соц.політика держави

1.4. Поняття соціальної політики держави, її функції та механізми реалізації. Роль інституту соціального діалогу у реалізації СП держави.

Стабільний економічний розвиток країни неможливий без формування соціально забезпеченого суспільства.

Актуальність питання державного регулювання соціальної орієнтації економіки зростає в сучасних умовах економічної кризи. Досвід провідних країн світу свідчить про доцільність підвищення ролі держави, конкретизації її функцій у реалізації соц.політики.

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики держави. Соціальна політика —комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадянсоціальних груп,територіальних громад.Ігнорування соц.проблемами може призвести до значних економічних втрат [10, с.3].

Соціальна політикасистема правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання.

Державне регулювання соціальних процесів – вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Основними об’єктами соціальної політики є: ринок праці та зайнятість населення, трудові відносини, оплата праці та доходи населення.

Метою соціальної політики держави є боротьба з бідністю, збереження людського капіталу, його пристосування до потреб ринкової економіки, економічне зростання, соціальна справедливость та політична стабільность. Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту і соціальних гарантій.

Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-правові заходи — створення інститутів соц. захисту і законів, які керують їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Соціальні гарантіївстановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соц.допомоги, інші види соц. виплат, , які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму; (прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.)

Засобами державної соціальної політики є: нормативно-правове регулювання, спрямоване на забезпечення соц. гарантій та соц. захист населення; розроблення демографічних і соціальних прогнозів; формування та реалізація соціального розділу ДПЕСР України(Державна програма екон. та соц.розвитку), в яких визначаються цілі, пріоритети, завдання та заходи соц. політики; бюджетна діяльність; державне регулювання цін на товари і послуги тощо….

В Конституції України міститься положення стосовно соціальної політики держави: Україна є соціальною і правовою державою (ст. 1); людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).

Конституція визнала право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, пенсії, інші види соці.виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46);

для громадян, які потребують соц.захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ст. 47); право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (ст. 48); право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51); право дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на державне утримання та виховання (ст. 52); право на доступну і безоплатну освіту у державних та комунальних навчальних закладах (ст. 53); право на соц. захист громадян України, які перебувають на службі Збройних Сил України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ст. 17); виключно законами України визначаються основи соц.захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та зайнятості, шлюбу і сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки (п. 6 ст. 85).

Реалізація цих конституційних гарантій втілена у створенні законодавчого та інституційного механізму загальнообов’язкового державного соц. страхування, діяльності фондів соціального страхування шляхом збиранням страхових внесків з роботодавців і працівників і надання застрахованим соц.виплат і соц. послуг при настанні страхових випадків. а також: бюджетних та інших джерел соц.забезпечення, створення мережі для догляду за непрацездатними.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод громадян здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людиниОмбудсмен (З 24 квітня 2012 цю посаду обіймає Валерія Лутковська). В складі Верховної Ради України діє комітет з питань соціальної політики та праці.

Показником результативності соц. політики є рівень життя населення. (Рівень життя населення — це міра задоволення матеріальних, духовних і соц. потреб людини, забезпечувана сукупністю матеріальних і соц.умов життя.) Основними елементами рівня життя є: рівень і структура споживання матеріальних благ; рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров’я, освіти, культури, соціального забезпечення; рівень забезпеченості житлом. Для оцінки рівня життя населення використовується система показників, які можна класифікувати на такі групи: соціально-демографічні показники; узагальнюючи показники (ВВП на душу населення, реальні доходи на душу населення, тощо); показники рівня оплати праці та доходів населення (середня та мінімальна заробітна плата, середня та мінімальна пенсія, середня грошова допомога тощо); показники рівня споживання населенням товарів і послуг; показники, які характеризують стан соціальної сфери; показники споживчих настроїв домогосподарств тощо [8, с.6].

Розвиток соціальної сфери має колосальне значення для кожної держави, адже воно являє собою сукупність галузей і видів діяльності, підприємств, фірм, закладів та установ, які мають забезпечити задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з відпрацьованими законами і правилами.

Світовий досвід показує, що саме в рамках розв’язання соціально-

політичних суперечностей та конфліктів може

використовуватися соціальний діалог, який висту-

пає одним з ефективних механізмів узгодження

політичних та соціально-економічних інтересів

різних соціальних груп і владних структур. Він

здатний виступати інструментом впровадження соціальної політики держави.

Розвиток ефективного соціального діалогу є необхідною умовою європейської інтеграції України, оскільки, крім іншого, саме завдяки

соціальному діалогу країни ЄС досягли високого економічного розвитку та

гідного рівняжиття.

Міжнародна організація праці (далі – МОП), визначає соціальний діалог як

процес, що включає всі типи переговорів, консуль-

тацій та обміну інформацією між представниками

урядів, роботодавців та працівників з питань, що

становлять взаємний інтерес і пов’язані з соціально-економічною політикою.

У Законі України «Про соціальний діалог в Україні», від 08.02.07 р.,

соціальний діалог розглядається як «процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які

представляють інтереси працівників, роботодавців

та органів виконавчої влади і місцевого

самоврядування, з питань формування та реалізації

державної соціально-економічної політики та

регулювання соціально-трудових відносин» [9].

Отже, під соціальним діалогом слід розуміти

процес, що включає всі типи переговорів, консуль-

тацій та обміну інформацією між роботодавцями,

працівниками та державою, спрямований на

успішне вирішення питань соціально-економічної

політики.

соціальний діалог є цінним демократичним засобом вирішення

соц. проблем, формування консенсусу, а також сучасним і динамічним процесом, що має унікальний потенціал та широкі можливості в сприянні прогресу у контексті глобалізації,

В Указі Президента України від 29.12.2005 р. «Про

розвиток соціального діалогу в Україні» соціальний діалог визнаний як один з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам сучасних умовах кожен грома-

дянин, навіть не усвідомлюючи цього, є його

стороною. Саме завдяки соціальному діалогу

досягається узгодження політичних та соціально-

економічних інтересів різних соціальних груп і

владних структур з метою досягнення соціальної

злагоди, миру і спокою у суспільстві.

Соціальний діалог є механізмом, який не існує

сам по собі. Він може розвиватись та виконувати свої функції тільки за наявності певних умов це наявність політичної волі й відданості справі участі в соціальному діалозі з боку всіх сторін; сприятливе політичне середовище, політична демократія, необхідна для відкритого політичного діалогу; соціально зорієнтована ринкова економіка; відсутність адміністративно-командних методів управління економікою;повага до таких основних прав, як свобода

асоціації та право на ведення колективних переговорів; законодавча база, що регулює питання соціального діалогу;….

найважливіші очікувані результати соціального діалогу – це досягнення консенсусу в суспільстві, а також залучення соціальних груп до досягнення

домовленостей щодо узгодження соціально-економічних інтересів.

Соціальний діалог в економічній сфері сприяє

поліпшенню економічних показників, більшій збалансованості бюджету, зниженню рівня інфляції; у соціальній сфері – скороченню рівня безробіття,

розвитку середнього класу, запобіганню маргіна-

лізації населення, соціальному захисту праців-

ників, підвищенню мотивації праці; у політичній

сфері – падінню страйкової активності, участі груп

інтересів у процесі прийняття рішень, забезпе-

ченню політичної стабільності.

Сутність соціального діалогу пов’язана із соціальною політикою держави. Здійснення со-

ціально-економічних реформ у сучасному суспіль-

стві також зв’язане з загостренням соціальних

проблем, що потребує узгодження інтересів різних

соціальних груп та владних структур цивілізо-

ваним, безконфліктним шляхом. Інструментом

вирішення цієї проблеми служить соціальна

політика держави, яка спроможна сконцентрувати

зусилля державних органів на розв’язанні

найгостріших соціальних проблем.

Якщо розглядати визначення соціальної полі-

тики в контексті інституту соціального діалогу, то

найбільш вдалим є використане І. Григор’євою

визначення соціальної політики, під яким розу-

міється діяльність держави й суспільства з

узгодження інтересів різних соціальних груп і

соціально-територіальних громад у сфері вироб-

ництва, розподілу та споживання, що дозволяють

узгодити інтереси цих груп з інтересами людини

та довготерміновими цілями суспільства [2, с. 20-

23]. Такий підхід указує на врахування в

соціальній політиці принципів соціальної справед-

ливості та соціального діалогу як основних

цінностей сучасного громадянського суспільства.

Соціальна політика спрямована на підвищення

добробуту населення шляхом діяльності в таких

сферах, як зайнятість, соціальний захист, освіта,

охорона здоров’я, житлова політика тощо. Можна

стверджувати, що соціальна політика займає

важливе місце в механізмі забезпечення потреб

людини.

Найбільш пріоритетними цілями соціальної політики є: зниження соціальної напруженості та

збереження миру і злагоди у суспільстві; досяг-

нення соціальної справедливості; забезпечення

соціально-політичної стабільності в державі;

сприяння зайнятості кожного громадянина; функ-

ціонування системи соціального забезпечення;

створення всебічних умов для гідного рівня життя

людини; вирішення соціальних проблем, викли-

каних негативними наслідками економічних

реформ у суспільстві.

Соціальна політика вирішує завдання, пов’я-

зані із загостренням соціально-політичних кон-

фліктів, збільшенням соціальної напруженості в

суспільстві. Серед інструментів соціальної полі-

тики, які забезпечують використання легітнимних

засобів зняття протистояння та зменшення рівня

конфліктності між різними соціальними групами,

виділяється соціальний діалог. Він, як спосіб

здійснення соціальної політики, дозволяє забез-

печити участь усіх соціальних груп у її форму-

ванні. Завдяки соціальному діалогу здійснюється

взаємодія суб’єктів соціальної політики, що сприяє

узгодженню їх соціально-економічних інтересів.

Виходячи з того, що соціальний діалог становить

собою взаємодію його сторін на всіх рівнях, у

тому числі й на національному, то його важлива

позитивна сторона – це участь у формуванні

політики суб’єктів, які можуть знайти консенсус

та згоду.

Завдяки соціальному діалогу збалансовується

економічна та соціальна політика. Збалансованість

політики, соціальний захист і економічний зріст

сприяє підвищенню рівня життя та розвитку

країни.

Соціальний діалог також сприяє прояву інте-

ресів до соціальної політики нових верств насе-

лення. Соціальна політика стає публічною та

прозорою і таким чином призводить до того, що

населення бере участь у реалізації цієї політики.

Н. Нечитайло вказує на те, що традиційно

соціальний діалог являє собою більш-менш інсти-

туціональний спосіб спілкування між державною

владою (як правило, її виконавчою гілкою) та

різними соціальними суб’єктами, що представ-

ляють інтереси значних соціальних груп, принци-

повою функцією яких є взаємне повідомлення

думок та рішень стосовно цілей, інструментів і

стратегій соціальної політики. Соціальний діалог є

широко застосовуваним засобом підвищення

ефективності політики держави і подолання

недосконалостей стандартних механізмів парла-

ментської демократії [7, с. 146]. Отже, соціальний

діалог виступає політичним інститутом, який

сприяє реалізації політичної участі різних

соціальних груп.

Соціальний діалог за своєю сутністю

відповідає цілям, завданням і функціям соціальної

політики держави та посідає головне місце в

механізмі узгодження інтересів та протиріч різних

соціальних груп.

Серед функцій соціальної політики слід

виділити такі, як захист, узгодження інтересів

певних соціальних груп та окремих членів

суспільства; оптимальне розв’язання суспільних

суперечностей; гармонізація інтересів різнихНаукові праці. Державне управління. Політологія

158

верств населення, створення умов для суспільної

злагоди. Саме ці функції будуть найбільш ефек-

тивно виконуватись завдяки соціальному діалогу

як одному з інструментів соціальної політики.

Соціальний діалог є засобом досягнення цілей

соціальної політики та сприяє процесу вироблення

політичних рішень у цій сфері.

Як уже наголошувалось, одним із головних

завдань соціальної політики є створення найкра-

щих умов для життєдіяльності громадян, тобто

забезпечення загального добробуту. Ключова роль

у виконанні цього завдання належить державі,

діяльність якої щодо задоволення соціальних

потреб людини визначається як соціальна

політика.

Автори дослідження «Соціальна держава:

тернистий шлях до визнання. Світовий досвід і

перспективи України» визначають соціальну

політику як механізм реалізації соціальної функції

держави [13, с. 253]. Тобто маємо прив’язку

соціальної політики до соціальної функції

держави, що дозволяє зробити припущення щодо

розвитку структури соціальних функцій держави

як підстави структуризації її соціальної політики.

Отже, соціальна політика знаходить практичне

втілення у функціонуванні соціальної держави,

важливим елементом якої є соціальний діалог.

Обґрунтованою є думка, що однією із сут-

нісних характеристик соціальної держави є

соціальна справедливість. Це категорія соціально-

економічна та політична, яка складає критерій

оцінки суспільством будь-якої політики. Як

зазначають Г. Дашутін та М. Михальченко, со-

ціальна держава не може існувати у чистому

вигляді. Вона може бути лише соціально-право-

вою державою, де на основі права регулюються

соціальні відносини в межах конкретних критеріїв

соціальної справедливості, які відбивають реаль-

ний економічний, політичний й моральний стан

суспільства. Тобто термін «соціальна справед-

ливість» беззмістовний у відриві від економічної,

політичної, правової та моральної сфер

суспільства [4, с. 131]. Крім того, соціальна

справедливість є обов’язковою умовою встанов-

лення загального і міцного миру, що було

наголошено в преамбулі доСтатуту МОП [15].

Слушною є теза Б. Орлова: «Соціальна держава –

це не тільки надання підтримки тим, хто її

потребує, це ще й забезпечення в країні здорового

соціального клімату, розвитку без потрясінь,

революцій і громадянських війн» [8, с. 90]. Це

можливо завдяки використанню легітимного

засобу щодо узгодження соціальних протиріч, а

саме соціального діалогу, який дозволяє без-

конфліктним, цивілізованим шляхом виконувати

такізавдання.

Можна погодитись із твердженням В. Дави-

денко про те, що соціальність держави не в

«гіперсоціальному» бюджеті, а в соціальному

діалозі, здатному вплинути на формування со-

ціально орієнтованої економіки (високої ціни

людської праці та умов зайнятості). Саме від

цього, а не від розмірів тимчасових соціальних

виплат і допомоги, залежить, будуть громадяни

бідними чи забезпеченими [3, с. 76]. Отже, це

твердження підкреслює важливість соціального

діалогу для забезпечення загального добробуту.

Таким чином, соціальна політика є засобом

узгодження соціально-економічних інтересів різ-

них соціальних груп та владних структур, а

соціальний діалог виступає інструментом реалі-

зації цього засобу.

Використання соціального діалогу в соціальній

політиці сприятиме стабільному розвитку сус-

пільства у всіх його сферах. Узгодження інтересів

різних соціальних груп та владних структур за

допомогою соціального діалогу сприяє соціаль-

ному миру та злагоді в суспільстві. Як зазначає

А. Сіленко, у сучасній науковій літературі со-

ціальна злагода визначається як система інсти-

тутів, механізмів і процедур, покликаних під-

тримувати баланс інтересів сторін, які беруть

участь у переговорах щодо оплати й умов праці

роботодавців і найманих робітників, сприяти

досягненню взаємоприйнятного для них компро-

місу заради реалізації як корпоративних, так і

загальносоціальних цілей [14, с. 19]. У свою чергу,

забезпечення соціального миру та злагоди є

важливою умовою соціальної стабільності. А

«соціальна стабільність, як стверджує К. Лайкам,

це такий стан соціальних процесів у країні, який

дозволяє … зберігати політичну стабільність у

суспільстві» [6, с. 26]. Отже, можна зробити вис-

новок, що соціальний діалог виступає тим чин-

ником, який здатний забезпечити соціальну й

політичну стабільність у суспільстві.

Як уже зазначалось, у нашій державі соціаль-

ний діалог визнаний одним з головних чинників

забезпечення соціальної стабільності, про що йде

мова в Указі Президента України від 29.12.2005 р.

«Про розвиток соціального діалогу в Україні [10].

Отже, соціальний діалог є одним з ефективних

механізмів узгодження соціально-економічних

інтересів різних соціальних груп і владних

структур з метою досягнення соціальної злагоди,

миру і спокою у суспільстві. Враховуючи, що

функції соціальної політики пов’язані з узго-

дженням інтересів певних соціальних груп,

оптимальним розв’язанням суспільних супереч-

ностей, гармонізацією інтересів різних верств

населення, створенням умов для суспільної

злагоди, соціальний діалог здатний виступати

досить досконалим інструментом впровадження

цієї політики. Він сприяє досягненню соціального

миру та злагоди, що є важливою умовою забез-

печення соціальної та політичної стабільності у

суспільстві. Соціальний діалог є одним із головних

факторів розвитку громадянського суспільства й

запобігання соціальним конфліктам.




Предыдущий:

Следующий: