Тема 9.1

ТЕМА 9

1-2 навчальне питання

Суть і характерні риси наступального бою. Способи переходу у наступ. Місце механізованого відділення в бойовому порядку взводу. Завдання механізованого відділення у наступі.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Наступ на противника, що обороняєтьсяосновний різновид наступального бою.

Наступ здійснюється:

* з положення безпосереднього зіткнення з ним;

* або з ходу.

Наступ на противника, що наступає:

ведеться шляхом зустрічного бою. Зустрічний бій виникає, коли обидві сторони намагаються вирішити поставлені завдання наступом і характеризується своєобразними способами ураження противника і завершення його розгрому атакою танкових і механізованих підрозділів.

Наступ на противника, що відходить:

здійснюється головним чином шляхом його переслідування, де поєднуються розгром противника частиною сил підрозділів прикриття зі стрімкими діями головних сил по шляхах, паралельних його відходу.

Для організованого висування, розгортання і забезпечення одночасного переходу в атаку підрозділу звичайно вказуються:

- маршрут висування,

- вихідний район,

- вихідний пункт,

- рубежі розгортання у батальйонні, ротні, взводні колони,

- рубіж переходу в атаку, а підчас атаки у пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування.

- рубіж безпечного віддалення.

Наступ роти на противника, що обороняється, з ходу як правило, здійснюється з вихідного району, який указується старшим командиром.

Вихідний район — це район місцевості, який має природні укриття й підготовлений в інженерному відношенні. Вихідний район призначається поза досяжністю наземних засобів радіолокаційної розвідки й ефективного вогню далекобійної артилерії противника з таким розрахунком, щоб на висування до його оборони витрачалося б якомога менше часу. За досвідом навчань, він вибирається звичайно на віддалі 20—40 км від переднього краю оборони противника.

Маршрут висування звичайно вказується від вихідного пункту (рубежу) до пункту (рубежу) розгортання у відповідні колони, після чого підрозділи прямують колонними шляхами.

Вихідний пункт (рубіж) призначається для своєчасного початку висування підрозділів з вихідного району. Віддаль вихідного пункту (рубежу) від вихідного району може досягати 5—10 км що забезпечує витягування колони батальйону із засобами посилення й початок руху із заданою швидкістю.

Рубіж розгортання у ротні колони призначається для початку розгортання колони батальйону у ротні колони й висування їх на свої напрямки атаки, має бути поза досяжністю вогню ПТРК, гармат і танків противника, що ведуть стрільбу прямою наводкою, і може призначатися за 4—6 км від переднього краю оборони.

Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості за 2—3 км від переднього краю оборони противника та повинен виключати ураження колон вогнем протитанкових засобів ближньої дії, гармат БМП та іншої зброї піхоти.

Залежно від обстановки і характеру місцевості віддаленість цих рубежів може бути різною. Наприклад, у випадку наступу у важкодоступних районах — меншою, а на відкритій рівнинній місцевості — більшою.

У випадках сумісних дій танкових і механізованих підрозділів, коли механізовані підрозділи використовуються, як десант, призначаються місця посадки десанту на танки на віддаленні 2-4 км від переднього краю оборони противника.

Рубіж переходу в атаку вибирається так, щоб висування до нього підрозділів здійснювалося потай, а віддаленість його забезпечувала ведення дійсного вогню з основних видів зброї й дозволяла підрозділам безупинно, на максимальній швидкості досягти переднього краю оборони противника у зазначений час (“Ч”). Рубіж переходу в атаку може призначатися на віддалі до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді й більше.

Рубіж спішування призначається як можливо ближче до переднього краю оборони противника, звичайно у місцях, укритих від вогню його кулеметів і протитанкових засобів ближнього бою. Рубіж спішування має забезпечувати безпеку від, розривів своїх снарядів (гранат), досягнення високої швидкості атаки і найменше напруження сил особового складу механізованих підрозділів.

Виходячи з цих вимог, рубіж спішування може збігатися з рубежем переходу в атаку.

При діях механізованих підрозділів на БМП (БТР) РПА вибирається з таким рахунком, щоб висування до нього підрозділів здійснювалось скрито, а віддалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї ближньої дії і дозволяло підрозділам безупинно з високою швидкістю атакувати противника у вказаний час (Ч).

Час «Ч» — час раніш вказаний командиром для забезпечення одночасної атаки переднього краю оборони противника танковими і механізованими підрозділами.

У випадку застосування для пророблення проходів у МВЗ противника, КМТ, призначається район навішування КМТ на віддаленні 4-6 км.

Як ми бачимо у розглянутих нами способах наступу є таке явище, як атака, що є вінцем підготовки і усього наступу в цілому.

Атака полягає у стрімкому і безупинному русі підрозділу у бойовому порядку взводу у сполученні з веденням інтенсивного вогню з гармати і кулеметів з метою знищення противника по мірі зближення з ним.

Атака здійснюється узгодженими зусиллями різних родів військ і завершується стрільбою в упор, в плоть до застосування ручних гранат і холодної зброї.

2 навчальне питання

Місце механізованого відділення в бойовому порядку взводу. Завдання механізованого відділення у наступі.

У наступі відділення може бути у складі:

- підрозділу першого ешелону, що наступає;

- другого ешелону;

- резерву (батальйону);

- БРД батальйону чи роти;

- передового або рейдового загону;

- спеціального загону;

- штурмової групи;

- засобів посилення танкових підрозділів;

- загону, що обходить.

Механізоване відділення наступає на фронті до 50 м.

3 навчальне питання

Бойові можливості і завдання механізованого відділення у наступі.

Бойове завдання відділення в наступі.

Відділенню в наступі вказують:

- об’єкт атаки;

- напрямок продовження наступу.

Під час постановки бойового завдання по радіо відділенню може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу

Об’єктом атаки механізованого відділення, як правило, є жива сила в окопах або в інших фортифікаційних споруда, а також танки, гармати, протитанкові ракетні комплекси, кулемети й інші вогневі засоби противника, які розташовані в першій траншеї і у найближчій глибині перед фронтом наступу відділення.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання завдання взводу.

2мв

2мвід

1мвід

3мвід

2мв

2мвід

1мвід

3мвід

Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку, складається з бойової лінії з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків), та БМП (БТР), яка діє за бойовою лінією відділення на віддаленні до 300 м, на її фланзі або безпосередньо в бойовій лінії. Для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) солдати в бойовій лінії можуть висуватися вперед або зміщатися вбік, не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.

до300 м

Г

ПГ

К

Сн

С

С

СС

Сн

ПГ

Г

К

Кв

6-8м

до300 м

Г

ПГ

К

Сн

С

С

СС

Сн

ПГ

Г

К

Кв

6-8м

Для ведення бою в траншеях, ходах сполучення, у місті, лісі і горах, під час виконання завдань у глибині оборони противника, а також для кращої взаємодії у відділенні завчасно перед наступом можуть створюватися бойові групи (“двійки” та “трійки”). При цьому інтервал між бойовими групами (“двійками” та “трійками”) може бути 15-20 м, а між солдатами – 3-5 м. Під час ведення наступу на місцевості, яка забезпечує вогневу підтримку між бойовими групами, вони переміщаються по черзі під прикриттям вогню тактичних груп, які вже висунулися на вказаний командиром відділення рубіж. Після зайняття рубежу бойова група готується для ведення вогню і прикриває висування групи (“двійки”, “трійки”), яка залишилася. БМП (БТР) діє за відділенням на віддаленні до 300 м, у проміжках бойових порядків або на одному з його флангів.

З метою підвищення ефективності виконання завдань у наступі відділення може діяти також тактичними групами, які за своїм призначенням можуть бути маневреною (розгородження) і вогневою.

Маневрена група призначена для оволодіння об’єктом атаки, знищення противника в траншеї (очищення траншеї), здійснення маневру для виходу у фланг і тил противнику, закріплення досягнутого рубежу і виконання інших завдань. У деяких випадках вона буде проробляти проходи у мінно-вибухових і невибухових загородженнях, виконуючи функції групи розгородження. Командиром групи, як правило, призначається старший стрілець.

Вогневу групу очолює командир відділення. Вона призначена для прикриття дій маневреної групи, знищення живої сили і вогневих засобів противника на об’єкті атаки і на його флангах, заборони підходу (маневру) противника до об’єкта, який атакується, позбавлення противника можливості надання допомоги своїм вогнем тим, хто обороняється, й атаки його на вказаному об’єкті спільно з маневреною групою.

При наступі відділення тактичними групами вони можуть діяти в лінію, уступом вправо (вліво) або в дві лінії (одна за одною). У всіх випадках інтервал між групами може бути 25-30 м, дистанція – 30-50 м, а солдати в групі діють спільно або на віддаленні 3-5 м між собою. БМП (БТР) може діяти за тактичними групами на відстані до 300 м, у проміжках між ними, на одному з флангів відділення або входити до складу однієї з груп.

3 навчальне питання

Робота командира відділення з організації наступу у різних умовах.

З отриманням бойового завдання командир відділення повинен:

з’ясувати його;

оцінити обстановку (зрозуміти, де знаходиться противник і що він робить, а також розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи до переднього краю оборони противника (об’єкта атаки), загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню);

провести бойовий розрахунок;

визначити завдання особовому складу, віддати бойовий наказ;

організувати підготовку відділення до виконання завдання;

перевірити знання завдань особовим складом, його забезпеченість всім необхідним;

доповісти командиру взводу про готовність відділення до наступу.

Під час з’ясування завдання командир відділення повинен зрозуміти:

завдання взводу;

завдання відділення (об’єкт атаки і напрям продовження наступу, рубіж переходу в атаку і місце спішування, завдання танка, за яким наступає відділення, і його номер (розрозпізнавальний знак) і порядок його виконання (дії до початку і під час атаки);

завдання сусідів;

час готовності до наступу.

Під час вивчення противника командир відділення повинен зрозуміти накреслення переднього краю (траншеї, ходу сполучення) перед фронтом наступу відділення і його віддалення від вихідної позиції (рубежу переходу в атаку і спішування), склад об’єкта атаки (обслуга кулемета, протитанкового ракетного комплексу, група піхоти, БМП(танк), інші вогневі засоби) і його розташування, у тому числі вогневих засобів на флангах і в глибині об’єкта атаки.

Під час вивчення місцевості командир відділення визначає вигідні підступи до об’єкта атаки, наявність загороджень, природних перешкод і проходів у них, її доступність для дій в пішому порядку і на БМП (БТР), захисні і маскуючи властивості, умови спостереження і ведення вогню до і в ході наступу.

Проводячи бойовий розрахунок, командир відділення повинен призначити спостерігача за противником, зв’язківця до командира взводу і піднощика боєприпасів, визначити склад бойових “двійок” (“трійок” тактичних груп) і їх старших, порядок їх розміщення в БМП (БТР) і в бойовому порядку.

Визначаючи завдання особовому складу, командир відділення намічає розміщення кожного солдата в бойовому порядку відділення, цілі для ураження вогнем стрілецької зброї і БМП (БТР), порядок їх руху, порядок висування відділення до проходу в мінно-вибуховому загородженні і його подолання, спішування, розгортання і ведення вогню під час переходу в атаку, в ході її ведення та дії при бої в глибині; порядок взаємодії та взаємної підтримки вогнем, способи і сигнали управління.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

у першому пункті орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення його переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

у другому пункті завдання взводу і відділення (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії старшого командира й інших вогневих засобів;

у третьому пункті після слова Наказую” завдання особовому складу відділення (двійкам”, трійкам”, тактичним групам) і доданим вогневим засобам;

у четвертому пункті час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир відділення вказує:

всьому особовому складу (двійкам”, трійкам”, тактичним групам) місце і порядок спішування, місце кожного солдата (групи) в бойовій лінії відділення, порядок подолання загороджень і перешкод;

навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику цілі для ураження і порядок ведення вогню;

механіку-водію (водію) напрямок, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод;

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а за неможливості за схемою (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Під час взаємодії командир відділення повинен організувати взаємодію з сусідами і засобами, що діють на напрямку дій відділення, а також між вогневими засобами відділення за місцем (рубежем, об’єктом), часом і завданням, що вирішується.

Взаємодія з танком досягається рухом без відставання особового складу механізованих підрозділів і підтримання їх своїм вогнем, наданням допомоги при подоланні перешкод, прикриттям вогнем при виході з ладу, знищення протитанкових засобів, що заважають просуванню танків.

Підготовка відділення до виконання завдання включає: розставляння особового складу, що прибув, за посадами, підготовку особового складу до виконання завдання, а озброєння до бойового застосування, поповнення ракет і боєприпасів, технічне обслуговування БМП (БТР), виконання завдань інженерного обладнання вихідної позиції.

У ході підготовки командир відділення перевіряє знання особовим складом бойового завдання і способів дій у наступі, сигналів і порядку дій за ним, готовність озброєння, БМП (БТР) до бою, наявність встановленого запасу боєприпасів, пального, продовольства й інших матеріальних засобів.




Предыдущий:

Следующий: