соц.ст

Місце соціального страхування у фінансовій системі держави та його роль

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров’я.

У сфері соціального страхування виникають такі основні групи фінансових відносин:

між страховими фондами та юридичними особами, які виступають платниками обов’язкових внесків;

між фондами та найманими працівниками, за рахунок яких формуються доходи бюджету фонду;

між фондами та державним, місцевими бюджетами в процесі перерозподілу державних фінансових ресурсів;

між фондами й іншими органами, кошти яких використовуються для фінансового забезпечення соціальних програм;

між територіальними і центральними органами фондів з метою забезпечення соціальних виплат у регіональному та місцевому розрізах; між фондом та певними категоріями громадян, які отримують за рахунок його коштів матеріальне забезпечення і соціальні послуги;

між фондом і відповідним відомством, міністерством (наприклад, Міністерством праці та соціальної політики, службою зайнятості тощо);

між фондом і установами, організаціями, які виконують певні види робіт (професійне навчання та перепідготовку не зайнятого населення);

між фондами та фінансовими органами в процесі здійснення контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Матеріальною основою цих відносин є грошові кошти, які мають законодавчо визначені джерела формування та напрями їх використання. Фонди грошових коштів можуть бути як державними, так і недержавними.

Соціальне страхування виступає важливим елементом фінансової системи України. Державне соціальне страхування тісно пов’язане з державними цільовими фондами та державним бюджетом, кошти яких є джерелами фінансування соціальних виплат. Недержавне соціальне страхування може проводитися суб’єктами підприємницької діяльності (страховими товариствами, недержавними пенсійними фондами тощо). Окремі суб’єкти розподілу взаємодіють між собою і ці відносини опосередковуються рухом фінансових ресурсів.

Управління коштами соціального страхування здійснюють фонди, створені за окремими видами страхування. Оперативне управління проводять правління та виконавчі дирекції фондів. Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.

Державне регулювання — це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Метою державного регулювання у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

проведення єдиної політики держави в цій сфері;

забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

створення умов для ефективного функціонування системи соціального страхування;

забезпечення дотримання суб’єктами соціального страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів;

адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання соціального страхування полягає у:

розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері;

щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням поточної економічної та соціальної ситуації;

перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращення матеріального забезпечення громадян;

встановленні обов’язкової вимоги щодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;

державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;

контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіальних органів державних фондів, їх взаємодією з іншими суб’єктами.

Державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування — це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.

Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють за допомогою фінансових важелів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути націлені на виконання основних функцій управління, а саме: планування, прогнозування, оперативного управління, регулювання, контролю, нагляду.

Характерні риси загальнообовязковго державного соціального страхування

Характерні риси державних цільових страхових фондів: 1) через формування і використання фондів соціального страхування відповідна частина національного доходу перетворюється в особисті доходи, конкретні блага і послуги;

2) у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні чітко простежується межа первинного і вторинного розподілу. Первинний розподіл характерний для фази утворення фондів за рахунок спеціальних внесків з доходів роботодавців і застрахованих осіб. Залучення коштів державного бюджету і подальше витрачання грошових сум фондів на принципах солідарності належить до сфери перерозподілу доходів;

3) цю сферу фінансових відносин активно регулює держава. Перелік цільових страхових фондів, їх призначення, сфера застосування, джерела формування і спрямування витрат визначаються нормативними актами;

4) фонди утворюються страховим методом, тобто за рахунок страхових внесків, а в окремих випадках бюджетних коштів;

5) зібрані цільовими страховими фондами кошти частково інвестуються в економіку.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування базується на ідеї поділу збитків, яких зазнала застрахована особа, між усіма суб’єктами страхування. Основними джерелами коштів окремих видів державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб, бюджетних та інших коштів, які передбачені відповідними законами.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються законодавчим органом України окремо для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням державного бюджету України.

Які види державного соціального страх. Виділяють залежно від страхового випадку?

Державне соціальне страхування залежно від страхового випадку поділяється на такі види:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

— медичне страхування;

— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

— страхування на випадок безробіття.

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захворювання;

пенсії у зв’язку із втратою годувальника;

медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів;

2) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

допомога при народженні дитини та на догляд за нею;

допомога на поховання;

забезпечення оздоровчих заходів;

3)страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаних з виконанням ним своїх трудових обов’язків;

пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

4)страхування від безробіття:

допомога у зв’язку з безробіттям;

відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;

дотація роботодавцю для створення робочих місць;

допомога на поховання безробітного.

5. Принципи організації загальнообов’язкового державного соціального страхування..

Основне призначення загальнообов’язкового державного соціального страхування — це компенсація втраченого заробітку в разі настання страхового випадку або компенсація інших витрат, пов’язаних з цим.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування; 2) обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, й осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян — суб’єктів підприємницької діяльності; 3) надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо; 4) обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового соціального страхування; 5) солідарності та субсидування; 6) державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; 

Система загальнообов’язкового державного соціального страхування покликана, по-перше, забезпечити профілактику, поновлення і збереження працездатності працівників, включно з проведенням оздоровчих заходів та перепідготовки і, по-друге, гарантувати матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність.

За її допомогою держава вирішує такі завдання: 1) формує грошові фонди, з яких покриваються витрати, пов’язані з утриманням непрацездатних і осіб, які не беруть участі в трудовому процесі; 2) забезпечує необхідну кількість і струк-туру відтворення трудових ресурсів; 3) скорочує розрив між рівнями матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих членів суспільства; 4) досягає підвищення життєвого рівня різних соціальних груп, що не задіяні в трудовому процесі.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування базується на ідеї поділу збитків, яких зазнала застрахована особа, між усіма суб’єктами страхування. Основними джерелами коштів окремих видів державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб, бюджетних та інших коштів, які передбачені відповідними законами.

6. Суб*єкти державного соціального страхування

Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є :

застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи;

страхувальники;

страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Cтрок , протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачує внески (вона та/або роботодавець) на страхування, називається страховий стаж.

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг у разі настання страхових випадків.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов’язані з цією діяльністю.

Основним джерелом коштів фондів загальнообов’язкового соціального страхування в законодавчих актах визначені страхові внески роботодавців та застрахованих осіб. До всіх фондів застраховані особи сплачують страхові внески, крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Управління ними здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування: роботодавцями та застрахованими особами.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

7. Які види матеріального забезпечення та соціальних послуг надаються за державним соціальним страхуванням

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, у зв’язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів;

2) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

допомога у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

допомога у разі народження дитини та в зв’язку з доглядом за нею;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

забезпечення оздоровчих заходів;

3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

профілактичні заходи зі запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним своїх трудових обов’язків;

пенсія у зв’язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

4) страхування від безробіття:

допомога у зв’язку з безробіттям;

відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;

дотація роботодавцю для створення робочих місць;

допомога на поховання безробітного.

Доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, можуть бути припинені:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався унаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався унаслідок умисної дії особи;

г) унаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Перелік видів матеріального забезпечення та соціальних послуг свідчить про те, що соціальним страхуванням охоплена значна частина соціальних ризиків. Тому нова систем соціального захисту спроможна забезпечити матеріальні втрати особи, викликані не будь-якими причинами, а саме такими обставинами, котрі отримали спеціальний термін — соціальні ризики (старість, інвалідність, втрата годувальника, безробіття, материнство та інші).

Функції фондів не обмежуються лише накопиченням та розподілом коштів. Вони мають широке коло повноважень щодо збереження, інвестування та примноження страхових коштів.

8.Що включає в себе управління соціальним страхуванням?

Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахування та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань. Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управління в цілому. Одним із таких принципів є принцип законності, зміст якого полягає в тому, що всі органи управління, всі посадові особи зобов’язані виконувати свої повноваження згідно із законодавчими актами. В цій сфері діяльності слід чітко дотримуватися встановлених розмірів страхових внесків, строків їх сплати, використовувати кошти страхових фондів суворо за цільовим призначенням, своєчасно подавати звітність тощо. Крім того, принцип законності передбачає дотримання встановленого порядку прийняття управлінських рішень.Управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Ці органи провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено.Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування. Це означає, що застраховані особи і роботодавці, як учасники системи, несуть відповідальність за управління страховим фондом.

9. УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ

Стаття 14. Страхові фонди

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснює Пенсійний фонд України відповідно до законодавства.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов’язані з цією діяльністю.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 15. Управління страховими фондами

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб’єктів соціального страхування.

Порядок призначення, обрання (делегування) представників держави та суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування до складу правлінь і наглядових рад страхових фондів визначається законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Управління фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

Правління страхового фонду:

затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;

подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов’язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання);

затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої дирекції фонду та його заступників;

спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів;

визначає кадрову політику;

здійснює інші функції, передбачені статутом страхового фонду.

Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.




Предыдущий:

Следующий: