бюджетних відносин в Україні здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України (від 08.07.2010 № 2456-VI):

Конституція України;

Бюджетний Кодекс;

Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;

Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

Нормативно-правові акти КМУ та центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу;

Рішення органів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.

Розглянемо, як регулюються бюджетні відносини відповідними законодавчими та нормативними актами.

У Конституції України, яка була ухвалена на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 p., урегульовані такі питання, що стосуються функціонування бюджетної системи.

1. Механізм прийняття Законів України.

2. Повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, органів місцевого самоврядування.

3. Основні бюджетні положення.

Розглянемо окремі положення Конституції. Так, статті 95—98 передбачають, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом Закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.

Бюджетний кодекс складається з шести розділів:

Розділ І. Загальні положення

Визначені відносини, що регламентуються Бюджетним кодексом, основні терміни (подані в словнику офіційних термінів), окреслено бюджетний період та вказані основні положення бюджетного законодавства. Перелічені принципи побудови бюджетної системи, описана бюджетна класифікація, визначено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено бюджетному процесу на державному і місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок формування резервного фонду для Державного і місцевих бюджетів, механізми аудиту та фінансового контролю, оприлюднення інформації про бюджет.

Розділ II. Державний бюджет України

Визначено склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі таємні видатки за основними напрямами їх витрачання, детально описаний механізм складання проекту бюджету, розгляд та прийняття бюджету Верховною Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особлива увага приділена ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказані конкретні його стадії. Визначені основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

Розділ III. Місцеві бюджети

Передбачені доходи і видатки, які закріплюються за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу на місцевому рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають у разі несвоєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.

Розділ IV. Міжбюджетні відносини

Визначені критерії розмежування видів видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст районного, обласного та республіканського підпорядкування. Окремо вказані видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим механізмом передбачено передання видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами та передача права на виконання делегованих повно важень. Чітко визначені фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окрема глава присвячена міжбюджетним трансфертам, де врегульовані питання трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування і районним бюджетам. Регламентовано також порядок надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту, а також субвенцій на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг, субвенцій на виконання інвестиційних проектів, субвенцій на виконання власних повноважень територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Розділ V. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення

Визначені повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства Верховної Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної контрольно-ревізійної служби, Верховної Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Конкретизовано поняття бюджетного правопорушення, визначено критерії, за якими використання бюджетних коштів визнається нецільовим, і передбачена відповідальність за порушення законодавства, а також описано порядок накладення стягнення та оскарження рішення про накладення стягнення. Форма, порядок складання та передання за призначенням протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Розділ VI, Прикінцеві положення

Визначені перехідні положення, термін дії окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні бюджетні відносини. Перелічені проекти законів, які потрібно прийняти у зв’язку з введенням у дію Бюджетного кодексу.

Бюджет як фінансовий план

Правова характеристика бюджету пов’язана із розглядом його як фінансового плану, що представляє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду фінансових ресурсів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється за двома напрямами. Перший — встановлення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Другий напрямок — це щорічне прийняття закону про державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів представляє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які характеризують фінансову діяльність держави. Визначальну роль при цьому відіграють видатки. Вони об`єднуються в такі групи:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів, установ та заходів;

фінансування науки;

народне господарство;

національна оборона;

управління державою та її зовнішньополітична діяльність;

обслуговування державного боргу;

інші видатки.

Доходи бюджету групуються за такими ознаками:

податкові надходження:

прямі податки;

непрямі податки;

платежі за ресурси та інші податкові надходження;

неподаткові доходи;

державні позики.

Як фінансовий план бюджет не є чимось обособленим. Він входить як складова частина в єдину систему фінансового планування в країні. Разом з тим це не звичайна складова частина. Бюджет виступає основним і провідним фінансовим планом. Основна роль бюджету полягає в тому, що в ньому концентрується основна частина фінансових ресурсів. В бюджеті відображається рух ресурсів з найбільш важливих для держави напрямків. Провідна роль бюджету пов’язана з тим, що він відіграє регулюючу і спрямовуючу роль в системі фінансових планів. Всі фінансові плани зв’язані з бюджетом, їх стан і збалансування визначається характером і розмірами взаємовідносин з бюджетом.

Взаємозв’язок бюджету з фінансовими планами підприємств, організацій і установ носить в основному односторонній характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку складають фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків. Вони є платниками податків. В їх фінансових планах відображається балансовий прибуток, сплата податків в бюджет, чистий прибуток і його використання. Податкові взаємовідносини з бюджетом регулюють фінансові плани підприємств і визначають їх реальні можливості. Підприємства державного сектору економіки крім сплати податків можуть отримувати асигнування з бюджету у вигляді державних дотацій і бюджетних позичок. Такі взаємовідносини теж відображаються в фінансових планах і визначають їх фінансовий стан. В сучасних умовах, з одного боку, стоїть завдання ліквідації збитковості і бюджетного датування підприємств, а, з другого, в умовах економічної кризи, держава змушена фінансово підтримувати найбільш важливі галузі і підприємства. Однак з переходом до ринкових відносин бюджет перестав виконувати функцію збалансування фінансових планів підприємств. Тепер ця функція покладається на кредит, а бюджет може забезпечувати тільки певну фінансову підтримку як за рахунок пільг з оподаткування, так і шляхом виділення асигнувань.

Підприємства соціальної сфери, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису видатків. В ньому відображаються бюджетні асигнування, які є джерелом фінансового забезпечення. Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету. В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від реальних потреб в ресурсах, так і від можливостей бюджету — чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми. Під час фінансової кризи, в якій зараз знаходиться Україна, бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу. Частина видатків, в першу чергу на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина виходячи із реальних можливостей бюджету. Впровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін в їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом. Бюджетні асигнування виступають тільки одним із джерел фінансових ресурсів, причому їх роль і питома вага будуть зменшуватись за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

Бюджет як фінансовий план також тісно взаємозв’язок з іншими ланками державних фінансів — фондами цільового призначення. Частина з них, як вже було показано раніше, безпосередньо включається в бюджет при його затвердженні, хоча і виконуються вони обособлено. Інші Фонд соціального страхування та Пенсійний фонд складаються і виконуються окремо. Однак вони теж мають з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з бюджету, так і перерахування в бюджет.

Система фінансового планування включає в себе також складання зведеного фінансового плану, або, як його ще називають, балансу фінансових ресурсів країни. Бюджет займає в ньому визначальне місце. До складу зведеного фінансового плану включаються показники консолідованого бюджету. Призначення зведеного фінансового плану полягає у визначення обсягу фінансових ресурсів, їх розподілі між ланками фінансової системи та напрямами використання. При цьому реалізується провідна роль і регулююча функція бюджету в системі фінансових планів. Зведений фінансовий план на відміну від бюджету не має правового змісту, він не затверджується органами законодавчої влади. Однак його складання дає можливість узгодити і взаємо ув’язати показники різних фінансових планів. Це робочий документ, який створює передумови для ефективного управління фінансового системою. На даний час в Україні зведений фінансовий план в повному і завершеному вигляді не складається.

Бюджет як фінансовий план тісно взаємо ув’язаний з планом економічного і соціального розвитку. Характер взаємовідносин залежить від ролі і місця плану економічного і соціального розвитку в системі управління. В умовах планової економіки, коли план мав директивний характер, він займав провідне місце по відношенню до бюджету. Показники бюджету розраховувались на підставі показників плану. І хоча, звісно, в деякій мірі і показники бюджету впливали на план економічного і соціального розвитку, все ж визначальною була роль плану. З переходом до ринкових відносин змінився і характер планування — від директивного до індикативного. Одночасно змінилось і співвідношення між бюджетом і планом. На даний час це врівноважена взаємозалежність. З одного боку, план виходить з тих фінансових можливостей держави, які зафіксовані в бюджеті. З другого, бюджет спрямовується на реалізацію планових завдань, на досягнення поставлених цілей. Пріоритетним в таких взаємовідносинах виступає все-таки бюджет, адже держава повинна виходити із своїх реальних фінансових можливостей, а не розробляти плани, які не підкріплені відповідними фінансовими ресурсами.

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою

Порядок складання, розгляду і затвердження проектів державного і місцевих бюджетів

Перелік стадій бюджетного процесу, конкретні учасники, механізм виконання робіт, контрольні терміни визначені Бюджетним кодексом України.

І. Складання проекту бюджету

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів щодо:

- граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукт;

- частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

- граничного обсягу державного боргу та його структури;

- питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

- питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

- взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступний бюджетний період;

- змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

- переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

захищених статей видатків бюджету;

обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та наприкінці року, прогнозованого рівня безробіття.

Разом з проектом Закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються:

1. Пояснювальна записка до проекту Закону про Державний бюджет України, яка має містити:

а) інформацію про економічне становище держави та основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період, покладені в основу проекту Державного бюджету України;

б) оцінку надходження доходів та інших коштів (позик), що пропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витрат бюджету;

в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджету України та проекту Закону про Державний бюджет України, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій, програм. Обґрунтування включають бюджетні показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди відповідно до класифікації видатків бюджету;

г) інформацію щодо врахування пропозицій Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, якщо вони були ухвалені Верховною Радою України відповідно до Бюджетного кодексу;

д) обґрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин;

е) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі за типом боргового зобов’язання, графіка його погашення, обсягів та умов запозичень;

є) прогноз основних макропоказників економічного і соціального розвитку України, показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди.

2.Прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючи оцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів України.

3.Перелік пільг щодо податків, зборів (інших обов’язкових платежів) із розрахунком утрат доходів бюджету від їх надання.

4.Показники видатків Державного бюджету України, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення програм, що враховані в проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цих програм протягом більше одного бюджетного періоду.

5.Зведення та структура фінансових зобов’язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетні періоди до повного погашення боргових зобов’язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу.

6.Перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період, під які можуть надаватися гарантії Кабінету Міністрів України.

7.Доповідь про хід виконання Державного бюджету України у поточний бюджетний період.

8.Проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до закону.

9.Пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту Державного бюджету України (подаються до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету).

Законом про Державний бюджет України визначаються:

1.загальна сума доходів і загальна сума видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і капітальні);

2.граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету України в наступний бюджетний період і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій відповідно до Бюджетного кодексу;

3.бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією;

4.доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5.бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

6.додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Видатки проекту Закону про Державний бюджет України по головних розпорядниках бюджетних коштів мають бути деталізовані за підрозділами функціональної класифікації (програмної класифікації у разі складання проекту бюджету за програмно-цільовим методом).

II. Розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет

За результатами обговорення проекту Закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період.

У разі відхилення проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект Закону про Державний бюджет України на повторне подання з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно подає проект Закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

У разі відхилення проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект Закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів України повторно представляє проект Закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

При розгляді проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп та фракцій щодо змін до проекту Закону про Державний бюджет України не розглядаються. Розглядаються висновки Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту Закону про Державний бюджет України у другому читанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту Закону про Державний бюджет України до другого читання.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності Закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до Бюджетного кодексу з такими обмеженнями:

1)витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період й одночасно передбачені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

2)щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом;

3)до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов’язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

III. Виконання бюджету

Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

- встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

- затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

- взяття бюджетних зобов’язань;

- отримання товарів, робіт та послуг;

- здійснення платежів;

- використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов’язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2)відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3)наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Зміни до Закону про Державний бюджет України можуть вноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженні Державного бюджету України на відповідний бюджетний період, а також зміни структури видатків державного бюджету та в інших випадках, передбачених Бюджетним кодексом. Міністерство фінансів України проводить щомісячне оцінювання відповідності прогнозу надходжень показникам, установленим Державним бюджетом України.

IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету

Бюджетним кодексом передбачена місячна, квартальна та річна звітність.

Квартальна звітність про виконання Державного бюджету України включає такі частини:

- звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про виконання Державного бюджету України;

- інформацію про стан державного боргу;

- зведені показники звітів про виконання бюджетів;

- звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов’язань.

Річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України включає такі частини:

- звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

- звіт про виконання Державного бюджету України;

- звіт про рух грошових коштів;

- інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету України;

- звіт про бюджетну заборгованість;

- звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України;

- інформацію про стан державного боргу;

- звіт про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов’язань;

- зведені показники звітів про виконання бюджетів;

- інформацію про виконання місцевих бюджетів;

- іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.

Стадії бюджетного процесу на місцевому рівні.

І. Складання проекту бюджету

1. Отримання інформації від Міністерства фінансів України про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів та її опрацювання;

2. Надання необхідної інформації: Міністерству фінансів;

для проведення розрахунків по міжбюджетним трансфертам; Верховній Раді України — для перевірки достовірності цих розрахунків;

3. Розробка і доведення до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції 3 підготовки бюджетних запитів;

4. Подання бюджетних запитів місцевим фінансовим органам;

5. Подання пропозицій щодо показників проектів бюджетів міським фінансовим органам;

6. Отримання від Кабінету Міністрів положень та показників міжбюджетних відносин після другого читання проекту Закону про Державний бюджет та їх опрацювання;

7. Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет;

II. Розгляд та прийняття рішення

1. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет;

2. Розгляд проекту рішення про місцевий бюджет;

3. Затвердження місцевих бюджетів;

ІІІ. Виконання бюджету

1. Затвердження розпису місцевого бюджету;

2. Виконання місцевого бюджету;

3. Загальна організація та управління виконанням відповідного місцевого бюджету;

4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів;

5. Здійснення видатків;

6. Внесення змін до рішення про місцевий бюджет;

IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету

1. Отримання інформації про визначення періодичності, структури та термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів від Державного казначейства;

2. Складання та подання відповідним місцевим фінансовим органам балансів, звітів про виконання місцевих бюджетів;

3. Подання зведених звітів про виконання місцевих бюджетів та подання їх Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам місцевих адміністрацій, виконавчим органам відповідних рад;

4. Подання річного звіту про виконання місцевого бюджету до Верховної Ради АРК, відповідних місцевих рад;

5. Перевірка звіту;

6. Затвердження звіту про виконання місцевого бюджету або прийняття іншого рішення.

Бюджетні права державних органів законодавчої влади

Учасники бюджетного процесу наділені законодавством відповідними правами й обов’язками, що становлять їх бюджетні повноваження.

Бюджетні права державних і місцевих органів влади й управління визначаються відповідно до розподілу між ними економічних і управлінських функцій.

Бюджетне право являє собою сукупність юридичних норм, на яких базується і діє бюджетна система держави, визначається компетенція центральних і місцевих органів державної влади і державного управління щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Бюджетні права розподілені між законодавчою і виконавчою владою загальнодержавного і місцевого рівня. Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийнятті необґрунтованих рішень із боку як центральної виконавчої влади, так і місцевих органів управління.

Основний зміст бюджетних повноважень полягає в праві отримувати доходи, розподіляти бюджетні кошти, використовувати їх за цільовим призначенням.

Під час визначення бюджетних повноважень постає досить важливе питання: влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

Розв’язуючи цю проблему, ми можемо спиратись на світовий довід бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає змогу в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.

Проблема бюджетного федералізму є досить складною, її розв’язання віками шукали багато народів і держав. Кожна держава шукає і знаходить тут свої рішення. Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя склалася стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Водночас перенесення знайдених іншими країнами рішень в інші умови може дати зовсім небажані наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне вирішення цього питання. Певні кроки у цьому напрямі вже зроблені.

Із прийняттям Конституції України, закону «Про місцеве самоврядування в Україні», затвердженням Бюджетного кодексу України передбачено чіткий розподіл повноважень органів місцевої влади на власні й делеговані і відповідно до них видатків бюджету. Так, критерієм поділу повноважень між обласним рівнем, районним і міст обласного рівня є такий: районні ради та територіальні громади міст обласного значення відповідають за виконання програм надання соціальних послуг, потреба в яких існує для всіх жителів України. На обласному ж рівні виконуються окремі програми та надаються соціально важливі послуги для окремих категорій населення. Наприклад, загальноосвітні школи, лікарні широкого профілю повинні утримуватися з міських та районних бюджетів, тоді як школи-інтернати, спеціалізовані лікарняні заклади фінансуватимуться з обласного бюджету.




Предыдущий:

Следующий: