управление затратами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»

ІНСТИТУТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

Методичні вказівки щодо виконання контрольної роботи з дисципліни

«УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ»

для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 0305 “Економіка та підприємництво” спеціальності 7.03050401 “Економіка підприємства”

Дніпропетровськ — 2014

ЗМІСТ

Стор.

1. Мета та завдання дисципліни.…………………………………………

2. Зміст дисципліни……………………….

3.Рекомендації до виконання контрольної роботи……………………………..

3.1 Загальні положення

3.2 Структура і зміст контрольної роботи

3.3 Підбір літератури та інших матеріалів до питань контрольної роботи

3.4 Викладення змісту контрольної роботи

3.5 Оформлення контрольної роботи

3.6 Порядок подання і захисту контрольної роботи

4. Теоретична частина контрольної роботи

5. Практична частина контрольної работы

6. Перелік питань для підсумкового контролю

7. Перелік викорастаних джерел

1. Мета та завдання дисципліни

Мета вивчення дисципліни – набути знань про закономірності формування витрат за видами, центрами відповідальності та носіями для мінімізації їх рівня та обґрунтування оптимальних господарських рішень.

Завдання дисципліни: вивчення процесу цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями за постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії з урахуванням особливостей діяльності підприємств в Україні та за кордоном.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

які на підприємстві є витрати;

де і як вони формуються;

яким має бути їх контроль;

як впливати на їх величину.

вміти:

виявляти фактори, що зумовлюють рівень витрат;

обчислювати їх величину за видами, місцями та носіями;

аналізувати вплив структури і динаміки витрат на прибуток підприємства.

2. Зміст дисципліни

3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Основні засади управління витратами на підприємстві

Витрати виробництва як економічна категорія в умовах ринкової економіки, їх вплив на ефективність виробництва. Витратна політика підприємств в умовах адміністративно-командної системи господарювання, її недоліки. Класифікація витрат виробництва.

Економічна сутність витрат виробництва. Значення витрат виробництва як вартісного оціночного показника діяльності підприємства. Роль витрат виробництва як грошових виплат за використовувані підприємством блага.

Тема 2. Система управління витратами на підприємстві

Система управління витратами, її сутність та особливості утоврення на підприємстві. Об’єкти та суб’єкти системи управління витратами. Контури системи управління витратами: управлінсько-функціональний та економіко-функціональний, їх особливості. Формування центрів відповідальності на підприємстві.

Характеристика видів центрів відповідальності. Характеристика основних методів управління витратами: концепція стратегічного управління витратами; таргет-костинг і кайдзен-костинг; бенчмаркінг; концепція управління витратами на якість та інші.

Тема 3. Формування витрат центрів відповідальності підприємства

Порядок розроблення кошторисів центрів відповідальності в системі бюджетування. Особливості розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.

Складання кошторису підприємства: характеристика процесу складання зведеного кошторису на виробництво; нормативно-правові акти; принципи розробки кошторису виробництва.

Тема 4. Собівартість продукції. Методи калькулювання собівартості продукції

Поняття, значення показника собівартості продукції, її вплив на фінансові результати господарювання. Калькулювання собівартості продукції як одна з важливих функцій обліку. Значення калькулювання собівартості продукції як важливої інформаційної бази для вибору виробничої стратегії та ціноутворення. Методи калькулювання, їх класифікація та сфери застосування. Розподіл непрямих витрат під час калькулювання. Собівартість готової та реалізованої продукції. Удосконалення системи обліку як інструменту управління собівартістю продукції на виробничих підприємствах.

Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, сфера його застосування. Сутність, характерні риси і сфера застосування попроцесного методу обліку витрат і калькулювання продукції. Особливості та практичне застосування системи попередільного калькулювання собівартості продукції. Система обліку і калькулювання за нормативними витратами. Нормативний метод обліку витрат як важливий засіб управління формуванням витрат на виробництво. Сутність, значення та сфера застосування системи обліку та калькулювання „директ-костинг”.

Тема 5. Калькулювання за видами діяльності (АВС-метод)

Процес локалізації витрат за кожним видом діяльності при розподілі непрямих витрат за АВС-методом. Розподіл витрат діяльності між об’єктами калькулювання.

Сутність, значення та сфера застосування АВС-методу. Його роль в удосконаленні калькулювання. Непрямі витрати. Розподіл непрямих витрат під час калькулювання.

Тема 6. Облік у системі управління витратами

Взаємозв’язок оперативного управління з системою управлінського обліку на підприємстві. Фінансовий та податковий облік витрат. Фактори, які впливають на побудову обліку витрат. Облік витрат за їх видами. Методи обліку витрат.

Обліково-інформаційна система як основа для прийняття управлінських рішень, її сутність і значення. Недоліки вітчизняної системи обліку. Історія та етапи розвитку управлінського обліку. Фактори, що впливають на систему формування управлінського обліку на вітчизняних підприємствах.

Тема 7. Аналіз системи «витрати-випуск-прибуток» як інструмент обгрунтування виробничо-маркетингових рішень

Сутність і передумови аналізу системи «витрати-випуск-прибуток». Системний підхід до визначення взаємодії результати – витрати виробництва. Ефективність формування витрат на заробітну плату та їх вплив на ефективність виробництва. Аналіз беззбитковості (рівноваги) та його значення для прийняття управлінських рішень. Методика аналізу співвідношення „витрати — об’єм – прибуток”.

Аналіз чутливості прибутку до зміни величини витрат, ціни або обсягу реалізації. Аналіз і оцінка ефективності управління витратами виробництва за відхиленнями від норм і нормативів: відхилення по матеріалах; відхилення із заробітної плати; відхилення по накладних витратах; відхилення по доходу.

Тема 8. Напрямки підвищення ефективності управління витратами виробництва

Послідовність розробки і впровадження систем управління витратами виробництва. Шляхи удосконалення методів обліку і контролю витрат виробництва. Формування системи обліку і контролю витрат виробництва за центрами відповідальності. Аналітичні центри, їх функції та завдання. Мотиваційні аспекти зниження витрат виробництва на вітчизняних підприємствах.

Напрямки удосконалення методології управління витратами виробництва на вітчизняних підприємствах. Роль держави у формуванні ефективної витратної політики на виробничих підприємствах.

3. Рекомендації до виконання контрольної роботи

3.1 Загальні положення

Виконання контрольної роботи з дисципліни “Управління витратами” є однією зі складових частин навчального процесу і являє собою завершення вивчення дисципліни у підготовці бакалаврів з економіки.

Робота повинна бути виконана на високому теоретичному і практичному рівнях.

Виконання контрольної роботи вимагає від студента вміння самостійно підбирати необхідні матеріали з відповідних літературних та інших джерел; глибоко вивчати, узагальнювати, систематизувати ці матеріали і на основі їх аналізу робити відповідні висновки.

У ході виконання контрольної роботи студент повинен самостійно знайти та вивчити літературу з обраної теми. Як літературні джерела можуть бути використані підручники, навчальні посібники, монографії, журнальні статті. Обов’язковим є вивчення та використання інструктивних і нормативних документів, які дають можливість більш поглиблено досліджувати в практичному аспекті окремі питання контрольної роботи.

При виконанні контрольної роботи необхідно користуватися спеціальною довідковою літературою, здійснювати відповідний аналіз статистичних даних та робити узагальнення.

При вивченні літературних джерел рекомендується вести робочі записи у вигляді тез і конспектів, що полегшить систематизацію й узагальнення матеріалів у відповідності до планів контрольної роботи.

Матеріал контрольної роботи повинен відповідати таким вимогам:

- не можна висловлювати два судження про один предмет, які б суперечили одне одному;

- кожна висловлена думка або твердження мають бути достатньо обґрунтованими.

Ознайомившись з літературними джерелами, слід приступити до підбору й обробки практичного матеріалу.

Результати дослідження мають бути викладені у вигляді висновків та пропозицій. Обсяг контрольної роботи повинен складати 25 — 30 рукописних аркушів формату А — 4 (включаючи таблиці, схеми, діаграми, графіки тощо).

У готовому (чистовому) тексті не дозволяється робити правки, закреслення, вставки, а також скорочувати слова та використовувати абревіатури (крім загальноприйнятих).

Основні етапи виконання контрольної роботи :

вибір варіанту контрольної роботи;

підбір літератури і складання бібліографії з обраної теми;

вивчення літературних джерел та ознайомлення з їх допомогою зі змістом питань, складання попереднього плану роботи;

вивчення практичних матеріалів, уточнення плану і підготовка матеріалів до написання тексту;

написання тексту і оформлення контрольної роботи.

3.2 Структура і зміст контрольної роботи

Після вибору варіанту контрольної роботи студент повинен з’ясувати коло питань, які складають її зміст, використовуючи для цього робочу програму курсу з дисципліни “Управління потенціалом”, а також літературу з даної проблеми, в якій висвітлюються ті чи інші питання. Після їх вивчення студенту слід розробити і викласти план у письмовій формі. Це надасть студентові змогу детальніше уявити собі структуру роботи, послідовно викласти її зміст, повніше висвітлити коло проблем, які мають бути вирішені у сучасних умовах ринкової економіки.

Після всебічного вивчення літературних джерел, практичних матеріалів студент приступає до написання контрольної роботи. Зміст контрольної роботи повинен відображати:

1. Обґрунтування актуальності питань на сучасному етапі розвитку та визначення коло завдань контрольної роботи.

2. Аналіз теоретичних аспектів, що стосуються теми контрольної роботи, їхньої практичної значимості.

3. Економічний аналіз становища еколого-економічних явищ, що розглядаються.

4. Огляд шляхів та обґрунтування заходів щодо поліпшення економічного становища та шляхів вирішення проблем, які досліджуються.

5. Найважливіші заходи щодо ефективного вирішення питань, які витікають із змісту роботи.

3.3 Підбір літератури та інших матеріалів до питань контрольної роботи

Навчальну й спеціальну літературу до питань контрольної роботи студент добирає самостійно, використовуючи для цього алфавітний, предметний та систематичний каталоги. Частину літератури, яка висвітлює тему, можна запозичити із рекомендованого кафедрою списку. Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у наукового керівника чи у працівників бібліотеки.

Під час добору літератури особливу увагу слід звернути на першоджерела, що стосуються теми, періодичні видання, наукові статті, передовий виробничий досвід.

Після того, як літературу підібрано, студенту потрібно скласти список літературних джерел (бібліографію).

Користуватися необхідно лише новими виданнями. Обов’язково слід вивчити та використати у процесі виконання контрольної роботи нормативні акти (закони, декрети, укази, постанови тощо), що стосуються обраної теми. Бажано використати матеріали не лише вітчизняної, а й зарубіжної літератури.

Працюючи з літературою, потрібно робити нотатки найбільш важливих визначень і доказів, фактів і цифрових даних, теоретичних висновків. Вони допоможуть студентові краще засвоїти і запам’ятати прочитаний матеріал, при необхідності звернутися за цитатою, фактами, таблицями тощо. При цьому обов’язково необхідно вказувати повні і вихідні дані першоджерела (автора, назву, місце, рік видання, сторінки). Записувати необхідно і власні думки та висновки, які виникли при вивченні літератури. Це можуть бути критичні зауваження, сумніви щодо правильності положень, додаткова аргументація для посилення певної точки зору, міркування про систематизацію зібраних даних, висновки з проаналізованих робіт. Ці нотатки слід робити на окремих аркушах чи картках, вказуючи, до якого розділу роботи вони належать.

Правильні, науково обґрунтовані висновки про соціально-економічні процеси та явища в суспільстві можна зробити лише на основі всебічного вивчення великої кількості фактичного матеріалу. Його аналіз дозволяє краще розкрити зв’язок теорії з практикою. Студенту слід ретельно добирати фактичний матеріал і статистичні дані для аналізу соціально-економічних процесів і явищ, що дає можливість глибше розкрити їх суть в умовах ринкової економіки.

Основними джерелами фактичних даних є статистичні збірники і довідники. Дані про розвиток інших країн можна знайти в періодичних виданнях. У контрольної роботі з дисципліни “Управління персоналом” доцільно використовувати місцевий фактичний матеріал.

Зібраний статистичний матеріал необхідно ретельно опрацювати, згрупувати, класифікувати, звести у таблиці, зробити порівняльний аналіз та висновки. Подати ці матеріали можна також у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Список використаних джерел та інших матеріалів необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тексту контрольної роботи.

До списку літератури включають всі використані джерела. Відомості про книги (монографії, підручники, довідники та ін.) повинні містити: прізвище та ініціали автора, заголовок книги, місце видання, назву видавництва, рік видання. Якщо авторів більше трьох, зазначають прізвище та ініціали тільки першого з них, додаючи “та інші”. Відомості про статтю з періодичного видання повинні включати прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), серії (якщо є), рік випуску, том (при необхідності), номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті наводять на мові оригіналу в періодичному виданні. Назву видання пишуть без лапок, номери сторінок вказують через тире, зазнаючи першу і останню.

3.4 Викладення змісту контрольної роботи

Зміст роботи має відповідати питанням варіанту і викладатися у логічній послідовності у відповідності з планом.

При викладенні матеріалу обов’язковим є обґрунтування актуальності питань, розкриття теоретичних аспектів, значимість питань, що розглядаються в курсовій роботі, проведення аналізу фактичного матеріалу, який допоможе з’ясувати проблеми, що стосуються обраного варіанту, визначення шляхів їх вирішення та викладення відповідних висновків.

У роботі може трапитись такий випадок, коли в літературі відсутня єдина точка зору з даного питання. У такому разі можна навести думки ряду авторів, які дотримуються різних позицій, наводячи при цьому додаткові аргументи, та сформулювати свою точку зору з даної проблеми.

Статистичні таблиці повинні супроводжуватись висновками, які випливають з аналізу наведених у них даних.

У роботі не може бути повторень, надмірного цитування. Цитати повинні бути короткими й органічно пов’язуватися з основним текстом. На використані у роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел.

Посилання на цитовані джерела мають бути оформлені: для книг — вказуються їх автор, повна назва, номер тому, частини, місце видання, назва видавництва, рік видання, сторінка; для журналів — автор статті, її повна назва, назва журналу, рік і номер видання, номер сторінки; для газет — автор статті, її назва, назва газети, номер і дата випуску.

Посилання в тексті контрольної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, у роботі [6 - 7]”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати вимогам бібліографічного опису.

3.5 Оформлення контрольної роботи

Контрольна робота повинна бути виконана грамотно стилістично, орфографічно та технічно грамотно виконана і відповідати таким вимогам оформлення: вона повинна включати титульну сторінку (додаток А), план роботи (зміст), виклад матеріалу згідно з планом, список першоджерел.

Контрольна робота виконується на окремих аркушах білого паперу формату А-4 (210 х 297 мм). Текст може бути написаний від руки або надрукований з інтервалом півтора рядкових інтервали та висотою літер і цифр не менше, ніж 1,8 мм.

Текст повинен мати поля з 4-х боків аркуша: верхнє, ліве і нижнє не менше 20 мм, а праве не менше 10 мм.

Текст роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти , підпункти.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів контрольної роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати (писати) великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Має бути відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї не розміщено хоча б три рядки тексту.

Кожний розділ слід починати з нового аркуша (сторінки).

Сторінки нумерують арабськими цифрами, враховуючи титульну сторінку, бланк індивідуального завдання та зміст включно, але на них номер не ставлять. Нумерація починається з 4-го аркуша 4. Номер сторінки проставляють посередні сторінки без крапки в кінці на відстані 10 мм від верхнього краю аркуша. Приклад оформлення титульної сторінки наведений у додатку А.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї роботи і позначаються арабськими цифрами, після яких ставляться крапки. Вступ, висновки і розділ “Використана література” не нумерують.

Нумерація підрозділів, пунктів, підпунктів проставляється також арабськими цифрами. Номер підпункту входить у номер пункту, номер пункту в номер підрозділу і номер підрозділу в номер розділу. Номери розділяються крапками, наприклад (1.1.; 1.2.).

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати у контрольної роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією.

Ілюстрація позначається словом “Рисунок …”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1. Система показників, які характеризують ефективність системи управління персоналом”.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті контрольної роботи.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1. другий розділ, перша таблиця

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці, період часу, за який наводяться дані, а також одиниці виміру.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці, діаграми, схеми, графіки тощо мають бути виконані відповідно до діючих стандартів. Текст написаний чорнилом одного кольору (крім червоного), чітким почерком.

3.6 Порядок подання і захисту контрольної роботи

Контрольна робота виконується відповідно до цих методичних вказівок, інакше вона не буде допущена до захисту, незалежно від її змісту.

Контрольна робота подається студентом на кафедру не пізніше вказаної у навчальному плані дати.

Контрольну роботу рецензує керівник-викладач кафедри.

Якщо рецензія позитивна, то студента повідомляють про допущення роботи до захисту згідно з графіком, затвердженим завідувачем кафедри.

Студент допускається до екзамену з дисципліни “Управління витратами” тільки після захисту контрольної роботи.

4. Теоретична частина контрольної роботи

Сутність витрат, види та форми собівартості продукції.

Функції управління витратами.

Загальна схема та взаємозв’язок управління витратами на підприємстві.

Принципи управління витратами.

Завдання та основні ознаки класифікації витрат.

Основні ознаки класифікації витрат.

Класифікація витрат на виробництво.

Залежність витрат від обсягів виробництва.

Точка беззбитковості на основі аналізу „витрати – випуск — прибуток”. Маржинальний прибуток.

Точка беззбитковості та визначення короткотермінового результату на основі сум покриття.

Графіки беззбитковості: на основі змінних витрат, з диференціацією постійних витрат за рівнями покриття, з диференціацією постійних витрат за статтями витрат.

Альтернативні витрати, релевантність та прийняття управлінських рішень.

Основні завдання планування витрат.

Попередня оцінка витрат. Інтервал допустимих витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Поточні кошториси витрат на виробництво, витрат на утримання функціональних відділів та служб. Комплексні та цільові кошториси.

Витрати по стадіям життєвого циклу продукту. Поетапний (постадійний) склад витрат.

Визначення та нормування витрат з метою стабілізації та зниження. Основні групи методів розрахунку окремих елементів витрат.

Склад витрат на якість. Класифікація витрат на якість.

Співвідношення рівня витрат та необхідної якості продукції.

Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження витрат на продукцію.

Види запасів на підприємстві.

Оцінка матеріальних запасів при їх списанні на витрати виробництва та витрати обігу.

Вплив управління запасами на витрати підприємства та економічний результат його роботи.

Калькулювання собівартості. Види калькуляцій Методи калькулювання собівартості продукції.

Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції. Склад робіт за аналізом витрат на підприємстві.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції.

Аналіз собівартості окремих видів продукції.

Аналіз прямих матеріальних витрат.

Аналіз прямих трудових витрат.

Аналіз непрямих витрат. Облік зміни обсягу виробництва при аналізі кошторисів непрямих витрат.

Способи (системи) віднесення витрат на продукт.

Способи віднесення на собівартість продукції непрямих витрат.

Методика поетапного розподілення витрат пропорційно маржинальному прибутку.

Особливості калькулювання при комплексній переробці сировини.

Формування витрат за місцями виникнення, центрами витрат, центрами відповідальності.

Групування центрів витрат. Класифікація центрів відповідальності. Бюджетування витрат.

Об’єкти обліку витрат. Первинні (елементні ) об’єкти обліку витрат.

Стимулювання зниження витрат у виробництві. Основні фактори та напрями зниження витрат на підприємстві.

Системи обліку витрат. Ефективність облікових та контрольних систем.

Основні напрями використання інформації про витрати на підприємстві.

Зміст та можливості системи „стандарт-кост”.

Система „директ-костінг”. Зіставлення розрахунку повних та часткових витрат.

Контроллінг. Суми покриття. Розрахунок сум покриття та внеску виробів у прибуток підприємства. Стратегічний контроллінг. Оперативний контроллінг.

Загальна система управління витратами.

Основні принципи розрахунку витрат обігу.

Мета та сучасні проблеми планування.

Основні елементи планування :прогнозування, підготовка поточних програм, бюджетне планування.

Мета та концепції підготування системи кошторисів (бюджетів).

Бюджетування як розподілена система узгодженого управління діяльності центрів відповідальності. Функції бюджету.

Види бюджетних систем. Контроль за виконанням бюджетів.

5. Практическая часть контрольной работы

Мета: Оптимізація витрат підприємства.

Постановка завдання :

1. Составить перечень из 30 найменований для объекта анализа.

2. На основе методики АВС-XYZ анализа разработать политику управления затратами на предприятии.

Методичні рекомендації щодо виконання завдання

1. Методические рекомендации по проведению ABC-анализа

Вспомогательным средством для классификации материалов (запасов, которыми нужно управлять) служит АВС-анализ. В основе лежит принцип Парето (20/80), согласно которому лишь пятая часть (20%) от всего количества объектов, с которыми обычно приходится иметь дело, дает примерно 80% результатов этого дела.

АВС-анализ обычно используют для распределения материалов в зависимости от количества и цены (или каких-либо других характеристик).

Его результатом является построение кривой Лоренца. Она характеризует кумулятивное возрастание величин двух взаимосвязанных признаков (в % к итогу), нанесенное на график и показывает степень концентрации отдельных элементов по группам.

Для исследуемых обычно соотношений количества и стоимости этот анализ приводит к следующим результатам: небольшое количество наименований деталей и материалов составляет большую часть стоимости, для большого количества наименований эта доля стоимости относительно мала (рис.1).

Рис.14. Взаимосвязь между количеством и стоимостью

Таким образом, 15 % деталей составляют 80 % стоимости (группа А), 35 % – 15 % (группа В), 50 % -5 % (группа С).

Поэтому для деталей группы А необходимо особенно точно рассчитывать потребность, оптимальную величину заказа; состояние запасов следует тщательно контролировать.

ABC-анализ вне зависимости от сферы его применения (производственные предприятия, торговые оптовые или розничные предприятия) проводится в следующей последовательности.

1. Выбор объекта анализа (определяем, что будем анализировать – ассортиментную группу/подгруппу, номенклатуру в целом, поставщиков, клиентов). Возможна детализация направлений анализа по каналам сбыта, рыночным сегментам.

2. Определение параметра, по которому будет проводиться анализ объекта, – средний товарный запас, грн.; объем продаж, грн.; доход, грн.; количество единиц продаж, шт.; количество заказов, шт., и т. п.

Найти единственный параметр, однозначно отражающий позицию анализируемых товаров, представляет сложную задачу. Этот выбор зависит от целого ряда факторов: типа предприятия, скорости товарооборота, сезонности спроса и др. Вследствие этого эмпирическим путем можно попробовать использовать различные параметры и даже выделить группы ABC на основе последовательного применения нескольких параметров, скажем, количества отгруженных заказов, дохода, количества единиц продаж. В итоге могут быть выделены интегральные группы A, B, C. Предварительно весь возможный набор параметров анализа для выбора наиболее предпочтительных из их числа может быть проранжирован по их важности.

3. Составление рейтингового списка объектов по убыванию значимости параметра (вверху располагаются товары, приносящие, скажем, наибольшую долю оборота; внизу списка – приносящие наименьшую).

4. Определение групп А, В и С.

Для определения принадлежности выбранного объекта к группе необходимо:

- определить величину параметра (скажем, объема продаж) для выбранных единиц объекта анализа (например, для каждой ассортиментной позиции выбранной ассортиментной группы);

- рассчитать величину параметра для выбранных единиц накопительным итогом путем прибавления величины параметра к сумме предыдущих оценок, то есть определить долю параметра в суммарной оценке;

- присвоить названия групп выбранным объектам.

Рекомендуемое распределение:

Группа А – объекты, сумма долей с накопительным итогом которых составляет первые 50% от общей суммы значений параметров.

Группа В – следующие за группой А объекты, сумма долей с накопительным итогом которых составляет от 50 до 80% от общей суммы значений параметров.

Группа С – оставшиеся объекты, сумма долей с накопительным итогом которых составляет от 80 до 100% от общей суммы значений параметров.

Иногда указываются другие процентные отношения, например группа A – 15% запасов, B – 20%, C – 65%.

Этот же результат можно использовать при планировании размещения товара на складе или в торговом зале магазина. Анализ товаров по доходу покажет, на чем вы зарабатываете деньги. Аналогичный анализ по затратам позволит понять, куда тратятся деньги.

В то же время важно помнить, что непродуманное сокращение товаров группы С (20% дохода компании) приведет к тому, что через некоторое время оставшиеся товары распределятся по тому же закону, но общий результат вашей деятельности для компании может снизиться на 50%.

Товар

Условные значения

Цена грн. за ед.

Год. потребность, шт

Год. Потребн.,грн.

Сi,%

Ni ,%

 

Т1

24

12575

301800

15,49

21,57

 

Т2

56

2873

160888

8,26

4,93

 

Т3

90

389

35010

1,80

0,67

 

Т4

32

6778

216896

11,14

11,62

 

Т5

15

15296

229440

11,78

26,23

 

Т6

21

6423

134883

6,93

11,02

 

Т7

144

1335

192240

9,87

2,29

 

Т8

168

2282

383376

19,68

3,91

 

Т9

25

1808

45200

2,32

3,10

 

Т10

29

8552

248008

12,73

14,67

Итого

 

 

58311

1947741

100,00

100,00

Условные значения

Год. потребность, шт

Год. Потребн.,грн.

Сi,%

ƩCi,%

Ni ,%

ƩNi,%

АВС

Т8

2282

383376

19,68

19,68

3,91

3,91

А

Т7

1335

192240

9,87

29,55

2,29

6,20

Т3

389

35010

1,80

31,35

0,67

6,87

Т2

2873

160888

8,26

39,61

4,93

11,80

Т10

8552

248008

12,73

52,34

14,67

26,46

Т4

6778

216896

11,14

63,48

11,62

38,09

Т9

1808

45200

2,32

65,80

3,10

41,19

В

Т1

12575

301800

15,49

81,30

21,57

62,75

Т6

6423

134883

6,93

88,22

11,02

73,77

Т5

15296

229440

11,78

100,00

26,23

100,00

С

Итого

58311

1947741

100,00

 

100,00

 

 

2. Методические рекомендации по проведению XYZ-анализа

Данный анализ позволяет проводить классификацию товаров на основе сравнения стабильности объема их продаж. Целью анализа является прогнозирование стабильности тех или иных объектов исследования, например стабильности продаж отдельных видов товаров, колебания уровня спроса.

В основе XYZ-анализа лежит определение коэффициентов вариации (ν) для анализируемых параметров. Коэффициент вариации – это отношение среднеквадратического отклонения к среднеарифметическому значению измеряемых параметров.

где хi – значение параметра по оцениваемому объекту за i-й период; – среднее значение параметра по оцениваемому объекту анализа; n – число периодов.

Значение квадратного корня есть не что иное, как стандартное отклонение вариационного ряда. Чем больше значение стандартного отклонения, тем дальше от среднеарифметического значения находятся анализируемые значения. Если стандартное отклонение при анализе продаж одного товара равно 15, а у другого товара – 30, это значит, что ежемесячные продажи в первом случае ближе к среднемесячному значению и они более стабильны, чем во втором. Если стандартное отклонение равно 20, то при среднеарифметических значениях 100 и 100 000 это будет иметь существенно разный смысл. Поэтому при сравнении вариационных рядов между собой используют коэффициент вариации. Коэффициенты вариации 20 и 0,2% позволяют понять, что во втором случае значения анализируемых параметров значительно меньше отличаются от среднеарифметического значения.

XYZ-анализ проводится в следующей последовательности.

1. Определение объекта анализа: клиент, поставщик, товарная группа/подгруппа, номенклатурная единица и т. п.

2. Определение параметра, по которому будет проводиться анализ объекта: средний товарный запас, руб.; объем продаж, руб.; доход, руб.; количество единиц продаж, шт.; количество заказов, шт., и др.

Первые два шага XYZ-анализа совпадают с этими же шагами для ABC-анализа.

3. Определение периода и количества периодов, по которым будет проводиться анализ: неделя, декада, месяц, квартал/сезон, полугодие, год.

4. По приведенной формуле определяется коэффициент вариации для каждого объекта анализа.

5. Группирование объектов анализа в соответствии с возрастанием коэффициента вариации параметров.

6. Определение групп X, Y и Z. Табличное и/или графическое представление полученных результатов.

В классическом варианте XYZ-анализа при оптимизация ассортимента товаров к категории X относят товары, характеризующиеся стабильной величиной продаж, незначительными колебаниями в их продажах и высокой точностью прогноза. Значение коэффициента вариации находится в интервале от 0 до 10%.

Категория Y – товары, характеризующиеся некоторыми колебаниями потребности в них (например, сезонными) и средними возможностями их прогнозирования. Значение коэффициента вариации – от 10 до 25%.

Категория Z – товары, продажи которых нерегулярны и плохо предсказуемы, точность прогнозирования невысокая. Значение коэффициента вариации – свыше 25%.

В то же время следует отметить, что эмпирически с учетом специфики сферы применения данного метода, объектов и параметров анализа возможно установление других градаций категорий X, Y, Z. Например, для категории X может быть выбран диапазон 0–15%, для категории Y – 16–50%, а для категории Z – 51–100%.

Применяя XYZ-анализ в отношении своих клиентов, можно строить прогноз продаж на будущие периоды, разрабатывать специальные программы для постоянных лояльных (не подверженных различным всплескам заказов) клиентов, а также проводить мероприятия по переводу клиентов из групп Y, Z в группу X.

Таким образом, применение XYZ-анализа позволяет разделить весь ассортимент на группы в зависимости от стабильности продаж. По полученным результатам целесообразно провести работу по выявлению и устранению основных причин, влияющих на стабильность и точность прогнозирования продаж. При комплексном анализе управления товарными ресурсами наиболее продуктивно совмещение результатов АВС- и XYZ-анализа.

3. Совмещение результатов АВС- и XYZ-анализа

Для совмещения полученных результатов строится совмещенная матрицу.

В результате данного совмещения по двум показателям – степень влияния на конечный результат (АВС) и стабильность/прогнозируемость этого результата (XYZ) – получаем 9 групп объектов анализа.

Итоговая матрица

 

A

B

C

X

AX

BX

CX

Y

AY

BY

CY

Z

AZ

BZ

CZ

Товары групп А и В обеспечивают основной товарооборот компании. Поэтому необходимо, чтобы они постоянно были в наличии. Общепринятой является практика, когда по товарам группы А создается избыточный страховой запас, а по товарам группы В – достаточный. Использование XYZ-анализа позволяет разработать более точную ассортиментную политику и за счет этого снизить суммарный товарный запас.

Товары группы АХ и ВХ отличает высокий товарооборот и стабильность. Необходимо обеспечить постоянное наличие товара, но для этого не нужно создавать избыточный страховой запас. Расход товаров этой группы стабилен и хорошо прогнозируется.

Товары группы AY и BY при высоком товарообороте имеют недостаточную стабильность продаж, и, как следствие, для того чтобы обеспечить их постоянное наличие, нужно увеличить страховой запас.

Товары группы AZ и BZ при высоком товарообороте отличаются низкой прогнозируемостью продаж. Попытка обеспечить гарантированное наличие по всем товарам данной группы только за счет избыточного страхового товарного запаса приведет к тому, что средний товарный запас компании значительно увеличится. По товарам данной группы следует пересмотреть систему заказов. Часть товаров нужно перевести на систему заказов с постоянной суммой (объемом) заказа, по части товаров необходимо обеспечить более частые поставки, выбрать поставщиков, расположенных близко к вашему складу (и снизить тем самым сумму страхового товарного запаса), повысить периодичность контроля, поручить работу с данной группой товаров самому опытному менеджеру компании и т. п. [8].

Товары группы С составляют до 80% ассортимента компании. Применение XYZ-анализа позволяет сильно сократить время, которое менеджер тратит на управление и контроль над товарами данной группы.

По товарам группы СХ можно использовать систему заказов с постоянной периодичностью и снизить страховой товарный запас.

По товарам группы CY можно перейти на систему с постоянной суммой (объемом) заказа, но при этом формировать страховой запас, исходя из имеющихся у компании возможностей.

В группу товаров CZ попадают все новые товары, товары спонтанного спроса, поставляемые под заказ и т. п. Часть этих товаров можно безболезненно выводить из ассортимента, а другую часть нужно регулярно контролировать, так как именно из товаров этой группы возникают неликвидные или труднореализуемые товарные запасы, от которых компания несет убытки. Выводить из ассортимента необходимо остатки товаров, взятых под заказ или уже не выпускающихся.

7. Перелік викорастаних джерел

5. Література

1. Бодряков Р.Е. АВС-анализ для повышения эффективности работы склада. [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://www.loglink.ru/massmedia/analytics/record/?id=274

2. Бодряков Р.Е. ABС и XYZ: — составление и анализ  итоговой матрицы. [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://www.rombcons.ru/logistik2.htm

3. Бузукова Е.А.Анализ ассортимента и стабильности продаж с использованием ABC-анализа и XYZ-анализа. [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL:http://zakup.vl.ru/files/avs_i_huz_analizi.pdf

4. Грещак М. Г. Управління витратами: навч. посіб. / [М. Г. Грещак, В.М. Гордієнко, О. С. Коцюба, Ю. М. Лозовик]; за ред. М. Г. Грещака. – К.: КНЕУ, 2008. – 264 с.

5. Економіка підприємства: Підручник / [М.Г. Грещак, В.М. Колот, О.С.Федорін, Г.О.Швиданенко]; за заг. ред. С. Ф. Покропивного .- Вид. 2-ге перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2010. – 123 с.

6. Козаченко Г.В., Погорелов Ю.С., Хлапьонов Л.Ю., Макухін Г.А. Управління затратами підприємства. Монографія/ Г.В. Козаченко, Ю.С. 7. Погорелов, Л.Ю. Хлапьонов, Г.А. Макухін. – К.: Лібра, 2007. – 320 с.

7. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг.) Наказ Держкомітету промислової політики України від 02.02.2001 №47// Налоги и бухгалтерский учет.-2001.-№7 (61).

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, із змінами і доповненнями// Система комплексного інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:Еліт». – ІАЦ «ЛІГА», 2007.

9. Турило A. M., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: Навч. посіб./ A. M. Турило, Ю. Б. Кравчук, А. А. Турило — К.: Центр навчальної літератури, 2009. — 120 с.

10. Управление затратами на предприятии: Учебник/ В.Г.Лебедев, Т.Г.Дроздова, В.П.Кустарёв и др./ Под общ. ред. Г.А.Краюхина. – СПб.: Издательский дом «Бизнес-пресса», 2011. — 277 с.

11. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навч. посібник/ Ю.С. Цал-Цалко. – К.: ЦУЛ, 2012.- 656 с.

12. Череп А.В. Управління витратами суб’єктів господарювання. Ч. І: Монографія. — Харків: ВД «Інжек», 2010. — 368 с.

13. Грещак М. Г., Коцюба О. С. Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2009. — 131с.

14. Данилюк О.М., Лещій В.Р. Теорія і практика процесно-орієнтованого управління витратами. — Івано-Франківськ: Мікс., 2008. — 248 с.

15. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюха, В.З. Бучевський, М. Л. Горбаток; за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001.-540 с.

16. Котляров С. А. Управление затратами.- СПб: Питер, 2007. – 101 с.

17. Славников Д.В. Аналитические инструменты управления затратами в системе контроллинга. – Мн.: РЕГИСТР, 2007. – 160 с.

18. Череп А.В. Аналіз виконання планових завдань по зниженню собівартості продукції / А.В.Череп // Держава і регіони. – 2011. – №1. – С.318-320.

19. Череп А.В. Аналіз обсягів реалізації продукції, що впливають на собівартість // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць / А.В.Череп. – Дн-ськ, 2011. – Вип. 198, Т.2. – С. 368-372.

20. Череп А.В. Аналіз собівартості продукції як необхідна передумова ефективного господарювання підприємств // Наукові записки: зб. наук. праць / А.В.Череп. – Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. – Вип. 17. – С. 238-241.

21. Череп А.В. Вплив бюджетного планування на собівартість продукції / А.В.Череп // Держава та регіони. – 2013. – №4. – С.223-225.

22. Шульга В.М. Механізм стратегічного управління витратами як засіб досягнення конкурентних переваг/ В.М. Шульга // Економічні науки: Збірник наукових праць. – Ч.4. –Випуск 1(3). – Луцьк. – 2009. – С. 108-115.

23. Юровский Б.С. Себестоимость продукции: планирование, учёт, анализ: Методические рекомендации. – К.: ООО Центр экономических исследований и управленческого консультирования «Консульт», 2008. – 234 с.




Предыдущий:

Следующий: