Тема № 7

ТЕМА 7. Організація і надання додаткових послуг

7.1. Анімаційні послуги в структурі готельного продукту

Організація відпочинку рекреантів на курортах є одним із найважливіших завдань фахівців курортної справи і туризму. Численні опитування показують, що основною метою приїзду на курорт 50-70% відпочивальників є відпочинок. Цей відсоток дещо вищий для приморських курортів і нижчий для вузькоспеціалізованих. У будь-якому випадку, організація дозвілля відпочивальників – важке завдання, пов’язане, передусім з великою кількістю вільного часу у відпочивальників у готелях в період перебування на курорті.

Останніми роками в організації дозвілля відпочивальників сталися значні зміни. Це зумовлено низкою причин: запозиченням досвіду зарубіжних курортів; зростанням освітнього й культурного рівня населення; впровадженням нових технологій індустрії розваг; зміною структури використання вільного часу; активізацією гастрольної і концертної діяльності професіоналів театру, кіно й естради.

Людина, потенційний споживач послуг туристської галузі, який обирає місцем проведення своєї відпустки приморський курорт, безумовно, ставить перед собою першочергове завдання відпочити, розслабитися, відволіктися від повсякденних турбот і проблем, отримати позитивні емоції і заряд енергії для подальшого життя. Саме психологічний стан, настрій і емоції визначають почуття задоволеності від проведеного в цьому готелі часу.

Важливою частиною багатопланової діяльності готельного підприємства, виразом високого професіоналізму, є організація анімації. Це є своєрідною і дуже дієвою формою реклами, повторного залучення клієнтів і їхніх знайомих, що здійснює просування цього продукту на ринку готельних послуг, а, отже, підвищує ефективність, доходність і рентабельність підприємства. Безперечним чинником підвищення конкурентоспроможності готелю, що визначає вибір на користь того або іншого місця відпочинку, може стати новий напрям «готельної анімації», що зароджується, в найширшому сенсі цього поняття.

Вибір конкретних форм анімаційно-дозвіллєвої діяльності, представлених на рис. 1, залежить від можливостей матеріально-технічної бази готелю, його місцерозташування і наявності інфраструктури, контингенту відпочивальників, рівня професійної підготовки працівників дозвіллєвої сфери. Найтрадиційнішими формами організації дозвілля є спортивно-масова робота, екскурсійна робота, покази кінофільмів, проведення вечорів відпочинку.

Дитячі розваги

Анімаційна діяльність

Екскурсії

Форми організації дозвіллєвої діяльності

Ігрові автомати, більярд, шахи

Показ кінофільмів

Водні розваги

Спортивно-масова робота

Бібліотечна робота

Концертна діяльність

Вечори відпочинку і розваг (дискотеки, караоке та ін.)

Відвідування фестивалів, конкурсів та ігор

Рис. 1. Форми організації анімаційно-дозвіллєвої діяльності

Спортивно-масова робота проводиться силами як співробітників самого готелю, так і силами професіоналів, що залучаються з боку. Екскурсійна робота може здійснюватися як власними силами, так і із залученням спеціалізованих організацій – турфірм і екскурсійних бюро. Слід також мати на увазі, що екскурсійна діяльність ліцензується і вимагає наявності певних сертифікатів і необхідних для організації і проведення екскурсій документації і транспортних засобів. Практика показує, що найвигідніше вдаватися до послуг спеціалізованих туристсько-екскурсійних організацій, ніж організовувати усе власними силами.

Показ кінофільмів з появою новітніх технологій і супутникового телебачення відійшов на другий план. Виняток становлять лише трансляції кінофільмів для невеликих аудиторій в залах, обладнаних за останнім словом техніки.

Вечори відпочинку є однією з найпопулярніших форм проведення дозвілля і характеризуються численними варіантами їх проведення. Це можуть бути вечори зустрічей, танцювальні заходи і дискотеки, вечори живої музики, святкові вечори, конкурси та ін. Проводяться вони найчастіше власними силами готелю, іноді з залученням професіоналів.

Послуги бібліотек є однією з найстаріших форм проведення дозвілля відпочивальників. Робота бібліотек найчастіше реалізується в трьох напрямах: видача книг і періодики для читання у вільний час; проведення різних тематичних заходів; пропаганда здорового способу життя. Ігрові форми організації дозвіллєвої діяльності також досить популярні на курортах. Відпочивальникам надаються як пасивні (без залучення додаткового персоналу – шашки, шахи, більярд), так і активні ігрові розваги (із залученням аніматорів і спеціального персоналу).

Найбільші і найвідоміші готелі дозволяють собі проведення важливих заходів, організовуючи при цьому концерти зірок естради першої величини, творчі вечори і бенефіси артистів театру і кіно, різні фестивалі, покази мод, виставки і ярмарки загальнодержавного значення, конференції і симпозіуми.

Переходячи до розгляду анімаційного сервісу як нового напряму в організації дозвілля відпочивальників, необхідно відзначити, що анімаційно-культурна діяльність якнайповніше представлена на заході. За кордоном поступово збільшується об’єм вільного часу у населення, а, отже, йде процес якісного збільшення дозвіллєвих програм і послуг. Індустрія розваг почала там розвиватися більше як півстоліття назад, результатом чого є розвинена система організації дозвілля. Найбільше в цій справі досягли успіху США, Канада, країни Західної Європи (Німеччина, Франція, Данія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія).

Туристський анімаційний сервіс найрозвиненіший в курортних зонах, де він сприяє підвищенню атрактивності туристських подорожей і якості відпочинку. У курортних зонах всього світу існує чітке усвідомлення того, що особлива роль належить організації дозвілля відпочивальників: ігровим заходам, активним змаганням, різним шоу і святам тощо. На заході основною діяльністю анімаційного сектора є щоденні програми розваг, що включають асортимент безкоштовних послуг анімації для дорослих і дітей.

Попри те, що анімаційна база кожного готелю має свої особливості, усі послуги анімаційного типу можна структурувати так (таблиця 7.1).

Таблиця 7.1

Послуги анімаційного типу на зарубіжних курортах

Стандартні

Додаткові

Ексклюзивні

Дитяче місто, ігрові автомати

Прокат велосипедів, роликів, скутерів

Скеледром

Дитяча кімната

Тенісні корти

Пейнтбол-клуб

Басейн, водні шоу та ігри

Стрільба з лука чи арбалета

Ролердром

Волейбольний майданчик

Баскетбольний майданчик

Батут

Пляж

Парк

Комп’ютерний клуб

Дискозона/танцмайданчик

Дайв-центр (снорклінг)

Автодром

Гримерна і місце ді-джея

Пневматичний тир

Армрестлінг-клуб

Спорткомплекс

Клубна пісня-гімн

Міні-аквапарк

Кожен об’єкт туристського розміщення має свою щоденну розважальну програму, структура якої залежить від кількості і контингенту відпочивальників, розташування об’єкта, персоналу, графіків харчування, екскурсій та ін. Аналіз досвіду країн з розвинутою туристською галуззю показує, що в індустрії розваг потрібні якісні програми, дороге й високоякісне устаткування, нові підходи в управлінні, висококваліфікований персонал.

Головною характеристикою успішного відпочинку для туристів є психологічний стан впродовж відпочинку, настрій. При організації обслуговування відпочивальників важливо чітко розуміти, що власне високоякісний стан об’єкту туристського розміщення не забезпечить повноцінного комфорту для туриста.

Розробляючи штатну структуру об’єкту туристського розміщення і аналізуючи вплив персоналу на психологічний стан відпочивальників, необхідно взяти до уваги, що основну роль у створенні того чи іншого психологічного клімату в готелі відіграє персонал анімаційного сервісу – аніматори. Саме від їхніх особистих якостей та уміння створити у туристів особливий настрій і відчуття комфорту, затишку, врешті решт залежить, наскільки повноцінним буде відпочинок гостей готелю.

Аніматор – фахівець із формування і просування туристсько-спортивного продукту на туристському ринку та організації спортивно-оздоровчої діяльності туристів. Професійна команда анімаційного сектора організовує й проводить ігри, конкурси і спортивні змагання, запрошує на вистави, театральні і танцювальні шоу, мюзикли, комедії, концерти класичної музики, перегляд кінофільмів, вечірки на пляжі тощо. Діяльність анімаційних секторів готелів здатна згладити незначні недоліки сервісу і підвищити прибутковість готелю.

Будь-який спосіб проведення дозвілля хороший тільки тоді, коли він психологічно виправданий. Людям, чия робота вимагає постійної напруги, корисний відпочинок-розрядка, що знімає втому і стреси. Деякі люди навпаки потребують активізації своїх сил. Крім того, в анімаційній діяльності обов’язково потрібно враховувати і статево-вікові особливості контингенту відпочивальників. Звідси необхідність розробки цілеспрямованих програм, що припускають залучення культурно-дозвіллєвих установ, зосереджених у цій місцевості. Чим різноманітніша програма відпочинку, тим вона цікавіша. Це особливо актуально при розробці анімаційних програм для дітей.

Анімаційний сервіс базується на кількох ключових компонентах. З урахуванням сприятливих зовнішніх умов формула реалізації анімаційного проекту виглядає так (див. рис. 2).

Кадри (персонал)

МТБ (матеріально-технічна база)

МІСЦЕ (територія)

(Хто?))

(З допомогою чого?)

(Де?)

(Як?)

+

+

+

ТЕХНОЛОГІЯ (знання, інформація)

Рис. 2. Формула реалізації анімаційного проекту

Щоденна програма анімації при об’єкті розміщення може охоплювати:

1) спортивні ігри і змагання для дорослих (аеробіка на пляжі або в басейні, волейбол, ватерполо, дартс, армрестлінг, настільний теніс, стрільба з лука і пневматичного пістолета та ін.);

2) дитячі програми (ігри та конкурси в дитячому містечку і басейні, вечірні розважальні програми, тематичні свята);

3) вечірні шоу-програми (шоу-конкурси, ігрові шоу, комічні шоу, дискотеки, виступи естрадних колективів, художня самодіяльність, проведення тематичних вечірок – диско 80-х, жива музика і так далі).

Отже, різноманітні анімаційні програми, що поєднують в собі усі види анімації і які втілюють в життя енергійні і доброзичливі, тактовні і висококваліфіковані творчі працівники анімаційної команди, сприяють поліпшенню іміджу установи, наділяють його конкурентними перевагами, і гарантують повернення клієнтів в цей готель, оскільки клієнт повернеться саме у вподобане йому місце.

7.2. Послуги з бронювання квитків і оренди транспортних засобів

Нині у сфері реалізації готельних послуг активно використовується комп’ютерна техніка. Зараз вже важко уявити, як могли бронюватися номери в готелях різними турагентами і компаніями з урахуванням всіляких знижок за відсутності систем комп’ютерного бронювання. Нині ці системи дуже поширені і добре скоординовані.

Сьогодні найбільші готельні компанії, турагентства і виробники комп’ютерних систем прагнуть створити суперглобальну єдину комп’ютерну систему бронювання. Одночасно невеликі готельні фірми і окремі турагентства висловлюють тривогу з приводу створення такої системи, побоюючись її монополізації.

Стратегія готельних компаній, які розраховують працювати на міжнародному ринку, полягає в об’єднанні можливостей внутрішньоготельних комп’ютерних систем, що дозволяють збільшувати доходи від продажу місць, з потужними системами бронювання, які можуть підключатися до глобальних комп’ютерних мереж і використовувати електронне устаткування з бронювання третього покоління.

Такі системи в пункті бронювання (продажі) повинні надавати детальну інформацію (графічну і у вигляді фільму), максимально полегшувати і прискорювати процес продажу готельних місць. Вже зараз створена технологія, що дозволяє користуватися банком даних усіх глобальних комп’ютерних систем через один термінал.

Один із напрямів розвитку глобальних комп’ютерних мереж подальше вдосконалення комп’ютерної техніки і технології зв’язку (космічною, оптичною і т. д.). Розвиток системи зв’язку, комп’ютерної техніки і збільшення користувачів — висувають нову складну проблему. Зокрема, поява домашніх комп’ютерів, підключених до комп’ютерних мереж, дозволяє робити бронювання транспортних і готельних послуг безпосередньо самим мандрівником, внаслідок чого може відпасти необхідність в посередниках.

Умовно сам процес бронювання можна розділити на дві складові частини:

1. Підбір відповідного варіанту розміщення. Підбір робиться на сайті вибраної системи бронювання, де представлені об’єкти розміщення, що знаходяться у продажу. Інформація подається у вигляді детального опису об’єкту, його інфраструктури і номерного фонду з переліком фотографій. Також на сайті можна ознайомитися з цінами на розміщення, додаткові послуги і подивитися наявність місць.

2. Бронювання місць. Після вибору відповідного варіанту шляхом набору логіна і пароля турагент потрапляє в систему бронювання. У системі необхідно вибрати тип розміщення і ввести інформацію про туристів. Після натиснення кнопки «Забронювати» вибрані місця будуть заброньовані. Залишається роздрукувати документи для туриста і рахунок на оплату для агента. Ніякого додаткового підтвердження чекати не доведеться. Оплата робиться впродовж трьох банківських днів з моменту бронювання.

Розвиток Інтернет дозволило не лише здешевити засоби зв’язку, але й отримати реальну можливість працювати усім учасникам туристського ринку як єдиному офісу. Робота з глобальними системами бронювання через Інтернет дозволяє агентству не лише отримувати оперативну і достовірну інформацію про ціни і кількість вільних місць у будь-який момент часу, але і мати можливість стежити за проходженням замовлення на усіх етапах його здійснення.

Існують різні системи бронювання (CRS — computer reservation systems), усі вони відрізняються один від одного, як набором пропонованих послуг, так і технологією роботи. Найстаріші системи, такі як Selena, Amadeus, Gabriel, працюють в основному через спеціальні термінали, які підприємство повинно встановити у себе в офісі. Для роботи через ці системи необхідно прокласти канал зв’язку (дріт) для найближчого вузла. Це пов’язано з тим, що вони створювалися давно, тоді не було Інтернету. Технологія роботи побудована на складних командах, а довідка, закладена в систему, є простим текстом. У цих системах немає фотографій, карт і іншої графічної інформації. Навчання роботі в таких системах коштує дорого і не всім по кишені. Самостійно співробітник зможе працювати з CRS не раніше, ніж через рік.

Через ці системи в основному реалізуються авіаційні і залізничні квитки, а також бронюються готельні номери. Багато фірм, що відповідають за експлуатацію класичних CRS, ведуть розробки програм, що дозволяють працювати з цими системами через Інтернет. Молоді системи бронювання використовують як засоби зв’язку — Інтернет, а в якості терміналу — звичайний комп’ютер. Витрати на роботу через них невисокі і доступні навіть невеликим фірмам.

В умовах сучасного готелю, підключеного до однієї з таких систем, значно спрощується процедура бронювання квитків і транспортних засобів.

Працюючи з системою бронювання, готелі можуть пропонувати великий асортимент послуг клієнтові. Системи бронювання дозволяють підібрати послуги, що максимально задовольняють клієнта, за декілька хвилин, а іноді і секунд. Швидко підібрати потрібні клієнтові послуги дозволяє система пошуку, реалізована в системі бронювання. На клієнтів справляє позитивне враження можливість швидко підібрати потрібні послуги. Після того, як послуги вибрані співробітники готелю за декілька хвилин бронюють місця і роздруковують усі необхідні документи.

Працюючи з системою бронювання, готель отримує рахунок автоматично при бронюванні за декілька хвилин. Інформація про надходження грошей на рахунок постачальника співробітник готелю отримує через систему бронювання за запитом через декілька секунд.

Однією з додаткових готельних послуг є організація прокату автомобілів – дуже поширена серед туристів послуга. У структурі багатьох відомих готелів існують або свої пункти з прокату автомобілів, або філії і точки від відомих фірм, що займаються вказаною діяльністю. Усі послуги з бронювання автомобілів надаються найчастіше на стандартних умовах:

- вік туриста має бути не менше 21 року і не більше 70 років (іноді від 25 до 75 років);

- наявність у туриста паспорта чи будь-якого документу, що засвідчує особу, і водійського посвідчення міжнародного зразка;

- до моменту укладення договору оренди водійське посвідчення має бути дійсне не менше двох років (у Великобританії — не менше року);

- внесення невеликої застави;

- наявність кредитної картки (у таких країнах як Іспанія, Франція та ін.).

Ціна оренди залежить від класу автомобіля і від престижу готелю або орендної компанії, діючої при ньому. До того, як підписати орендний договір на прокат автомобіля, клієнт має бути ознайомлений з тим, що входить у вартість орендної плати. А входити туди повинні:

необмежений пробіг автомобіля;

доставка автомобіля клієнтові в межах міста;

ремонт або заміна автомобіля у разі технічної несправності;

повна страховка на випадок ДТП не з вини клієнта;

страховка, що покриває збитки, завдані автомобілеві в ДТП з вини клієнта;

страховка пасажирів від нещасних випадків (окрім водія);

податки.

Машину туристові повинні надати з повним баком, але і повернути власникам її потрібно з повним баком. За додаткову плату можна придбати право на водіння машини другим водієм.

7.3. Екскурсійні послуги і послуги «зустрічі-проводи»

Екскурсійна діяльність є одним з основних компонентів індустрії туризму. Екскурсійні послуги входять в перелік додаткових, що надаються більшістю готельних підприємств, незалежно від їх категорії і репутації. При багатьох готелях є власні екскурсійні бюро і спеціалізовані відділи.

Екскурсійна послуга – туристська послуга із задоволення пізнавальних інтересів туристів (екскурсантів), включаючи розробку і впровадження програм екскурсійного обслуговування або окремих екскурсій, організацію і проведення екскурсій. Організації, що займаються створенням і наданням екскурсійних послуг, називаються екскурсійними фірмами (компаніями, бюро).

У діяльності туристсько-екскурсійних фірм існують істотні відмінності, які обумовлюються їх спеціалізацією, об’ємом і характером операцій, відношенням до споживачів і виконавців послуг. Для приймаючих фірм характерний зв’язок з організаціями туристської індустрії, які є виконавцями послуг для туристів, що приїжджають, і екскурсантів (музеї, транспортні компанії, підприємства живлення та ін.), і з турфірмами — постачальниками туристів і екскурсантів. Для приймаючих турфірм також характерне надання туристсько-екскурсійних послуг місцевим мешканцям.

Основна мета направляючих фірм — залучення місцевого населення для екскурсійного обслуговування на виїзних маршрутах і хороші зв’язки з туристсько-екскурсійними фірмами-партнерами або іншими спеціалізованими підприємствами (музеями, видовищними установами та ін.), що забезпечують виконання послуг.

Отже, екскурсійне підприємство використовує у своїй роботі різні форми обслуговування:

1. Екскурсія як окрема послуга : оглядові і тематичні екскурсії, пішохідні з використанням різних видів транспорту, виробничі екскурсії, екскурсії в музеї, на виставки, в заповідники. Відрізняє екскурсію: наявність теми, кваліфікованого керівника-екскурсовода, екскурсійної групи; показ екскурсійних об’єктів; рух учасників; тривалість від однієї години до діб.

2. Екскурсія у складі туру, маршруту вихідного дня, яка є складовою частиною пропонованого туру.

3. Організація екскурсій, культурно-видовищних послуг.

4. Надання послуг гідів-екскурсоводів, екскурсоводів, турлідерів, організаторів екскурсій.

5. Шляхова (дорожна) екскурсійна інформація. Ця послуга пропонується на тривалих внутрішньомаршрутних перевезеннях. Екскурсовод або турлідер дає коротку інформацію (у вигляді екскурсійної довідки) по екскурсійних об’єктах, розташованих на шляху руху групи.

Екскурсійна діяльність – це діяльність з організації ознайомлення туристів і екскурсантів з екскурсійними об’єктами в місці тимчасового перебування без надання послуг розміщення. Організована екскурсійна діяльність повинна здійснюватися кваліфікованими працівниками, що знають вимоги, які ставляться до технології створення екскурсійних послуг і обслуговування екскурсантів, і охоплювати найширші верстви населення. Під організованою екскурсійною діяльністю розуміється пропозиція стандартизованої екскурсійної програми або окремих екскурсій як різновидів туристських послуг.

Екскурсійні фірми комбінують послуги безпосередніх виробників (музейних, транспортних, видовищних організацій) на власний розсуд і за бажанням споживачів, а також самі створюють і надають туристсько-екскурсійні послуги, тобто є туроператорами.

На практиці використовуються різні варіанти поєднання вищезгаданих функцій у рамках однієї екскурсійної фірми. Фірми-початківці, що займаються в основному пасивним туризмом, з часом розробляють свої екскурсійні послуги і взаємодіють з фірмою-партнером на взаємовигідних умовах. Екскурсійна фірма одночасно є турагентом, залучаючи до цієї діяльності екскурсоводів, керівників туристсько-екскурсійних груп, викладачів шкіл, працівників профспілок і доручаючи їм роль турагента. Вона може виступати і в якості продавця екскурсійних послуг, розроблених іншим туроператором, і може створювати свій пакет туристсько-екскурсійних послуг, якщо виявить на ринку необхідний для нього попит.

Екскурсійні компанії або бюро зазвичай організовують екскурсійне обслуговування туристів в місцях їх тимчасового перебування. Слід сказати, що екскурсійна програма обслуговування — це план екскурсійних заходів, що реалізовуються для задоволення конкретних або спеціалізованих пізнавальних запитів і інтересів місцевого населення, туристів або екскурсантів залежно від цілей їх перебування. Комплекс послуг, що входять до складу програми, є продуктом екскурсійної фірми (чи екскурсійного відділу туристської фірми). Структура екскурсійної програми наведена на рисунку

Рис. 9.1. Структура екскурсійної програми обслуговування

Завдання програми екскурсійного обслуговування має на меті досягнення цілей, які бувають:

- пізнавальними (історична, архітектурно-містобудівна, літературна, мистецтвознавча, природознавча тематика);

- розважальними (відпочинок, спорт);

- професійними (ділові, бізнес-тури, участь у виставках, ярмарках та ін.);

- іншими (паломництво, хобі, навчання, підвищення кваліфікації та ін.).

За змістом програми бувають ознайомлювальні і тематичні. Ознайомлювальна екскурсійна програма включає оглядову екскурсію, що дає уявлення про місто (країні), його історію, особливості і звичаї населення, про архітектурні пам’ятники і сучасне життя. Мета тематичної програми обслуговування — розширення пізнання екскурсантів з певної тематики (особливо в пізнавальних турах), а також організація і надання інших послуг. Виділяють ряд етапів розробки екскурсійних послуг:

- визначення цілей і завдань екскурсії;

- вибір теми;

- відбір літератури і складання бібліографії; — знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі; — відбір і вивчення екскурсійних об’єктів; — складання маршруту екскурсії; — об’їзд або обхід екскурсії; подготовка контрольного текста экскурсии;

- комплектування «портфеля екскурсовода»; — вибір методичних прийомів проведення екскурсії; — визначення техніки проведення екскурсії; — складання методичної розробки; — підготовка індивідуального тексту; — прийом (здача) екскурсії; — затвердження екскурсії в якості продукту екскурсійної фірми готелю.Для оформлення екскурсійних послуг потрібна наступна документація (таблиця. 9.2.). Таблиця 9.2. Документація, необхідна для оформлення екскурсійної послуги

№ п/п

Название документа

Содержание документа

1.

Список литературы по теме

Перечисляются все книги, брошюры, статьи, которые были использованы при подготовке данной экскурсии

2.

Карточки (паспорта) объектов, включенных в маршрут

Сведения, характеризующие экскурсионный объект. Вид объекта, его наименование, событие, с которым он связан, место нахождения, краткое описание, авторы и время создания объекта, источники

3.

Контрольный текст экскурсии

Подобранный и выверенный по источникам материал, раскрывающий тему. Содержание текста раскрываемой подтемы и основные вопросы, служащие основой для индивидуальных текстов

4.

Индивидуальные тексты экскурсоводов

Материал, изложенный конкретным экскурсоводом в соответствии с методической разработкой, структурой экскурсии, ее маршрутом на основе контрольного текста. Дает характеристику объектов и событий, содержит вступление, основную часть, заключение, логические переходы

5.

Схема (карта) маршрута

На отдельном листе показан путь следования группы. Обозначены начало и конец маршрута, объекты показа, места их наблюдения, остановки для выхода группы к объектам

6.

«Портфель экскурсовода»

Папка с фотографиями, схемами, картами, чертежами, рисунками, репродукциями, копиями документов, образцы продукции фирмы, другие наглядные пособия

7.

Методическая разработка на тему

Рекомендация по проведению экскурсии. Называются методические приемы показа и рассказа, определяются последовательность демонстрации объектов, наглядных пособий и техника ведения экскурсии с учетом дифференцированного подхода к экскурсантам

8.

Малые экскурсии

Относящиеся к теме рефераты, справки, таблицы, цифровой материал, выдержки из документов, копии, цитаты из литературных произведений

9.

Список экскурсоводов, допущенных к проведению экскурсии по теме

Пополняется по мере допуска к проведению экскурсии новых экскурсоводов

Відповідальні за проведення екскурсій підприємства повинні мати у своєму штаті спеціально підготовлених і знаючих рідну для туристів мову професіоналів (гідів). Відсутність гіда-перекладача або його непрофесіоналізм здатні сильно зіпсувати враження туриста від поїздки. Вимоги, що ставляться до гіда-перекладача, різні, але основними з них є такі:

- знання великого фактичного матеріалу і уміння змінювати пропонований текст відповідно до особливостей контингенту туристів, їх віку і соціального складу; — творчий підхід до своєї роботи, уміння «заразити» своєю любов’ю до міста, країни усіх присутніх в групі;

- систематична робота над розширенням свого загального світогляду, вдосконалення професійних знань і знань іноземної мови, дотримання встановлених норм і правил поведінки, коректність у взаємовідносинах з туристами.

Обов’язки гіда-перекладача: — хороше знання і строге виконання правил прийому і обслуговування іноземних туристів; — супровід групи туристів в поїздці, починаючи від першого і закінчуючи останнім пунктом програми; — забезпечення усного перекладу під час проведення усіх запланованих організаторами туру заходів; — строгий контроль за виконанням адміністраціями об’єктів розміщення і системи живлення вимог обслуговування іноземних туристів;

- систематична самоосвіта і наукова діяльність (складання методик і лексичних посібників, написання нових текстів екскурсій, комплектування і поповнення портфеля екскурсовода та ін.) у вільний від роботи час.При призначенні гіда на роботу з конкретною іноземною групою йому видаються пропуск у готель, де розміщені туристи, а також план поїздки з вказівкою дат, часу і місця проведення запланованих заходів. При зустрічах або проводах групи в обов’язки гіда входять: надання допомоги туристам в проходженні митного або прикордонного контролю; інформування туристів про правила в’їзду до держави (митні правила і обмеження), про порядок обміну валюти, фотографування і відеозйомки на території держави; організація отримання багажу.При розміщенні туристів гід зобов’язаний: представитися працівникам готелю і повідомити про приїзд групи; надавати допомогу адміністрації готелю в цілях швидкого розселення туристів; проконтролювати заповнення реєстраційних карток і допомогти туристам їх заповнити; скласти списки туристів з вказівкою їх готельних номерів; заздалегідь розповісти про програму перебування в цьому пункті стоянки; при виїзді з готелю перевірити правильність здачі ключів адміністраторові.Якщо гідові потрібний нічліг, він розміщується в тому ж готелі, що і туристи в одно- або двомісних (з іншим гідом або водіями) номерах. Розселення гіда і туриста в одному номері не прийняте. При організації живлення гід зобов’язаний організувати прибуття в ресторан в точно призначений час, інформувати служби живлення ресторану про прибуття групи, про пристрасті і смаки туристів. Якщо ж живлення організовується під час поїздки, наприклад, під час стоянок або у вагоні-ресторані, гідові необхідно заздалегідь уточнити графіки живлення, про що повідомити туристів. При виконанні екскурсійної програми перекладач повинен вивчити матеріали методичних посібників з маршруту, знаходитися з групою і вести повний усний переклад упродовж усієї екскурсії.Необхідно відмітити, гід-перекладач зобов’язаний мати при собі ліцензію на право займатися экскурсоводческой діяльністю при проведенні екскурсій. Інакше йому загрожує штраф. Слід також враховувати, що у багатьох країнах світу зазвичай від екскурсоводів вимагають доказу легальності їх роботи. При відвідуванні об’єктів видовищ, гід заздалегідь отримує квитки, перевіряє їх якість, організовує відвідування і вихід з будівлі видовищних об’єктів.При роботі з туристами гідові категорично забороняється: самостійно змінювати запланований маршрут, вносити зміни в програму; змінювати запланований час проведення екскурсій, а також тривалість екскурсій; самостійно організовувати відвідування об’єктів показу, не передбачених програмою перебування.У екскурсійне обслуговування також включаються послуги супроводу і послуги «зустрічі-проводи». Групова туристська поїздка за кордон вимагає грамотної і чіткої організації процесів, пов’язаних з переїздом групи туристів, її доставкою до місця розміщенню, розміщенням туристів в готелі (готелях), подальшим проходженням усіх етапів програми перебування, цей обов’язок покладається на так званого турлідера.Турлідер — поняття, характерне для російського виїзного туризму. Як правило, під турлідером розуміється працівник відправляючої турфірми або екскурсійної фірми готелю, який слідує разом з групою по маршруту і організовує перебування туристів в ході усієї поїздки. Залежно від напряму поїздки, рівня обслуговування — турлидером може бути одна людина, що виконує усі функції по супроводу групи або це команда співробітників, що виконують кожен свою функцію на тому або іншому етапі поїздки. Чим же конкретно займається турлідер?По-перше, перед вильотом туристів він стежить за своєчасних оформленням усіх документів, окрім цього, необхідно проконтролювати процес посадки туристів на транспортний засіб. По-друге, при прибутті до аеропорту або на вокзал проконтролювати вихід туристів — важливо, щоб ніхто не загубився, не залишився, не відстав, не пішов в інший бік і т. д. Як правило, заздалегідь призначається збір у визначеному місці — біля автобуса, наприклад, поряд з яким стоїть той, що зустрічає з плакатом.По-третє, дуже важливо проконтролювати отримання туристами багажу — плутанина, яка може виникнути унаслідок поспіху або неуважності, — шанс втратити, забути, залишити, переплутати свій багаж з багажем інших туристів.Далі слідує етап доставки туристів до місця розміщення (готель) — трансфер. На цьому етапі до супроводу можуть підключатися співробітники приймаючої турфірми. Якщо передбачається розмістити групу в декількох готелях, то автобус слідує від одного готелю до іншого, висаджуючи по декілька туристів. Важливо проінформувати туристів про те, скільки за часом займе переїзд. У готелі звіряються списки туристів. При виникненні проблемних ситуацій — їх вирішує супроводжуючий, зв’язуючись з приймаючою турфірмою.Супроводжуючий повинен стежити за проходженням екскурсій — вони повинні проводиться за планом. При неможливості провести екскурсію в зазначений термін — погоджувати перенесення її на інший час, в крайньому випадку, за згодою туристів — підшукати альтернативний варіант. У останній день перебування в готелі — інформувати туристів про своєчасну оплату рахунків, що виставляються готелем за фактом надання додаткових послуг (користування телефоном, спортзалом, міні-баром і т. д.). При виїзді з країни — повторюються усі етапи в’їзду.Гід — співробітник турфірми, покликаний інформувати туристів на певних ділянках маршруту, при цьому, гідом може бути одна людина, працююча на всьому протязі маршруту, або існує варіант, коли гіди змінюють один одного на різних ділянках: в аеропорту, на трансфері, в готелі, на екскурсіях і ін.У аеропорту гід інформує туристів, де знаходиться туалет, де можна поміняти гроші, якщо є час — де можна перекусити. Гідові практично мати яскраву форму. На трансфері гід повідомляє, скільки їхати за часом до готелю, і якщо цей термін перевищує одну годину — інформувати туристів про відстань шляху в кілометрах. Гід на трансфері повинен підтримувати контакт з водієм, погоджуючи шлях дотримання, спільно вирішувати проблеми, що виникають в дорозі. Перед зупинкою у готелю — гід вказує, кому з туристів слід виходити, нагадати про багаж. У готелі гід відвідує туристів за певним розкладом (щодня, через день, двічі за поїздку).При в’їзді туристів до готелю може проводитися презентація, на якій повідомляється інформація про готель, — де що знаходиться, які додаткові послуги можна отримати, форма оплати та ін. При проведенні екскурсій, гід виписує посадочні талони на бланках фірми приймаючої сторони, інформує клієнтів про терміни початку екскурсій, нагадує про останній день перебування в туристській поїздці, за тим, щоб туристи грамотно розрахували свій час.Гід-екскурсовод слідує разом з туристами по маршруту і повідомляє загальну інформацію про місце перебування. Окрім цього, на маршруті туристів, можуть супроводжувати: екскурсовод — працівник сфери туризму, який повинен мати ліцензію на право проведення екскурсій у своїй країні. Оплата його праці — почасова; представник фірми приймаючої сторони — зв’язується з керівництвом фірми, координуючи процес проходження туру, при цьому погоджуючи рішення з супроводжуючим групи відправляючої сторони. Якщо йдеться про в’їзний туризм, то іноземні групи туристів завжди мають супроводжуючого і приймаючого на території Росії. Перекладач, як правило, супроводжує або VIP -клієнтів, або є присутнім під час ділових поїздок.Під трансфером розуміють будь-які переміщення туристів по маршруту з використанням транспорту, але найчастіше трансфером називають переїзд туристів з аеропорту або вокзалу в готель в день прильоту (приїзду) і переїзд з готелю в аеропорт (вокзал) в день від’їзду. Окрім цього, до трансферу можна віднести, наприклад, переїзди між лижним центром і готелем. Трансфер буває груповим і індивідуальним (характерний для VIP -туристов); може бути тільки в один бік або «туди — назад». На дітей можуть поширюватися знижки, дитину до двох років можна везти безкоштовно. На трансфері може бути присутнім супроводжуючий. Можливий варіант поєднання трансферу і екскурсій (оглядовою або завершальною). Це робиться в цілях реклами, коли пакет послуг збільшується, а його вартість не змінюється.





Тема 7..

Тема 7. ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Вопросы по теме:

1. Сущность и современные тенденции внешнеэкономической деятельности.

2. Основные инструменты государственного регулирования внешнеэкономи-ческой деятельности.

Государственное регулирование внешнеэкономической деятельности представляет внешнеэкономическую политику. Под ней понимается деятельность, направленная на регулирование и развитие экономических отношений с другими странами.

Внешнеэкономическая политика неразрывно связана с внутренней экономической политикой государства. Поэтому ее содержание обусловлено, с одной стороны, социально-экономической политикой, проводимой государством, с другой — задачами экономического роста. Отсюда, целями внешнеэкономической политики являются:

- обеспечение взаимовыгодного сотрудничества с другими странами;

- поддержание конкурентоспособности отечественных производителей на мировом рынке;

- обеспечение экономической безопасности страны;

- обеспечение сбалансированности торгового и платежного балансов страны.

Активизация внешнеэкономической политики обусловлена интернационализацией хозяйственных связей и научно-техническим процессом. В этом же направлении действуют и такие факторы, как-то:

- обострение конкурентной борьбы на мировом рынке;

- дестабилизация валютных курсов, возросшее неравновесие платежных балансов;

- внешние долги, особенно развивающихся стран.

Действие указанных выше процессов порождает постоянное взаимодействие в современной внешнеэкономической политике двух тенденций: либерализации и протекционизма. Развитие интеграционных процессов привело к появлению коллективного протекционизма, проводимого интеграционными группировками по отношению к третьим странам. В первую очередь он характерен для ЕС. Основные торговые партнеры его опасаются появления “Европейской крепости”.

В конечном счете протекционизм может привести к чрезмерному ограждению национального хозяйства от конкурентной борьбы на мировом рынке. Поэтому извечной проблемой внешнеэкономической политики являлась проблема выбора между протекционизмом и либерализмом.

Для 50-60-х годов был характерен отход от протекционизма основных участников международной торговли, с одновременным стимулированием экспорта. Однако в 70-80-е годы в условиях обострения разногласий между странами усилилась тенденция к протекционизму. Этому способствовал не только рост несбалансированности международных расчетов, но и дальнейшее стимулирование экспорта, вызывавшее ответную реакцию по защите внутреннего рынка. В результате протекционизм стал вновь одной из основных проблем международной торговли.

Роль государства во внешнеэкономической сфере в России за годы реформ существенно изменилась. Переход от всеобъемлющей гос. монополии к принципам и институтам свободной торговли составляет один из важнейших институциональных сдвигов в российской экономике.

Выбор основных направлений внешнеэкономической политики 90-х гг. прошлого века складывался под определяющим воздействием реформирования экономики. Главным была либерализация внешнеэкономической деятельности. Необходимость либерализации внешнеэкономической деятельности также диктовалась потребностями включения России в систему мирохозяйственных связей, для развития которой характерна тенденция к открытости национальных хозяйств.

Результатами реформирования внешнеэкономической сферы в первые годы рыночных преобразований в России явились незащищенные экономические границы страны, через которые хлынули на Запад сначала сырьевые ресурсы, а затем и российские капиталы. Массированное использование на первых порах российскими производителями цен, заниженных по сравнению с мировыми, имело своими последствиями установление по ряду важнейших позиций российского экспорта антидемпинговых процедур, действующих и в настоящее время.

Центральной проблемой внешнеэкономической политики является увязка открытости экономики с требованиями национальной безопасности. Это предполагает, что дальнейшая либерализация внешнеэкономической деятельности должна быть тесно увязана с концепцией национальной безопасности России с тем, чтобы не допускать опасной зависимости от внешнеэкономических факторов при реализации курса на стабильный рост и структурную перестройку отечественного производства.

В ходе глобализации мировой экономики возросла вероятность неблагоприятного воздействия внешних факторов на отечественное хозяйство, необходимость обеспечения экономической безопасности страны. Пороговым уровнем безопасности многие специалисты считают долю импорта во внутреннем потреблении 30%, в том числе по продовольствию — 25%.

Участие России в мировом товарообмене упало до уровня более низкого, чем необходимо для интеграции в мировую экономику. Россия — экспортирующая страна, но совокупная доля страны в мировом товарном экспорте составляет лишь 1,6%, в импорте -0,6%. По объему экспорта Россия далеко отстала от развитых стран Запада и уступает малым государствам Европы (Швейцарии, Австрии, Дании). Доля США, Германии, Японии в мировом экспорте составляет 13%; 8,9% и 8% соответственно.

Сырьевая ориентация экспорта усилилась не только из-за сокращения внутреннего спроса, но и в силу переноса центра тяжести во внешней торговле на западные рынки, где страна пока еще может конкурировать минерально-сырьевыми товарами. Что касается гражданского машиностроения, сельского хозяйства, пищевой, текстильной промышленности, они за время реформ не смогли вступить в международную конкурентную борьбу, потеряв традиционные рынки.

2. Основные инструменты государственного регулирования внешнеэкономи-ческой деятельности.

Государственное регулирование внешнеэкономических связей осуществляется с помощью широкого круга мер, число которых постоянно растет. Объясняется это тем, что расширение международных экономических связей той или иной страны требует новых инструментов оптимизации ее участия в международном разделении труда, ограждении национальной экономики от влияния негативных явлений в мировой экономике (циклических спадов, чрезмерных колебаний валютных курсов, недобросовестной конкуренции и т.п.), содействия укреплению позиций национальных производителей на мировом рынке.

Важнейшим объектом государственного регулирования и инструментом проведения внешнеэкономической политики является торговая политика. Торговая политика государства — система мер, воздействующих на развитие торговых отношений с иностранными государствами. Внешняя торговля обеспечивает получение дополнительных средств для развития национальной экономики и повышению конкурентоспособности отечественных производителей.

Экспорт и импорт товаров способствуют росту национального дохода и ВНП. Подобно другим составляющим совокупных расходов, они действуют с мультипликационным эффектом, что можно выразить следующей формулой:

ВНП = (1 / МРS + МРМ) X,

где ВНП — изменение валового национального продукта;

МРS — предельная склонность к сбережению;

МРМ — предельная склонность к импорту;

X — изменение экспорта.

Регулирование внешнеторговых отношений осуществляется административными и экономическими методами. Административные методы предполагают ограничительные, разрешительные меры на основе правовых норм и законов, куда могут входить акты правового регулирования торговых отношений, таможенные кодексы, постановления, правила и др.

В числе административных мер наиболее эффективным является таможенное регулирование. В основе таможенного регулирования каждой страны лежит таможенный кодекс, который определяет задачи и принципы таможенного обложения, структуру и функции таможенных органов, порядок разработки и утверждение таможенных тарифов и др.

Таможенные тарифы содержат списки товаров, облагаемых таможенными пошлинами, и величину последних. Таможенные пошлины — это государственные денежные сборы (налоги), взимаемые через таможенные учреждения с товаров, ценностей, имущества, провозимого через границу страны. Таможенные пошлины выполняют регулирующую, фискальную и стимулирующую функции.

Обычно таможенный тариф применяется на национальном уровне. Но в тех случаях, когда ряд стран объединяются в торгово-экономическую группировку и создают свой таможенный союз, тариф становится общим инструментом внешнеторгового регулирования, единым для всех стран-участниц в их торговых отношениях с третьими странами.

В конце 80-х годов уровень ставок таможенных тарифов развитых стран был относительно низок — около 6% от стоимости товара. Тарифные ставки ниже на сырьевые товары, и растут по мере увеличения степени обработки товара с целью защиты национальной промышленности.

В числе административных мер регулирования внешнеторговой деятельности широко используется лицензирование. Это система письменных разрешений, выдаваемых государственными органами на экспорт и импорт товаров. Путем лицензирования осуществляется количественное регулирование внешнеторгового оборота. Лицензирование применяется в целях сбалансирования поставок товаров и платежных балансов, регулирования спроса и предложения на внутреннем рынке, для достижения взаимовыгодных договоренностей на торговых переговорах, а также с целью ответных мер на дискриминационные действия иностранных государств.

Важное значение в государственном регулировании внешнеэкономических отношений, в частности торговых, имеют экономические методы. Главное внимание уделяется стимулированию экспорта как основы развития внешней торговли и укрепления стабильности национальной власти. Оно осуществляется путем прямого финансирования экспортного производства в виде выплаты компаниям дотаций из бюджета на покрытие разницы между ценами производства и экспортными ценами в целях получения гарантированной прибыли. Широко практикуется субсидирование расходов на ведение НИОКР в экспортном производстве. В промышленно развитых странах за счет бюджета осуществляется до 30% экспортных НИОКР.

Косвенное финансирование экспортного производства происходит путем льготного налогообложения и кредитования. Снижение налогов с экспортеров осуществляется разными методами. Широко распространено, особенно в США, прямое снижение налогов с компаний в зависимости от доли экспорта в их производстве. Во многих странах предусмотрено право компаний производить отчисления в резервные фонды развития экспортного производства от необлагаемой налогом прибыли. Разновидностью льгот является налоговый кредит — отсрочка от уплаты налогов с экспортной выручки.

Кредитование экспорта — одна из распространенных форм стимулирования. Государственные банки предоставляют компаниям на развитие экспортного производства среднесрочные (до 5 лет) и долгосрочные (до 25-30 лет) кредиты в национальной и свободно конвертируемой валюте. Кредиты предоставляются на благоприятных условиях по стабильным ставкам. В промышленно развитых странах размеры такого кредитования в конце 80-х — начале 90-х годов составляли около 8% объемов экспорта. Частным банкам правительства выделяют специальные дотации на снижение кредитных ставок экспортерам.

Используются и такие методы косвенного финансирования, как возврат экспортных пошлин, уплаченных при импорте сырья, а также передача экспортным компаниям правительственных заказов по завышенным ценам.

Поддержка экспортеров идет по линии страхования экспорта. Оно двух видов: внутреннее и внешнее. Внутреннее страхование осуществляется правительством, которое за счет бюджетных средств покрывает определенную часть рисков при крупных капиталовложениях в развитие экспортного производства. Например, страхуются капиталовложения в “риско-фирмы”, осваивающие перспективные для экспорта разработки. При внешнем страховании государство принимает на себя часть политических и коммерческих рисков, связанных с экспортом.

Национальные системы страхования кредитных рисков созданы в настоящее время во всех промышленно развитых странах и в ряде развивающихся стран. Основную роль в них играют государственные страховые учреждения, частные выполняют вспомогательные функции.

Государственное страхование экспортных кредитов используется как один из инструментов внешнеторговой политики, позволяющей регулировать объемы и географию экспортного кредитования. Вместе с тем кризис внешней задолженности ряда государств повлек за собой значительные убытки страховщиков, вынудив их свернуть операции на наиболее рискованных рынках и продемонстрировать тем самым ограниченность данного инструмента.

В начале 1995 г. в целях регулирования внешнеэкономической деятельности осуществлен ряд мер: отменено квотирование экспорта, за исключением экспортных поставок в целях выполнения международных обязательств Российской Федерации; ликвидирован институт спецэкспортеров; прекращены экспортные поставки для государственных нужд с целью извлечения дохода из разницы между мировыми и внутренними ценами.

В дальнейшем предполагается осуществить снижение экспортных пошлин, а затем их полную отмену по мере выравнивания внутренних и мировых цен. Будет внедрен конкурсный механизм экспортеров, осуществляющих поставки в рамках межправительственных обязательств РФ.

Важным направлением деятельности государства в сфере внешнеэкономической политики является регулирование притока и вывоза капитала. Сейчас миграция капиталов превратилась в организованный, контролируемый и стимулируемый государством процесс. Иностранные частные и государственные инвестиции стали одним из факторов развития подавляющего большинства стран.

Регулирование притока иностранных инвестиций носит, как правило, двойственный характер. С одной стороны, осуществляются меры по созданию в странах благоприятного инвестиционного климата с помощью гарантий от национализации иностранной собственности, репатриации капитала, в отношении прибылей, предоставление различных налоговых скидок и таможенных льгот и т.д. С другой стороны, государства проводят политику, направленную на соблюдение интересов принимающих стран, то есть собственных. С этой целью иностранные инвестиции ставятся под определенный контроль. Определяются отрасли экономики, доступные для иностранных инвесторов, и их максимальная доля в производстве отрасли. Устанавливается максимальная доля иностранного капитала в совместных предприятиях оговариваются участие национальных кадров в управлении данными предприятиями, условия в части использования компонентов национального производства. Ограничивается создание филиалов, репатриации капиталов и прибылей и другие. В Мексике, согласно закону об иностранных инвестициях, обязательным условием является участие национального капитала во всех предприятиях, создаваемых иностранными инвесторами.





Тема 7

 Вопрос 1  (баллы 0 из 1)

Вопрос: Разрешение Федеральной службы по ветеринарному и фитосанитарному надзору (Россельхознадзор) на вывоз из Российской Федерации подконтрольных товаров необходимо для продукции: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

животного происхождения

растительного происхождения

потенциально опасной для здоровья человека

подлежащей обязательному подтверждению соответствия

 Вопрос 2  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимый на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран племенной крупный рогатый скот выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 1

формы № 2

формы № 3

формы № 4

 Вопрос 3  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарный сертификат таможенного союза формы № 2 выдается на: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

птиц

молоко и молочные продукты

пух и перо

продукцию животного происхождения

 Вопрос 4  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: По результатам ветеринарного контроля в местах назначения (доставки) на сопроводительных документах проставляются штампы по форме: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

«Ввоз разрешен»

«Выпуск разрешен»

«Возврат товара»

«Ввоз запрещен»

 Вопрос 5  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарный сертификат таможенного союза формы № 4 выдается на: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

техническое сырье и корма

яйцо продовольственное

готовую молочную, рыбную, масложировую продукцию

живых животных

 Вопрос 6  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: В отношении подконтрольных товаров при ввозе, вывозе и транзите применяются следующие виды контроля: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

документарный, фактический, лабораторный

ветеринарный, карантинный, фактический

документарный, физический, лабораторный

ветеринарный, физический, лабораторный

 Вопрос 7  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: При перемещении через таможенную границу таможенного союза сведения о ветеринарных сопроводительных документах отражаются в: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

графе 44 декларации на товары

графе 33 декларации на товары

графе 31 декларации на товары

графе 30 декларации на товары

 Вопрос 8  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Подконтрольные товары при перемещении в пределах таможенной территории таможенного союза сопровождаются: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

ветеринарным сертификатом, выданным страной-экспортером

ветеринарным свидетельством, выданным страной-экспортером

ветеринарной справкой, выданной должностным лицом Россельхознадзора

ветеринарным сертификатом, выданным должностным лицом уполномоченного органа Стороны

 Вопрос 9  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимое на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран сырье животного происхождения выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 2

формы № 12

формы № 22

формы № 32

 Вопрос 10  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарный сертификат таможенного союза формы № 3 выдается на: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

техническое сырье и корма

пушнину

кости

рыбу

 Вопрос 11  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Россельхознадзор при ввозе в Российскую Федерацию животноводческих грузов выдает: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

ветеринарный сертификат

разрешение на ввоз

ветеринарное свидетельство

санитарно-эпидемиологическое заключение

 Вопрос 12  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарный сертификат таможенного союза формы № 1 выдается на: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

мясо и мясопродукты

продукты пчеловодства

животных и биологические объекты

корма

 Вопрос 13  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимых на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран пушных зверей выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 5

формы № 10

формы № 15

формы № 20

 Вопрос 14  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Контроль животноводческих грузов в пунктах пропуска через таможенную границу таможенного союза осуществляют: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

пограничные государственные инспекции по карантину растений

пограничные контрольные ветеринарные пункты

Роспотребнадзор

Ростехрегулирование

 Вопрос 15  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарные сертификаты таможенного союза имеют: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

одну форму

две формы

три формы

четыре формы

 Вопрос 16  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимый на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран корма растительного происхождения выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 34

формы № 24

формы № 14

формы № 4

 Вопрос 17  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимое на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран мясо, полученное при убое и переработке крупного рогатого скота, выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 2

формы № 12

формы № 22

формы № 32

 Вопрос 18  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: Ветеринарному сертификату при заявлении сведений о нем в декларации на товары присваивается код вида документа: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

01201

01161

01011

01191

 Вопрос 19  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимые на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран охотничьи трофеи выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 47

формы № 37

формы № 27

формы № 7

 Вопрос 20  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: В целях таможенного контроля животноводческих грузов в таможенные органы представляется: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

ветеринарное свидетельство

ветеринарная справка

ветеринарный сертификат

карантинный сертификат

 Вопрос 21  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимый на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран натуральный мед выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 3

формы № 13

формы № 23

формы № 30

 Вопрос 22  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимые на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран живую рыбу, ракообразных, моллюсков выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 7

формы № 17

формы № 27

формы № 37

 Вопрос 23  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: По результатам ветеринарного контроля в пунктах пропуска на сопроводительных документах проставляются штампы по форме: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

«Ввоз разрешен»

«Выпуск разрешен»

«Выпуск запрещен»

«Предъявить к досмотру»

 Вопрос 24  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимые на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран молоко и молочные продукты, полученные от крупного и мелкого рогатого скота, выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 8

формы № 18

формы № 28

формы № 38

 Вопрос 25  (баллы 0 из 1) [не отвечен]

Вопрос: На ввозимое на таможенную территорию таможенного союза из третьих стран пищевое яйцо выдается ветеринарный сертификат: (Вес: 1)

Правильно

Ваш

 

формы № 20

формы № 30

формы № 40

формы № 50




Предыдущий:

Следующий: